Теоретичні засади соціально-педагогічної роботи з безпритульними дітьми та дітьми, які займаються бродяжництвом

Характеристика явища дитячої безпритульності та бродяжництва

Одним з найважливіших питань при розгляді теми є визначення основних понять і термінів, які є основоположними в ній.

Безпритульність? це відсутність постійного житла у індивідів або сімей, що робить неможливим як ведення осілого способу життя, так і повноцінне соціальне функціонування. Як бродяжництво, так і бездомність? явища, властиві людству на всьому протязі його існування.

Бродяжництво? це соціальне явище, що характеризується поневірянням осіб без певного місця проживання протягом тривалого часу по території країни або в межах населеного пункту чи міста. За визначенням ЮНІСЕФ, «діти вулиці»? це неповнолітні, для яких вулиця (в широкому розумінні слова, що містить і незайняте житло, і незаселені землі тощо) стала постійним місцем перебування [8, с. 268].

Дуже тісно пов’язані між собою поняття «дитяча безпритульність» і «дитяча бездоглядність» .

Великий тлумачний словник подає таке визначення: «безпритульний — це той, хто не має притулку». Натомість, «бездоглядний? це той, хто позбавлений догляду» [24, с. 89].

Найбільш слушним, з даної точки зору, є наступне визначення: «дитяча бездоглядність? це суспільне явище, що заключається у відсутності необхідного догляду за дітьми з боку батьків та осіб, які їх замінюють, у відчуженні дітей від сім'ї, дитячого колективу й одночасно у байдужості батьків, вихователів до дітей» .

Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. встановлено:

? безпритульні діти? діти, які були кинуті батьками, самі залишили сім'ю чи дитячі заклади, в яких вони виховувались, і не мають постійного місця проживання [10, с. 122].

За Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» наведені нижче терміни вживають в такому значенні:

• ? безпритульність? стан людини, пов’язаний з неможливістю фактично проживати / перебувати у жилому приміщенні, на яке вона має право;
• ? безпритульні діти? діти, які були вимушені залишити або самі залишили сім'ю чи дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання [11, с. 87].

Звідси можна зробити загальний висновок про те, що всі ці поняття є доволі тісно пов’язаними між собою, деякі вчені їх взагалі ототожнюють.

Дещо ширшим є поняття «діти вулиці», яке включає, як складові, поняття поняття «безпритульність», «бездоглядність» .

За визначенням Дитячого Фонду Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ), до «дітей вулиці» належать:

• ? діти, які не спілкуються зі своїми сім'ями, живуть у тимчасових помешканнях (покинутих будинках тощо) або не мають взагалі постійного житла і кожен раз ночують у новому місці; першочерговими потребами є фізіологічне виживання і пошук житла (безпритульні діти);
• ? діти, які підтримують контакт із сім'єю, але через бідність, перенаселення житла, експлуатацію та різні види насилля (фізичне, сексуальне, психічне) проводять більшу частину дня, а іноді й ночі, на вулиці (бездоглядні діти);
• ? діти? вихованці інтернатів та притулків, які з різних причин втекли з них і перебувають на вулиці (діти, які перебувають під опікою держави) [6, c. 268? 269].

У підручнику за загальною редакцією Т. В. Семигіної та І. І. Миговича подається таке визначення: «діти вулиці»? це діти, які законом не визнані позбавленими батьківського піклування, але можуть бути визнані сиротами, оскільки батьки з певних причин не займаються їхнім вихованням [15, с. 18]. Отже, в даному випадку поняття дітей вулиці подається у дещо звуженому вигляді (порівняно з визначенням ЮНІСЕФ), оскільки тут об'єктом уваги є лише ті діти, які офіційно не позбавлені батьківського піклування. Деякі фахівці з соціальної роботи не погоджуються з даним тлумаченням, оскільки до дітей вулиці відносяться і діти — сироти, і діти, батьки яких позбавлені батьківських прав через асоціальну поведінку, злочини, насилля в сім'ї тощо.

Тобто, всі діти, які з певних причин перебувають більшу частину доби, а іноді й цілодобово, на вулиці і не мають постійного місця проживання.

Спираючись на розглянуті дані, можна зробити висновок про те, що більш об'єктивним поняттям, яке охоплює в повній мірі всіх дітей, які перебувають за межами домівки, є поняття «діти вулиці» .

Отже, «діти вулиці»? це бездоглядні та безпритульні діти, які перебувають у несприятливих умовах соціалізації, розвитку, виховання, проживання, що часто є небезпечним для їхнього життя і здоров’я; до «дітей вулиці» належать бездоглядні діти і безпритульні діти.