Види організацій та установ для людей з особливими потребами

В нашій країні діють державні та недержавні (громадські) установи для надання соціально — реабілітаційних послуг людям з особливими потребами.

Згідно закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» державне управління в галузі соціальної захищеності людей з особливими потребами здійснюється центральними органами виконавчої влади, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування. Діяльність держави щодо неповносправних осіб проявляється в створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних умов, задля забезпечення їхніх прав і можливостей в суспільному житті.

Соціальна політика спрямована на управління соціальними процесами, діяльність держави полягає в створенні відповідних інститутів, розробці заходів, застосуванні механізмів, для задоволення соціальних потреб людей з неповносправністю.

На сьогоднішній день в Україні працюють безліч державних та громадських установ, які працюють з людьми з різними формами неповносправності. Зокрема у Львові функціонує багато державних установ для дітей з особливими потребами, а саме:

• 1. Школи — інтернати для дітей з різними видами неповносправності: для розумово неповносправних дітей, для дітей з затримкою психічного розвитку, для дітей з зниженим зором, для сліпих дітей, для дітей з заниженим слухом, для глухих дітей, для дітей з порушенням мовлення, для дітей з порушення опорно-рухового апарату, загальноосвітні санаторні школи інтернати, спец. школа — інтернат для дітей з наслідками ДЦП.
• 2. Дошкільні установи для дітей з вадами зору, порушенні опорно — рухового апарату, для дітей з вадами мови, затримки у психічному розвитку, установа для розумово неповносправних дітей.

Окрім установ для реабілітації неповносправних дітей, у Львові функціонують установи для молоді та людей старшого віку, наприклад:

• — Львівський міжрегіональний центр соціальної-трудової, професійної та медичної реабілітації людей з обмеженими можливостями.
• — Комунальна реабілітаційна установа «Львівський міський центр реабілітації» .
• — Міжрегіональний центр соціально — трудової, професійної та медичної реабілітації людей з особливими потребами.

Одним із державних закладів України, який проводить реабілітацію дітей та молоді з особливими потребами є Центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями. Ще у 2010 році функціонувало 14 центрів соціально — психологічної допомоги, в АР Крим, в Одеській, Закарпатській та Вінницькій областях, а також у Києві. За цей час послугами центру скористались 741 особа, з них 392 дитини і 349 молодих осіб. [Кашуба Я.М., Панцир С. І., Коваль Я. Б., Єлькіна А.С., Бадовський В. В., Соціальні послуги для людей з особливими потребами, навч. Посіб].

Проведення реабілітації та надання соціальних послу в Україні завжди залишалось завданням держави, однак із становленням демократичного суспільства, почалися розвиватись недержавні (громадські) організації. Вони перебрали на себе значну частку надання послуг незахищеним верствам населення, зокрема в проведені реабілітації з людьми з особливими потребами.

Як громадські, так і державні установи повинні виділяти для себе основні напрямки роботи з людьми з особливими потребами, а саме:

• — Надання індивідуальних психологічних, медичних, соціально-педагогічних, інформаційних послуг людям з обмеженими можливостями;
• — Організація груп взаємодопомоги та взаємопідтримки для батьків, які виховують дитину з особливими потребами;
• — Діяльність клубних та творчих об'єднань для неповносправної молоді;
• — Організація громадських та благодійних акцій;
• — Навички соціально — побутової орієнтації. [Соціальна робота і формування громадянського суспільства: монографія / В. П. Бех, М.П. Лукашевич, М. В. Туленков. НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. — 599 с.]

В Україні, а зокрема у Львові, діють безліч державних та громадських реабілітаційних служб, що надають послуги людям з особливими потребами. Як бачимо, під реабілітаційними службами мають на увазі заклади, де забезпечуватимуться особисті потреби людей з особливими потребами, а саме досягнення і підтримка їх фізичного, чуттєвого, інтелектуального, психічного, а також соціального рівнів діяльності, що і лежить у основі реабілітаційної діяльності.