Історія формування американського варіанту англійської мови

Формування й розвиток американського варіанту англійської мови

На початку сімнадцятого століття колоністи з Англії почали приносити свою мову до Америки. Перше поселення англійців у Північній Америці було засновано у 1607 р. — це було місто Джеймстаун біля нинішнього штату Віргінія. У листопаді 1620 р. прибули кораблем пуританці до «Мэйфлауэр» та утворили місто Плимут.

Жителі цих двох поселень мали різні мовні традиції. Колоністи Джеймстауна «прибували головним чином із західній частині Англії з таких графств як Сомерсет і Глостершир, з дуже характерною для тих місць вимовою (вокалізація звуку [s], тобто назва Сомерсет вони вимовляють як Зомерзет, і розкотисте вимова звуку [r] після гласных)». Плимутские колоністи прибували зі східних графств Англії (Линкольншир, Ноттингемшир, Ессекс, Кент) і Лондона, де говори були трохи інакше — так, звук [r] після гласних там був відсутній. Ці звукові відмінності продовжували зберігатися й надалі.

Носії різних діалектів розселялися захід і з півдня. І хоча картина поширення діалектів не була чіткої через постійні міграції населення із півночі на південь та притоку емігрантів різних країн світу, відмінності лише на рівні діалектів продовжують зберігатися до й зараз. У XVII — XVIII ст. потоки емігрантів постійно зростають, приносячи з собою розмаїтість мов і культур діалектів. Наприклад, штат Пенсільванія заселявся переважно квакерами, що відбувалося, зазвичай, із середньої і північної частин Англії [1, с. 254].

На формування мови колоній надавала вплив Англія. Вже XVIII в. в Північну Америку зайшла хвиля іммігрантів з Ірландії. В Юго-Западі сучасних Сполучених Штатів головним була іспанська мова. Уздовж річки Св. Лаврентія селилися емігранти з Франції. У Нью-Йорку, спочатку що називався Новим Амстердамом, очолювала голландська мова. У Пенсільванії селилися німці. З іншого боку, у південні райони ввозили дуже багато негрів, які стали об'єктом работоргівлі.

Всі ці нові жителі Північної Америки (непотрібно забувати також корених жителів — індіанців) вносили свій внесок у формування діалекту колоній.

Масова еміграція до нової держави — Сполучених Штатів Америки — продовжилася у ХІХ — XX ст. Незважаючи на велику кількість мов і культур, ця земля новосельців продовжувала керуватися англійською мовою. «Завдяки природному процесу асиміляції більшість сімей іммігрантів починали розмовляти англійською мовою протягом одного-двох поколінь». Проте полікультурний характер Сполучених Штатів неважко помітити. Зокрема, полікультурність виражена лише на рівні антропонімики: «в антропонімиці США зустрічаються особисті імена, які зберегли свої національні риси: іспанські - Rodolfo, Dolores та інші., італійські - Antonio, Niccolo, Paolo та інших., португальські - Mario, Manuel, Raul та інших., німецькі - Rupert, Rudolf та інші».

Проте англійська мова північноамериканських колоній була істотно збагачена за допомогою запозичень. Поселенці запозичували слова з індіанських мов для позначення незнайомих рослин (наприклад, hickory — рід ліщини, чи persimmon — хурма) і тварин (raccoon — єнот, woodchuck — лісової бабак). З французької запозичені слова chowder — різновид юшки, prairie — прерія; із голландського — слова scow — шаланда, ялик, sleigh — сани. Багато новослів з’явилося шляхом комбінації вже, наприклад, backwoods — глухомань, закутку, bullfrog — лягушка-бык (вид жаби). Багато англійських слів отримали «нове значення, наприклад, lumber в знач. «мотлох» (використовний щодо англійської мові у вужчому значенні - ганчірки, лахміття); corn у значенні «кукурудза» (в Англії це слово раніше означало будь-яке зерно, зазвичай, пшеницю). Крім лексикону, з’являлася різниця у вимові, в граматичних конструкціях, особливо сильна — в інтонації [2, с. 290−293].

Часто можна почути думку, якби якщо колонізація відбулася б двома-трьома століттями раніше, американський варіант англійської сильно б відризнявся від британської, як сучасна французька — від італійської, тобто замість різних варіантів однієї мови з’явився б різновид мови. Проте колонізація відбулася по винайденні друкарства та тривала за добу Просвітництва з її ідеями загальної освіти.

Протягом тривалого часу більшість книжок, які читаються і в Америці, були англійськими. Понад те, багато колоністів продовжували підтримувати через відкликання Англією те, що вони відрізнялися від своїх англосаксонських предків. Проанглійсько налаштовані американці засуджували всякі «американізми», що підкреслюють відмінність між ними та англійцями.

А в наш час багато «американізми» набули поширення навіть у британському варіанті англійською. У США американська англійська є рідною для 80% населення країни і має свої особливості в області фонетики, орфографії, граматики і лексики. Однак, також як і англійська, вона не закріплена у федеральній конституції як офіційна мова США, хоча фактично єю і є. Останнім часом посилився рух за надання їй державного статусу [7, с.509].

Історія формування американського варіанту англійської мови пов’язана з історичним розвитком США. Англійська мова, під впливом різних зовнішніх і внутрішніх факторів, придбала ряд своєрідних рис на всіх мовних рівнях. Англійська мова в ті часи не була однорідна навіть в межах Англії: у мовленні аристократів, селян та буржуазії можна було помітити великі відмінності. В Америку попав не рафінований аристократичний варіант англійської, а мова селянства та буржуазії. На початковому етапі американська англійська мова мало чим відрізнялась від британської. Англійські колоністи прибували з різних областей Великобританії, і мова групп людей з різних регіонів відрізнялась як за вимовою окремих слів, так і за вживанням лексичних оборотів. Не було єдності і в письмовій мові. Перед переселенцями стояли інші проблеми, ніж перед жителями Англії, їх оточувала інша флора і фауна, по-іншому розвивалася історія, інші речі ставали пріоритетними, в людях цінувалися інші якості. Мова просто не могла не увібрати в себе життєві реалії американців — і вона швидко змінювалась [6, с.177].

Як не важко здогадатися, міграція народів стала головною причиною формування і широкого поширення американської англійської мови, призвела до того, що американська англійська стала мовою найбільшого міжнаціонального спілкування. До неї звертаються 80% людей у світі. І, незважаючи на те, що виникає багато суперечок на рахунок того, яка ж все-таки мова «правильна»: британський або американський варіанти, обидва вони, безумовно, мають право на існування.

Сьогодні американська англійська? найпоширеніша мова на земній кулі. Вона є основною мовою спілкування в Північній і Південній Америці, у країнах Центральної Америки і в Канаді. Оскільки американський варіант англійської є лише варіантом англійської мови, він, в основному, зберігає звукову базу англійської мови, маючи при цьому деякі особлисті. В американському варіанті англійської мови є лексичні та орфографічні особливості, що, втім, не заважає англійцям там американцям чудово розуміти один одного. Між американським і британським варіантом англійської значно більше схожості, ніж відмінностей. Нині мільярди чоловік землі розмовляють і прагнуть спілкуватися англійською мовою, англійська є найбільш досліджуваною мовою у світі, вплив якої так величезна, що може впливати на словник та лінгвістичний склад інших мов. Одна із можливих причин поширення англійської - багатство словника (близько 600.000 слів, згідно з Оксфордським словником, беручи до уваги спеціальноу технічну лексику) і великий відсоток інтернаціональних понять (до 200.000 слів). Сюди слід додати багатство синонімічних рядів, що дозволяє носіям англійської розрізняти відтінки значень [4, с.301].

Американський варіант англійської виявився більш удачливим суперником британського, і для цього було кілька причин. Одна з них полягає у тому, що американська англійська була у мовному відношенні особливо чиста і правильна, оскільки поселенці та люди з різних кутів Британії, опинившись разом, змушені були відкинути діалектні розбіжності, утримати у мові лише те, що було зрозумілим для усіх. Цікаво, що будучи модернізованим варіантом англійської, мова американців до теперешнього часу зберігає очевидні риси англійської «єлизаветинської» мови XVII і навіть XVI століть, яка для сучасних британців є цілком архаїчною, зниклою ще у XVIII столітті. В Америці нині мешкає найбільше число носіїв англійської (в 1995 р. населення США становило 263 057 тис. чол.). Саме Америка в XX столітті найбільше сприяла поширенню англійської [5, с.102].