Понятие і різноманітні види представництва
Смерть громадянина, який виказав чи який отримав доручення, визнання його недієздатною, обмежено дієздатним чи безвісно отсутствующим. Доручення (ст. 185) — це письмове уполномочие, що видається однією особою іншій юридичній особі для представництва перед третіми лицами. Довірителем виступають особи, перебувають у місцях позбавлення волі; засвідчуються начальником місця позбавлення свободы… Читати ще >
Понятие і різноманітні види представництва (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Понятие і види представительства
1. Поняття представництва. Представництво (ст. 182) — вчинення угоди представником з повноваження, заснованого на доручення, вказуванні закону або акті уповноваженого те що державний орган чи органу місцевого самоврядування, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні правничий та обов’язки представляемого.
2. Особливості комерційного представництва. Відповідно до ст. 184 ДК РФ комерційним представником є обличчя, постійно чи тимчасово представительствующее від імені підприємців під час укладання угод сфері підприємницької діяльності. Одночасне представництво різних сторін у угоді допускається з дозволу цих сторін та інших випадках, передбачені законами. Комерційний представник зобов’язаний виконувати дані йому доручення з дбайливістю звичайного підприємця, і вправі вимагати сплати обумовленого винагороди і відшкодування понесених їм під час виконанні доручення витрат від сторін договору рівних частках, якщо інше не передбачено угодою між ними. Комерційне представництво складає основі договору, ув’язненого в письмовій формі й що містить свідчення про повноваження представника, а за відсутності таких вказівок — ще й доручення. Комерційний представник зобов’язаний зберігати потай які є йому відомими інформацію про торгових угодах і після цього йому поручения.
3. Доручення (ст. 185) — це письмове уполномочие, що видається однією особою іншій юридичній особі для представництва перед третіми лицами.
Форма доверенности:
нотариальное посвідчення доручень скоєння угод, потребують нотаріальної форми, обязательно;
к нотаріально засвідченим прирівнюються доручення, в которых:
— довірителем виступають військовослужбовці та інші особи, що перебувають у лікуванні в військово-лікувальних установах; засвідчуються начальником військово-лікувального установи, його заступник директора з медичній частині, старший чи черговий врач;
— довірителем виступають військовослужбовці, а пунктах дислокації військових частин, сполук, установ і військово-навчальних закладів, де немає нотаріальних контор та інших органів, які роблять нотаріальні дії, також робітники і службовці, члени їхнім родинам і члени їхніх родин військовослужбовців; засвідчуються командиром (начальником) частин, сполук, установ чи заведений;
— довірителем виступають особи, перебувають у місцях позбавлення волі; засвідчуються начальником місця позбавлення свободы;
— довірителем виступають повнолітні дієздатні громадяни, перебувають у установах соціального захисту населення; засвідчуються адміністрацією установи соціального захисту чи керівником (його заступник) відповідного органу соціального захисту населения;
доверенности громадян отримання заробітної плати інших платежів, що з трудовими відносинами, пенсій, посібників, вкладів у банку, кореспонденції може бути засвідчені організацією, у якій довіритель працює чи навчається, житлово-експлуатаційної організацією за місцем його проживання та адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, коли він перебуває в излечении;
доверенность від імені юридичної особи видається мови за підписом його чи іншої особи, уповноваженого цього установчими документами, із фотографією друку цієї організації. Якщо юридична особа грунтується державному чи муніципальної власності, доручення отримання чи видачу грошей немає та інших майнових цінностей мала бути підписана також головним бухгалтером.
Срок доручення (ст. 186):
— може бути більше трьох лет;
— якщо відлік терміну не зазначений — доручення зберігає силу протягом року із дня її совершения;
— якщо дата скоєння не зазначена — доручення ничтожна.
Различают генеральні (загальні), спеціальні і разові доверенности.
Основания припинення доручення (ст. 188):
— витікання срока;
— скасування доручення обличчям, выдавшим её;
— відмова особи, якому вона выдана;
— припинення юридичної особи, від чийого імені чи якому вона выдана;
— смерть громадянина, який виказав чи який отримав доручення, визнання його недієздатною, обмежено дієздатним чи безвісно отсутствующим.
По припинення доручення обличчя, якому її видано, або його правонаступники зобов’язані негайно повернути доверенность.
Список литературы
Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.