Аналіз ліквідності балансу підприємства

Завдання для виконання контрольної роботи

І. Теоретична частина

1. Характеристика видів фінансового аналізу та основних його показників. Прийоми фінансового аналізу

ІІ. Практична частина. На підставі нижченаведеного балансу підприємства необхідно:

• 1. Провести аналіз ліквідності балансу підприємства. Зробити висновки
• 2. Проаналізувати динаміку узагальнюючого показника ліквідності. Визначити вплив факторів на результуючий показник прийомом ланцюгових підстановок. Зробити висновки
• 3. Провести аналіз оборотних активів підприємства. Зробити висновки
• 4. Провести параметричний аналіз ліквідності підприємства. Зробити висновки
• 5. Провести факторний аналіз коефіцієнта поточної ліквідності. Зробити висновки
• 6. Визначити тип фінансової стійкості підприємства та провести параметричний аналіз фінансової стійкості підприємства. Зробити висновки

фінансовий ліквідність оборотний коефіцієнт.

Баланс

за. 20 р.

Форма № 1 код за ДКУД.

І. Теоретична частина.

1. Характеристика видів фінансового аналізу та основних його показників. Прийоми фінансового аналізу Фінансовий аналіз (за І.О.Бланком) поділяють на окремі види в залежності від наступних ознак:

• 1. За організаційними формами проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства.
• а) внутрішній фінансовий аналіз проводиться фінансовими менеджерами чи власниками підприємства з використанням усієї сукупності наявних інформативних показників. Результати такого аналізу можуть представляти комерційну таємницю;
• б) зовнішній фінансовий аналіз здійснюють податкові інспекції, аудиторські фірми,

банки, страхові компанії з метою вивчення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності. Він проводиться на основі публічної фінансової звітності.

• 2. За обсягом дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства.
• а) повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі;
• б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Його предметом може бути ефективність використання активів підприємства: оптимальність фінансування різних активів з окремих джерел; стан фінансової стійкості і платоспроможності підприємства; оптимальність інвестиційного портфеля; оптимальність фінансової структури капіталу і ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства.
• 3. За об'єктами аналізу виділяють:
  • а) аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому. У процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства в цілому без виділення окремих його структурних одиниць і підрозділів.
  • б) аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (центрів економічної відповідальності). Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства.
  • в) аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов’язані з короткостроковими чи довгостроковими фінансовими вкладеннями; з фінансуванням окремих реальних проектів тощо.
• 4. За періодом проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансовий аналіз.
• а) попередній фінансовий аналіз пов’язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому чи здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності одержання великого банківського кредиту).
• б) поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових планів чи здійснення окремих фінансових операцій з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу.
• в) наступний (чи ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше й повніше проаналізувати фінансовий стан та результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку. Класифікацію економічних показників, що використовуються у фінансового аналізу з точки зору різних користувачів фінансової інформації (за Е. Хелфертом) зображено в таблиці 1.

Таблиця 1.

Фінансові показники з точки зору різних користувачів фінансової інформації

Розглянемо сутність основних прийомів фінансового аналізу. До економіко-логічних належать прийоми: порівняння, деталізація, групування, середніх та відносних величин, балансовий прийом, горизонтальний та вертикальний аналіз, трендовий аналіз, прийом послідовного ізолювання факторів абсолютних та відносних різниць, розрахунки пайової участі.

До економіко-математичних прийомів, які найчастіше використовують під час фінансового аналізу, можна віднести інтегральний, графічний та кореляційно-регресійні прийоми.

Найважливішими спеціальними прийомами фінансового аналізу є порівняльний, або просторовий аналіз. Порівняння полягає в співставленні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням (норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Для того щоб за результатами порівняння можна було зробити правильні висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність. Відповідність аналітичних показників має бути забезпечена за календарними строками, методами оцінки, умовами роботи, інфляційними процесами.

Деталізація як прийом широко використовується під час аналізу розподілу факторів і результатів господарської діяльності в часі та просторі. За його допомогою виявляються позитивний та негативний вплив окремих факторів, наслідки яких зазвичай взаємно протилежні.

Групування як засіб розподілу сукупності на однорідні за ознаками елементи, застосовується в аналізі для того, щоб розкрити зміст середніх підсумкових показників і вплив окремих одиниць на ці середні.

Середні величини краще відображають сутність того чи іншого процесу, закономірності його розвитку, ніж більшість окремо взятих позитивних та негативних відхилень. Середні величини широко застосовуються в аналізі, особливо при вивченні масових явищ, таких як середній виробіток, середні залишки. Застосовуються середньоарифметичні та середньо хронологічні зважені.

Відносні величини (проценти, коефіцієнти, індекси) дають можливість глибше зрозуміти сутність і характер відхилення від бази. Вони особливо необхідні для вивчення динаміки показників за ряд звітних періодів. Зростання чи зниження можна розрахувати відносно єдиної бази, взятої за вихідну, чи відносно ковзаючої бази, тобто попереднього показника.

Балансовий прийом застосовується у тому разі, коли потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких мають бути рівними між собою. Найпоширенішим є прийом балансових зв’язків. Він використовується при аналізі фінансового стану підприємства для перевірки повноти та правильності зроблених розрахунків щодо визначення впливу окремих факторів на загальну величину відхилення за показником, що вивчається. В усіх випадках, коли дія фактора є самостійною, хоча й пов’язаною з іншими факторами, підсумок впливу окремих факторів повинен дорівнювати величині загального відхилення за показником. Якщо такої рівності немає, то це свідчить про неповне виявлення рівня впливу окремих факторів чи про помилки при його розрахунках.

Прийом послідовного вилучення факторів (ланцюгових підстановок) використовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їх дії на рівень сукупного фінансового показника. Цей метод використовується тоді, коли зв’язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні кожного звітного показника базисним, при цьому усі інші показники розглядаються як незмінні. Така заміна дає змогу визначити ступінь впливу фактора на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Використання прийому ланцюгових підстановок потребує суворої послідовності визначення впливу окремих факторів. Ця послідовність передбачає, що передусім визначається вплив кількісних показників, які характеризують абсолютний обсяг діяльності, обсяг фінансових ресурсів, доходів та витрат, у другу чергу — вплив якісних показників, які характеризують рівень доходів та витрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.

Прийом різниць полягає в тому, що насамперед визначається абсолютна або відносна різниця (відхилення від базисного показника) за факторами, які вивчаються, і за сукупним фінансовим показником. Потім це відхилення (різниця) за кожним фактором перемножується на абсолютне значення інших взаємопов'язаних факторів. При вивченні впливу на сукупний показник двох факторів (кількісного і якісного) прийнято перемножувати відхилення за кількісним фактором на базисний якісний фактор, а відхилення за якісним фактором — на звітний кількісний фактор.

Прийом відносних різниць (за різницею процентів, коефіцієнтів) застосовується у тому разі, коли результативний показник можна подати як добуток факторів (співмножників). Величина окремих факторів розраховується множенням різниці в процентах рівня виконання плану за двома взаємозв'язаними показниками на абсолютний планований рівень результативного показника.

Прийом пайової участі (пропорційного ділення приросту) використовується для деталізації факторів першого, другого і n-го порядків, вплив яких на результативний показник виражається не абсолютною сумою, а відносними показниками. Для розрахунку факторів визначається коефіцієнт пайової участі як відношення приросту результативного показника до суми факторних змін. Рівень впливу окремих факторів на результативний показник визначається множенням суми зміни даних факторів на коефіцієнт пайової участі.

ІІ. Практична частина Завдання 1.

Ліквідність підприємства — це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»). Наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

Дебіторська заборгованість — теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-яко го активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активів.

Короткострокові зобов’язання — це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на такі групи:

• · Найбільш ліквідні активи (А1) — це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (це рядки 150, 220, 230, 240 другого розділу активу балансу).
• · Активи, що швидко реалізуються,(А2) — це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 160 до 220). Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.
• · Активи, що реалізуються повільно (А3), — це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 вкл., а також ряд. 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час.
• · Активи, що важко реалізуються (А4), — це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу («Необоротні активи»).

Перші три групи активів (найбільш ліквідні; активи, що швидко реалізуються; активи, що реалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов’язань групуються так:

• · Негайні пасиви (П1) — це кредиторська заборгованість (рядки 530 до 610 вкл.), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).
• · Короткострокові пасиви (П2) — це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією 4-го розділу балансу («Поточні зобов’язання»).
• · Довгострокові пасиви (П3) — це довгострокові зобов’язання — 3-й розділ пасиву балансу.
• · Постійні пасиви (П4) — це статті 1-го розділу пасиву балансу («Власний капітал») — (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов’язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи:

складання балансу ліквідності (табл. 2);

розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Ліквідність балансу — це рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов’язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу.

Таблиця 2.

АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ, тис. грн.

Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови:

• · Найбільш ліквідні активи перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм.
• · Активи, що швидк о реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них.
• · Активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам або більші за них.
• · Активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

За даними таблиці баланс підприємства, що аналізується, є не ліквідним. На кінець звітного періоду:

А1 < П1;

А2 < П2;

А3 > П3;

А4 > П4.

Завдання 2.

На підставі даних балансу ліквідності розраховується узагальнюючий коефіцієнт ліквідності:

Куз.лік. = (а1*А1+а2*А2+а3*А3) / (а1*П1+а2*П2+а3*П3).

Куз.лік. = (1*8,4+0,5*23,2+0,3*125,8) / (1*224,5+0,5*74,1+0,3*0) = 0,22.

На підприємстві даний коефіцієнт є нижчим за 1 що є негативним.

Визначаємо вплив факторів на результуючий показник прийомом ланцюгових підстановок.

Вплив факторів на результуючий показник (метод ланцюгових підстановок).

Результуючий показник, тобто коефіцієнт абсолютної ліквідності зменшився на 0,21 одиниці. Це відбулося за рахунок зниження оборотних активів на кінець року на 3300грн. що в свою чергу призвело до зниження результуючого показника на кінець року на 0,01 одиниці. Але, разом з тим, на кінець року зросла величина поточних зобов’язань на 82 100грн., що спричинило зменшення коефіцієнт покриття на 0,2 одиниць. В цілому, сумарний вплив обох факторів спричинив зниження результуючого показника — коефіцієнта покриття на 0,21 одиниць, що оцінюється негативно.

Завдання 3.

Кругооборот капіталу, що відбувається у процесі господарської діяльності підприємств, зумовлює нерівномірну зміну обсягів різних видів оборотних активів і відповідні зміни в їх структурі. 3мінюється співвідношення матеріальних запасів, грошових коштів, розрахунків з дебіторами та інших активів, а також окремих статей балансу. Тому, аналізуючи оборотні активи, необхідно дати оцінку змін, що відбулися в їх обсязі і структурі за звітний період, визначити, як ці зміни вплинули на оборотність активів та фінансовий стан підприємства. Для цього за даними другого розділу активу балансу складають аналітичну табл.4.

Таблиця 4.

ЗМІНИ В ОБСЯЗІ І СТРУКТУРІ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ЗВІТНИЙ РІК.

На ефективність роботи підприємства негативно впливають як значні надлишки запасів сировини, матеріалів, товарів та інших видів 3ПОА, так і суттєва недостатність їх обсягів порівняно з нормативами. Зменшилась чиста реалізаційна вартість, що теж є негативним явищем. Але водночас зменшилась також і первісна вартість, що оцінюється позитивно. Дебіторська заборгованість зменшилась на 1,9 тис. грн., або на 1,18%, що оцінюється позитивно. На кінець звітного періоду також спостерігається залишок готівки в касі в національній валюті, що може означати нераціональне використання коштів на підприємстві.

Завдання 4.

Основні показники ліквідності:

· Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства і розраховується за формулою:

Кз.л = ОА/Пз Кз.л.на поч. = 160,7/216,5 = 0,74.

Кз.л.на кін. = 157,4/298,6 = 0,52.

Даний коефіцієнт на даному підприємстві є нижчим 1, це є свідченням високого фінансового ризику, оскільки підприємство не в змозі оплатити свої рахунки.

· Коефіцієнт швидкої ліквідності — цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину — виробничі запаси. Він обчислюється так:

Кш.л = (ОА — З) / Пз Кш.л. на поч. = (160,7−51,1−65,1−5,6) / 216,5 = 0,18.

Кш.л. на кін. = (157,4 — 50,7−72,8−2,3) / 298,6 = 0,11.

Орієнтовне значення цього коефіцієнта дорівнює 1. На початок звітного періоду значення цього коефіцієнта становило 0,18, тобто на одну гривню поточних зобов’язань підприємство має 0,18грн. ліквідних активів, що є дуже погано для підприємства В нашому випадку цей коефіцієнт має тенденцію до зниження, що є негативним.

· Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою:

Кабс. лік = Гр. а / Пз Кабс. лік.на поч.= 5,6/216,5 = 0,03.

Кабс. лік.на кін. = 8,4/298,6 = 0,03.

Теоретичне значення даного коефіцієнта не повинне бути меншим 0.2 — 0.25.

Позитивна динаміка даного коефіцієнта — до зростання. В даному випадку коефіцієнт є досить низьким, тому підприємству потрібно приймати заходи щодо збільшення величини грошових коштів та їх еквівалентів.

Узагальнення результатів розрахунків, обчислення динаміки зміни коефіцієнтів ліквідності підприємства проводиться в таблиці 5.

Таблиця 5.

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ КОЕФІЦІЄНТІВ ЛІКВІДНОСТІ (ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ).

Проаналізувавши дану таблицю, можна зробити висновки, що всі коефіцієнти мають негативну тенденцію до зниження. Так, коефіцієнт поточної ліквідності на кінець року, порівняно з початком року зменшився на 0,22 одиниць, що становить 70,27%; коефіцієнт швидкої ліквідності зменшився на 0,07 одиниць, тобто на 61,11%.

Завдання 5.

Наступним етапом економічного аналізу є проведення факторного аналізу коефіцієнтів загального покриття та абсолютної ліквідності методом ланцюгових підстановок та відносних різниць.

Вихідні дані для проведення факторного аналізу.

Визначаємо вплив факторів на результуючий показник прийомом ланцюгових підстановок.

Таблиця 6.

РОЗРАХУНОК ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НА ЗМІНУ КОЕФІЦІЄНТА ЗАГАЛЬНОГО ПОКРИТТЯ ПРИЙОМОМ ЛАНЦЮГОВИХ ПІДСТАНОВОК.

Результуючий показник, тобто коефіцієнт абсолютної ліквідності зменшився на 0,21 одиниці. Це відбулося за рахунок зниження оборотних активів на кінець року на 3300грн. що в свою чергу призвело до зниження результуючого показника на кінець року на 0,01 одиниці. Але, разом з тим, на кінець року зросла величина поточних зобов’язань на 82 100грн., що спричинило зменшення коефіцієнт покриття на 0,2 одиниць. В цілому, сумарний вплив обох факторів спричинив зниження результуючого показника — коефіцієнта покриття на 0,21 одиниць, що оцінюється негативно.

Таблиця 7.

РОЗРАХУНОК ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НА ЗМІНУ КОЕФІЦІЄНТА АБСОЛЮТНОЇ ЛІКВІДНОСТІ ПРИЙОМОМ ЛАНЦЮГОВИХ ПІДСТАНОВОК.

Результуючий показник, тобто коефіцієнт абсолютної ліквідності зменшився на 3,33 одиниці. Це відбулося під впливом збільшення розміру грошових коштів та їх еквівалентів на кінець року на 2,8 тис. грн. Цей фактор спричинив зменшення результуючого показника на 13,11 одиниці. Ал…