Олександр Афродійський
Олександр Афродисийский (кін. 2 — поч. 3 в. н.е.) — др.-греч. філософ, впливовий коментатор Аристотеля, глава перипатетической школи Афінах прибл. 198—209. Був котра першою ряду антич. коментаторів, чиї тексти збереглися, і останніх, хто твердив Аристотеля «з допомогою Аристотеля», без залучення неоплатонического словника. Позднеантичные коментатори, визнаючи авторитет А.А., часто посилалися нею… Читати ще >
Олександр Афродійський (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Александр Афродисийский
Олександр Афродисийский (кін. 2 — поч. 3 в. н.е.) — др.-греч. філософ, впливовий коментатор Аристотеля, глава перипатетической школи Афінах прибл. 198—209. Був котра першою ряду антич. коментаторів, чиї тексти збереглися, і останніх, хто твердив Аристотеля «з допомогою Аристотеля», без залучення неоплатонического словника. Позднеантичные коментатори, визнаючи авторитет А.А., часто посилалися нею просто на «коментатора» (подібно тому як Аристотеля називали просто «філософом», не згадуючи имени).
Тексты А.А. можна розділити на дві основні групи — коментарі і трактати. Видано збережені коментар до «Метафізиці», «Першої Аналітиці» (кн. I), «Топіці», «Про чуттєвому сприйнятті», «Метеорологике»; коментар до «Спростуванню софістів» неаутентичен. Справжніми вважаються трактати: «Про душі», «Про долю», «Про змішанні і зростання», і навіть збірники окремих міркувань «Апорії і рішення» і «Етичні проблеми». У трактатах А.А. багато уваги приділяє полеміці: в «Про долі» виступає на захист свободи волі проти стоїчного фаталізму, в «Про змішанні і зростання» критикує вчення стоїків про усецілому змішанні. У межах своїх творах А.А. часто представляє перипатетическую т.зр. стосовно питань, самим Арістотелем не обговорювані (порівн. трактування долі себто «природи» в трактаті «Про долю»). Трактат «Про душі» видано разом із додаткової книгою, традиційно приписуваною А.А. З тематично неоднорідних міркувань, зібраних тут, найважливіша інтерпретація аристотелевского вчення про умі, за якою розум розуміється трояко: 1) матеріальний, чи потенційний; 2) здатний мислити; 3) творчий, чи діяльний, чи «приходячи ззовні» — цей третій розум ототожнений А.А. з Божественним Розумом з «Метафізики» і різко отграничивается від у перших двох умів, які стосуються людському мышлению.
Дальнейшая доля творів А.А. пов’язана насамперед з традицією коментування Аристотеля в неоплатонізмі і араб. Сході. Завдяки перекладам на араб. мову А.А. виявився найбільш значимим посередником між Арістотелем та її араб. экзегетами. У період Відродження інтерес до А.А. був великий якщо представники т.зв. падуанської школы.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.