Организационно-правовые форми громадських організацій і особливості їх управления

Российско-Армянский (Слов'янський) Державний Университет.

кафедра державного устрою і муніципального управления.

До У Р З Про У, А Я Р, А Б ВІД А.

«Організаційно-правові форми організацій корисною і особливості їх управления».

Студентка: III-го курсу економічного факультета Аракелян Марія Геворковна.

Єреван 2003 г.

Про р л, а л е зв і е.

Запровадження … …3.

I ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ОРГАНИЗАЦИЙ.

1. Комерційні организации…

…6.

> Повні товарищества…

…7.

> Товариство на вере…

…8.

> Суспільство з обмеженою ответственностью…9.

> Суспільство з додатковою ответственностью…11.

> Акціонерне общество…

…11.

> Дочірні і залежні господарські общества…13.

> Виробничі кооперативы.

…

> Державні і муніципальні унітарні предприятия…15.

1.2 Некомерційні організації… …16.

> Громадські объединения…

…16.

> Громадські организации…

…16.

. Релігійні объединения…

…17.

>

Фонды…

…18.

.

Учреждения…

…18.

1.2.1Объединения юридичних лиц…

II ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ОРГАНИЗАЦИОННО;

ПРАВОВИХ ФОРМ ОРГАНИЗАЦИЙ.

1.Особенности управління організаційно-правових форм организаций…22.

Використана література… …27.

У У Є Д Є М І Е.

Важко знайти людей суспільстві, котрі належать до до жодної організації. Переважна більшість членів товариства входить у одну чи кілька організацій. Ці організації може бути виробничими, навчальними чи дослідницькими, державними чи приватними, великими чи малими, тимчасовими чи постійними. Більшість людей майже всю свідоме життя пов’язані з тими чи інші організаціями, будучи їх працівниками чи вступаючи з ними контакт. Важливо підкреслити, що існують найрізноманітніші організації. Очевидним і те, що кожна організація є досить складну техникоекономічне й соціальне систему, яка відображатиме її індивідуальність і специфику.

Правове положення організацій мають важливого значення, так як дає відповіді следующе питання: які у якому розмірі відповідає по зобов’язанням фірми; кому предоствалнено право укладати угоди від імені організації; у чийому ведени находтся вирішення тих чи інших питань чи прийнять управлінські рішення. В усіх країнах правове становище організацій визначається Цивільним Кодексом (ДК). У РА ДК було ухвалено 1997 р, та її дію почалося з кінця січня 1998 р. ДК містить статті про возожных формах організацій, і навіть норми їх управления.

Відповідно до законом, юридичне формування (структура), що займається підприємницької, і навіть не підприємницької діяльністю, набуває статусу юридичної особи (ЮЛ).

ЮЛ є самостійними суб'єктами права. ЮЛ поділяються на два виду — юридичних осіб публічного правничий та юридичних осіб приватного права. Юридичні особи публічного права переслідують публічні мети, мають владні повноваження. До них належать державні органи, заклади і організації, які займаються підприємницької діяльності. Юридичні особи приватного права — це об'єднання осіб й «об'єднання капіталів, зареєстровані як фірми, незалежно від характеру діяльності, характеру власності, приналежності капіталу і контроля.

Відповідно до ЦК НАТО і ЄС відповідають за своїми зобов’язаннями майном, несуть обов’язки, може бути позивачем і відповідачем у суді. Розрізняють три категории:

1. юридичних осіб, проти яких їх засновники (учасники) немає майнових прав;

2. юридичних осіб, на майно яких і засновники заслуговують власності, чи інше речове право;

3. юридичних осіб, проти яких їх і учасники мають зобов’язальні права.

Усі три виду детально розглядатимуться ниже.

Ця курсова переважно присвячена організаціям, які займаються підприємницької діяльності. Підприємництво може існувати в певних організаційно-правових формах. Вони втілюють організаційні і правові ознаки, є загальними для юридичних — підприємницьких організацій різних видів. Такими ознаками являются:

• по-перше, організаційна зв’язок будь-якої юридичної особи з правом, законодавством, т. е. юридична особа може створюватися лише порядку, встановленому законом; порушення встановленого порядку позбавляє діяльність юридичної особи належних правових последствий;

• по-друге, будь-яке, юридична особа може формуватися у його організаційно-правових формах, встановлені законом;

• по-третє, юридична особа є правомочним діяти лише рамках, окреслених законом;

• по-четверте, усім юридичних, хоч до якої організаційноправової формі вони ставилися, поширюється вимога дотримуватися в своєї діяльності законность.

За характером діяльності, все юридичних осіб діляться на комерційні фірми та некомерційні організації. Відповідно до ЦК (РФ, РА) юридичні особи, є комерційними організаціями, можна створювати у вигляді господарських товариств та наукових товариств, виробничих кооперативів, державних підприємств і муніципальних унітарних підприємств. У деяких організаційно-правових формах комерційні організації створюватися не можуть. Комерційні - це організації, що вилучення прибутку на ролі основний мети своєї діяльності, і навіть розподільні прибуток між учасниками. Обов’язком учасників комерційної організації є економічна відповідальність за результати її деятельности.

Юридичні особи — некомерційні організації можна створювати в формі споживчих кооперативів, суспільних чи релігійних організацій (об'єднань), фінансованих власником установ, благодійних та інших фондів (наприклад, недержавних пенсійних фондів), соціальній та інших форм. Організації подібного типу не переслідують мету отримання прибутку, проте можуть здійснювати підприємницьку діяльність, якщо вона лежить здійсненню основний (статутний) мети організації та відповідає їй. Учасники некомерційних організацій позбавляються більшості істотних прав, зокрема права щодо участі в розподілі прибутку, частку на майнових питаннях організації при припинення членства, отримання «ліквідаційної квоти». Економічна відповідальність учасників некомерційної організації за результати її діяльності практично зведена нанівець (виняток становить споживчий кооператив, котрий за відзначеним ознаками цілком можливо зарахувати до комерційної організації). [Організаційно-правові форми організацій РА і РФ представлені у додатку 1.].

Передбачене ДК розподіл юридичних на комерційні фірми та некомерційні організації не цілком вдалим, зокрема, В. А. Рахмилович обмеження організаційно-правових форм вважає виправданим, оскільки це є необхідною передумовою стійкості обороту. Різниця між комерційними і некомерційними організаціями накладає певні умови з їхньої правової статусу і правоздатність. Як відомо, нині економіка країни розвивається у умовах. Виникають нові відносини між господарськими товариствами та товариствами, виробничими кооперативами та інші організаціями, і можливість формування нових організаційноправових форм комерційних організацій заперечувати нельзя.

Організаційно-правова форма юридичної особи — це сукупність конкретних ознак, об'єктивно що виділяються у системі загальних ознак юридичної особи та істотно які різнять цю групу юридичних осіб всіх остальных.

Ознаки, характерні для комерційної організації, можна виявити через призму майнових і немайнових прав учасників організації такого типу, саме следующее:

. формування майна организации;

. участь у розподілі прибыли;

. частку у майні організації при припинення членства;

. отримання «ліквідаційної квоты»,.

. управління организацией;

. реєстрацію учасників даної организации;

. інформацію про діяльність организации;

. захист у законному порядку своїх интересов.

КОМЕРЦІЙНІ ОРГАНИЗАЦИИ.

Господарські товариства суспільства — комерційні організації з розділеним частки (вклади) засновників (учасників) статутним (складовим) капіталом. Майно таких товариств, скликане з допомогою вкладів, виробленої і придбане у процесі діяльності господарського товариства, їхня на праві собственности.

Конкретний підприємець чи комерційна організація одночасно то, можливо учасником лише одну товариства (коли він не виступає як коммандитиста). Державні і муніципальні органи немає права в ролі участника-вкладчика, крім випадків, встановлених законом. Згідно з законодавством РФ може бути заборонено чи обмежена участь окремих категорій громадян, у господарських товариствах і суспільствах, крім відкриті акціонерні обществ.

Вкладеннями в складочный капітал може бути гроші, цінних паперів, речі, і навіть майнових прав, мають грошову оцінку. Згідно з з ув’язненим договором учасники товариства займаються підприємницької діяльності від імені товариства несуть відповідальність з його зобов’язанням що належить їм майном. Господарські товариства, і навіть суспільства з обмеженою і додаткової відповідальністю немає права випускати акции.

За чинним законодавством (РФ, РА) господарські товариства можна створювати у вигляді повного товариства товариства на вірі (командитного товарищества).

Х про із я і з тонн на е зв зв и е т про в, а р і щ е з тонн на а.

ПОВНЕ ТОВАРИЩЕСТВО.

Повним товариство — воно двох чи більше осіб, учасники якого (повні товариші) відповідно до ув’язненим з-поміж них договором займаються підприємницької діяльності від імені товариства. Учасники повного товариства солідарно несуть додаткову (субсидиарную) відповідальність своїм майном за зобов’язаннями товариства. Це означає, що таке відповідальність всіх учасників пропорційна розміру їх вкладу. Тож якщо майна товариства замало погашення, то товариші відповідають особисто що належить їм майном, пропорційно зробленою до організації вкладах. Обличчя може бути учасником лише одну повного товариства. Кількість учасників не ограниченно.

Повне товариство створюється і діє підставі установчого договору, який підписується усіма його учасниками. Якщо внаслідок понесених товариством збитків вартість його чистих активів стане трохи менше розміру його складочного капіталу, отримана товариством прибуток не розподіляється між учасниками до того часу, поки вартість чистих активів не перевищить розмір складочного капитала.

На момент реєстрації повного товариства кожного учасника зобов’язаний внести щонайменше половини свого внеску до складочный капітал товариства. Решта мусить бути внесено учасником у найкоротші терміни, встановлені установчим договором. За невиконання зазначеної обов’язки учасник зобов’язаний сплатити товариству 10% річних з невнесеної частини внеску відшкодувати завдані збитки, якщо інше встановлено в установчому договоре.

Передбачаючи можливість виходу учасника з повного товариства, від цього потрібно заявити про усунення участі у товаристві щонайменше ніж шість місяців до фактичного виходу. Угоду між учасниками товариства про відмову від від права вийти з товариства мізерно. Далі учаснику, вибулому з товариства, виплачується вартість частини майна, відповідна його частці в спільному капіталі, а, по угоді з нею можлива видача майна натурою. У цьому частки інших учасників збільшуються. Учасник товариства за законодавством вправі передати земельну частку чи його частину — у спільному капіталі іншому учаснику або третій особі за умови згоди всіх членів товарищества.

Повне товариство ліквідується у разі, як у ньому залишається єдиний учасник (крім норм ліквідації ЮЛ відповідно до ДК РА, РФ). Такий учасник вправі протягом 6 місяців перетворити таке товариство в господарське товариство гаразд, встановленому Кодексом.

ТАВАРИЩЕСТВО НА ВЕРЕ.

У товаристві на вірі (коммандитном товаристві) поруч із повними товаришами у формуванні складочного капіталу беруть участь так звані коммандитисты, тобто. вкладники, які беруть участі в підприємницької діяльності, але отримують прибуток і несуть ризик збитків не більше сум зробленого вкладу. Така форма дозволяє залучати додаткові капітали осіб, що у вигідному приміщенні своїх вільних грошових средств.

Внесок може бути зроблений у грошової форми, а й у вигляді надання приміщення, транспортних засобів й іншим чином. Ця форма розширює економічну базу товариства, дозволяє акумулювати кошти на великих підприємницьких действий.

Обличчя то, можливо повним товаришем тільки одного товаристві на вірі. Учасник повного товариства може бути повним товаришем в товаристві на вірі. Воно створюється і діє підставі установчого договору, який підписується усіма повними товарищами.

Товариство на вірі ліквідується при выбытии всіх брали участь у ньому вкладників. Проте повні товариші вправі замість ліквідації перетворити товариство на вірі в повне товарищество.

Х про із я і з тонн на е зв зв и е про б щ е з тонн на а.

Другий групою організаційно-правових форм комерційних організацій виступають господарські товариства, які поділяються наступним образом:

. суспільства з обмеженою ответственностью;

. суспільства з додатковою ответственностью;

. акціонерні общества;

. дочірні і залежні общества.

СУСПІЛЬСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ОТВЕТСТВЕННТЬЮ (ООО).

Організаційно-правова форма підприємства, створеної за угоді юридичних і фізичних осіб шляхом поєднання їхніх вкладів з метою здійснення господарської діяльності й одержання прибутку. Прибуток, отримувана ТОВ, розподіляється пропорційно вкладах його чи засновників. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю відповідають з його зобов’язанням лише доти своїх вкладів, з їхньої майно і заощадження відповідальність не поширюється. Оскільки вклади учасників стають власністю суспільства, вони несуть не «відповідальність» з його боргах, «обмежену рамками їхніх вкладів», а лише ризик збитків (втрати внесених ними вкладів). Учасники суспільства, що зробили вклади статутний капітал суспільства в повному обсязі, несуть солідарну відповідальність з його зобов’язанням не більше вартості неоплаченої частини вкладу кожного учасника общества.

Учасниками суспільства може бути громадяни і юридичних осіб. Державні органи влади й органи місцевого самоврядування немає права виступати учасниками товариств, якщо інше встановлено законом «Про суспільствах із обмеженою ответственностью».

Суспільство то, можливо засновано однією особою, що стає його єдиним учасником. Суспільство неспроможна мати за єдиного учасника інше господарське товариство, що складається з одного лица.

Кількість учасників повинно бути понад 50 відсотків людина. Якщо ж воно перевищить встановлений законом межа, не те суспільство протягом року має бути перетворено на відкрите товариство, а, по закінченні цього часу — ліквідовано через суд знову, якщо число його не зменшиться до встановленого законом предела.

Суспільство з обмеженою відповідальністю має дві установчих документа — установчого договору, підписаний його засновниками, і затверджений ними статут. Якщо суспільство створюється однією особою, його установчим документом є устав.

У установчому договорі засновники зобов’язуються створити суспільство так і визначають порядок що з цим спільної прикладної діяльності. У ньому також відбиваються склад засновників (учасників), величина статутного капіталу суспільства, величина часткою кожного учасника, лад і строки їхньої внесення змін до статутний капітал, відповідальність засновників порушення обов’язки по внесення вкладів, умови і Порядок розподілу між засновниками (учасниками) суспільства прибутку, склад органів управління суспільством, і порядок виходу учасників із общества.

Статут суспільства мусить мати інформацію про: складі - й компетенції органів управління суспільством, і порядку ухвалення ними рішень, в тому числі з питань, рішення приймаються одноголосно чи кваліфікованим більшістю голосів; розмірі статутного капіталу суспільства і від номінальної вартості частки кожного учасника суспільства; своїх правах і обов’язки товариства; порядку і наслідках виходу учасника з акціонерного товариства; порядку переходу частки статутний капітал суспільства до іншого лицу.

Статутний капітал суспільства складається з від номінальної вартості часткою його учасників. Розмір статутного капіталу суспільства може бути менш суми, певної законом про товариства з обмеженою відповідальністю. Відповідно до закону її розмір може бути щонайменше 100-кратного мінімальної відстані оплати праці, встановленого федеральним законом на дату уявлення документів для державної реєстрації речових (500.000 драм Вірменії; 300.000 крб в России).

Внеском статутний капітал суспільства може бути гроші, цінних паперів, інші речі чи майнових прав чи інші права, мають грошову оцінку. По ДК РФ, статутний капітал суспільства з обмеженою відповідальністю може бути на даний момент реєстрації суспільства оплачений його учасниками щонайменше ніж наполовину. Що Залишилося неоплаченої частина статутного капіталу суспільства підлягає оплаті його учасниками протягом першої року діяльності суспільства. При порушенні цей обов’язок суспільство має або оголосити про зменшенні свого статутного капіталу і зареєструвати його зменшення в установленому порядку, або припинити своєї діяльності шляхом ліквідації. Відповідно до ЦК РА, засновники суспільства зобов’язані повністю оплатити статутний капітал на даний момент реєстрації общества.

Зменшення статутного капіталу суспільства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення усіх її кредиторів. Останні можуть у тому разі зажадати дострокового припинення чи виконання відповідних зобов’язань нашого суспільства та відшкодування їм убытков.

Учасник ТОВ вправі продати чи іншим чином поступитися земельну частку в статутний капітал чи його частина одній або кільком учасникам даного суспільства. Учасники суспільства користуються переважне право купівлі частки учасника (її частки) пропорційно розмірам своїх часткою, якщо статутом не передбачено иное.

Учасник суспільства вправі у час вийти з акціонерного товариства незалежно від згоди інших учасників чи акціонерні товариства. Що стосується виходу учасника його частка переходить до суспільства з моменту подання всі заяви про виході. У цьому суспільство зобов’язане виплатити учаснику суспільства, подавшему заяву про виході, справжню вартість його, або з дозволу учасника суспільства видати то натурі майно той самий вартості, а разі неповну оплату його внеску до статутний капітал суспільства — справжню вартість частини, його частки, пропорційної оплаченої частини вкладу. Якщо статутний капітал як частки вклали речове право, то, при виході учасника з акціонерного товариства майно повертається йому; вартість зносу такого роду майна не відшкодовується (п2 ст. 104 ДК РА).

Суспільство з обмеженою відповідальністю то, можливо реорганізовано чи ліквідовано добровільно по одностайним рішенням його. ТОВ вправі змінитися в акціонерне общество.

ОБЩЕСТО З ДОДАТКОВОЇ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ.

Суспільство з додатковою відповідальністю — це господарське суспільство засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого розділений частки певних установчими документами розмірів; учасники несуть солідарну відповідальність з його зобов’язанням своїм майном в однаковому всім кратному розмірі до вартістю, їм вкладів. При банкрутство однієї з учасників його додаткова відповідальність по зобов’язанням суспільства розподіляється між рештою учасників, пропорційно їх вкладам.

За винятком зазначеної субсидиарной відповідальності учасників статусу товариства з додатковою відповідальністю аналогічний статусу ТОВ і входить у правові норми останнього. Така органиационно-правовая форма діє з 1995 року у Росії, а Вірменії - с1998 года.

АКЦІОНЕРНЕ СУСПІЛЬСТВО (АО).

Акціонерні суспільства — найпоширеніший і складний організаційно-правовою вид організацій. Правове регулювання діяльності акціонерного товариства здійснюється з допомогою відповідних норм ДК, і навіть закону «Про акціонерних товариствах». Створення АТ можливо двома шляхами: шляхом заклади і у вигляді реорганізації юридичного особи. Як і інші господарючих суб'єктів, акціонерні товариства створюють у установчому порядку, але законодавство розрізняє спільний бізнес і спеціальний порядок установи АТ. Допускається установа акціонерного товариства будь-якого типу лише одною засновником, проте товариство неспроможна мати у якості єдиної засновника інше господарське товариство, яка полягає вже з особи. Договір про створення юридичної особи є зі своєї правову природу договором про діяльність і від установчого договору господарських товариств. Цим договором визначаються порядок здійснення засновниками спільної прикладної діяльності по установі суспільства, величину статутного капіталу суспільства, категорії і типи акцій, які підлягають розміщення серед засновників, величину і порядок її оплати, правничий та, обов’язки засновників общества.

Зокрема, особливу увагу приділяють освіті АТ шляхом їх реорганізації (злиття, приєднання, виділення, тож поділу), і навіть перетворенню товариств. При реорганізації юридичної особи акціонерне суспільство, може виникнути з урахуванням раніше яка була акціонерного суспільства, і навіть шляхом перетворення юридичних інший організаційно-правовою форми. Так було в акціонерні товариства може бути перетворені суспільства з обмеженою відповідальністю, виробничі кооперативи, і навіть державні та муніципальні підприємства у результаті приватизації. Перетворення державної власності орієнтоване на відкрите акціонування, що дозволяє набувати акції широкого кола покупців, а водночас і передавати майно в власність зацікавленим особам — підприємцям. Створення АТ у процесі приватизації істотно відрізняється від зазвичайного порядку установи господарських товариств. За цих умов не відбуваються об'єднання капіталів різних осіб на формування статутного капіталу суспільства. Економічну основу АТ при приватизації становить майно, закріплене за конкретним підприємством на правах повного господарського ведення і що є державної чи муніципальної власністю. Вартістю цього майна визначається величину статутного капіталу суспільства, але в суму випускаються акції, що міститимуться між юридичними і фізичними лицами.

Акціонерним визнається суспільство статутний капітал якої розділений на певну кількість акцій, що засвідчують зобов’язальні права учасників, тобто. акціонерів. На відміну від товариств учасники АТ (акціонери) заздалегідь обмежують свою відповідальність за зобов’язаннями нашого суспільства та несуть ризик збитків лише доти внесених ними вкладів (вартості їхніх акций).

Засновниками АТ можуть виступати як юридичних осіб, і громадяни, зокрема іноземні відповідно до закону про іноземних інвестицій. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір. Державні органи, (органи місцевого самоврядування), якщо інше не встановлено законами, що неспроможні в ролі засновників акціонерного товариства. Акціонерне суспільство, може бути створено однією особою або перебувати вже з обличчя на разі придбання один акціонер всіх акцій суспільства. Дані про це мають утримуватися у статуті суспільства, бути зареєстровано й опубліковані для загального сведения.

Акціонерне суспільство набуває права юридичної особи з його державної реєстрації речових. Установчі документом акціонерного товариства є його статут. Він готується засновниками під час створення суспільства й утверджується загальними зборами учредителей.

Статут АТ мусить мати все основні характеристики АТ, як і склала ДК. Статут визначає права акціонерів за категоріями акцій. У ньому закріплюється організаційне будова АТ, визначаються структура його органів, порядок їхньої освіти й діяльності. Відповідно до Закону лише у статуті, прийнятому одноголосно, можуть передбачатися обмеження кількості акцій, що належать одному акціонеру, чи загальної їх від номінальної вартості на одне акціонера. Зміни і вносяться до статуту АТ у вирішенні загальних зборів акціонерів і підлітків набувають силу для третіх на осіб із моменту державної регистрации.

При реєстрації АТ будь-якого типу слід оплатити щонайменше 50% статутного капіталу. Що Залишилося частина мусить бути внесений у протягом року з реєстрації. Мінімальний статутний капітал АТ заздалегідь визначено законодавцем. Для відкритого суспільства він має становити щонайменше 1000- кратною, а закритого — щонайменше 100-кратной суми мінімальної відстані оплати праці, встановленого законом на дату реєстрації суспільства (в РА, РФ).

Акціонерне суспільство вправі змінитися у суспільстві з обмеженою відповідальністю чи виробничий кооператив, соціальній та некомерційну організацію відповідно до законом.

Розрізняють два типу акціонерних товариств — відкриті й зачинені у залежність від складу засновників, способу формування статутного капіталу і статусу його участников.

Акціонерне суспільство відкритого типу вправі проводити відкриту підписку за свої акції та відчужувати їх без згоди інших акціонерів, я число самих акціонерів необмежена. Відкрита підписку акції акціонерного товариства заборонена до оплати статутного капіталу. При установі акціонерного товариства усі його акції мають бути розподілені серед засновників. Відкритість акціонерного товариства виражається й у тому, що мусить щорічно публікувати для загального відомості річний звіт, бухгалтерський баланс, рахунок прибутків і збитків. Закон не забороняє перетворення закритого суспільства на відкритий і навпаки, і не сприймається як зміна організаційно-правовою формы.

Закритим визнається суспільство, акції якого розподіляються лише серед засновників й іншого зазначеного заздалегідь кола осіб. Таке суспільство немає права проводити відкриту підписку і розподіл акцій. Акціонери ЗАТ мають переважного права придбання акцій, які й інші акціонери, а відповідно до статуту й у рамках обмежень закону таким переважне право мають й АТ в целом.

Кількість учасників (засновників) акціонерного товариства неспроможна перевищувати числа 50, встановленим закном, інакше воно підлягає перетворення на відкрите товариство протягом року, а, по закінченні цього часу — ліквідації у судовому порядке.

ДОЧІРНІ І ЗАЛЕЖНІ ОБЩЕСТВА.

Згідно із Законом «Про акціонерних товариствах «АТ вправі організовувати дочірні і залежні суспільства як у території Російської Федерації (з дотриманням вимог російського законодавства), і її межами (у межах законодавства відповідного держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації). Ці підприємства є юридичних осіб (на відміну філій і представительств).

Дочірнім і залежним суспільством може бути визнаний будь-яке господарське суспільство: акціонерне, суспільство з обмеженою чи додаткової відповідальністю. Характерною ознакою дочірніх і залежних товариств і те, що основна («материнське») суспільство як надає прийняття ними рішень, але несе відповідальність за борги дочірніх обществ.

Господарське суспільство визнається дочірнім, якщо: у його статутному капіталі переважає участь основного суспільства, чи товариства; є договір з-поміж них; основне суспільство чи товариство можуть визначати рішення, прийняті цим обществом.

Визнання суспільства дочірнім мало певні наслідки для основного суспільства, чи товариства: воно мало відповідати перед кредиторами за дії дочірнього суспільства. Так, під час укладання угоди по вказівкою основного суспільства (товариства) настає солідарна відповідальність основного і дочірнього товариств. При банкрутство дочірнього суспільства з вини основного суспільства (товариства) останнє відповідає по боргах дочірнього перед його кредиторами субсидиарно, тобто. лише за нестачі майна дочірнього суспільства на погашення боргів. У цьому дочірнє суспільство і не відповідає за борги основного суспільства (товарищества).

Якщо дочірньому суспільству заподіюються збитки з вини основного суспільства (товариства), воно має право вимагати їх відшкодування основної організації за умови доведеності її провини у цих убытках.

Залежним визнається господарське товариство, якщо інше (переважна, використовується) суспільство має як 20 відсотків голосуючих акцій акціонерного товариства чи 20 відсотків статутного капіталу суспільства з обмеженою відповідальністю. Нерідко залежні суспільства взаємно беруть участь у капіталах одне одного. Такі стосунки не породжують солідарної або субсидиарной відповідальності за борги. Дані про це мають бути зафіксовані у передбаченому законом порядку. Вони їй необхідні як зацікавленим учасникам економічного обороту, і державним контролюючі органи, які у цілях запобігання монополізму встановлюють межі такого участия.

ВИРОБНИЧІ КООПЕРАТИВИ (ПК).

Виробничий кооператив — добровільне об'єднання громадян основі членства для спільної виробничої чи господарської діяльності (виробництво, переробка, збут промислової, сільськогосподарської чи іншого продукції, виконання робіт, торгівля, побутове обслуговування, надання інших послуг), заснованої з їхньої особистому трудовому і іншому участі й об'єднанні його членами (учасниками) майнових пайових внесків. На відміну від господарських товариств та товариств спільна виробнича чи інша господарську діяльність кооперативу мусить бути полягає в членство і особистому трудовому участі його членів, тоді як особисте трудове участь перестав бути обов’язковим для господарських товариств та товариств. Прибуток розподіляється між членами ПК відповідно до їх трудовим участю. Учасником виробничого кооперативу може бути юридичне лицо.

Право власності ПК — особлива форма колективного володіння, користування і розпорядження майном. Вона реалізується шляхом участі у управлінні власністю всіх членів кооперативу на рівної основі: один член — вони одностайно; представник юридичної особи також має вони одностайно. Члени виробничого кооперативу самі визначають можливу їм мінімальну суму пайового фонду, розмір паю, внесеного кожним учасником, порядок його внесення, відповідальність порушення зобов’язань внесення внесків. Зазначені відомості відбито у статуті ПК.

На відміну від інших комерційних організацій законодавець надає члену кооперативу право внести на момент державної реєстрації речових до 10% пайового внеску. Що Залишилася суму він повинен доповнити межах року з моменту реєстрації ПК.

Як пайового внеску можуть вноситися гроші, цінні папери інше майно, зокрема суттєві права, і навіть земля, що є об'єктом цивільно-правових угод, не більше, встановлених законодавством про землю та природних ресурсах.

Виробничий кооператив діє основі статуту і установчого договору. Виробничий кооператив по одноголосному рішенню його членів може змінитися в господарське товариство чи общество.

ДЕРЖАВНІ І МУНІЦИПАЛЬНІ УНІТАРНІ ПРЕДПРИЯТИЯ.

Державне і муніципальне унітарна підприємство — комерційна організація, яка наділена правом власності на закріплене за ній власником майно. Це майно може бути розподілено по вкладах, часток, паях, зокрема між працівниками підприємства. У унітарною формі могла створюватися лише державні та муніципальні підприємства. Майно, яких вони наділяються, перебуває відповідно державній чи муніципальної власності й належить підприємствам на правах повного господарського володіння чи оперативно керувати. Органом управління унітарного підприємства є керівник, призначуваний власником (або уповноваженим власником органом). Власник майна підприємства, заснованого на правах повного господарського ведення, не відповідає за зобов’язаннями підприємства. У рівній мірі і підприємство такого типу і не відповідає за борги власника майна. Отже, заходи економічного відокремлення унітарних підприємств є такі чітко й жестко.

Установчим документом підприємства, заснованого на праві господарського ведення, є його статут, затверджуваний уповноваженим на то державним органом чи органом місцевого самоуправления.

Статутний фонд повністю оплачується власником до державної реєстрації. Розмір статутного фонду становить 1000-кратный розмір за мінімальну оплату праці. Власник вирішує питання: створення, реорганізації та ліквідації підприємства; визначення предмети й цілей його діяльності: контролю над використанням і збереженням майна. Власник має право частини прибыли.

Унітарна підприємство може створити дочірнє унітарна підприємство через передачу йому частини майна в господарське ведение.

НЕКОМЕРЦІЙНІ ОРГАНИЗАЦИИ.

Некомерційними вважаються організації, які мають одержання прибутку перестав бути основна мета діяльності. За її здійсненні отримана прибуток має розподілятися між учасниками, проте можуть здійснювати підприємницьку діяльність, якщо вона лежить здійсненню основний (статутний) мети організації та відповідає їй. З цією метою некомерційним організаціям дозволяється створювати господарські суспільства, чи бути членами у яких. Некомерційні організації можуть створюватися у таких формах: громадських об'єднань є; релігійних об'єднань; з благодійних фондів; установ; державних корпорацій; страховиків; асоціацій та створення спілок й у другх формах. Розглянемо деякі організації у отдельности.

ГРОМАДСЬКІ ОБЪЕДИНЕНИЯ.

Діяльність даних суб'єктів, як і та інших некомерційних організацій, регулюється Цивільним Кодексом, законом «Про некомерційних організаціях» та інші законами.

Відповідно до норм Закону за громадським об'єднанням розуміється добровільне, самокероване, некомерційне формування, створене за ініціативи громадян, які об'єдналися з урахуванням спільних інтересах для задоволення духовних чи інших нематеріальних потреб та її реалізації наших спільних цілей, вказаних у статуті. Учасники (члени) організацій не зберігають прав на передане ними цих організацій у власність майно, у цьому числі на членські внески. Не відповідають за зобов’язаннями організацій, а зазначені організації не відповідають за зобов’язаннями своїх членів. При ліквідації об'єднання, майно використовують за цілям відповідно до статуту, а якщо це пояснити неможливо воно передається, а держ. бюджет.

Право створення громадських об'єднань є мають як фізичні особи (шляхом безпосереднього об'єднання громадян), і юридичні. Створювані громадянами громадські об'єднання можуть реєструватися і набувати права юридичної особи або функціонувати без державної реєстрації та придбання прав юридичної особи (в РА такими є релігійні организации).

Громадські об'єднання вправі створюватися у різних організаційноправових формах:

Громадська організація — полягає в членство і складається на базі спільної прикладної діяльності за захистом спільних інтересів і досягнення статутних цілей які об'єдналися громадян. Вищим керівним органом є загальні збори, Власниками майна є громадські організації, які мають й права юридичного лица.

Громадські об'єднання вправі незалежно від своїх організаційноправової форми створювати союзи (асоціації) громадських об'єднань є на основі установчих договорів і (чи) статутів, прийнятих спілками (асоціаціями), створюючи нові громадські об'єднання. Правоздатність даних суб'єктів як юридичних виникає з державної регистрации.

Майно громадського об'єднання формується з урахуванням вступних і членських внесків, добровільних пожертв і пожертвувань, надходжень від проведених лекцій, виставок, лотерей, аукціонів, спортивних та інших заходів, доходів від підприємницької діяльності, гражданскоправових угод; зовнішньоекономічної діяльності, і навіть інших не заборонених законом надходжень. У цьому політичні громадські об'єднання немає права отримувати фінансову і іншу матеріальну допомогу на діяльність, пов’язану з участю у виборах, від інших держав, організацій корисною і граждан.

Громадське об'єднання, що є юридичною особою, може мати у власності земельні ділянки, будинку, будівлі, споруди, житловий фонд, транспорт, устаткування, інвентар, майно культурнопросвітницького і оздоровчого призначення, кошти, акції, інші цінні папери інше майно, необхідне матеріального забезпечення діяльності даного громадського объединения.

РЕЛІГІЙНІ ОБЪЕДИНЕНИЯ.

Федеральне Збори РФ, виходячи з тому, що Російської Федерації є світськими державою, і навіть підтверджуючи право кожного на свободу совісті й свободу віросповідання прийняло Федеральний закон «Про свободу совісті й релігійні об'єднання», що визнав які втратили силу раніше діючий Закон РРФСР «Про свободу віросповідань». У відповідність до федеральним законодавчим актом релігійним об'єднанням в РФ визнається добровільне об'єднання громадян РФ, інших осіб, постійно зростає і на засадах котрі живуть РФ, освічене з метою спільного віросповідання і публічного поширення ще віри і що має, відповідними цього ознаками: віросповідання; вчинення богослужінь, інших релігійних обрядів, і церемоній; навчання релігії, і релігійне виховання своїх послідовників. Релігійні об'єднання створюють у формі релігійних груп, і релігійних организаций.

Религиозной групою визнається добровільне об'єднання громадян, освічене з метою спільного віросповідання створення і поширення віри, яке здійснює діяльність без державної реєстрації та придбання правоздатності юридичного лица.

Релігійна організація є добровільне об'єднання громадян РФ, інших осіб, постійно зростає і на засадах жителів території РФ, освічене з метою спільного віросповідання і поширення ще віри і зареєстрований ролі юридичної особи. Російська релігійна організація може мати при собі представництво иностранно релігійної організації. Для своєї діяльності релігійні організації підлягають державної реєстрації речових, яка виробляється федеральним органом юстиции.

ФОНДЫ.

Фондом не має членства некомерційна організація, створювана громадянами і/або юридичних осіб з урахуванням добровільних майнових внесків, яка має соціальні, благодійні, культурні, освітні й інші суспільно корисні мети. Фонд є власником майна, переданого йому засновниками чи інші жертвователями, які набувають ніяких прав на майно фонду. Засновниками фонду можуть виступати будь-які суб'єкти громадянського права, при цьому допускається наявність лише одну засновника. Засновники зобов’язані зробити майновий внесок у статутний капітал фонда.

Фонд використовує майно з метою, вказаних у його статуті. Фонд в право займатися підприємницької діяльності, яка потрібна на досягнення мети суспільно корисного характеру, заради яких було створено. Для предпренемательской діяльності фонди вправі створювати господарські товариства чи брати участь у них.

Для фондів характерна публічність і відкритість своєї діяльності. У цьому сенсі фонди зобов’язані щорічно публікувати звіти про своє деятельности.

Фонд то, можливо ліквідований, але у суворо визначених випадках, в частности:

. якщо майно фонду замало виконання її цілей і можливість на здобуття необхідної майна нереальна;

. якщо мети фонду неможливо знайти досягнуто, а необхідні /зміни цілей фонду неможливо знайти произведены;

. при ухилянні фонду своєї діяльності від цілей, передбачених статутом, соціальній та інших випадках, передбачених законом.

При ліквідації фонду, його майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, іде на мети, вказаних у статуті фонда.

УЧРЕЖДЕНИЯ.

У Вірменії установи є власниками свого майна, оскільки вони мають відособленим майном. По ДК Республіки Вірменія однією з необхідних ознак юридичної особи і те, що воно має своїм майном на праві власності. З вище сказаного слід, що установи Вірменії немає статусу юридичної лица.

У Російській Федерації установою визнається організація, створена власником реалізації управлінських, соціально-культурних чи інших функцій некомерційного характеру і фінансована їм в цілому або частично.

Статутом чи становищем установі у межах його спеціальної правоздатності то, можливо дозволено здійснення деяких видів діяльності, приносить доходи (т. е. підприємницької). Доходи, як і придбане їхнім коштом майно, залишаються власністю засновника і надходять лише самостійне розпорядження, а чи не у власність установи. Зазвичай, йдеться про возмездном надання послуг, пов’язаних із основною (статутний) діяльністю установи (освітянських та науково-дослідних, культурних і виховних, медичних і спортивних тощо. п.). Заснування немає права саме створювати інші юридичні особи, оскільки це означала б незаконне розпорядження майном власника (за умови що мова не про прибутках дозволеної йому підприємницької роботи і придбаному рахунок цього майні, який отримує особливий правової режим). На відміну від інших видів юридичних установи відповідають перед своїми кредиторами не усім своїм майном, лише які є в них грошима. У Вірменії за зобов’язаннями установи відповідає створив його юридичне лицо.

ОБ'ЄДНАННЯ ЮРИДИЧНИХ ЛИЦ

Комерційним організаціям право з метою координації їх підприємницької діяльності, і навіть уявлення та захисту спільних майнових інтересів за договором створювати об'єднання юридичних осіб у формі асоціацій чи спілок, що є некомерційними організаціями. Фізичні обличчя і держава брати участь у таких об'єднаннях що неспроможні. Як засновників асоціацій та створення спілок можуть виступати як різні комерційні, і некомерційні організації, причому перші можуть об'єднуватися з останніми. Але якщо у вирішенні учасників на асоціацію (союз) покладається ведення підприємницької діяльності, то така асоціація (союз) або повинна змінитися в господарське суспільство чи товариство, або створити господарське товариство для здійснення підприємницької діяльності, або брати участь у даному обществе.

Об'єднання юридичних створюються на добровільних засадах: всередині асоціації її члени зберігають самостійність і право юридичної особи. Установчими документами асоціації (союзу) є установчий договір, підписаний її членами, і навіть затверджений ними статут. Оскільки асоціації та спілки є некомерційними організаціями, самі де вони можуть здійснювати підприємницьку діяльність й фінансуються учасниками цих асоціацій та створення спілок. Найменування асоціації (союзу) повинна утримувати вказівку на основний предмет діяльності її з обов’язковим включенням слова «асоціація» чи «союз».

Слід пам’ятати, що члена асоціації (союзу) вправі зі свого розсуду вийти з асоціації (союзу), але тільки за закінченні фінансового року. Заодно він несе субсидиарную відповідальність за зобов’язаннями асоціації (союзу) пропорційно своєму внеску впродовж року (РА) / два роки (РФ) із моменту появи, якщо інше не передбачено в установчому договорі. Натомість, член асоціації (союзу) то, можливо виключили з неї у вирішенні інших учасників у випадках і гаразд, встановлених установчими документами.

Різновид й особливо асоціацій та створення спілок визначаються законами.

У практиці усталилися певні типи об'єднань, які різняться залежно від цілей об'єднання, характеру господарських відносин поміж їхніми учасниками, ступеня самостійності які входять у об'єднання підприємств. Це — картелі, синдикати, пули, трести, концерни, промислові холдинги, фінансові группы.

Картель (папір, документ) — об'єднання великих підприємств якийчи галузі промисловості, вступників між собою у угоди з метою регулювання виробництва та збуту товарів, найму робочої сили в, політики використання досягнень науково-технічного прогресу. Для картелю характерно наявність наступних ознак: договірний характер об'єднання; зберігати право власності учасників картелю за свої підприємства міста і забезпечувана цим господарська, фінансова і юридична самостійність. Угоду про утворення картелю буває оформлено договором в письмовій чи усній формі («джентльменських угод »).

Метою будь-якого картелю є монопольне оволодіння ринком, збільшення доходів через встановлення монопольних цін, і монопольне тиск на над ходять в картель предприятия.

У картелі заборонені законом. Їх функції виконують торговопромислові асоціації (союзи підприємців), здійснюють межфирменное регулювання ринку на масштабах отрасли.

Синдикат (діючий спільно) — воно однорідних промислових підприємств (різновид картельної угоди) з єдиною метою спільної організації комерційної діяльності, яка передбачає постачання, ціноутворення і збут продукції його через єдиний збутової орган, утворюваний у формі акціонерного товариства чи акціонерні товариства з обмеженою відповідальністю. Функції централізованого збуту учасників синдикату можуть бути і доручені одного з його. У залежність від умов угоди через єдиний збутової орган може збуватися не вся, лише велика частина продукції учасників синдикату. Учасники синдикату, як і картелю, зберігають свою юридичну і комерційну самостійність, але втрачають комерційну независимость.

Форма синдикату найпоширеніша галузях з масової однорідної продукцією: гірничодобувної, металургійної, химической.

Пули (спільного казана) — торгове чи промислове об'єднання; також ставляться до об'єднанням картельної типу. Пулом називається об'єднання підприємців, що передбачає особливий порядок розподілу прибутків його. Прибули учасників пулу надходять у загальний казан, та був розподіляють між ними заздалегідь встановленої пропорції. Торгові пули організуються до створення тимчасового дефіциту будь-якої продукції з єдиною метою підвищення цен.

Трест є об'єднання, у якому різні підприємства, що раніше належали різним підприємцям, зливаються в єдиний виробничий комплекс, втрачаючи свою юридичну і господарську самостійність. У тресті об'єднуються усі сторони господарської діяльності, підприємств, а чи не одна якась сторона, як і картелі чи синдикат. Трест відрізняється решти об'єднань порівняльної виробничої однорідністю діяльності, що виявляється в спеціалізації однією чи навіть кількох аналогічних видах продукції. Форма тресту зручна в організацію комбінованого виробництва, тобто. об'єднання на компанії підприємств різних сфер промисловості, що становлять або послідовні щаблі обробки сировини, або граючих допоміжну роль одна стосовно інший. Усі що входять до трест підприємства підпорядковуються одним головним компанії, здійснює єдине оперативне керівництво, як всім виробничим комплексом, і пов’язані з ним обслуговуючими і торговими предприятиями.

Розрізняють два способу об'єднання різнорідних підприємств у трести: 1. безпосереднє злиття активів окремих компаній із активами материнської компанії 2. придбання головний компанією тресту часткою акціонерного капіталу предприятий.

У результаті складі тресту може бути підприємства, належать повністю головний компанії, й українські підприємства, якими трест управляє при допомоги системи участі через свої дочірні підприємства. Такі підприємства, хоча і є формально самостійними, фактично позбавлені самостійності управляються вже з центру. Таким центром то, можливо суспільство — холдинг, яке тримає в руках усе або майже все акції та насправді розпоряджається виробничої, комерційних і фінансової діяльністю підприємств. У нашій країні класичне визначення такого виду організації відповідає встановленої практики, наприклад будівельні тресты.

Концерн — добровільне об'єднання низки промислових, фінансових, торгових оборотів і інших підприємств, яке здійснює спільну діяльність основі централізації функцій науково-технічного і виробничого розвитку, також інвестиційної, фінансової та зовнішньоекономічної деятельности.

Об'єднані в концерні підприємства зберігають самостійність, залишаються юридичних осіб у вигляді акціонерного товариства чи іншого торгового товариства. Концерн повністю контролює діяльність назв компаній. Концерни, зазвичай, утворюються навколо великої материнської компанії холдингу, що кілька юридично самостійних компаній (з допомогою контрольного пакети акцій, які вона — холдинг-компания — владеет).

Промислові холдинги — не займаються виробничої діяльністю, лише здійснюють шляхом системи участі контролю над діяльністю які входять у них підприємств. Ці організації отримали широке поширення інших країнах. Компанії, що входять до холдинг, мають юридичної й господарської самостійністю і укладають міжнародні комерційні угоди від імені. Проте рішення основних питань, які стосуються своєї діяльності, належить холдингової компании.

Холдинг — підприємництво, суті якого полягає у придбанні контрольного пакети акцій різних компаній у цілях встановлення контролю над діяльністю цих структур й отримання доходів вигляді дивідендів. Для холдингу потрібні значні інвестиції, тому займаються їм ФЛ і ЮЛ, зазвичай, об'єднують свої капиталы.

Розрізняють два типу холдингів: а) «чисті холдинги», створені з фінансового контролю та управління дочірні підприємства, і б).

«змішані холдинги», здійснюють промислову, торгову, транспортну і фінансово-кредитну деятельность.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛЕНИЯ.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ОРГАНИЗАЦИЙ.

Структура, повноваження президента і особливості управління організацій закріплені в Цивільному Кодексі і визначаються, відповідно до відповідними законами, правовими актами і статутом самої организации.

Розглянемо що з перелічених вище организаций.

ПОВНЕ ТОВАРИСТВО — Фірмову найменування повного товариства повинна утримувати або імена (найменування) всіх його учасників і слова «повне товариство», або ім'я (найменування) однієї чи кількох учасників із додаванням слів «і компанія» слова «повне товарищество».

Єдиним установчим документом товариства є його установчого договору. Вона має бути підписаний усіма повними товарищами.

Управління діяльністю повного товариства здійснюється за загальному згоди всіх учасників. Установчим договором товариства може бути передбачено випадків, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. Кожен учасник має вони одностайно і ми вправі знайомитися з всієї документацією ведення справ. Кожному учаснику право діяти від імені товариства, якщо установчим договором встановлено, що це його учасники ведуть справи спільно або ведення справ доручено окремим участникам.

При спільному віданні справ товариства з метою кожної угоди не потрібна згода всіх учасників. Якщо ведення справ товариства доручається одній або декому із членів, інші члени з метою угоди від імені товариства повинен мати доручення від учасника, на якого покладено ведення таких справ. Прибуток і збитки повного товариства розподіляють між учасниками пропорційно їх у спільному капитале.

ТОВАРИСТВО НА ВІРІ - Фірмову найменування товариства на вірі повинна утримувати або імена (найменування) всіх повних товаришів й «товариство на вірі «чи «командитне товариство », або ім'я (найменування) щонайменше аніж одну повного товариша з додаванням слів «і компанія «й «товариство на вірі «чи «командитне товариство » .

Якщо фірмову найменування товариства на вірі включено ім'я вкладника, такий вкладник стає повним товарищем.

Вкладники немає права брати участь у керуванні та віданні справ товариства на вірі, виступати від імені інакше, як у доручення. Не вправі оспорювати дії повних товаришів з управлінню і ведення справ товарищества.

При ліквідації товариства на вірі, зокрема у разі банкрутства, вкладники мають перед повними товаришами декларація про отримання вкладів з майна товариства, що залишилися після задоволення вимог його кредиторов.

Що Залишилося після цього майно товариства розподіляється між повними товаришами і вкладниками пропорційно їх у спільному капіталі товариства, якщо інший порядок не встановлено установчим договором чи угодою повних товаришів і вкладчиков.

ТОВ (ТДВ) — Повне фірмову найменування суспільства повинна утримувати повне найменування нашого суспільства та слова «з обмеженою відповідальністю». Фірмову найменування суспільства з додатковою відповідальністю має утримувати найменування нашого суспільства та слова «з додатковою відповідальністю » .

Управління суспільством будується наступних принципах. Вищий орган — загальні збори його, виняткової компетенцією якого є рішення принципових питань (зміна статуту, твердження річних звітів, розподіл прибутків і збитків, реорганізація чи ліквідація суспільства). У такому суспільстві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний і (чи) одноособовий), здійснює поточне керівництво його банківською діяльністю та підзвітний загальних зборів його учасників. Одноособовий орган управління суспільством може бути обраний також не з числа його. Питання, віднесені до виняткової компетенції загальних зборів, неможливо знайти передані їм на вирішення виконавчому органу общества.

До виняткової компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю ставляться: 1) зміна статуту суспільства, зміна розміру його статутного капіталу; 2) освіту виконавчих органів нашого суспільства та дострокове припинення їх повноважень; 3) твердження річних звітів і бухгалтерських балансів нашого суспільства та розподіл його прибутків і збитків; 4) рішення про реорганізацію чи ліквідації товариства; 5) обрання ревізійної комісії (ревізора) общества.

Статутом суспільства" може бути передбачено формування ради директорів (спостережної ради) суспільства. Члени колегіального виконавчого органу суспільства що неспроможні бути щодня понад ј складу ради директорів общества.

Обличчя, яке здійснює функції одноосібного виконавчого органу суспільства, може бути одночасно головою Ради директорів (спостережної ради). Керівництво поточної діяльністю суспільства здійснюється одноосібним виконавчим органом суспільства, чи одноосібним виконавчим органом суспільства і його колегіальним виконавчим органом. Виконавчі органи підзвітні загальних зборів його учасників і раді директорів общества.

Для перевірки і підтвердження правильності річний фінансової звітності суспільства з обмеженою відповідальністю воно має право щорічно залучати професійного аудитора, не пов’язаного майновими інтересами станеться з суспільством або його учасниками (зовнішній аудит). Аудиторська перевірка річний фінансової звітності суспільства" може статися проведена на вимогу кожного з його. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності суспільства визначається законом і статутом общества.

Опублікування суспільством даних про результатах ведення його подів (публічна звітність) непотрібен, крім випадків, передбачені законами про товариства з обмеженою ответственностью.

АТ — Фірмову найменування акціонерного товариства повинна утримувати має различающее значення найменування слова «відкрите акціонерне суспільство» чи «закрите акціонерне общество».

У акціонерному суспільстві передбачена трехзвенная систему управління: загальні збори, рада директорів (спостережну раду), що у обов’язковому порядку створюється, тоді як суспільстві понад 50 відсотків учасників, і виконавчий орган (одноособовий чи колегіальний). Вищим органом управління акціонерним суспільством є загальні збори. Проте його компетенція не поширюється стосовно питань, які стосуються ведення ради директорів чи виконавчого органа.

До компетенції загальних зборів акціонерів входить рішення вопросов:

. реорганізації та ліквідації общества;

. збільшення і зменшення статутного капитала;

. освіти виконавчого органа;

. затвердження річних звітів, бухгалтерських балансів, рахунки прибутків і збитків, розподілу прибутків, збитків і т.д.

Рада директорів (спостережну раду) вирішує питання загального керівництва діяльністю суспільства, крім, що віднесено до виняткової компетенції загальних зборів. Рада директорів (спостережну раду) здійснює три основні функції: контролю над діяльністю акціонерного товариства і над діяльністю адміністрації; призначення та консультування виконавчого органу АТ; розгляд і був прийняття найважливіших фінансово-економічних решений.

Акціонери не відповідають за зобов’язаннями нашого суспільства та несуть ризик, пов’язані з діяльністю цих структур, не більше вартості їхніх акцій. Усі вимоги кредиторів до суспільства задовольняються з допомогою майна останнього. Акціонери притягнуто до відповідальності за зобов’язаннями суспільства лише двох випадках: 1. если акціонери в повному обсязі оплачували акції, всі вони відповідають солідарно з товариством у 2. пределах неоплаченої частини вартості акцій; 3. при наступі неспроможності (банкрутства) суспільства з вини акціонерів, котрі посідають керівні посади, котрі мають і можливість, проводити прийняття рішень суспільства, і які володіють контрольним пакетом акцій; у разі цій категорії акціонерів відповідає субсидиарно з обществом.

Особливістю акціонерного товариства і те, що його статутний капітал оформляється акціями як особливої різновидом цінних паперів, і за виході акціонера зі складу його шляхом відчуження акцій акціонер може вимагати компенсації тільки від свого контрагента.

ВИРОБНИЧИЙ КООПЕРАТИВ — Фірмову найменування кооперативу повинна утримувати його найменування і вислів «виробничий кооператив «чи «артіль » .

Участь пайовиків під управлінням кооперативом досить широке. Тут існує, як й у АТ, трехзвенная система управления:

. загальне собрание;

. спостережний совет;

. правління і (чи) голова кооператива.

Вищим органом управління кооперативом є загальні збори його членів, до виняткової компетенції якого относятся:

. затвердження Кабміном і зміна устава;

. освіту спостережної ради і припинення повноважень його членів, і навіть освіту й припинення повноважень виконавчих органів кооператива;

. приймання і виняток членів кооператива.

. твердження річних звітів і бухгалтерських балансів кооперативу, розподіл його прибутків і убытков;

. ліквідація і реорганізація кооператива.

Якщо засновників кооперативу перевищує 50 людина, створюється спостережну раду, який координує діяльність виконавчого органу. Виконавчим органом є правління і голова, що підзвітні спостережній поради й загальних зборів засновників. Вони здійснюють поточне керівництво діяльністю кооперативу. Членами загальних зборів, спостережної ради, правління, головою можуть бути тільки членів кооперативу. Член кооперативу вправі зі свого розсуду вийти потім із нього. І тут йому мусить бути виплачена вартість паю чи видано майно, відповідна кількість його паю, і навіть здійснено інших виплат, передбачені статутом кооператива.

ФОНД — Порядок управління фондом і Порядок формування її органів визначаються її статутом, який затверджується засновниками. Для контролю за використанням майна, отриманого фондом, у ньому може бути створено наглядову раду, у якому утворюється колегіальний (правління, рада) і одноособовий (голова, президент) органи, призначувані чи затверджувані засновниками чи попечительскими органами.

ОБ'ЄДНАННЯ ЮЛ — Установчими документами асоціації (союзу) є установчого договору (підписується її членами) і затверджений статут. Дані документи повинні містити такі відомості: • найменування асоціацію та місце її перебування; • порядок управління діяльністю визначаються склад парламенту й компетенція органів управління і Порядок ухвалення ними рішень, зокрема з питань, рішення приймаються одноголосно чи кваліфікованим більшістю голосів членів, і навіть про порядок розподілу майна,; що залишається після ліквідації асоціації (союзу); • предмет і цілі деятельности.

У установчому договорі визначаються обов’язки зі створення асоціації (союзу), і навіть порядок спільної прикладної діяльності, умови передачі майна України та участі у своєї діяльності. З іншого боку, договором визначаються умови і Порядок розподілу між учасниками прибутків і збитків, виходу учасників із його состава.

Життя сучасного суспільства немислима без об'єднання до груп, союзи різних видів без сполуки особистих зусиль і капіталів для досягнення тих чи інших цілей. Тому налагоджене законодавство про упорядкованому врегулюванні організаційно-правових форм організацій служить засобом загального управління які виникають за цьому взаємин держави і є потужною чинником саморегулювання і самоорганізації ринкової економіки, сприяє інтернаціоналізації господарському житті і підвищує загальний рівень розвитку суспільства, груп, і кожного окремого представителя.

І з п про л т із про в, а зв зв, а я л тощо е р, а т у р а.

1. РР щіХіщіуЗіПіЭ ыс"Эл· Зсщ: РР еіЯпбЭіПіЭ п"Х"Пі· Зс (№ 7(50) 1998) 2. Чинний Цивільний Кодекс Російської Федерації 3. § Ш"Э"зЩ"ЭГ¦, №ілі· Зсщ: оЭп. ·. №., єс. Ъбх.Ш. кбхнісЫіЭЗ БЭ№. Х"П. Ё.

ЛЩµ. є. 2003 4. 5. Морковкина В. В. Словник термінів сучасного підприємництва, 1995.