Інтелектуальне здоров'я основи вищої нервової діяльності

Реферат на тему:

Інтелектуальне здоров’я.

основи вищої нервової діяльності

Вища нервова діяльність забезпечує індивідуальне поведінкове пристосування людини і вищих тварин до умов змінного навколишнього і внутрішнього середовища, має реф­лекторний характер, здійснюється безумовними й умовними рефлексами.

Безумовні рефлекси — забезпечують підтримку життєдіяль­ності у відносно постійних умовах середовища, вони притаманні людині з народження. Наприклад, виділення слини під безпосе­редньою дією їжі на слизову оболонку рота: їжа діє на чутливі нервові закінчення ротової порожнини та викликає в них збуд­ження, що по доцентрових нервах спрямовується до слинної залози і приводить її в дію. Цей рефлекс, як і всі безумовні реф­лекси, має певну рефлекторну дугу, готову до моменту народ­ження. Безумовні рефлекси є вродженими, спадкоємними, видовими і завжди виникають при постійних умовах (обов'язково, безумовно) та зберігаються протягом всього життя організму. До безумовних рефлексів належать харчові, захисні, статеві й орієнтовані рефлекси, завдяки яким зберігається цілісність організму, підтримується сталість внутрішнього середовища і відбувається розмноження.

Рефлекси, що дозволяють пристосуватися до майбутньої події, яка поки ще не настала, називаються умовними рефлек­сами, тому що вони утворюються за певних умов: необхідно Кількаразовий збіг у часі дії двох подразників — майбутнього сигнального, або умовного, і безумовного, тобто того, що викликає безумовний рефлекс. Умовний подразник повинен трохи вередувати безумовному подразнику, тому що сигналізує про нього. Таким чином, умовний рефлекс — це рефлекс, набутий організмом протягом життя і утворений у результаті поєднання умовних подразників з безумовними.

У ссавців тварин і людини дуги умовних рефлексів прохо­дять через кору великих півкуль головного мозку.

Умовний рефлекс В. П. Павлов називав тимчасовим зв’язком, тому що цей рефлекс проявляється тільки у той час, поки умови, за яких він утворивсяі набутим індивідуально, ос­кільки формується в індивідуальному житті організму.

Умовні рефлекси можуть бути утворені будь-яким подразни­ком на основі будь-якого безумовного рефлексу.

Умовні рефлекси складають основу навичок, звичок, навчанні виховання, розвитку мови і мислення в дитини, трудової, творчої діяльності. Дослідженнями встановлено, що 5вою утворення умовних рефлексів є встановлення тимчасом зв’язків у корі головного мозку між нервовими центрами безумовного рефлексу й умовного подразника. Поряд із збудженням у корі головного мозку виникає гальмування діяльного стану, затримка одних реакцій, що обумовлює важливість здійснення інших.

За допомогою утворення умовних рефлексів і їхнього гальмування здійснюється більш глибоке пристосування організму до конкретних умов існування. Збудження і гальмування — два взаємозалежних процеси, що безупинно протікають у корі головного мозку і зумовлю­ють його діяльність. Явище гальмування в корі головного мозку В. П. Павлов розділив на 2 різновиди: зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє гальмування відбувається внаслідок виникнення в корі головного мозку Іншого вогнища збудження. Воно обумовлюється додатковим подразником, дія якого викликає інший рефлектор­ний акт.

Внутрішнє гальмування відбувається в результаті-підкріплення умовного подразника безумовним, що призводить до поступо­вого зникнення умовного рефлексу. Це отримало назву вгасання умовного рефлексу. Внутрішнє гальмування властиве лише ви­щим відділам центральної нервової системи і має дуже важливе значення для організму.

Мислення і мова

Мислення — найскладніший вид мозкової діяльності людини в процесі пристосування до нових умов і при вирі­шенні нових життєвих задач. Процеси мислення зводяться до утворення загальних уявлень і понять, а також відомостей та умовиводів.

Крім словесно-логічного, абстрактного, існують форми емо­ційного мислення (оцінка), практичного чи наочно-діючого мис­лення.

Мова — це засіб спілкування між людьми в процесі праці, соціального, духовного й особистого життя. Завдяки слову ви­никають узагальнені поняття і уявлення, здатність до логічного мислення. Як подразник слово викликає в людини велику кількість умовних рефлексів. На них базуються навчання, вихо­вання, вироблення трудових навичок, звичок.

Ґрунтуючись на розвитку мовної функції в людей, В. П. Пав­лов створив вчення про першу і другу сигнальні системи.

Перша сигнальна система існує й у людини, і у тварини. Ця система, центри якої знаходяться в корі головного мозку, сприй­має через рецептори безпосередні, конкретні подразники (сиг­нали) зовнішнього світу — предмети чи явища.

У людини вони створюють матеріальну основу для відчуттів, «прийнять, уявлень, вражень про навколишню природу та сус­пільне середовище, і це утворює базу конкретного мисленні. Але тільки в людини існує друга сигнальна система, пов’язана з функцією мови, зі словом чутним (мовлення) і видимим. За допомогою слів утворюються поняття. За допомогою слова передаються сигнали про конкретні подразники, і в цьому випадку слово служить принципово новим подразником — сигналом сигналів. При узагальненні різних явищ людина відкриває закономірні зв’язки між ними — закони. Здатність людини до узагальнення складає сутність абстрактного мислення, що відрізняє її від тварини.

Мислення — результат функції всієї кори головного мозку.

Друга сигнальна система виникла в результаті спільної тру­дової діяльності людей, при якій мова стала засобом спілкуван­ня між ними. На цій основі виникло і розвивалося далі словесне людське мислення.

Головний мозок людини — це одночасно центр мислення і пов’язаний з мисленням центр мови.

Здатністю до навчання мови людина наділена з народження. Але якщо дитина ізольована від людського суспільства, здатність до навчання мови не розвивається.

Дитина навчається говорити до 5−6 років. Якщо до цього віку дитина не опанує мову, її розумовий розвиток затримується.

Мовні функції людини пов’язані з багатьма мозковими струк­турами. Формування усного мовлення пов’язано з лобовою ча­стиною лівої півкулі, писемної мови — зі скроневими і тім'яни­ми частинами.

Сприйняття, пам’ять, емоції

Процес пізнання навколишнього світу починається з аналізу інформації, що надходить від сенсорних систем, і ут­ворення цілісних образів предметів та явищ. Цей початковий етап пізнання називається сприйняттям.

Цілеспрямоване сприйняття здійснюється за допомогою уваги.

Увага — це фактор, що керує вибором Інформації для сприй­няття. З погляду фізіологів, увага-це процес, у результаті яко­го інформація має доступ до механізмів пам’яті та руху і, відпо­відно, до свідомості. Увага характеризується обсягом, швидкі­стю переключення і стійкістю, вона може бути підвищена актив­ними діями чи вольовими зусиллями.

Увага може бути мимовільною, коли запам’ятовування йде без зусиль, ніби само собою, і довільною-людина ставить пе­ред собою мету, що необхідно запам’ятати, докладає вольових зусиль, використовує спеціальні прийоми. Інформація, що сприймається, передається в пам’ять.

Пам’ять — це комплекс процесів, що протікають у цент­ральній нервовій системі й забезпечують нагромадження, збе­реження і відтворення індивідуального досвіду. І. М. Сеченов писав, що людина без пам’яті залишалася б вічно в стані не­мовляти.

Залежно від того, що запам’ятовується людиною, розрізня­ють 4 види пам’яті:

* Рухова — лежить в основі навчання рухам, побутовим, спортивним, трудовим навичкам, письмовій мові.

* Образна пам’ять допомагає запам’ятовувати і відтворю­вати обличчя людей, картини природи, обстановку, запахи, зву­ки навколишнього середовища, музичні мелодії.

* Емоційна пам’ять дуже близька до образної. Вона збері­гає пережиті людиною почуття. Завдяки емоційній пам’яті мож­ливе співчуття іншій людині, милосердя.

* Логічна (словесна) пам’ять-запам'ятовування, збереження і відтворення прочитаних, почутих чи вимовлених слів.

Усі види пам’яті тісно взаємопов'язані. Та сама інформація запам’ятовується за допомогою двох і більш видів пам’яті, але все одно яка-небудь з них усе-таки переважає. Наприклад, ту саму інформацію кожний передасть по-різному: один перекаже дослівно, інший — те, що йому більше запам’яталося через емо­ційне сприйняття, третій — найбільш цікаві моменти і т. ін.

Розрізняють короткочасну (нестабільну, коли матеріал запам’ятовується швидко, але ненадовго) пам’ять і довготривалу, де уберігається найбільш важлива інформація. Дія короткочасної пам’яті простежується, наприклад, якщо вам сказали номер те­лефону, що необхідний вам саме зараз. Ви набираєте його один раз, зайнято, другий, на третій раз ви забуваєте кілька цифр. Це і є прояв короткочасної пам’яті. У тривалій пам’яті інформа­цію зберігати необхідно в узагальненому вигляді (фундаментальні закони, закономірності, узагальнення, поняття). Мозок же відби­рає в довготривалу пам’ять найбільш необхідну інформацію. Цю «же важливу «розумову» роботу виконує мотиваційна система, що і визначає, яка інформація найбільш важлива.

За останні роки інтенсивно досліджується механізм пам’яті, встановлено, що утворення слідів пам’яті проходить поетапно.

На першому етапі - нервові імпульси проходять від органів Нуттів до кори головного мозку, де сигнали затримуються на декілька сотих секунди для їхнього аналізу. Цей процес на­зивають оперативною або сенсорною пам’яттю. Сенсорна пам’ять людини не залежить від її волі й не може бути піддана свідомому контролю.

Другий етап пов’язаний зі збереженням інформації та іменується короткочасною пам’яттю, що відповідає за тимчасове (кілька секунд) збереження інформації у вигляді слів, її назива­ють ще первинною пам’яттю. Інформація з первинної пам’яті може бути витиснута новими сигналами. Третій етап (вторинна пам’ять) — інформація з первинної пам’яті передається у вторинну і через проміжні станції - у третинну, де і зберігається тривалий час.

Усі види пам’яті проявляються в двох формах: логічно-лістовній і чуттєво-образній. Перша оперує переважно понят­ими, друга — уявленнями.

Психологи вже давно встановили, що зорова пам’ять властива людям, які працюють поодинці, мовчки, а слухова тим,.

І працює в колективі, де необхідно запам’ятовувати інформацію, спілкуватися, а не розглядати продукцію і т. ін.

Пам’ять — дуже цінна якість людини, її необхідно не тільки розвивати, але і зберігати, не отруюючи мозок алкоголем, нікотином, наркотиками.

Піклуватися про своє інтелектуальне здоров’я потрібно зав­жди незалежно від віку. Це питання дуже об'ємне. Коротко кажучи — умій користуватися своїм розумом, умій його тренувати, загартовувати і не забувай про відпочинок.

Пам’ять — це основа особистості. За уявленнями давніх греків, богиня пам’яті Мнемозина-мати дев’яти муз, покрови­телька усіх відомих тоді наук і мистецтв. Людина, позбавлена пам’яті,-манкурт із «Буранного полустанку» Ч. Айтматова-по суті, перестає бути людиною.

І, навпаки, серед багатьох видатних особистостей ми не­рідко зустрічаємо приклади феноменальної, воістину безмеж­ної пам’яті. Александр Македонський, наприклад, знав на об­личчя та ім'я тисячі своїх воїнів. Академік А. Ф. Йоффе по пам’яті користувався таблицею логарифмів.

Чудову пам’ять мають багато людей. Так, книга Веди — найдавніша пам’ятка індійської літератури — протягом століть передавалася усно, зберігаючись лише в пам’яті індусів. Жерці і зараз пам’ятають народний епос — усі пісні Махабхарати на 300 тисяч рядків.

Яка буває память.

Великий композитор Вольфганг Амадей Моцарт, коли йому було чотирнадцять років, почув у соборі музичний твір. Прийшовши додому, він по пам’яті записав його. Коли через багато років перевірили, то побачили, що запис був зроблений абсолютно точно.

Історії невідомі люди, що можуть з рівним успіхом запам’ято­вувати абсолютно все. Хтось відрізняється пам’яттю на облич­чя, але складно запам’ятовує хронологічні дати, комусь легко даються слова, числа. Є специфічна пам’ять на колір, смак, емоції, шахові партії… Відомий О. Альохін, наприклад, один раз наосліп провів сеанс одночасної гри на 32 шахівницях. Дивував сучасників і англійський художник Дж. Рейнольде, що писав пор­трети по пам’яті. Коли йому було потрібно щось уточнити, він думкою саджав уявлювану фігуру на стілець і розглядав. Власне отут мова йде про професійну пам’ять-тобто пам’ять людей, що відкрили в результаті постійних тренувань якусь частину своїх можливостей. Так, досвідчений лікар пам’ятає історії хвороби і хід лікування двох-трьох сотень своїх пацієнтів, художник розрізняє до сорока відтінків одного тільки чорного кольору, дегустатор може назвати не тільки сорт чаю, але і конкретне місце, де він вирощений.

Різна в людей і швидкість завчання: трапляється, що люди швидко заучують, а буває - повільно. Іншим потрібно приблизно втроє більше часу, але і пам’ятають вони, як правило, довше.

Нарешті, частина людей схильна до механічного запам’ято­вування (зубріння), а частина — до осмисленого запам’ятову­вання. Однак добре запам’ятовується лише те, що добре зрозу­міло, і тому в другому випадку, як засвідчили експерименти, результат у 22 рази краще.

Усі ці характеристики надзвичайно індивідуальні, і сумувати через те, що вам, наприклад, для запам’ятовування потрібна наочність і багато повторень, не слід. Отут уже що є, те і є. Тим більше, що при бажанні це не перешкодить вам поліпшити свою пам’ять, якого б типу вона не була. Адже головна відмінність між людьми з доброю пам’яттю і з поганою в тому, що одні вміють нею користуватися, тренують її, а інші-ні.

За визначенням Е. Канта, у пам’яті важливі три якості: швидкість запам’ятовування, її міцність і моторність пригаду­вання. Цим давайте і займемося. Насамперед треба запам’ята­ти закони пам’яті:

1. Думайте. За словами німецького письменника Г. Ліхтенберга, люди мало запам’ятовують із прочитаного тому, що за­надто мало думають самі.

Неодмінно намагайтеся в усьому знайти сенс. Не треба, за­тиснувши руками вуха і втупившись очима в текст, повторювати про себе рядок за рядком. Ці титанічні зусилля не зарахуються, тому що тут важливий не процес, а результат. Останній буде набагато кращим, якщо ви спробуєте знайти в тексті головну думку, виділити її аргументацію, позначити перехід до наступ­ноготобто попрацюєте в книзі олівцем, зробите конспект.

Учіться не тільки відповідати на питання, але і ставити їх.

Спробуйте посперечатися з автором, висуваючи при цьому свої аргументи. Якщо відповіді на ваші заперечення є в книзі - ви проконтролюєте себе, якщо немає - постарайтеся відповісти самостійно, перевіривши переконливість авторської позиції. Пам’ятайте, що в порівнянні з автором ви знаходитеся в дуже вигідному положенні: можете в будь-який момент перебити його, поставити запитання, можете скільки завгодно повертатися й обговорювати ту саму думку. Автору ж залишається все це тер­піти й покладатися на переваги свого викладу.

2. Цікавтеся. Якщо мова йде не про вільне читання, щоб скоротати час у дорозі, то, виходить, прочитане вам для чогось потрібно. Не випустіть з уваги цю мету, адже ваша праця — за­ради неї, оцініть, що дасть отримана інформація, і якщо користь дійсно очікується, то читати стане цікавіше, а якщо ж ні, то поду­майте над словами англійського філософа Б. Стюарда: «Не чи­тай нічого, що не бажаєш запам’ятати, і не запам’ятовуй нічого, що не маєш на меті застосовувати».

Інакше кажучи: щоб їжа засвоювалась-їж із апетитом. Ця гастрономічна аналогія підводить нас до наступного закону.

3. «їжте слона частинами». Завтра іспити, але ви налаш­товані рішуче, тому що попереду цілий день і ще ніч. Віддаючи належне вашим здібностям, ми готові припустити, що до ранку ви вивчите підручник і навіть будете пам’ятати його зміст при­близно до обіду — рівно стільки, щоб встигнути відповісти на кілька питань екзаменатора. Але майте на увазі, що до знань ведуть різні шляхи. Щоб не ремствувати потім на діряву пам’ять, подумайте: чому, скажімо, сім бід — один одвіт? А не п’ять чи десять? Чому перш ніж відрізати, треба сім разів відміряти, і чому саме семеро одного не чекають? А ще були сім давньо­грецьких мудреців, сім чудес світу. Та й семиденний тиждень навряд чи випадковий…

— Психологи розкрили секрет «магічної» сімки. Виявляється, такий середній обсяг нашої оперативної пам’яті - при одночас­ному сприйнятті вона здатна удержати в середньому сім об'єктів. Облич, предметів, слів, фраз, параграфівбайдуже. Причому легше запам’ятовуються перший і останній елементи ряду. Не­дарма останнє слово в суперечці кожний намагається залишити.

І собою: швидше за все в пам’яті залишиться саме воно, а не передні довгі дебати. Якщо ж порція для запам’ятовування більшою за цю норму, то на неї ви витратите набагато більше часу, ніж при посильній та ритмічній роботі.

4. Будьте готові. Усім відомо, як не хочеться змінювати плани, якщо вже на щось настроївся. Певного настрою на роботу вимагає і книга. Причому не тільки настрою, але і готовності до справи, що багато в чому залежить від вашої ерудиції. Адже нове легше укладається на вже готові полички, міцніше тримаєть­ся завдяки зв’язкам з колишньою інформацією. Подумайте про тe, що ви знаєте на запропоновану темуоцініть, наскільки нова інформація поповнить ваші знання. До роботи зі складним мате­ріалом корисно спеціально підготуватися: почитати на ту ж тему .щось ще, можливо, більш популярне.

5. Не топчіть сліди. Давно помічено, що кращий спосіб забути тільки що вивчене — спробувати відразу запам’ятати щось схоже. Знаючи це, не вчіть фізику після математики, а істо­рію після літератури.

6. Огляньтеся навколо. Уявивши обстановку, у якій відбувалася подія, ви зможете пригадати і її, тому що одночасні враження мають властивість викликати одне одного. Наприклад, вузлик на па­м'ять, зав’язаний у певній ситуації, згодом допомагає згадати і привід, через який він з’явився.

7. Учіть від, А до Я. Зміст цього закону в тім, що вся інфор­мація повинна сприйматися як закінчене ціле, а не розрізнені осколки невідомо чого. Якщо ви почнете заучувати вірш вроздріб, то потім у дошки після кожної строфи будете довго згадувати початок наступної. Учіть усе відразу. Такий принцип допоможе потім швидко відновити в пам’яті потрібне. Для цього почніть згадувати спочатку.

Цей закон не суперечить третьому, як може видатися. Треба лише зміцнити вихідні інформаційні одиниці, розбивши їх потім на більш дрібні групи. Але не намагайтеся швиденько впорати­ся з великим матеріалом, нічого з цього не вийде. Краще повто­рювати його протягом декількох днів, ніж у погоні за швидким результатом забути все наступного ранку.

Мова у нас йде в основному про довільне запам’ятовування, тобто коли треба щось вивчити. Але не слід зневажати і мимо­вільним. Воно спрацьовує, якщо події були пов’язані з яскрави­ми враженнями, були цікаві. Виходить, треба зробити їх таки­ми. Замість сумного розглядання географічної карти можна пе­ретворити знайомство з материками в захоплюючу гру. Скажі­мо, прокласти маршрут навколосвітньої подорожі, дотримуючись при цьому певних умов, — наприклад, відвідати якнайбільше країн, максимально наблизити маршрут до прямої, триматися ближче до суші. Заодно можна використовувати карту і для тре­нування уваги: подивившись кілька секунд на якийсь район, на­магайтеся згадати якнайбільше деталей. Тобто спробуйте по­єднати навчання з грою. Якщо ви хочете запам’ятати який-небудь цікавий і гарний пейзаж, подивіться на нього уважно, зак­рийте очі й відтворіть у пам’яті те, що запам’ятали. Знову відкрийте очі й подивіться на пейзаж, порівняйте те, що ви ба­чите і запам’ятали, знову закрийте очі й відтворіть картинку, і так кілька разів, поки не запам’ятаєте. Тренуйте зорову пам’ять на будь-якому цікавому предметі.

При цьому корисно пам’ятати принцип, яким керувався в навчанні один малолітній вундеркінд:

Щоб що-небудь довідатися, треба що-небудь придумати. Щоб що-небудь придумати, треба що-небудь довідатися.

Хобі - відмінний спосіб переконатися в можливостях влас­ної пам’яті, поєднуючи приємне з корисним. Чимало колекціо­нерів (наприклад філателістів) відрізняються солідною еруди­цією в історії, а любитель збирання гербаріїв, напевно, не буде «плавати» у ботаніці. Більшість знань вони засвоюють, що нази­вається, граючись.

Важливо знати, що:

Негативні емоції - вороги пам’яті. Якщо ви роздратовані, схвильовані, перелякані, то спочатку заспокойтеся і тільки після цього беріться за справу виявіть волю і доведіть справу до кінця. Ми нічого не зможемо вам порадити у випадку хронічних лінощів. До того ж це означає, що ви зневажаєте законами пам’яті: де інтерес, де готовність до сприйняття? На думку видатного педагога К. Д. Ушинського, «причиною безпам’ятності часто буває неба­жання згадати забуте, а від цього зміцнюється дурна звичка недбалого доводження зі слідами наших спогадів, добра пам’ять — це насамперед добре здоров’я. Сидячи цілими днями над книгою, без свіжого повітря, фізичного на­вантаження і натяку на раціональний режим, не можна розрахо­вувати на добрий результат. Але це вже тема іншої розмови.

Зміцнюючи пам’ять, не треба забувати і про такі якості, як увага, спостережливість, воля. Вони допоможуть вам, спираю­чись на закони пам’яті, виробляти власні прийоми запам’ятову­вання і повторення матеріалу.

Тренувати пам’ять треба регулярно, присвячуючи цьому хоча б півгодини щодня. Треба мати на увазі, що протягом дня па­м'ять працює нерівномірно. Найкращі результати між 8 і 12 го­динами дня. Потім настає спад, що триває приблизно до 17 го­дини. Потім пам’ять знову поліпшується, і до 19 години настає вечірній пік ефективності.

Добре активізують пам’ять чашка чаю або кави. Але курці, що думають, начебто того ж ефекту можна досягти за допомогою сигарети, приймають бажане за дійсне. Насправді, як показують експерименти, один день паління приблизно на 5% знижує про­дуктивність запам’ятовування. Тютюн погіршує кровопостачан­ня мозку, і в результаті в більшості курців пам’ять слабшає.

Тренування не повинне бути самоціллю: це нудно. Його тре­ба використовувати для поповнення знань заради якоїсь ме­ти — будь то підготовка до іспиту чи бажання покінчити з безладом у своєму письмовому столі.

А чи немає більш простих і ефективних методів поліпшення пам’яті, крім названих? Адже вчені, як відомо, давно і небезуспіш­но працюють над створенням хімічних препаратів — «пігулок пам’яті», що допомогли б покінчити з безпам’ятністю. Напри­клад, пацюки, які приймали пігулки, що стимулюють синтез рибонуклеїнової кислоти, втроє швидше навчалися зістрибу­вати по команді з дошки на землю. Багатообіцяючими виявилися й експерименти з людьми. Так, американський професор Камерон уводив своїм старим пацієнтам препарати названої кислоти — і пам’ять поліпшувалася. Одна 80-літня бабуся, що вже не пам’ятала свого імені і багато разів ставила одне і те ж питання, знову одержала можливість нормально спілкуватися.

Результати, як бачимо, обнадіюють, але про підсумки гово­рити поки рано. І оскільки найближчим часом появи «пігулок па­м'яті» в аптеках не очікується, нам залишається вдосконалюва­ти свою пам’ять самостійно.

От кілька вправ для тренування пам’яті, рекомендованих Ф. Лезером.

А. Логічно не зв’язаний текст

Для запам’ятовування цих 10 слів дається 40 секунд, після цього запишіть те, що ви запам’ятали. Відповідь вважається правильною, якщо вірно вказується і порядковий номер слова, Помноживши число правильних відповідей на 5, одержите ефек­тивність запам’ятовування у відсотках.

1. Українець.

2. Економіка.

3. Каша.

4. Татуювання.

5. Нейрон.

6. Любов.

7. Ножиці.

8. Совість.

9. Глина.

10. Словник Б. Числа За 40 секунд потрібно запам’ятати 20 чисел з їх порядковими номерами.

1.43- 2.57- 3.12- 4.33- 5.81- 6.72- 7.15- 8.44- 9.96- 10.7- 11.37- 12.38- 13.86- 14.56- 15.47- 16.6- 17.78- 18.61- 19.83- 20.73.

Ефективність запам’ятовування обчислюється так само, як і в попередній вправі.

В. Обличчя з іменами та прізвищами Як буває неприємно, коли забуваєш, як звуть знайомого, або взагалі не можеш згадати, чи знайомі ви… Так нерідко трапляється, якщо знайомство не було пов’язано з якими-небудь емоціями.

Щоб запам’ятати обличчя, уважно розгляньте його, виявляючи характерні риси. Подумки повторіть кілька разів ім'я і по батькові людини. Пов’яжіть з ними зоровий образ.

А тепер візьміть 10 незнайомих фотографій з іменами та прізвищами — можете вирізувати Їх з газет, журналів. На запа­м'ятовування дається півхвилини. Після цього ті ж фотографії, але в іншому порядку, знову пропонують піддослідному, і він по­винен упізнати їх. Ефективність запам’ятовування одержите, по­множивши число правильних відповідей на 10.

Г. Логічно зв’язаний текст Запам’ятайте 10 основних положень, виділених у наступному тексті. Потрібно прочитати вправу і через хвилину відтворити зміст основних положень у заданому порядку. Помножте число правильних відповідей на 10 — і одержите відсоток ефектив­ності запам’ятовування.

Ми беремо на збереження чужі думки і знання (1), тільки й усього. Потрібно, однак, зробити їх власними (2). Ми уподіб­нюємося до людини, яка, потребуючи вогню, вирушила за ним до сусіда і, знайшовши в нього прекрасний, яскравий вогонь, стала грітися біля чужого вогнища (3), забувши про свій намір розпалити вогнище у себе вдома. Яка користь набити собі че­рево яловичиною, якщо ми не перетравлюємо її (4), якщо вона не перетравиться в тканині нашого тіла, якщо не додасть нам ваги і сили? Чи, може, ми думаємо, що Лукулл, який ознайомив­ся з військовою справою тільки за книгами і став, незважаючи на відсутність особистого досвіду, настільки видатним полковод­цем, вивчав її за нашим методом?

Ми опираємося на чужі руки з такою силою, що, зрештою, втрачаємо силу (5). Чи хочу я побороти страх смерті? Я це роб­лю за рахунок Сенеки (6). Чи прагну втішитися сам, чи втішити іншого? Я черпаю з Цицерона (7). А тим часом я міг би зверну­тися за цим до себе самого (8), якби мене належним чином ви­ховали. Ні, не люблю я цього дуже відносного багатства, зібра­ного зі світу по нитці.

«І якщо можна бути вченими чужою вченістю (9), то мудрими ми можемо бути лише власною мудрістю (10)».

Мішель де Монтень Середню продуктивність запам’ятовування ви одержите, якщо складете відсотки всіх чотирьох вправ і поділите на 4. 9t-100%-відмінна пам’ять- 71−50%-дуже добра- 51−70%-добра- 31−50% - задовільна- 11−30% - погана- 0−10%-дуже погана.

Тепер, коли ви знаєте вихідний рівень своєї пам’яті, можна братися за тренування.

Спочатку навчіться концентрувати увагу. Слабка пам’ять — це найчастіше слабка увага. Але щоб сконцентруватися на за­дачі, мало змушувати себе думати тільки про неї. Намагайтеся уявити собі ситуацію, виявити нові деталі, творчо розглянути задачу, відразу ж відсіваючи несуттєве.