Вугільно-цинкові елементи. 
Хімічні джерела струму

Вугільно-цинкові елементи (марганець-цинкові) є найпоширенішими сухими елементами. У вугільно-цинкових елементах використовується пасивний (вугільний) колектор струму вконтакті з анодом з двоокису марганцю (MnO2), електроліт з хлориду амонію і катодом з цинку. Електроліт знаходиться в пастоподібному стані або просочує пористу діафрагму.

Такий електроліт мало рухливий і не розтікається, тому елементи називаються сухими.

Вугільно-цинкові елементи «відновлюються» на протязі перерви в роботі. Це явище обумовлене поступовим вирівнюванням локальних неоднорідностей в композиції електроліту, що виникають у процесі розряду. У результаті періодичного «відпочинку» термін служби елемента продовжується.

Первагою вугільно-цинкових елементів є їх відносно низька вартість. До істотних недоліків слід віднести значне зниження напруги при розряді, невисоку питому потужність (5 … 10 Вт/кг) та малий термін зберігання.

Низькі температури знижують ефективність використання гальванічних елементів, а внутрішній розігрів батареї його підвищує. Підвищення температури викликає хімічну корозію цинкового електрода водою, що міститься в електроліті, і висихання електроліту.

Ці фактори вдається трохи компенсувати витримкою батареї при підвищеній температурі і введенням в середину елементу, через заздалегідь пророблений отвір, сольового розчину.