Вступ. 
Мистецтво скульптури Стародавньої Греції та методичні абриси її вивчення на уроках художньої культури

Актуальність теми дослідження. Стикаючись з грецькою скульптурою античного періоду, багато вчених та мистецтвознавців висловлювали непідроблене захоплення. Один з відомих дослідників мистецтва стародавньої Греції, Іоганн Вінкельман (1717−1768) говорив про грецьку скульптуру: «Знавці і імітатори грецьких творів знаходять в їх скульптурній майстерності не тільки прекрасну натуру, а навіть більше, якусь ідеальну її красу, яка створюється з образів, накиданих розумом» [12, c. 37]. Навіть Гете плакав у Луврі перед скульптурою Афродіти. Всі, хто писав і пише про грецьку скульптуру античного періоду, відзначають в ній дивовижне поєднання наївної безпосередності і глибини, реальності і вигадки. У ній втілений безсмертний ідеал людини.

Греки завжди вважали, що тільки в прекрасному тілі може жити прекрасна душа. Тому гармонія тіла, зовнішня досконалість — неодмінна умова і основа ідеальної людини. Грецький ідеал визначається терміном калокагатія (грец. kalos — прекрасний, agathos — добрий). Оскільки калокагатія включає досконалість і тілесного складання, і духовно етичного складу, то одночасно з красою і силою ідеал несе в собі справедливість, цнотливість, мужність і розумність.

Грецька скульптура розповсюдилася далеко за межі своєї батьківщини на Малу Азію і Італію, на Сицилію та острови Середземномор’я, на Північну Африку та всі місця, де греки засновували свої поселення. Грецькі міста знаходилися навіть на північному побережжі Чорного моря.

Ніде більш скульптура не підіймалася на таку висоту, ніде більш так не цінувалася людина, як в старогрецькій цивілізації. Творіння скульпторів Античної (Стародавньої) Греції є ідеалом, каноном для мистецтва безлічі пізніших цивілізацій. Не втрачає воно своєї актуальності і в наші дні, коли формуються нові види скульптурного мистецтва, а загальні погляди на нього неодноразово переглядаються і міняються.

Територіальні рамки дослідження теми охоплюють загальну територію старогрецьких держав на півдні Балканського півострова, островах Егейського моря (Евбея, Крит, Лесбос, Родос, Самос), узбережжя Фракії, по західній береговій смузі материка Азії, тобто весь простір Стародавньої Еллади.

Хронологічні межі роботи охоплюють загальний період розвитку скульптури Стародавньої Греції, тобто VII — I ст. до н. е.

Стан наукової розробки дослідження. Літератури, що стосується даної теми, є досить багато, але більшість з них дає загальну характеристику про скульптуру Стародавньої Греції. Проте навіть на цій основі можна зробити певні висновки і сформувати досить точне уявлення про дане питання.

Об'єктом дослідження є процес культурологічної освіти школярів у сучасних ЗНЗ.

Предметом дослідження є мистецтво майстрів скульптури Стародавньої Греції та методичні абриси його освоєння на уроках художньої культури.

Мета курсової роботи: визначити особливості скульптурних творів Стародавньої Греції та простежити еволюцію скульптурного канону у давньогрецькому мистецтві.

Досягнення мети курсової роботи передбачає вирішення наступних завдань:

• 1. Висвітлити передумови та основні етапи становлення мистецтва скульптури у Стародавній Греції.
• 2. Проаналізувати скульптурну спадщину архаїчного, класичного та елліністичного періодів;
• 3. Розробити сценарій уроку художньої культури на тему: «Античні скульптори» із застосуванням проблемно-дослідницьких методів навчання.

Методи дослідження: аналіз наукової літератори з проблеми дослідження, синтез, порівняння; індукція, дедукція; історико-генетичний, біографічний, семантичний методи дослідження мистецьких явищ.

Структура курсової роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, де перший розділ має два підрозділи, другий — три підрозділи, висновків та п’яти кольорових додатків. Загальний обсяг роботи 30 сторінок, з них основного тексту 18 сторінок.