Предмет правова інформатика

Міщенка Николай.

Предмет правова інформатика .

Рішення складних завдань інформатизації правової та державної сфери Росії зажадало формування нової розгалуженої системи наукових знань. Рішенню з завдань відповідає нова міждисциплінарна галузь — правова інформатика .

Спочатку ідеї спільної програми та правової інформатики розвивалися в лоні кібернетики як науки про закони управління складними динамічними системами.

Лише деякі вчені стояло про інформатики як самостійної науці. Так, одну з провідних фахівців даної сфери член-кореспондент АН СРСР У. І. Сифоров висунув ідею информологии — науки про закони передачі, розподілу, оброблення і перетворення інформації. Є й дії, що входять у зміст информологии: кодування, декодування, запам’ятовування, зберігання, пошук, вилучення, доставка, порівняння, відображення, виробництво (генерування), споживання інформації .

Наприкінці 60 -x років поняття «інформатика» пов’язувалося в нашій країні лише з інформаційної технікою, але й теорією наукової інформації («документалистикой»). Цьому багато в чому сприяв вихід праці А. І. Михайлова, А.І. Чорного і Р.С. Гіляровського «Основи інформатики». Діяльність були докладно розглянуті поняття науково — технічної інформації та методи її обработки.

У 1982 р. Вийшла друком монографія видатного вченого в галузі кібернетики і інформатики лауреата Ленінської премії академіка АН СРСР В. М. Глушкова «Основи безпаперовій інформатики». У монографії були розглянуті поняття інформації та методи її обробки (довідкові системи, перетворення інформації, мови для описи даних, телекомунікаційні системи), практичних запитань безпаперових технологій у сфері наукові дослідження, редакционно — видавничої діяльності, до медицини, навчанні, проектні роботи, кредитно — фінансових відносинах. Особливу увагу приділено автоматизації організаційних систем та суміжних питанням. Висунуто ідея ЗДАС .

Значну роль становленні понятійного апарату інформатики зіграла монографія Г. Р. Громова «Національні інформаційні ресурси: проблема промислової експлуатації». У ньому розглянуті такі питання, як поняття національних інформаційних ресурсів, їх промислова експлуатація, темпи зростання індустрії ЕОМ, перспективи розвитку інформаційних технологій та програмування. Інформаційні ресурси — безпосередній продукт інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікована і творчо активній частині працездатного населення. Національні інформаційні ресурси — щодо нова економічна категорія. Коректна позиція про кількісної оцінці цих ресурсів немає і їхнього нерозривного зв’язку коїться з іншими економічними категоріями вимагають тривалих спільних зусиль фахівців та закордонних вчених найрізноманітніших сфер знань .

З кінця 80-х рр. У Росії її починається друга комп’ютерна революція. Термін «інформатика» позначає тепер тільки науку, а й напрям практичної діяльності. Інформатика як галузь народного господарства складається з однорідної сукупності підприємств різних форм господарювання, що з виробництвом комп’ютерна техніка, програмних продуктів й розробкою сучасної технологій переробки інформації .

Термін «інформатика» виник у 60-х рр. У Франції для назви області автоматизованої обробки інформації з допомогою електронних обчислювальних машин. Французький термін informatique освічений шляхом злиття слів information (інформація) і automatique (автоматика) і означає «інформаційна автоматика, чи автоматизована переробка інформації». У англомовних країнах цьому терміну відповідає cjmputer sciehce (наука про комп’ютерної техніці).

У нашій країні сучасна трактування терміна «інформатика» утвердилася моменту винесення рішення на 1983 г. сесія річного зборів Академії наук СРСР про організацію Відділення інформатики, обчислювальної техніки і автоматизації. Інформатика практикувалася як «комплексна наукова і інженерна дисципліна, вивчає всіх аспектів розробки, проектування, створення, оцінки, функціонування заснованих на виключно ЕОМ систем обробки інформації, їх застосування і впливу різні області соціальної практики» .

Існує розгалужена система наук, предметом яких є інформація, і інформаційні процеси. І це теоретична інформатика, вивчає загальні закономірності інформаційних процесів та його математичні моделі; це й соціальна інформатика, вивчає особливості інформаційних процесів у суспільстві; те й прикладна інформатика, орієнтована застосування коштів автоматизації для рішення прямих практичних завдань; те й галузеві напрями інформатики, вивчаючи інформаційні процеси у конкретних науках (економіка, соціологія, право).

Сучасна інформатика в надрах математики кібернетики, системотехники і електроніки, логіки й лінгвістики. Її основні наукові напрями утворюють такі дисципліни, як теоретичні основи обчислювальної техніки, статистична теорія інформації, програмування і штучний інтелект .

Необхідно розрізняти спільний державний та правову інформатику. Загальна інформатика — це наука, вивчає структуру й поліпшуючи властивості інформації, і навіть закономірності інформаційну діяльність, її теорію, методику і організацію. Мета загальної інформатики — розробка оптимальних засобів і коштів уявлення, збору, аналитико — синтетичної обробки, зберігання, пошуку і розповсюдження інформації .

Наявні роботи дозволяють сформувати такі становища, що стосуються структури загальної інформатики .

1.Социальные питання інформації та інформатизації .

Соціальна інформація. Роль інформацією суспільстві. Концепція інформаційного суспільства. Інформаційна безпеку. Соціальні наслідки інформатизації .

2. Теоретична і математична інформатика .

Поняття алгоритму, моделі, формалізації. Теорія прийняття рішень, математичний і логічний апарат .

3. Теорія штучного інтелекту .

Комп’ютерне моделювання інтелектуальних і психічних процесів. Експертні системи. Розпізнавання образів. Інтелектуальні роботи .

4. Обчислювальна техніка і програмування .

Архітектура ЕОМ. Поняття програми розвитку й програмування. Історія створення ЕОМ. Тенденції розвитку. Комп’ютерні сіті й системи .

5. Прикладна інформатика .

Питання, що виникають у із застосуванням методів збирання й обробки інформацією різні сфери науку й практики (економіка, техніка, військову справу, право).

Інформатика як прикладна дисципліна займається вивченням закономірностей в інформаційних процесах (накопичення, переробка, поширення інформації). Створення інформаційних моделей комунікацій у різноманітних галузях людської діяльності; розробка інформаційних систем і технологій .

Правова інформатика є прикладну гілка загальної інформатики. Є різноманітні підходи до розуміння завдань з природою правової інформатики. З урахуванням висловлених точок зору, можна дати таке визначення .

Правова інформатика — це міждисциплінарна галузь знання про закономірності та особливостях інформаційних процесів у сфері юридичної діяльності, про їхнє автоматизації, про принципи побудови і методиках використання автоматизованих інформаційних систем, створюваних для вдосконалювання і підвищення ефективності юридичної роботи і рішення правових завдань з урахуванням комплексного використання теорії та методології правових наук, засобів і методів математики, інформатики, і логіки .

У становленні та розвитку ідей правової інформатики, і правової кібернетики великій ролі зіграли роботи академіка Кудрявцева В. М., члена — кореспондента РАН Керимова Д. А., докторів юридичних наук Гаврилова О.А.

До завдань правової інформатики входять: активну участь у створенні правової держави на принципах плюралістичної демократії та гласності, доступності кожному за члена суспільства всієї сукупності нормативних правових актів, вільного отримання у потрібний час, у властивому місці й у потрібної формі; розробка наукових закладів та практичних основ впровадження автоматизованих робочих місць (АРМ), інтелектуальних і консультаційних систем; інтелектуалізація діяльності юридичних установ і органів, підвищення продуктивність праці і світ культури в відправленні правосуддя та інших форм юридичної роботи; створення автоматизованих навчальних систем; розробка теоретичних і методичних проблем підготовки й перепідготовки юридичних кадрів, формування корпусу молодих фахівців із нової юридичної спеціальності- «правова информатика».

Нині правову інформатику можна як перспективне і швидко прогресуюче напрям наукових досліджень про, що має власний предмет, завдання й методи дослідження. Сприйняття юристами положень та висновків інформатики має відбуватися через призму юридичних понять і категорій .

Попри стислі терміни свого існування, правова інформатика домоглася безсумнівних істотних б у реалізації державної політики інформатизації правової сфери Росії. До них ставляться: створити мережу центрів — і всеросійських систем правової інформації; формування законодавства про інформацію та інформатизації вийшов; створення знань; запровадження курсів математики інформатики; вихід на міжнародний рівень Як і більшість інші галузі знання, правова інформатика ділиться загальну і спеціальну частини .

Загальна частина включає: завдання створення Загальнонаціональної системи правової інформації; державної політики інформатизації правової, державної влади і політичною системою; поняття єдиного інформаційного простору; поняття загальної економічної й правової інформації; методологію і силові методи дослідження .

Особлива частина вже правової інформатики досліджує шляху й завдання застосування комп’ютерних технологій у різноманітних галузях і напрямах державно — правовим регулюванням громадських відносин: в правотворческой і правозастосовчої діяльності, в крименалистике і судову експертизу, в соціологічних дослідженнях .

Поступово відбувається уточнення наукового статусу профілю правової інформатики. Правова інформатика не склалася ще самостійну науку. Але шкалою оцінок на неї припадає нижчий ранг, а именн — ранг міждисциплінарної галузі знання .

Правову інформатику необхідно відрізняти від створення низки суміжних наукових напрвлений, що, проте, не знижує її наукової і з практичної значимості. Так, правову інформатику необхідно відмежовувати від курсу «Інформаційне право». До завдань його належить вивчення законодавства про інформацію та інформатизації вийшов. Самостійна інформаційна дисципліна -«Курс комп’ютерної грамотності» введений у правове число навчальних дисциплін середньої зі школи і викладається переважають у всіх вузах країни, включаючи юридичні .

Метод аналізу систем.

Система — це сукупність взаємодіючих щодо самостійних елементів, об'єднаних виконанням деякою загальної функції, не зведеної функцій її компонентів. Поняття системи досить застосовується у загальної теорії правничий та галузевих юридичних науках; правова система; система правовим регулюванням; система державні органи; політична система; система доказів (у кримінальній, цивільному чи арбітражному справі).

Термін «система» та художні засоби системного аналізу використовуються при дослідженні правової системи усім її ієрархічних рівнях. Системних підхід є основою більшості приватних методів пізнання, є один із засобів узагальнення эмперических фактів. Він дає змогу зосередитися на виявленні интегративных якостей, що виникають внаслідок сполуки елементів аж в .

Методологія системного аналізу закону включає у собі виявлення всіх системоутворюючих зв’язків, чинників, конструкцій; оптимізацію цих зв’язків, тобто. поліпшення якості та ефективності закону; з’ясування ролі й функції кожної зв’язку щодо підвищення цілісності і ефективності закону .

Системно — компонентний аспект відбиває вивчення складу системи. У цьому выделяютсякомпоненты, взаємодія яких забезпечує цілісність системи .

Системно — структурний аспект передбачає вивчення внутрішніх зв’язків і взаємодії елементів системи .