Елизавета — королева англійська

Елизавета — королева английская

Елизавета — королева англійська, дочка Генріха VIII від другого шлюбу його з Анною Болейн; народилася 1533 р. в Гринвічі. Дитинство в юність Є. протекли за умов украй тривожних; саме право в престол було дуже хитливо.

Вскоре після його народження акт 1534 р. призначив її спадкоємицею престолу, якщо Ганна помре, не залишивши чоловічого потомства; але пізніший акт 1537 р., виданий після страти Анни Болейн, вніс зміни розпорядження. Генріх VIII одружився втретє на Жанні Сеймур, перші два шлюбу його й діти від нього, Марія (від першого) та О., було оголошено незаконними. У 1544 р. право Є. на престол було знову відновлено: за актом цього року, у разі смерті Едуарда (сина Генріха VIII від Иоанны Сеймур) без потомства, престол повинен перейти спочатку до Марії, потім до Є. Царювання Едуарда Vl, сприятливе успіхам протестантизму, змінилося страшною католическою реакцією за доби п’ятирічного царювання Марії. Суперництво та підозрілість останньої вимагали від Є. крайньої обережності, тим паче, що у Є. покладалися надії протестантів. У тому середовищі, щодо шлюбу Марії з Філіпом іспанським, організоване відкрите повстання на користь Є.; хоча вона була причетна до змови, проте довелося витримати двомісячне укладанні в Тауері (1564), звідки у неї відправлено на проживання, під суворим наглядом, в Вудсток і у Гатфильд.

Постоянные побоювання за долю свою з юних літ розвинули в Є. велику обережність, черствість, скритність і хитрість (вона ретельно, напр., підтверджувала католицькі обряди). Замкнена, одноманітна життя Є. немало сприяла з того що вона отримала хорошу освіту, развившее, під вмілим керівництвом Роджера Ашама (Ascham), її природний розум. Вона вільно читала і говорила латиною і порядно грецькою, знала французький в італійський мови, була начитана у «класичній літературі, з головними творами Меланхтона. Наприкінці 1658 р., по смерті Марії, вона стала королевою Англії. Головним справою її 45-річного царювання було остаточне встановлення протестантизму, як державної церкви. Пов’язані з цією подією і питання інтереси були переважним чинником у житті Англії епоху Є., породжуючи зі боку католиків боротьбу проти Є., неодноразово выражавшуюся у вигляді змов, а зі боку уряду викликаючи більш-менш крутих заходів переслідування ворогів встановленої церкві як католиків, і сектантів (пуритан, індепендентів і ін.). Особливо сильний поштовх заходам проти католиків дала булла Пія V (1570), отлучавшая Є. від церкви, низлагавшая її з престолу і освобождавшая підданих від покірності їй. Підступи католиків значною мірою зумовили також той гострого характеру, який отримала боротьба Є. з Марією Стюарт. На грунті релігійних інтересів склалася і міжнародний політика Є. і Вільяма Сесиля (згодом лорда Берлея), її головного радника початку царювання на смерть його, в 1598 р. Політика ця базувалася на прагненні послабити головні католицькі країни. Звідси — допомогу французьким гугенотам і війну з Францією в 1562 — 64 р., із єдиною метою повернути втрачений при Марії Калэ, що проте вдалося.

В більшою мері релігійні питання визначили відносини між Англією і Іспанією. Спочатку Філіп II шукав зближення Росії з Англією і навіть запропонував Є. боротися з ним саме в шлюб. Відмова Є. і торжество реформації порушили в Пилипі ворожнечу, котра ще більш посилилася внаслідок допомоги, наданою Англією (1585) Нідерландам у тому повстанні проти іспанського панування, і навіть збитків, заподіяних нею іспанським владениям в Вест-Індії. Нарешті, страту Марії Стюарт (1587) довела Філіппа до межі роздратування, і вирішив послати проти Англії «непереможну Армади ». Невдача цього підприємства зміцнила силу Англії й славу Є. Війна з Іспанією тривала остаточно царювання Є. Із різноманітних проявів внутрішньої політики Є. слід особливо відзначити зародження основ державної організації піклування про бідних в акті 1601 р., головні становища якого зберігають силу до нашого часу. У 1566 р. заснована перша біржа до Лондона, Royal Exchange. У сфері відносин між різними товариств. класами за доби Є. вперше помічається підйом значення торгово-промислового класу в виявляються ознаки занепаду впливу родової знаті і духівництва: в 1601 р. в палаті громад нараховується 80 членів купецтва.

В історії розвитку англійського парламенту царювання Є. досить знаменно. Щоправда, вона прагнула управляти наскільки можна без сприяння парламенту і з особою ревнощами оберігала свої королівські прерогативи. На парламент вона дивилася лише як у знаряддя оподаткування і скликала його лише під тиском потреби у грошових засобах, отже за 45 років парламент созывался десять раз. Палата громад, проте, неодноразово і з успіхом заявляла про своє право стосуватися як фінансових питань, а й взагалі державних інтересів; неодноразово ній рішуче відстоювалася свобода слова незалежність членів її, як представників народу; в сесію 1571 р. вперше заявлено принцип, яким всі члени палати громад є служителем одного лише свого виборчого округу, а взагалі всього королівства. Хоча Є. і її міністри мали перебільшене уявлення про права корони, нижня палата проводила різку межа між прерогативою і правами народу. Взагалі, у царювання Є. виявилося чимало ознак поступово приближавшегося кінця переважання королівської прерогативи. Епоха Є. займає чільне місце у історії ангел. літератури, будучи пов’язані з іменами Спенсера, Марло, Шекспіра, Френсіса Бекона, Кемдена, Гукера. З особистих якостей Є. історики висувають її розум, енергію, обережність і ощадливість, з якою, проте, мирилося бажання оточувати себе блиском. Натура горда, владолюбна і холодна, Є. дорожила свою свободою і бажаючи жертвувати нею, рішуче і багаторазово ухилялася вступу в шлюб; успадкувавши від красу та прагнення подобатися і відрізняючись особливо строгою моральністю, вона у час, до похилого віку, мала фаворитів, із якими, проте, у разі потреби не соромилася надходити круто, як це було, напр., з графом Ессекс. Є. була последнею королевою з династії Тюдорів. див. Froude, «Hist. of Engl. from the Fall of Wolsey to the Defeat of the Spanish Armada «(Л., 1881, v. 7 — 12); Hallam, «Constit. Hist. of Engl. «(Л., 1881, т. 1); Wright, «Queen Elisabeth and her Times «(Лонд., 1838); Wiesener, «La jeunesse d «Elisabeth «(Пара., 1878); H. de. La Ferriere, «Les projets de manage de la reine E. «(Пара., 1882); H. Hall, «Society in Elisabethan age «(Л., 1887); Bekker, «Beitrage zur engl. Geschichte im Zeitalter Elisabeths «(Гиссен, 1887); Kretzschmer, «Die Invasionsprojecte der kath. Machte gegen England zur Zeit Elisabeths «(Облич., 1892); Edward P. S. Beesly, «Queen Elisabeth «(Л., 1892); Philippson, «Westeuropa im Zeitalter von Philipp II, Elisabeth and Heinrich »; У. Соколов, «E. Тюдор «(1892).

Список литературы

Ф.А. Брокгауз, І.А. Єфрон. Енциклопедичний словник Вид. «Російське слово », 1996 г.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.