Екoлoгічне вихoвaння мoлoдших шкoлярів у прoцесі вивчення мaтемaтики

http://www.аllbest.ru/

Екологічне виховання молодших школярів у процесі вивчення математики

1. Сутність і структура екологічного виховання молодших школярів

1.1 Екологія як предмет шкільної освіти

Екологія — означає взаємодію живих організмів і їх спільнот між собою та з навколишнім середовищем. Цей термін вперше запропонував німецький біолог Ернест Геккель у 1866 році в книзі «Загальна морфологія організмів» («Generelle Mоrphоlоgie der Оrgаnismen») [2, 20].

Під екологічною освітою розуміють неперервний процес засвоєння цінностей і понять, які спрямовані на формування вмінь і стосунків, необхідних для осмислення й оцінки взаємозв'язків між людьми, їхньою культурою та навколишнім середовищем, що передбачають розвиток умінь приймати екологічно доцільні рішення й мають на меті засвоєння правил поведінки в навколишньому середовищі.

Свідоме й бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності в неї екологічної культури та широких екологічних знань про закономірності розвитку природи, знайомства зі світом тварин, рослин.

Л.І. Божович виділяє такі провідні принципи екологічної освіти:

1. Розглядати довкілля як єдине ціле, природне та створене людиною, технологічне та суспільне (економічне, політичне, культурне, історичне, моральне та естетичне).

2. Екологічна освіта повинна проходити через усі формальні та неформальні етапи навчання.

3. З метою екологічного виховання використовувати конкретний зміст кожного навчального предмету.

4. Вивчати основні проблеми довкілля з місцевої, національної, регіональної й міжнародної точок зору, щоб учні отримали інформацію про умови довкілля в інших географічних районах світу та могли оцінити історичну перспективу.

5. Зосереджуватись на реальних та майбутніх ситуаціях у довкіллі, враховуючи історичну перспективу.

6. Популяризувати важливість та необхідність місцевої, національної й міжнародної співпраці з метою запобігання й вирішення проблем довкілля.

7. Докладно обмірковувати перспективи стану довкілля.

8. Допускати до планування власного навчання учнів, а також до прийняття рішень та аналізу їх наслідків.

9. Виходити з вікових особливостей володіння знаннями, навичками з вирішення проблем і розуміння цінностей стосовно довкілля, особливо наголошуючи на ставленні учнів до місцевого довкілля у ранньому віці.

10. Допомагати учням виявляти ознаки та справжні причини проблем довкілля [4, 141].

Мета екологічної освіти й виховання — формування системи наукових знань, поглядів і переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища.

Екологічне виховання — тривалий багатофакторний цілеспрямований процес формування екологічної свідомості та екологічної культури. Результатом екологічного виховання людини є формування мотивів, потреб, звичок цілеспрямованої екологічної поведінки та природоохоронної діяльності, здорового способу життя.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:

світ природи — середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти та гармонії в природі;

осмислення екологічних явищ, уміння робити висновки відносно стану природи, давати рекомендації розумної взаємодії з нею;

естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів, обов’язку та відповідальності за збереження, спонукає до охоронної діяльності;

розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі.

На думку педагога Г. Бондаренка, у процесі екологічного виховання учні мають набути знань про навколишнє середовище, його захист та проблеми для збереження гармонії та краси природи. Такі знання, уміння й навички не існують без самого осмислення школярами екологічних явищ та процесів, а також естетичної краси самої природи. Окремим боком розглядається розуміння учнями негативних наслідків дій людини в природі.

Таким чином, принципи конструювання та критерії відбору змісту екологічної освіти й виховання учнів у школі, дозволяють виділити шість підсистем знань та вмінь екологічного змісту, яких мають набути учні молодших класів. Систему екологічних знань на уроках математики доцільно розкривати з таких питань:

споживання води, використання її в Україні;

значення рослин у житті людини;

скорочення лісових ресурсів та його наслідки;

значення тварин у природі та в житті людини.

На уроках математики слід також підвести учнів до думки, що людина є невід'ємною складовою природи, що вона, задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище.

О. В. Варакута виділив такі завдання екологічної освіти:

· формування системи знань про природу;

· розуміння взаємозв'язків і взаємозалежностей, що існують у природі (школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшого вивчення його учнями, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини та її роль у довкіллі, через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв'язків і взаємозалежностей у природі);

· формування позитивного ставлення до природи, норм поведінки у природі (це завдання є основою подальшого суб'єктивного усвідомлення учнем навколишнього середовища, як сукупності явищ і об'єктів у їх єдності і взаємозалежності);

· бажання зберігати й охороняти природу;

· накопичення знань та вмінь власними силами зберігати та охороняти природу [9, 42].

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти та гармонії в природі. Це передбачає вміння осмислювати школярами екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею.

Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку й відповідальності за її збереження. Початкова математика з її абстрактною лічбою й задачами, здавалося б, далека від екології й за методикою, і за змістом. Під час уроків учні переважно зайняті монотонною лічбою й додати до неї якісь цікаві моменти, здавалося б, неможливо. Та вдумливий учитель, проаналізувавши зміст уроку, завжди знайде місце для повідомлення природничої інформації й одного разу загадає загадку, іншого прочитає вірш, ще іншого повідомить цікавинку про рослину чи тварину, про яку йдеться в задачі. А в результаті цього, не тільки розширюються знання дітей, а й створюється особливе емоційне тло, що посилює виховний вплив на учнів.

У сучасній науці поняття «екологія» характеризується єдністю біологічного, соціального, економічного, технічного, гігієнічного факторів життя людей.

Екологічна культура — культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов’язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні.

Екологічна культура учня — це сформована система наукових знань, спрямованих на пізнання процесів і результатів взаємодії людини, суспільства й природи; відповідальність за природу як національну та загальнолюдську цінність, основу життя; готовність до природоохоронної діяльності.

Початкова школа — наступна після дошкільної ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань. У першокласника ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. А учні початкових класів досить абстрактно уявляють явища, предмети та процеси в природі, які вони до цього не спостерігали на власні очі. Тому завдання вчителя — сформувати мислення та екологічну культуру кожного учня, навчити жити за законами природи, розвивати пізнавальні інтереси, домогтися появи почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, а турбота про збереження навколишньої природи повинна стати рисами характеру кожного.

Проблема взаємовідношення людини й природи була предметом вивчення багатьох науковців з різних галузей знань. У XVII столітті Я. А. Коменський звернув увагу на природовідповідність усіх речей, тобто на те, що всі процеси в людському суспільстві протікають подібно процесам природи. Цю ідею він розвинув у своїй праці «Велика дидактика». Епіграфом до цієї книги став девіз: «Хай тече все вільно, без застосувань насильства».

Я.А. Коменський стверджував, що природа розвивається за певними законами, а людина — це частина природи, отже, в своєму розвитку людина підкоряється тим же загальним закономірностям природи.

Найважливіше положення про єдність людини й природи підкреслювали великі педагоги Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Ф.В. Дістервег. Відомий російський педагог К. Д. Ушинський зазначав, що пізнання об'єктивного світу неможливе без пізнання природних зв’язків, реально існуючих у ньому. Їх вивчення треба розглядати як необхідну умову формування у школярів основ світогляду. К. Д. Ушинський писав, що логіка природи — найдоступніша й найкорисніша для учнів.

Вивчення існуючих у навколишньому світі зв’язків служить однією з основних ланок формування екологічної культури школярів, необхідною умовою становлення відповідального відношення до природи. К. Д. Ушинський закликав розширювати спілкування дитини з природою.

Проти вузького прагматизму у відношенні до природи виступали російські просвітителі В.Г. Бєлінський, О.І. Герцен, Н. О. Добролюбов. Вони підкреслювали роль природознавчих знань у формуванні етичних якостей особи, регулюючих поведінку людини в природі.

Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути перенасиченості додатковою інформацією, яку учні неспроможні належним чином сприйняти.

В.О. Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває й не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко моральною, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.

Екологічна культура молодшого школяра охоплює:

— знання про природу та усвідомлення людини як її частини;

— розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;

— вміння і навички позитивного впливу на природу;

— розуміння естетичної цінності природи;

— негативне ставлення до людей, що шкодять природному середовищу.

На думку В. Ф. Гетьмана, успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування ряду педагогічних вимог. При реалізації вимог екологічного виховання необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам’яті дітей глибокий слід, обов’язково впливав би на почуття і свідомість.

Вивчення педагогічних умов екологічного виховання здійснюється на основі ознайомлення з теоретичними даними наукових джерел, узагальнення новаторського педагогічного досвіду та власного досвіду роботи. Педагог Н. Глухова виділила такі вимоги до екологічного виховання:

— комплексний підхід до природи, з урахуванням міжпредметних зв’язків;

— урахування вікових, індивідуальних особливостей молодших школярів;

— участь учнів в охороні природного середовища своєї місцевості;

— вибір оптимальних норм, методів і прийомів екологічного виховання;

— власний приклад бережливого ставлення вчителів до навколишньої природи;

— єдність дій педагогічного колективу в екологічному вихованні учнів [20, 33].

Таким чином, екологічне виховання учнів молодших класів має ряд специфічних особливостей, а його розвиток повинен відповідати комплексу педагогічних вимог. Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв'язок природи й суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому й кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа — це першооснова існування людини, а людина — частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну й загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.

Упровадження екологічного виховання в шкільну програму та інтегрування її з іншими предметами в навчально-виховному процесі стали необхідністю для донесення до учнів загальних і фундаментальних законів природи, розвитку самостійної відповідальності за стан довкілля, залучення учнів до природоохоронної діяльності та формування бази їхнього світогляду.

Початкова школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшого вивчення природничо-математичного циклу, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини в довкіллі, через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв'язків і взаємозалежностей у природі, вивчення та дослідження куточків рідного краю.

Пізнання навколишнього світу розпочинається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань, адекватної навколишній природі з її зв’язками й залежностями. Учням початкових класів важко уявляти незнайомі предмети або явища природи.

Одним із методів забезпечення наочно-чуттєвої основи засвоєння знань є спостереження. Це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів навколишньої дійсності. Воно підпорядковане конкретно визначеним цілям і вимагає вольових зусиль. Систематично спостерігаючи за об'єктами природи, діти вчаться спостерігати, у них формується така важлива риса, як спостережливість.

Розвиток спостережливості впливає на структуру й зміст інших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибше мислить і розуміє. Це полегшує засвоєння знань та вмінь, забезпечує кращі результати в навчанні, позитивні емоції, розвиває пізнавальні інтереси, позитивно впливає на поведінку.

Спостереження за об'єктами природи можуть проводитись безпосередньо на уроках природознавства та в позаурочний час. Учитель має чітко визначати місце, призначення та перспективу кожного уроку, його мету та зв’язок з іншими предметами.

Організовуючи процес вивчення навколишнього середовища — світу природи й людини, учитель добирає методи й форми, які стимулюють навчальну діяльність, роблять її творчою, бажаною й цікавою для кожного учня.

Інструментом для залучення учнів до пізнавальної діяльності є завдання-запитання, вправи, проекти, ігри, вікторини, творчі завдання, загадки екологічного змісту. Значну роль в екологічній освіті молодших школярів відіграють і позакласні заняття: екскурсії, турпоходи, КВК, свята на екологічну тематику.

Процес пізнання природи та її законів нелегкий. Він здійснюється поступово, шляхом спостережень та відкриттів. Головна роль у цьому процесі належить учителеві. На уроках і в позаурочний час він формує в учнів вміння приймати екологічно правильні рішення, виховувати почуття любові й бережного ставлення до природи, вчить застосовувати набуті знання в повсякденному житті.

Екологічна освіта й виховання молодших школярів здійснюється на міжпредметній основі. Провідна роль належить таким навчальним предметам, як «Я і Україна», «Природознавство», «Українська мова», «Читання» та «Математика». Зміст діючих програм дає змогу сформувати в дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення й поняття, виробити окремі природоохоронні вміння й навички, розкрити взаємозв'язки між неживою та живою природою й людиною.

Екологічне виховання молодших школярів здійснюється на всіх етапах навчання в школі, для кожного з яких ставиться певна мета і завдання, до них добирається відповідна методика з урахуванням вікових особливостей та екологічного потенціалу учнів.

Розглянемо завдання екологічної освіти за певними етапами шкільної освіти.

Перший етап (1−4 класи) — формуються перші уявлення про навколишній світ, про живу й неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці на емоційному рівні.

Під час екологічного виховання та освіти використовують загальноприйняті методи виховання й навчання.

Отже, для застосування екологічної освіти в навчально-виховній діяльності учнів молодших класів мають бути використані не лише ті уроки, які передбачені навчальною програмою, а й їх варіативні складові, які повинні відповідати загальним педагогічним вимогам. Екологічне виховання в школі покликане не лише забезпечити школярів базовими екологічними знаннями з екології, але й допомогти наладити взаємозв'язок між природою та учнями. Учитель зобов’язаний допомогти школярам у вирішенні проблеми розуміння значення природи для людей, у переконанні щодо необхідності виховання доброго ставлення до неї, у формуванні почуття відповідальності за навколишнє середовище, в усвідомленні важливості природоохоронної діяльності.

Математична наука знаходить широке використання в розв’язанні ряду основних питань екології: вивчення біосфери як цілісної природної системи, прогнозування й оптимізація взаємодії між біосферою та суспільством, раціональне використання й охорона природних ресурсів, вивчення різних видів забруднень середовища та методів боротьби з ними.

1.2 Аналіз психолого-педагогічної літератури з екологічного виховання молодших школярів

Екологічна освіта — порівняно нова галузь педагогічної теорії та практики. Вона має забезпечувати реалізацію принципових загально-дидактичних положень, таких як системність і систематичність, наступність і неперервність, гуманізація і науковість. Необхідність реалізації цих принципів посилює інтегруючу функцію навчальних предметів початкової школи.

На кожному етапі навчальної діяльності необхідно дати початкові уявлення та знання про природу й людину, як основу екологічної культури та створити умови для аналізу природного довкілля. Завдання екології можна сформулювати так:

— формування системи знань про природу;

— досягнення розуміння взаємозв'язків і взаємозалежностей, що існують у природі.

А.Н. Захлєбний виділив такі принципи екологічної освіти та виховання:

— взаємозв'язок глобального, національного та краєзнавчого підходів;

— принцип співпраці та принцип прогностичності;

— принцип міждисциплінарності та єдності теорії й практики;

— принцип неперервності;

— єдності інтелектуального й емоційного сприймання навколишньої дійсності в практичній діяльності по її збереженню, догляду за нею й поліпшенню її якісного та кількісного складу [34, 24].

Дещо по-іншому підходять до розв’язання цієї проблеми В. П. Горощенко, І.О. Степанов. Для них характерне ототожнення термінів «природоохоронне виховання» й «екологічне виховання», що спрямовує процес екологічного виховання переважно на охорону природного середовища існування людини. До принципів виховання вони відносять:

— принцип комплексності екологічного виховання до інших напрямів виховної роботи;

— принцип використання навчальної (виховної) функції природи, яка змінюється й охороняється;

— принцип сполучення проблем охорони природи у світовому та місцевому масштабах [22, 31].

Ми вважаємо, що в основу екологічного виховання потрібно покласти такі положення:

— у процесі екологічного виховання молодших школярів слід враховувати взаємозв'язок глобального, національного та краєзнавчого підходів до розкриття екологічних проблем сучасності;

— екологічна освіта та виховання — це складові частини цілісного процесу виховання;

— забезпечення єдності інтелектуального й емоційного сприймання навколишньої дійсності та практичної діяльності з її поліпшення та захисту від різних впливів;

— збереження принципів систематичності, безперервності, міждисциплінарності в змісті й організації екологічної освіти й виховання.

Характерною особливістю концепцій екологічного виховання різних наукових шкіл є аналіз впливу природи, її явищ і процесів на становлення особистості школяра — його соціального, фізичного, інтелектуального, морального та художньо-естетичного розвитку.

На основі міждисциплінарного підходу до вирішення екологічних проблем рядом дослідників було розроблено та апробовано імітаційні екологічні ігри, спрямовані на моделювання предметного змісту екологічної діяльності. Але слід відзначити той факт, що більшою мірою імітаційні екологічні ігри досить успішно використовуються в процесі екологічної освіти й мають на меті вдосконалення практичних навичок застосовувати знання в конкретній ситуації.

У процесі моделювання беруть участь не один чи декілька, а всі учні класу. Прикладами можуть бути: імітація дощу (у структурі пояснення кругообігу води), складання листів-описів за слідами тварин та птахів на снігу (під час екскурсії в природу). Особливого сенсу тут набувають почуття, які посідають дуже важливе місце в екологічному вихованні учнів.

Упорядкована діяльність учителя та учнів, повинна бути спрямованою на досягнення поставленої мети навчання та виховання. В екологічному вихованні та освіті діють загальноприйняті методи екологічного виховання.

Актуалізацію асоціативних зв’язків між різними психічними образами у контексті порушеної перед учнями проблеми часто використовують для встановлення певної аналогії між будь-якими проявами природних об'єктів і відповідними соціальними проявами. Уявлення, що виникає при цьому, сприяє розвитку суб'єктивного ставлення учнів до феномену, що вивчається. Прикладами можуть бути використані такі асоціативні образи, як «танці бджіл», «шлюбний сезон у тварин», екологічна «піраміда».

Актуалізація художніх компонентів уявлення світу природи засобами мистецтва має особливе значення в процесі розвитку позитивного ставлення до природи, на заняттях з образотворчого мистецтва, музики, літератури. Скажімо, ставлення учнів до поля, озера чи лісу буде формуватися значно ефективніше, коли поряд з науковою інформацією вчитель буде використовувати поезію, математичні порівняння, логічні завдання, класичні літературні твори, музичні п'єси, твори живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва.

Цілеспрямована корекція дій на певні взаємозв'язки в образі світу особистості, внаслідок чого виникає психологічний дискомфорт, зумовлений розумінням неефективності застарілих стратегій індивідуальної екологічної діяльності. Створення біотопних експозицій у природничому музеї, коли цілеспрямовано до природного ландшафту додаються недопалки або залишки молочних пакетів. Відвідувачі музею милуючись чудовими панорамами, несподівано помічали ці «прикраси». Людське око відразу притягувала ця різка невідповідність загальній картині. Більшість людей були налаштовані на милування, а сміття в експозиції блокувало цей процес: виникала внутрішня напруга. Саме в цьому невеликому обсязі панорами особливо гостро відчувалася неприродність, чужинність цих слідів індивідуальної людської діяльності, відвідувачі відчували дискомфорт.

Поведінка людини може розглядатися з погляду тих природних об'єктів, яких вона стосується. Скажімо, якщо школяр забув своєчасно полити кімнатні квіти, його можна запитати: «Що квіти могли б про тебе подумати?», або в нього є домашній улюбленець й він забув за ним прибрати то відповідно: «А уяви себе на його місці, тобі було б приємно, якщо він доглядав би за тобою як ти за ним?». Безумовно, з погляду рослин чи домашнього улюбленця він «виглядає» безвідповідальною, жорстокою людиною.

Процес психологічного моделювання стану природних об'єктів сприяє кращому розумінню цього стану, що поглиблює уявлення школярів про певний об'єкт. Крім того, такий механізм актуалізує відповідну поведінку стосовно об'єкта.

Під час вивчення життя риб у зимовий період учням пропонується затиснути пальцями власний ніс і, не відкриваючи рота, протриматися, скільки можливо, потім відпустити один палець і відкрити доступ повітря в одну ніздрю. Свої відчуття в цій ситуації учні проектують на стан риб, які перебувають під льодом, коли їм не вистачає кисню. Звільнення однієї ніздрі для дихання супроводжується значним полегшенням, моделюючи стан риб після того, коли будуть пробиті лунки в товщі льоду.

Метод екологічної ідентифікації має на меті педагогічну актуалізацію співпереживання людини за стан природного об'єкта, а також співчуття йому. Це стимулює проекцію особистих станів на природні об'єкти через ототожнення з ними (співпереживання), а також переживання особистих емоцій та почуттів з приводу стану природних об'єктів (співчуття). Таким чином формується суб'єктивізація природних об'єктів.

Актуалізації екологічної активності особистості, спрямованої на надання допомоги й сприяння благу природних об'єктів, стимулює прояви співучасті, підтримки, опіки, тобто діяльної участі в життєвих ситуаціях природних об'єктів. При цьому турбота про світ природи спонукає школярів до підвищення своєї екологічної компетентності - до оволодіння необхідними знаннями, уміннями й навичками. Адже для того, щоб надати кваліфіковану допомогу будь-якому природному об'єкту, слід знати й уміти, що і як потрібно зробити.

Потужний потенціал для екологічного виховання має ознайомлення учнів з реалізацією охорони природи у традиціях українського народу (розчищення джерел і криниць, екологічні толоки, приваблювання й охорона птахів, Різдвяні та Новорічні свята з традиційним Дідухом замість ялинки). Це дає можливість мотивувати і структурувати діяльність учнів через організацію екологічний клубів або рухів.

Ефективна організація емоційно насичених очікувань майбутніх контактів особистості зі світом природи. Наприклад, перед екскурсією до лісу вчитель налаштовує учнів на те, що вони «йдуть у гості до лісу». Адже, коли збираються в гості, відповідно одягаються, не смітять. Найефективніше реалізація цих методів відбувається в умовах еколого-психологічного тренінгу, спрямованого на корекцію екологічної свідомості його учасників. Наведемо загальноприйняті методи реалізації екологічного виховання:

— обґрунтування вчителем теми, як життєво важливої, а не надуманої;

— формулювання запитань, які б спонукали молодших школярів до розмови;

— спрямування вчителем розмови в екологічному напрямку;

— залучення учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя і на цій основі формування ставлення до навколишньої дійсності, до своїх громадських і моральних обов’язків.

Метод педагогічного спостереження — спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Спостереження буває пряме й опосередковаке, відкрите й закрите, самоспостереження. При організації спостереження важливо мати його план, визначити його термін, фіксувати результати.

Метод гри. Екологічні ігри та завдання дають учневі змогу відчути себе частиною природи, реагувати на проблеми, викликають бажання допомогти природі, захистити її від небезпеки. Сюжетні ігри з екологічним змістом допомагають молодшим школярам ознайомитися з діяльністю людей, які досліджують стан природи та охороняють її.

Отже, для виховання справжньої людини, яка б, крім гуманізму, любові до природи, акуратності та всіх інших якостей, мала сформований екологічний світогляд, педагогу необхідно шукати творчі шляхи для виховання молодших школярів. Для формування екологічної свідомості учитель повинен організовувати екскурсії, екологічні свята, відроджувати традиції, створювати дискусійні екологічні клуби та багато чого іншого.

Аналіз практики роботи вчителів-новаторів показує, що формування в учнів екологічних знань у процесі викладання математики може відбуватися в таких формах навчальної діяльності:

— розв'язування молодшими школярами задач із природничим змістом;

— складання учнями задач із екологічним змістом;

— побудова діаграм, графіків про зміни в природі;

— короткі повідомлення учнів екологічного характеру на уроці;

— еколого-тематичні заняття гуртка, екскурсії;

— написання рефератів, оформлення планшетів, альбомів на екологічні теми.

Проте природоохоронне виховання не ефективне в межах одного предмету. Це робота багатопланова й має реалізовуватися в певній комплексній системі інтегрованих уроків.

Для впровадження екологічного виховання в шкільну програму та інтегрування її з іншими предметами в навчально-виховному процесі вчителеві необхідно донести до учнів загальні й фундаментальні закони природи, розвивати в них самостійну відповідальність за екологічний стан довкілля та природи навколо себе, залучати школярів до масової природоохоронної й екологічної діяльності, формувати базу їхнього світогляду, любов до навколишнього середовища.

Історично склалося, що математика виникла з практичних потреб людини на основі задач, висунутих самим життям і розвивалася в процесі знаходження їхнього вирішення, тобто пошуку екологічних пріоритетів. Пошуки розв’язань окремих задач спонукали вчених розробляти нові методи досліджень, створювати досконалі алгоритми, відкривати невідомі закономірності.

Зміни, що виникли в екології за останні роки, викликають реальну загрозу життєдіяльності людей не лише в нашій країні, а й в усьому світі. Цим і зумовлена актуальність знаходження нових підходів у навчально-виховній діяльності школи та виховання екологічної культури молодших школярів у цілому.

Розгляд завдань екології показав, що необхідність упровадження екологічного виховання в молодших класах на всіх освітніх етапах навчально-виховного процесу є нагальною потребою, яка з кожним роком стає гострішою, адже природнича ситуація в країні постійно погіршується.

Реалізація в навчальній роботі засад екологічного виховання учнів робить уроки математики більш цікавими та змістовними. Участь учнів в екологічному русі забезпечує їхню більш високу пізнавальну активність і глибоку ґрунтовність набутих знань.

Звертаючи увагу на необхідність упровадження екологічного виховання в навчальні дисципліни початкової школи, слід зауважити, що вчителі, які будуть добирати й застосовувати матеріали екологічного характеру на уроках, повинні робити це дуже обережно, щоб не перетворити урок математики (чи якийсь інший) екологічного характеру в урок природознавства. Тому найкращим варіантом буде застосування інтегрованих уроків змішаного типу.

Через екологічну роботу в школі програмований матеріал з усіх основних наук органічно пов’язується на уроках з місцевим життям, традиціями, духовними набутками рідної сторони тощо.

Як показує практика, формування екологічної культури в школі при вивченні навчальних дисциплін має забезпечуватись тісним зв’язком шкільного навчання з життям, що дає можливість школярам якнайкраще зрозуміти явища природи та їх взаємозв'язки, залучає учнів до активної участі в охороні природи, турботи про неї й підтриманні її природного вигляду.

Деякі учні проживають у містах і не мають можливості часто бувати один на один з природою, самостійно спостерігати ті чи інші природні явища та процеси, бачити її первозданний вигляд, що часто й зумовлює недбалість школярів до навколишнього середовища в цілому.

У процесі підбору екологічно спрямованого матеріалу важливим критерієм є його особистісна значущість для учнів. Реалізація цієї вимоги забезпечується кількома шляхами:

— залученням учнів до добору необхідного матеріалу для уроку, адже вони можуть робити (за власним вибором) невеликі повідомлення про охорону місцевих рослин, тварин, добирати ілюстрації, виготовляти малюнки.

— вільний вибір учнями відповідних об'єктів для спостережень за ними впродовж певного часу, задля отримання необхідної інформації та відповідей на поставлені заздалегідь питання, з наступним обговоренням у класі їх результатів;

— систематичність використання екологічно спрямованого матеріалу;

— реалізація учнями проектів екологічного змісту (створення презентацій, публікацій, доповідей, фото та їх захист) відповідно до певних навчальних тем, запропонованих учителем, які вивчаються або будуть вивчатися у майбутньому.

Природоохоронні відомості, що опрацьовуються, мають бути не уривчасті й розрізнені, а впорядковані в певну, логічно побудовану, завершену систему. Тобто, починаючи навчальний рік, учитель має чітко визначити обсяг екологічних знань та вмінь, які необхідно засвоїти учням.

2. Експериментальне дослідження з екологічного виховання молодших школярів на уроках математики

2.1 Вивчення новаторського досвіду екологічного виховання молодших школярів на уроках математики

Одним із завдань нашого дослідження було вивчення попереднього педагогічного досвіду формування екологічної культури молодших школярів на уроках математики.

Учитель Л. Різник формує екологічну культуру молодших школярів під час екскурсій, прогулянок, подорожей, серії «уроків милування». Учні на її уроках ознайомлюються з правилами поводження в лісі, біля річки, а також учать правила збирання лікарських рослин, ягід, грибів, плодів, насіння дерев. Під час цих екскурсій учителька пропонує розв’язування усних задач екологічного спрямування.

Задача 1. Одне дерево виділяє 20 л кисню за добу, скільки необхідно дерев для одержання 200 літрів кисню?

Задача 2. Одне дерево виділяє 20 л кисню за добу. За скільки днів одне дерево виділить 60 л кисню з цієї території?

Задача 3. Кожної години на північній півкулі випадає 2000 т кислотних дощів. Скільки тон води випадає за 1 день?

Задача 4. Одній травоїдній пташці вагою 1 кг за рік необхідно з'їсти у 10 разів більше рослин, ніж її маса. для Скільки кілограмів рослин необхідно на рік для 3 таких пташок?

Задача 5. Щоб зберегти 1 дерево необхідно 20 кг макулатури. Скільки необхідно макулатури, щоб зберегти 50 дерев?

Задача 6. Якщо втратити 1 мм ґрунту з 1 га — поле втрачає 240 кг фосфору, а калію в 3 рази менше. Скільки калію втрачає земля?

Для молодших школярів учитель організовує похід екологічними стежками до пам’ятників природи, знайомить з історією рідного краю. Для молодших школярів пропонуються доступні види практично-природоохоронної діяльності:

— догляд за кімнатними рослинами, шкільними квітниками;

— участь в озелененні школи;

— прибирання та догляд за певною територією школи;

— підгодівля птахів узимку, розвішування годівниць;

— догляд школярів за домашніми і шкільними акваріумами [80, 83].

Учитель із дітьми проводить: фенологічні спостереження, читання тематичних віршів, казок, творів. Ігрові форми роботи: вікторини-головоломки, аукціони, ігри. Наприклад, гра «Відгадай за голосом». Учитель ставить аудіозапис з голосами різних птахів або тварин, учні повинні назвати того, кому належить цей голос, гра «Лікарські рослини». Учитель демонструє школярам картинки або гербарій росин, вони повинні вгадати рослину і сказати її назву, визначити, чи є вона лікарською.

Учитель О. Іванова розробила серію уроків навчання екологічної грамоти з іграми для учнів першого класу. Ось деякі з ігор: гра «Співаю як зозуля». Учитель просить учнів сказати, як саме співає зозуля (ку-ку), далі учні повинні знайти як найбільше слів природничого змісту, у якому є склад «ку» (куниця, кущі, окунь і т.д.); гра «Додай необхідну літеру до назви дерева». На дошці записані слова, але в них загубилася одна літера і всі інші перемішалися, учні повинні розставити літери по місцям та сказати назву дерева.

Цікаві для учнів є ті уроки математики, на яких є можливість виконувати приклади, записуючи їх паличкою на піску або ж пограти в математичні ігри з екологічним змістом. Наприклад, гра «Збери горішки». Перед дітьми на столі стоїть таця, на ній лежать горіхи різних розмірів: ліщина, грецький, кеш’ю та арахіс. Школярі розглядають горіхи, їх форму та структуру, а потім учитель просить допомогти білочці розсортувати горішки по кошикам: «Де в нас м’які горішки? А де кругленькі?» і т.д. Учні рахують кількість горішків у кожному кошику, а тим часом білочка розповідає про кожний з них. Гра «Відгадай, яку я маю назву?». Школярі декілька хвилин самостійно розглядають клумбу, далі вчитель пропонує їм пограти в гру, у якій вони зможуть показати свої знання природи. Учитель задає орієнтир певної квітки, а школярі повинні знайти її на малюнку якомога швидше. Наприклад: «Яка квітка росте ліворуч від троянди? Праворуч від жовтого тюльпана?». Гру можна ускладнювати, задаючи певну кількість квітів. Завдання формують обчислювальні навички, розвивають мислення, швидкість реагування, увагу. Гра «Склади стежину». Школярі розв’язують екологічні завдання, кожне з яких є продовженням або початком іншого. Наприклад, завдання ґрунтується на розв’язуванні кругових прикладів. Перемагають ті учні, які найшвидше знайдуть зв’язки між прикладами та правильно їх розв’яжуть. Цікаве завдання «Віднови пейзаж». Учням необхідно розв’язати приклади, записані на одному боці геометричної фігури. Правильно розв’язавши приклади, отримують певний фрагмент картини. Клас можна розбити на команди, у кожній з яких лише частина пейзажу. Коли всі приклади розв’язані, школярі складають з окремих фігур цілісний пейзаж. Наприклад, «Кицькин дім». Школярі об'єднуються в команди і задають по черзі одне одному питання на тему «Що найбільше шкодить екології?», визначають переможця. Далі згадують казку «Кицькин дім», завдання — швидко врятувати звірів, визначити, які помилки вони зробили при поводженні з вогнем, написати правила поводження з вогнем на природі.

Досвід учительки О. Химинець в організації дитячих ігор з їх вільним польотом фантазії, вірою в реальність цієї фантазії й у той же час з уведенням деяких правил та обмежень. Така гра має схожість з творчим процесом і служить доброю школою творчого «мислення».

Створена грою творча пошукова атмосфера задовольняє вікові потреби молодшого школяра в пізнавальній активності і є одним із засобів формування в учнів екологічної культури. Деякі уроки проводяться вчителем на лоні природи, йде інтеграція математики з музикою, образотворчим мистецтвом, трудовим навчанням та ознайомленням з навколишнім світом, читанням та валеологією. Такі уроки сприяють розвитку в дітей образного мислення, уяви, уваги, почуттів, мовлення і творчих здібностей. У системі таких уроків здійснюється екологічне виховання:

— проводяться учнями спостереження й занотовування інформації;

— малюється пейзаж, передаються почуття в кольорах;

— складається композиція з природних матеріалів (сухих гілок, шишок, листочків, квітів);

— розучуються й виконуються школярами пісні про природу та пори року.

Після уроків, які пов’язані з вивченням довкілля, діти завжди радісні та збуджені, бо отримали насолоду й задоволення від своєї праці, зуміли побачити красу природи, відкрили свої серця назустріч добру й любові.

Не лише на уроках, а й в позаурочний час учителька намагається здійснювати екологічне виховання, влаштовуючи для дітей та батьків різні заходи. Учитель учить учнів не лише бачити красу природи, любити та співчувати їй, а й допомагати: доглядати за тваринами, підгодовувати птахів узимку.

Досвід вчителя Є. Громік полягає в проведенні інтегрованих уроків художньої праці з математикою. Основна мета її уроків — донести до свідомості дітей уміння бачити навколишню красу, відкривати для себе нове в навколишньому світі, радіти відкриттям. Головне — навчити дітей помічати й захоплюватися красою та неповторністю природи.

До учнів доноситься й логіка взаємозв'язку природи й людини-творця, яка навчається в природи не тільки краси, а й мудрості, пізнає її таємниці. Перший екологічний урок з елементами математичних вправ учитель проводить серед природи. Дійсно, краса навколо — куди не глянь! Учні повинні побачити красу росинки, порахувати, яка кількість цих росинок на окремих листках, у росинці відбивається небо, дерева, павутинки. Чи завжди ми бачимо в малому велике?

Вивчаючи новаторський досвід учителів, ми робимо висновки, що створено багато засобів, які спрямовані на пізнання учнями природи рідного краю. Але щоб відобразити красу природи, людина повинна спочатку зрозуміти її, вивчити й відчути. На початку уроку вчителька запитує дітей: «Хто ж є вчителем людини? Хто навчив її створювати легкі тканини, плести мереживо?» Діти розглядають павутинки, краплинки роси, рослини, комах і роблять висновок: «Звичайно ж, природа!».

Людина, навчаючись у природи, спочатку вивчає її, замальовує форми, які найбільш сподобались, намагається точно передати колір, конструкцію, а потім використовує у своїх роботах, трішки змінюючи їх. Наприклад, побачила людина квітку дзвіночка, роздивилась її, помилувалась, потім перемалювала її форму, намагаючись точно передати колір — і раптом вирішила зробити світильник подібної форми. Ягоди калини, горобини, винограду підказали людині ідею створення прикрас.

Учителька пропонує школярам самостійно знайти в навколишньому середовищі аналоги природних форм. Діти помічають, що павутина підказала людині, як створити мереживо. До речі, оренбурзькі хустки так і називаються — «павутинки». А якщо подивитися через краплинку роси, то можна помітити, що вона збільшує зображення в кілька разів. Так на основі цього ефекту виникли оптичні прилади.

Досвід учителя О. Химинець показує, що екологічні проблеми, з одного боку, є наслідком науково-технічного розвитку людства, а з іншого — вони інтенсивно впливають на економічне становище в тій чи іншій країні або регіоні й, що найголовніше, на менталітет суспільства. Тобто такі важливі категорії нашого життя, як культура, освіта, екологічна ситуація й економічне становище взаємопов'язані нерозривно й визначають майбутнє не тільки будь-якої держави, а й людського суспільства в цілому.

Багаторічний досвід педагогічної роботи О. Химинець дає змогу стверджувати, що взаємозв'язок освіти, культури, економічного становища й екологічної ситуації сьогодні визначає самопочуття людства, його роль в нашому житті зростає з року в рік, а екологічний компонент набуває все більшого значення. У першу чергу це зумовлено тим, що природні ресурси, їх відтворюваність мають скінченні величини, а тиск від діяльності людини на природу зростає з року в рік.

В останні десятиріччя вплив людини на природу набагато збільшився і, що головне, став практично не контрольованим і майже не прогнозованим. Суспільству сьогодні потрібні виховані, розумні та культурні в екологічному відношенні люди. Саме тому так важливо розпочати екологічне виховання з раннього дитячого віку. Свідоме й бережливе ставлення до природи потрібно формувати з дитинства у сім'ї та школі, за умови активного формування екологічної культури та накопичення систематичних знань у цій галузі.

Учитель стурбований тим, що саме в школі учні повинні полюбити рідний край, навчитися основам охорони навколишнього середовища, вміти науково обґрунтувати екологічне використання природних багатств. Учитель здійснює природоохоронну освіту учнів в різних напрямках на уроках, заняттях гуртків, під час проведення екскурсій, у процесі суспільно-корисної праці, науково-дослідницької роботи.

О. Химинець уважає, що для успішного екологічного виховання молодших школярів необхідно використовувати екологічний потенціал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слід відвести природознавству, під час вивчення якого необхідно закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей.

Особливе місце в екологічному вихованні мають зайняти уроки з «Ознайомлення з навколишнім світом», на яких діти ознайомлюються з навколишнім середовищем. Учитель підводить дітей до думки, що людина — невід'ємна складова природи, що вона, впливає на навколишнє середовище. Цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. На уроках природознавства вчитель наводить приклади й показує, що в результаті безвідповідального ставлення до природи знищено ліси на значних територіях, суттєво скоротилася чисельність багатьох тварин, птахів і рослин, деякі - навіть повністю зникли.

Оскільки для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, то вчитель знаходить способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення й практичними діями з їх охорони. Під час сезонних екскурсій у природу, учитель акцентує увагу дітей на характерних ознаках кожної пори року, формує почуття прекрасного, любов до рідного краю, навички розумної поведінки в природі, оцінки позитивних і негативних дій людини стосовно навколишнього середовища.

Таким чином, природоохоронну роботу доцільно проводити безперервно на всіх рівнях організації навчально-виховного процесу, з усіх предметів, базуючись на принципах нероздільного зв’язку теорії з практикою, науковості, міжпредметності, індивідуального підходу. Для розвитку природопізнавальних інтересів учнів потрібно використати деякі методичні прийоми: різноманітні за тематикою спостереження, екскурсії, бесіди, конкурси, вікторини, екологічні свята.

Педагогічні умови формування екологічної культури молодших школярів, на сьогоднішній день, не обмежуються формуванням у дітей уявлень про природу та її явища. Зміст екологічного виховання складає система взаємопов'язаних понять, засвоєння кожного з яких потребує спеціальної методичної підготовки вчителя. Уроки природознавства, читання, образотворчого мистецтва, рідної мови, математики, покликані виховувати в школярів екологічну культуру та формувати навички природоохоронної діяльності.

Особлива увага приділяється вихованню в учнів відповідальності за збереження навколишнього середовища, як важливого фактора існування людини.

Перед сучасною початковою школою гостро стоїть питання про таку організацію навчально-виховного процесу, який був би більш особистісно-орієнтованим на екологічну підготовку школярів, цілісний і гармонійний розвиток та особисте зростання.

Шкільна практика свідчить, що вчитель не завжди використовує можливості навчальних занять для екологічного виховання, формування екологічної культури учнів, їхньої самостійності, ініціативи в природоохоронній діяльності.

Результати наших досліджень показали, що екологічне виховання у процесі навчальної діяльності в початковій школі проводиться епізодично, без детально розробленої методики. Проте слід враховувати, що успішність процесу екологічного виховання засобами навчальної діяльності визначається сукупністю взаємопов'язаних педагогічних умов, що забезпечують ефективне використання екологічно спрямованого матеріалу в початкових класах.

Цілеспрямованість, як підпорядкованість усієї ековиховної роботи загальній меті, знання цієї мети вихователями й вихованцями, наявність перспективи, проектування рівня екологічної культури особистості відповідно до запланованої мети.

Зв’язок із життям — це систематичне ознайомлення учнів із екологічною ситуацією в країні, залучення їх до посильної участі в громадсько-корисній роботі.

Наступність — поєднання екологічного виховання на уроці та в позакласній роботі, неперервне формування екологічної культури учнів в загальноосвітньому педагогічному процесі.

Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості - взаємоінформування учасників виховного процесу про результати виховних впливів, досягнення в природоохоронній діяльності.

Використання краєзнавчого матеріалу — бракування досвіду учнів у природоохоронній діяльності рідного краю, органічний зв’язок з природою рідного краю, наповненням екологічного виховання молодших школярів національним змістом.

Особливості формування екологічної культури молодших школярів. Екологічна культура особистості проявляється в тому, що це перші свідомі кроки особистості в природоохоронній діяльності. Об'єктивним показником екологічної культури є рівень спілкування особистості з природою. Сприйняття природи допомагає розвивати такі якості, як емоційність, життєрадісність, чутливе, уважне ставлення до всього живого. Екологічну культуру розуміють як цілісну систему, яка складається з екологічних знань, екологічного мислення.

Підручник повинен бути тією ланкою, яка сполучає шляхи задоволення пізнавальних потреб учня, зокрема екологічних. Підручник не може повністю задовольнити пізнавальні інтереси учнів, які відрізняються за рівнем природних здібностей. Живе слово вчителя, яке викликає інтерес до змісту предмета, підтримуючи постійну пізнавальну активність, розширює можливості для самостійної роботи учнів на уроках і в позаурочний час. Екологізація шкільної освіти дає змогу розглядати природу, як єдине ціле з урахуванням характеру й сили збалансованих взаємозв'язків між усіма явищами і процесами, що відбуваються в біосфері планети.

Зміст навчальних програм із різних шкільних предметів передбачає оволодіння учнів знаннями, які мають пряме відношення до проблем охорони навколишнього середовища. Учителеві слід уникати механічної інтерпретації знань з різних предметів, потрібно сприяти формуванню в учнів цілісної картини світу на основі аналітичного й синтетичного розмірковування над дійсністю.

У нашій країні за останні роки зросла увага до екологічного навчання й виховання. Оскільки для молодших школярів найдоступнішою є форма емоційно-естетичного сприйняття природного середовища, то вчителеві необхідно знайти способи злиття емоційний почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони.

Досить активною формою організації природної діяльності учнів 2−3 класів є екскурсії, під час яких у них формуються позитивні установки, навички спостережливості, орієнтації в позитивних і негативних явищах у природному середовищі. Екскурсії створюють словесні образи та ілюструють повніше уявлення про предмети та явища довкілля. Конкретні уявлення про природу, які утворюються в учнів під час екскурсії, допоможуть розкрити перед ними прості, доступні їхньому розумінню зв’язки між окремими предметами та явищами природи.

На різних етапах свого життя учні по-різному усвідомлюють і сприймають навколишній світ. Для досягнення певної мети в екологічній освіті й вихованні важливо брати до уваги, як вікові, так і індивідуальні риси характеру, ставлення до навчання, його мотивацію, комплексно підходити до вивчення довкілля з використанням міжпредметних зв’язків.