Бешиха. 
Основні симптоми та методика лікування гідраденіту, маститу, бешихи, лімфангоїту та парапроктиту

Бешиха (erysipelas) — гостре запалення шкіри або слизистих оболонок і лімфатичних шляхів, викликане в-гемолітичним стрептококом групи, А (БГСА).

Вхідні ворота — подряпини, садно, рани. Провідну роль у виникненні бешихи відіграє стан хворого. У людей, що перенесли бешиху, не виробляється імунітет, а, навпаки, з’являється схильність до повторного захворювання. Найчастіше бешиха вражає шкіру обличчя, голови, гомілок, рідше тулуб. Інкубаційний період (час від початку мікробного забруднення до появи клінічної картини) дорівнює 2−7 діб.

Клінічна картина. Захворювання починається гостро з ознобу і підвищення температури до 40−41°С. Одночасно на шкірі з’являються почервоніння і припухлість. Шкіра стає напруженою, болючою, гарячою на дотик і набуває яскраво-червоного забарвлення з різко окресленою межею, по краях якої спостерігається валикоподібна припухлість. Описана картина отримала назву еритематозної форми. Іноді на почервонілій ділянці шкіри з’являються міхури, що містять прозорий, жовтуватий ексудат (бульозна форма), при його нагноєнні (пустульозна форма), за наявності геморагічного вмісту (геморагічна форма), при нагноєнні і розповсюдженні процесу на підшкірну клітковину (флегмонозна форма) і некрозі шкіри (некротична форма).

Найважче перебігає так звана блукаюча, або мігруюча, бешиха — форма, при якій процес переходить з однієї ділянки тіла на іншу.

Бешихове запалення може ускладнюватися запаленням легенів, флегмоною, абсцесами, сепсисом. Необхідно пам’ятати, що бешихове запалення може передаватися від однієї людини іншій, тому хворі на бешиху повинні бути ізольовані.

Лікування. Ділянку бешихового запалення опромінюють ультрафіолетовими променями в суберитемних дозах, змащують 1% розчином діамантового зеленого. Проводиться загальна антибіотикотерапія препаратами пеніцилінового ряду (ретарпен 2,4 млн в/м). При флегмонозній і некротичній формах вдаються до оперативного лікування.

Лімфаденіт (lymphadenitis) — запалення лімфатичних вузлів. Виникає унаслідок попадання в них мікроорганізмів і їх токсинів з первинного запального вогнища (карбункул, флегмона і т.д.).

Клінічна картина виявляється збільшенням лімфатичного вузла і болючістю його при пальпації. Виражений запальний процес з лімфатичного вузла переходить на навколишню клітковину. У ряді випадків лімфатичний вузол вдається до гнійного розплавлення і в цьому місці з’являється розм’якшення (симптом флуктуації). Іноді лімфаденіт розвивається при вже стихаючому запальному процесі в первинному вогнищі.

Лікування. Необхідно ліквідовувати первинне запальне вогнище. При початковій формі лімфаденіту застосовують тепло, створюють спокій. Призначають антибіотики. При гнійному запаленні показаний розтин гнійника.