Проникливе відчуття вітчизни (Олександр Блок)

Проникливе вiдчуття вiтчизни (Олександр Блок).

" Бо тема моя, я знаю тепер це твердо, без жодних сумнiвiв — жива, реальна темавона не тiльки бiльша за мене, вона бiльша за всiх нас i вона всезагальна наша тема… Цiй темi я свiдомо й невiдворотно присвячую життя" .

Олександр Олександрович Блок цiлковито, безмiрно любив Росiю, вiддавав їй душу як коханiй жiнцi. Його життя навiки переплелося з вiтчизною, вiн приносив їй в жертву частинку себе, а вона зцiлювала його душу своїм «гойним простором» .

Блок бачив Росiю такою, якою її бачив Гоголь — надхмарною й прекрасною. Вона — дитя Гоголя, його твориво. «Вона вiдкрилася йому в красi й музицi, в свистi вiтру та в польотi навiженої трiйки» , — писав О. О. Блок у статтi «Дитя Гоголя». В цю ж саму трiйку й сiдає поет, у нiй вiн летить безмежними полями, розмитими й брудними шляхами Росiї. Та дорогою Блок бачить те, що стискає його серце — вбогiсть i приниженiсть Вiтчизни.

И в лоскутах ее лохмотий.

Души скрываю наготу.

Душа поета гола, тому що гола країна. «Це — стрункий танок тисячоокої Росiї, якiй уже нема чого втрачативсе тiло своє вона подарувала свiтовi i тепер, вiльно кинувши руки на вiтер, пiшла в танок по всьому своєму безцiльному, непридуманому роздоллю» , — писав Блок у статтi «Безчасся». Та саме безцiльним роздоллям лiкує Росiя людину. Треба полюбити її, «треба проїздитися по Росiї» , — писав перед смертю Гоголь.

Над печалью нив твоих заплачу,.

Твой простор навеки полюблю…

Приюти ты в далях необъятных!

Нас и жить и плакать без тебя.

О. О. Блок створив свою власну заповiдь любовi: «Якщо тiльки полюбить росiянин Росiю — полюбить i все, що є в Росiї. Без хвороб i страждань, якi в такiй кiлькостi накопичились в нiй i в яких виннi ми самi, не вiдчув би нiхто з нас спiвстраждання до неї. А спiвстраждання вже є початком любовi…» Блок жив любов’ю до Росiї, i це додавало йому сил.

У поезiях Блока лунає пророче передбачення й вiдчуття долi вiтчизни в минулому. Величезне значення мають вiршi «Скiфи» та «На полi Куликовому». Поезiя «Русь» просякнута магiчними й казковими мотивами. Перед нами постає така Русь, якою її створив Гоголь, повна обрядiв i таємниць. Росiя для Блока — це особлива країна, приречена перенести жахи й приниження, але стати переможецею. Ключ до перемоги О. О. Блок бачив у революцiї, в її, як вiн вважав, високих iдеалах. Вiн розглядав революцiю як стихiю, здатну перетворити свiт. Але цього не вiдбулося, i поетова мрiя розвiялась, як мана, лишивши в душi лише гiркий осад надiй, якi не справдилися.

" Вiтчизна — це життя або смерть, щастя або загибель". Життя за таким принципом для Блока — не фанатизм, а цiлковита Вiдданiсть Росiї. Поет вiрив, що настане час, коли на країну впаде промiнь сонця, i вона заграє всiма кольорами райдуги. Сьогоднi, на рубежi третього тисячолiття, тiльки ми маємо вибирати мiж життям i смертю i тим самим визначати свою долю.