Международное розподіл праці

Международное поділ труда

Важнейшей базової категорією, котра виражає сутність, зміст міжнародних відносин, є міжнародне розподіл праці. Усі країни світу однак включені у цей поділ, його поглиблення диктується розвитком продуктивних сил, котрі мають вплив новітньої технічної революції. Участь у міжнародному поділі праці дає країнам додатковий економічний ефект, дозволяючи повніше й з найменшими витратами задовольняти свої потребности.

Международное розподіл праці це історично певна система громадського праці. Вона складається у результаті якісної диференціації діяльність у процесі розвитку суспільства. Поділ праці існує у різних формах.

Международное розподіл праці - спеціалізація країн чи галузей виробництва цих країн на виробництві певних видів товарів та послуг для міжнародного обмена.

Международное розподіл праці зародилося в мануфактурний період (XVII — XVIII ст.) і по промислового перевороту (кін. XVIII — поч. ХІХ ст.) базувалося на природною основі: різному природно-кліматичних, географічних умовах, в запасах сировини й джерелах енергії. Сучасне міжнародне розподіл праці передбачає відокремлення і спеціалізацію різних видів праці, обмін ними, їх взаимодействие.

Предприятия країн, що у міжнародний поділ праці, виробляють значно більше продукції, ніж це необхідно задоволення внутрішнього споживчого чи виробничого попиту. Після цього, надлишки реалізуються підприємствами на світовому ринку, набуваючи необхідну них продукцію, що є надлишкової споживачам інших країнах. Нарощуючи і зміцнюючи спеціалізацію на виробництві певної групи товарів, конкретні країни одержують що їм товари міжнародному ринку з допомогою обміну іншими країнами, що спеціалізуються з інших групах товаров.

Теория міжнародного поділу праці отримала обгрунтування та розвитку на роботах класиків політекономії А. Смита і Д. Рікардо. А. Сміт доводив необхідність свободи торгівлі, оскільки обмеження перешкоджають подальшому поглибленню поділу праці між странами. 1].

Теория порівняльних витрат виробництва вважається основою економічного вчення про міжнародну торгівлю і економічному обмене.

В основу теорії покладено ідея природних різниці між економіками країн із різною географічної й природної середовищем. Одні країни повинні розвивати промисловість, інші - спеціалізуватися з виробництва сільгосппродукції, сировини. Взаємний обмін призведе до підвищення загального добробуту, порушення ж умов призведе до підвищенню національних витрат виробництва. Зіставлення витрат, що з виробництвом тих чи інших товарів, призводить до висновку, що замість випуску всіх товарів, куди є попит, значно вигідніше зосередиться з виробництва одного товару з найменшими витратами. Спеціалізація у цьому товарі дозволить набувати інші товари шляхом обмена.

В умовах переважного становища країни у виробництві кількох товарів їй треба спеціалізуватися у числі тільки для тих, через які це перевагу максимально.

Несовершенство цієї теорії по наступним пунктам:

абсолютизирование принципу вільної конкуренции, ограничение розглядом лише певної пари товарів хороших і стран, предполагается прямий обмін товару на товар, не враховується вплив масштабів виробництва та транспортних издержек.

Факторы, які спонукають країни — до брати участь у в міжнародному поділі труда:

объем внутрішнього ринку страны, уровень економічного розвитку страны, обеспеченность країни природними ресурсами, удельный вагу у структурі економіки нашої країни базових галузей промышленности.

Главное у розвитку міжнародного поділу праці - пошук економічного інтересу, вигоди від участі у у міжнародному поділі труда.

Реализация переваг міжнародного поділу праці дает:

получение різниці між міжнародної та внутрішньої ціною експортованих товарів хороших і услуг, экономия внутрішніх витрат через відмовитися від національного виробництва під час використання дешевого импорта.

Экономический успіх кожної країни грунтується зовнішньому торгівлі. Ще країні зірвалася створити здорову економіку, изолировавшись у вир світової економічної системы. 2].

Международная торгівля є формою зв’язок між товаровиробниками різних країн, виникає з урахуванням міжнародного поділу праці та виражає їхню взаємну зависимость.

Международная торгівля постає як сукупний обсяг торгівлі всіх країн світу. Проте термін «міжнародна торгівля» означатиме і сукупний обсяг зовнішньої торгівлі промислово розвинутих країн або країн, або країн будь-якого континенту, регіону та т.п.

Внешняя торгівля — торгівля якоїсь країни іншими країнами, що складається з оплачуваної ввезення (імпорту) і оплачуваної вивезення (експорту) товаров.

Основные показники міжнародної торговли:

товарооборот (загальний объем),.

товарная структура, географическая структура.

Внешнеторговый оборот включає суму вартості експорту й імпорту країни, що у міжнародному товарообмене.

Объемы зовнішньої торговли:

стоимостной обсяг (підраховується за певний час в поточних (змінюються) цінах відповідних років із використанням поточних валютних курсов, физический обсяг зовнішньої торгівлі (обчислюється у постійних ценах).

Объем міжнародної торгівлі підраховується шляхом підсумовування обсягів експорту всіх стран.

Концепции міжнародної торговли:

Меркантилизм.

Внешняя торгівля веде до збільшення багатства нації, оскільки гроші - єдине багатство, слід, що обмін товарів за власний кошт (експорт) — єдиний спосіб збільшення багатства. Отже, стимулювання експорту і її імпорту веде до багатством нации.

Классическая теорія міжнародної торговли.

А.Смит і Д. Рікардо визначили умови міжнародної торгівлі як позбавлені усіляких обмежень. «Обмін сприятливий кожної країни, кожна знаходять у ньому абсолютне перевагу» А.Смит.

Теория порівняльних преимуществ.

Объясняет міжнародну торгівлю межстрановыми відмінностями в відносних витратах производства.

Теория Хекшера-Олина.

Страны експортують товари, потребують значних витрат факторів виробництва, якими вони мають в надлишку, і імпортують товари, потребують витрат дефицитных.

Есть та інші теорії, але де вони грунтуються цих чотирьох основних теоріях з невеликими дополнениями.

Факторы зростання міжнародної торговли:

стабилизация міждержавних взаємин у умовах мира, развитие міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації виробництва та капитала, новейшая технічна революція, сприяє оновленню основний капітал, створення нових галузей економіки, прискорювальна реконструкція старых, активная діяльність міжнародних корпорацій на світовому рынке, возникновение нової комерційної реальності - загальносвітового ринку стандартизованих товаров, регулирование міжнародної торгівлі у вигляді міжнародних торгових угод, які у рамках ГАТТ/ВТО, деятельность міжнародних фінансово-економічних організацій (МВФ), підтримують відносну стабільність основних світових валют, торгових оборотів і платіжних балансів багатьох стран.

стабилизирующая діяльність Світового Банку щодо світової экономики, либерализация міжнародної торгівлі, перехід багатьох країн режиму, до складу якого скасування обмеження імпорту й відповідне зниження мит — освіту «вільних економіч-них зон»,.

развитие процесів торгово-економічної интеграции, получение політичної незалежності колишніми колоніальними странами.

Список литературы

1. Е. Ф. Авдокушин, Міжнародні економічних відносин, М., Юристъ, 1999 г.

[1] А. Сміт. Дослідження про природу і причини багатства народів, 1776 г.

[2] Дж.Сакс. Ринкова економіка і Росія. М., 1994 р. з. 244.