Література. 
Етіологічна структура вірусних гепатитів серед пацієнтів львівської обласної клінічної інфекційної лікарні

• 1. Аликеева Г. К., Максимов С. Л., Сафиуллина Х. Л., и др. Вирусный гепатит Е // Лечащий врач. — 2012. — № 10. — С. 12−13
• 2. Балаян М. С. Вирусный гепатит Е // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. — 1995. — Т. 5, № 2. — С. 32−37.
• 3. Балаян М. С. Вирус гепатита Е у животных // Мир вирусных гепатитов. — 2000. — № 1 — С. 3−4.
• 4. Балаян М. С., Михайлов М. И. Энциклопедический словарь. Вирусные гепатиты. — М.: Амипресс, 1999. — С. 113−115.
• 5. Быстрова Т. Н. Характеристика гепатита А-инфекции // Медицинский альманах. — 2011. — № 2. — С. 227−229.
• 6. Вирусные гепатиты (пособие для пациентов) / Составители: Н. А. Малышев, Н. П. Блохина, Е. А. Нурмухаметова. — М.: Департамент здравоохранения, 2003 — 56 с.
• 7. Вовк А., Татьянко Н. Вірусні гепатити — актуальна проблема охорони здоров`я // Ваше здоров`я. — 2000. — № 23. — С. 6.
• 8. Вьючнова Е. С., Чарный А. М., Шестаков Л. А. Диагностика и лечение вирусных гепатитов // Гастроэнтерология. — 2010. — № 4. — С. 22−24
• 9. Державні санітарні правила та норми, гігієнічні нормативи Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю ДСП 9.9.5.-080−02 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.uazakon.com/document/spart18/inx18870.htm
• 10. Ершов Ф. И. Вирусные гепатиты // Антивирусные препараты. -Справочник. Изд. 2-е. — М.: ГЭОТАР Медиа, 2006. — С. 269−287.
• 11. Ершов Ф. И., Романцов М. Г. Вирусные гепатиты // Лекарственные средства, применяемые при вирусных заболеваниях. — М.: Коста, 2007. — С. 84−106
• 12. Захаров Л. Н. Техника безопасности в химических лабораториях. — Лениград: Химия, 1991. — 336 с.
• 13. Инфекционные болезни: национальное руководство / Под. ред. Н. Д. Ющука, Ю. Я. Венгерова. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. — 1056 с.
• 14. Лекции по инфекционным болезням / Под ред. Н. Д. Ющука, Ю. Я. Венгерова. — 3-е изд. — М.: Медицина, 2007. — 1032 с.
• 15. Лобзин Ю. В., Казанцев А. П. Справочник по инфекционным болезням. — СанктПетербург: Комета, 1997. — С. 344 — 354.
• 16. Логинов А. С., Блок Ю. Е. Хронические гепатиты и циррозы печени. — М.: Медицина, 1987. — С. 76−82.
• 17. Михайлов М. И., Шахгильдян И. В., Онищенко Г. Г. Энтеральные вирусные гепатиты. — М.: Теза, 2007. — 349 с.
• 18. Михайлов М. И. Вирусный гепатит В. Проблемы изучения // Вопросы вирусологии. — 2006. — № 3. — С. 20−22.
• 19. Подымова С. Д. Болезни печени: Руководство для врачей. — М.: Медицина, 1993. — 544 с.
• 20. Поздеев О. К. Медицинская микробиология. — Москва: ГЭОТАР-Мед., 2001. — С. 159−165.
• 21. Посібник з клінічної лабораторної діагностики. / За ред. В. Г. Денисюка. — К.: Здоров`я, 1992. — 296 с.
• 22. Правила пожежної безпеки в Україні. — Київ: П68 Пожінформтехніка, 2005. — 208 с.
• 23. Рациональная фармакотерапия заболеваний органов пищеварения / Под общ. ред. Ивашкина В. Т. — М.: Литтерра, 2003. — С. 250−251, 423−425.
• 24. Савицький С. Т. Термінологія хронічних гепатитів // Лікування та діагностика. — 1998. — № 4. — С. 41- 44.
• 25. Соринсон С. Н. Вирусные гепатиты в клинической практике. — Санкт — Петербург: Теза, 1996. — 300 с.
• 26. Справочник по лабораторным методам исследования. / Под ред. Л. А. Даниловой. — СПб.: Питер, 2003. — 736 с.
• 27. Тимаков В. Д., Левашев В. С., Борисов Л. Б. Микробиология. — М.: Медицина, 1993. — С. 511−518.
• 28. Тимошук С. В., Яремко З. М., Третяк О. І. Безпека праці під час роботи з хімічними чинниками: Навч.-метод. посібник. — Л.: ВЦЛНУ імені Івана Франка, 2009. — 80 с.
• 29. Фролов А. Ф., Шевченко Л. Ф., Широбоков В. П. Практическая вирусология. — Киев: Здоровье, 1999. — С. 217- 225.
• 30. Филдс Б., Наип Д. Вирусология. — М.: Мир, 1989. — Т.3. — С. 287−330.

Вельмишановний голово, шановні члени державної екзаменаційної комісії та всі присутні !!!

До Вашої уваги пропонуються результати дипломної роботи на тему: «ЕТІОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ СЕРЕД ПАЦІЄНТІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ КЛІНІЧНОЇ ІНФЕКЦІЙНОЇ ЛІКАРНІ».

(Слайд № 1 Презентації).

За останні роки в галузі вивчення вірусних гепатитів пройдено значний шлях від діагнозу «хвороба Боткіна», або «жовтяниця», до виявлення вірусів гепатитів, які специфічно вражають печінку. Для назв гепатитів, що викликаються цими вірусами, використовують букви латинського алфавіту (наприклад, гепатити А, В, С, D, Е тощо). He викликає сумніву, що найближчим часом стануть відомі нові гепатотропні віруси (такі, що мають спорідненість із тканинами печінки), тому що в частини хворих з гепатитами не виявляється жодного з відомих збудників. Актуальність вивчення вірусних гепатитів визначається не тільки розповсюдженням інфекції з великим охопленням дорослого та дитячого населення та значним економічним збитком, але й частотою різноманітних несприятливих результатів.

(Слайд № 2 Презентації).

Метою роботи було встановити етіологічну структуру вірусних гепатитів у пацієнтів Львівської обласної клінічної інфекційної лікарні за 2011;2013 роки.

Завдання:

• 1) Здійснити порівняльний аналіз етіологічної структури вірусних гепатитів пацієнтів різних вікових періодів.
• 2) Визначити сезонність захворювання вірусними гепатитами різної етіології.
• 3) Порівняти рівень захворюваності вірусним гепатитом осіб різної статі.
• (Слайд № 3 Презентації).

У загальній етіологічній структурі вірусних гепатитів пацієнтів Львівської обласної клінічної інфекційної лікарні за 2011;2013 роки переважала захворюваність хронічним гепатитом С. Варто зазначити, що високою за досліджуваний період є і захворюваність гострим гепатитом В. Захворюваність вірусним гепатитом, А була найнижчою.

(Слайд № 4 Презентації).

Серед хворих переважали особи чоловічої статі, а захворюваність серед жінок була меншою.

(Слайд № 5 Презентації).

Пік захворюваності вірусними гепатитами серед усіх вікових груп пацієнтів припадає на весну (квітень-березень), а також кінець літа-початок зими (серпень-грудень).

(Слайд № 6 Презентації).

У 2011;2013 роках у Львівській обласній клінічній інфекційній лікарні діагноз «вірусний гепатит» поставлено 14 особам віком від 1 до 19 років.

У них діагностовано вірусний гепатит, А та В. Гепатиту С в цієї вікової групи протягом зазначеного періоду не виявлено. З них 5 осіб перехворіло гострим гепатитом А, а 9 осіб гострим гепатитом В.

(Слайд № 7 Презентації).

Усі пацієнти віком 21−35 років хворіли гострим гепатитом, А і В та хронічним гепатитом С. Хронічних гепатитів, А та В, а також гострих гепатитів С не виявлено. З них тільки 4 особи хворіли гострим гепатитом А, 41 особа — гострим гепатитом В, 59 осіб — хронічним гепатитом С. В етіологічній структурі вірусних гепатитів у пацієнтів зрілого віку першого періоду (21−35 років) у 2011 році переважала захворюваність гострим гепатитом В (16 осіб) та хронічним гепатитом С (13 осіб), а в 2012 році зросла захворюваність хронічним гепатитом С (22 особи), у 2013 році спостерігаємо цю ж саму тенденцію — перевага пацієнтів з хронічним гепатитом С (24 особи).

(Слайд № 8 Презентації).

Усі пацієнти зрілого віку другого періоду перехворіли гострим гепатитом, А й В чи хронічним гепатитом С. З них тільки 6 осіб перехворіло гострим гепатитом А, 57 — осіб гострим гепатитом В, 121 особа — хронічним гепатитом С. Слід відзначити, що в етіологічній структурі вірусних гепатитів у цих пацієнтів у 2011 році переважала захворюваність гострим гепатитом В (26 осіб) та хронічним гепатитом С (35 осіб), у 2012 році переважала захворюваність хронічним гепатитом С (43 особи), у 2013 році спостерігаємо цю ж саму тенденцію — перевага пацієнтів із хронічним гепатитом С (43 особи).

(Слайд № 9 Презентації).

Протягом досліджуваного періоду у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні перебувало 46 осіб, хворих гепатитом, похилого та старечого віку. Усі пацієнти перехворіли гострим гепатитом В чи хронічним гепатитом С. З них 17 осіб перехворіли гострим гепатитом В, 29 осіб — хронічним гепатитом С. Не було таких, що перехворіли гепатитом А. В етіологічній структурі вірусних гепатитів у цих пацієнтів у 2011 році переважала захворюваність хронічним гепатитом С (10 осіб), у 2012 році спостерігали зниження кількості пацієнтів з гострим гепатитом В (4 особи) та хронічним гепатитом С (6 осіб), у 2013 році спостерігаємо збільшення кількості пацієнтів із хронічним гепатитом С (13 осіб).

Порівнюючи отримані результати з даними літератури, можемо сказати, що в нашій роботі знайшла підтвердження теза про те, що гострим гепатитом, А переважно хворіють пацієнти молодших вікових категорій — діти до 10−12 років; гострим гепатитом В переважно хворіють пацієнти віком від 20 до 40−45 років; хронічним гепатитом С хворіють пацієнти старших вікових категорій (40 років і старші). Рідкісних форм вірусних гепатитів — хронічних гепатитів, А та В й гострого гепатиту С — не виявлено.

(Слайд № 10 Презентації).

Висновки дозвольте не зачитувати, оскільки вони прозвучали в ході доповіді і представлені на слайді.

Дякую за увагу!!!

Із рис. 3.3. видно, що пік захворюваності вірусними гепатитами серед усіх вікових груп пацієнтів припадав на весну (квітень-березень), а також кінець літа — початок зими (серпень-грудень).