Обґрунтування обраного технологічного режиму

До найбільш важливих регламентованих показників, які характеризують якість вапняного молока і забезпечують нормальну роботу відділення дистиляції, належать концентрація Са (ОН)₂ або вільного СаО і температура вапняного молока. На содових заводах концентрацію вільного СаО у вапняному молоці називають титром молока, оскільки її визначають титруванням молока соляною кислотою у присутності індикатора — фенолфталеїну.

Для виробництва необхідно, щоб вміст Са (ОН)₂ у вапняному молоці був вищим, оскільки при цьому зменшується об'єм дистилятної рідини, а от же підвищується продуктивність відділення дистиляції, знищуються витрати пари та трати вапна й аміаку з рідиною дистиляту. Однак, з іншого боку, за надто високої концентрації Са (ОН)₂ підвищується в’язкість суспензії, ускладняється робота гасителя та інших апаратів. Практика показала, що гранично допустима концентрація Са (ОН)₂ у вапняному молоці (титр) не перевищує 250 н.д. (нормальних ділень) або 35% (мас).

Температура вапняної суспензії не перевищує 90 °C. Побічно можливість підвищення температури вапняної суспензії обмежена необхідністю зберігати її в порівняно великих буферних ємностях — мішалках, при цьому вапняна суспензія остигає.

Продуктивність гасителя визначається потребою виробництва реакційноздатному кальцію оксиду з урахуванням ступеня диспергування цього компоненту в апаратах відділення гасіння та його виробничих трат у відділенні регенерації аміаку. Витрата рідини, що подається на гасіння, є параметром регулювання, залежним від витрати вапна і регламентованої концентрації вапняної суспензії.

Продуктивність підтримується шляхом регулювання подачі вапна на гасіння і залежить від кількості вапняної суспензії, що витрачається споживачами.