Формування фасилітуючої позиції у майбутніх вчителів

Курсова робота на тему:

«Формування фасилітуючої позиції у майбутніх вчителів»

Зміст

Вступ Розділ І. Теоретичні питання «фасилітації» у педагогічній літературі

1.1 Суть фасилітації, реалізація її ідей у діяльності вчителя

1.2 Фасилітуюча позиція вчителя та її ознаки Розділ ІІ. Вивчення рівня сформованості особистісних якостей студентів, які сприяють формуванню їхньої фасилітуючої позиції

2.1 Організація дослідження та аналіз його результатів

2.2 Умови формування у майбутніх вчителів особистісних якостей, які забезпечують їхню фасилітуючу позицію Висновки Література Додатки

Вступ

Сучасна освіта стає дедалі більше дитиноцентристською. Гуманізація та гуманітаризація шкільної освіти, вимагають істотних змін у характері взаємовідносин між учнями та вчителями, організації навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі. З огляду на це набуває актуальності проблема переосмислення вчителями своїх позицій щодо професійної діяльності, спілкування і взаємодії з учнями, що зумовлює в свою чергу, розвиток та вдосконалення особистісно зорієнтованої системи навчання та виховання. Саме з цією системою пов’язані такі гуманістичні ідеї як, самоцінність особистості учня, створення середовища, в якому він виступав би суб'єктом навчальної і виховної діяльності, ідеї визнання педагога, його можливостей, що створює атмосферу взаємодії, взаєморозуміння. У цьому контексті першочергового значення набуває формування у майбутніх вчителів фасилітуючої позиції. Адже позиція вчителя в освітньому процесі має сприяти створенню атмосфери психологічного комфорту, розвитку творчих здібностей вихованців, формуванню в них самостійності й відповідальності.

Ми розглянемо окремі аспекти формування фасилітуючої позиції у майбутніх вчителів.

Явище фасилітації було об'єктом досліджень таких відомих науковців, як Ф. Олпорт, В Бєхтєрєв, М. Ланге. У психологічній науці визначено: суть і поняття фасилітації (А. Маслоу, К. Роджерс); здібності до фасилітуючої взаємодії та її розвиток (Б.Ананьєв, Ф. Гоноболін, Н. Ккзьміна, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); специфічні прояви рефлексії (К.Данинин, В. Зарецький).

Окремі аспекти педагогічної фасилітації як багатозначного феномена, не називаючи термінологічно, детально описано у працях К. Ушинського, А. Макаренко, В.Сухомлинського. Розробкою педагогічних проблем, пов’язаних із гуманізацією діяльності вчителя займалися вчені: Ш. Амонашвілі, Є.Ільїн, Я. Корчак, С. Лисенко, В. Шаталов та інші.

Питання забезпечення самовдосконалення, самореалізації вчителя, організації суб'єкт — суб'єктної взаємодії в освітньому процесі досліджували у своїх працях Є.Березняк, М. Ващенко, І. Радченко, В. Хомич та інші.

Відзначаючи безумовну наукову цінність проведених досліджень, слід зазначити недостатній теоретичний та практичний ступінь розробки проблеми формування фасилітуючої позиції майбутнього вчителя.

Темою нашого дослідження є формування фасилітуючої позиції у майбутніх вчителів.

Мета нашого дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов формування у майбутнього вчителя особистісних якостей, які забезпечують фасилітуючу позицію.

Завдання:

· на основі аналізу науково-педагогічної літератури виявити суть фасилітації; дослідити питання реалізації її ідей в діяльності вчителя; з’ясувати суть фасилітуючої позиції вчителя та її ознаки;

· вивчити рівень сформованості особистісних якостей студентів, що сприяють формуванню їхньої фасилітучої позиції;

· на основі аналізу науково-методичної літератури, передового педагогічного досвіду, результатів проведеного анкетування визначити педагогічні умови формування особистісних якостей, які забезпечують фасилітуючу позицію у майбутніх вчителів.

Об'єктом дослідження є процес підготовки майбутнього вчителя до професійної діяльності.

Предметом є педагогічні умови формування у майбутніх вчителів особистісних якостей, які забезпечують його фасилітуючу позицію.

Методи дослідження:

аналіз науково-педагогічної літератури; спостереження; вивчення передового педагогічного досвіду; анкетування; вивчення шкільної документації.

Дані методи були використані з метою розв’язання поставлених завдань.

Розділ І Теоретичні питання «фасилітації» у педагогічній літературі

1.1 Суть фасилітації реалізація її ідей у діяльності вчителя

У філософській, психолого-педагогічній літературі широко висвітлюється проблема розвитку вчителя, формування його позиції щодо прийняття внутрішнього світу учнів, такої взаємодії з ними, коли навчання є осмисленим. Є.С. Березняк, Н. М. Ващенко, Ю.В. Гільбух, Л.І Даниленко, І.О.Луценко, Н. М. Островерхова, І.П. Радченко, О. В. Темченко, В. Ф. Хомич у своїх дослідженнях розглядали ці проблеми. Водночас недостатньо вивченими залишаються особливості феномена фасилітації, а також питання формування фасилітуючої позиції вчителя.

У вітчизняній і зарубіжній філософській, психологічній та педагогічній думці склалася сукупність ідей, що допомагають усвідомити суть фасилітації, її витоки. Термін «фасилітація» ввів у науку Карл Рождерс. Він тлумачив її як «функцію полегшення спілкування сфери адресант — адресат"[21]. Феномен фасилітації будується на гуманістичних принципах поваги до людини, її гідності, вільному вияві почуттів, здібностей людини.

Концепція педагогічного напряму гуманістичної психології вбачає суть фасилітації в розширенні можливостей для самореалізації учня й учителя в школі, створення вільного розвитку особистості.

В науково — педагогічній літературі фасилітацію визначають як партнерську (гуманістичну) взаємодію.

Фасилітація — процес, що відбувається за умов взаємодії людей, спрямований на створення атмосфери доброзичливості, довіри, відкритості, і умов для саморозвитку, самовдосконалення кожної особистості. 25] У центрі уваги фасилітативної діяльності є полегшення, допомога і орієнтація на особистість учня, його внутрішній світ, переживання, емоції, створення ситуації успіху.

Поняття «фасилітація» прийшло у педагогіку із гуманістичної психології й означає «полегшувати», «допомагати», «сприяти». Із самого початку гуманістична психологія займається вивченням здібностей і можливостей людини, до яких не звертаються ні позитивізм, ні біхевіоризм, ні психоаналіз, а саме — любов, творчість, «Я — розвиток», реалізація своїх можливостей, вищі цінності буття, становлення, сенс, досвід, психічне здоров’я тощо. Такий підхід пов’язаний з іменами К. Роджерса, Ш. Бюлер, К. Гольдштейна, А Маслоу, Дж. Олпорта, Р. Мея, Е. Фромма, К. Хорні, В. Франкла.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень[4;16;17;21] дав змогу визначити такі умови фасилітації у навчанні: проблемність навчання; глибока довіра педагога до учнів, їх можливостей; повага до учнів; толерантне ставлення до учнів; розуміння їх реакцій;забезпечення учнів інформаційними, дидактичними, технічними та матеріальними ресурсами.

Фасилітація є важливою характеристикою змісту гуманних ціннісно-змістовних відносин. Фасилітація базується на партнерській (гуманістичній) взаємодії. Це означає, що педагог будує навчальний процес на основі діалогічної стратегії міжособистісних впливів, розділяє повноваження з учнями, співпрацює з класом. Учитель зосереджує увагу на конструктивній взаємодії з учнями, допускає існування різних поглядів і думок у вихованців, керує навчальним процесом так, що учні стають більш самостійними, у разі потреби дає поради класу щодо реалізації певних ідей, можливих рішень: дозволяє учням обирати найбільш прийнятні методи навчання і при цьому є активним спостерігачем. Учитель — фасилітатор за допомогою простих ідей, крок за кроком підводить учнів до вирішення складних завдань, говорить не учням, а з учнями. Така взаємодія характеризується єдністю дій і широкими комунікаціями між усіма її структурними елементами та зовнішнім соціальним середовищем. Така взаємодія гарантує відсутність будь-якого тиску й насильства над дитиною. Її можна здійснювати лише за встановлення партнерських відносин між учнем і вчителем. Партнерство, демократичний стиль і норми гуманних відносин розглядаються як органічна складова навчально-виховного процесу. Гуманній школі притаманні оптимістичний настрій, загальна атмосфера радості, взаємодопомоги, толерантності, людяності.

Головним для розуміння суті фасилітації є ідеї самоцінності особистості й ідеї потреби «постійного вдосконалення». Фасилітація — процес, який відбувається за умов взаємодії людей і спрямований на створення атмосфери доброзичливості, довіри, відкритості, саморозвитку, самовдосконалення кожної особистості. В центрі уваги фасилітаційної діяльності є полегшення, допомога, створення ситуації успіху, орієнтація на учня, його внутрішній світ, переживання, емоції.

Одним із найважливіших підходів, на який спирається гуманістична педагогіка, є дитиноцентрований підхід. Основні положення дитиноцентрованого підходу полягають у тому, що внутрішня природа (або сутність) дитини позитивна, конструктивна й соціальна; ця природа виявляється в дитині щоразу, коли в її відносинах з іншою людиною (або. іншими людьми) панує атмосфера безумовного позитивного сприйняття, емпатійного розуміння та конгруентного самовизначення. Дитиноцентрований підхід передбачає суб'єкт-суб'єктні відносини, які характеризуються створенням у класі клімату довіри та взаєморозуміння. Суб'єкт-суб'єктний зв’язок становить також взаємодію, що виникає в спільній діяльності вихованця і педагога, в основі яких лежить збагачення духовних характеристик, моральне самовдосконалення, гуманізація ціннісної сфери особистості.

Історія педагогічної думки розкриває довгий шлях обґрунтування та ствердження принципу дитиноцентризму як основи виховних і освітніх практик.

Питання необхідності взаємодії з дитиною як допомоги в самопізнанні, самореалізації порушували у своїх працях видатні педагоги-гуманісти: Я. Корчак, В. О. Сухомлинський, Л. М. Толстой, К. Д. Ушинський.

В.О. Сухомлинський ставив у центр діяльності вчителів, школи в цілому особистість учня. В багатьох працях він звертав увагу на неперевершені можливості школи, учителя, якщо вони будують свою роботу на основі гуманізму, любові до дитини, піклуванні про її природну цілеспрямованість.

Серед найбільш значущих, ідей К. Д. Ушинського цінними для нашого розуміння суті фасилітації є ідеї необхідності знання психології дитини, любові до дитини, щирості, справедливості в стосунках з нею, бажання і здібності учителя всебічно розвиватися.

Я. Корчак наголошував у своїх працях також на любові до дитини, повазі до її особистості, розвитку творчих здібностей вихованців.

Засновники педагогіки співробітництва Ш. О. Амонашвілі, В. Ф. Шаталов, Є.М. Ільїн, С. М. Лисенкова та інші висунули ряд ідей, які були спрямовані на гуманізацію навчально-виховного процесу, реалізацію фасилітаційної ролі вчителя:

пізнання й засвоєння істинно людського;

пізнання себе як людини;

збіг інтересів учнів із загальнолюдськими інтересами;

надання суспільного простору учневі для найкращого вияву своєї індивідуальності;

олюднення педагогічного процесу.

Ш. О. Амонашвілі охарактеризував педагогіку співробітництва як трансформацію існуючої до недавнього часу імперативної атмосфери авторитарного навчання в атмосферу радості, оптимізму, гуманізму.

Учитель, який працює на засадах гуманізму, дитиноцентризму, фасилітації, співробітництва, здатний спонукати й надихати учнів на інтенсивну, усвідомлену духовно-моральну самозміну, відповідно до індивідуально-пріоритетних смислів життєдіяльності, актуалізувати процеси спрямованого й продуктивного саморозвитку, У результаті такої діяльності учень відчуває розуміння й співпереживання з боку вчителя, крім того, набуває впевненості в собі, бо усвідомлює, що має достатньо здібностей і сил, щоб розкрити смисл власної поведінки, він стає більш незалежним і сильним. Фасилітація, фасилітаційна взаємодія в педагогіці виражається у співробітництві, в створенні ситуації успіху, відданості своїй справі, бажанні змінюватися, допомозі дітям у навчанні, любові до дітей, у створенні атмосфери прийняття і довіри, взаємоповаги між учителем та учнями, між самими учнями.

1.2 Фасилітуюча позиція вчителя та її ознаки

У наукових працях термін «позиція» використовується у двох основних значеннях:

1. як складна, відносно усталена система ставлень, установок, мотивів, цінностей людини, якими вона керується у процесі своєї життєдіяльності;

2. як положення індивідуума у статусно-рольовій внутрішньо груповій структурі. 6; c. 236]

Виявлення вчителем гуманістичної, фасиліткючої позиції стосовно дітей є необхідною передумовою успішного здійснення навчально-виховної діяльності.

Коломийченко С.Ю. визначає суть фасилітучої позиції, основуючись на працях сучасних педагогів гуманістичної школи: в умовах фасилітуючої взаємодії дитину не «формують», а лише допомагають їй стати собою: таку взаємодію забезпечують внутрішні умови (установки, потреби, здібності) для розвитку «самості», для саморозвитку дитини і дорослого; відносини, що допомагають, звернені не тільки до розуму і пам’яті дитини, але й до цілісності особистості; вони допомагають їй виробити власний спосіб буття в культурі, зокрема в освіті. У процесі фасилітуючих відносин здійснюється спільне особистісне зростання вчителя і учнів, їхній спільний особистісний розвиток. [5; c.18−26]

Для нашого дослідження цінними є ідеї А. Чернявської про необхідність формування у вчителя такої позиції, яка дає йому можливість перейти на емпатійний рівень взаємодії з учнями. Авторка назвала цю позицію партнерською, професійно-педагогічною. Основними характеристиками цієї позиції були визначені такі:

· особистісна взаємодія та взаємодія вчителя та учнів; взаємозалежність педагога та школярів, яка формується на підґрунті визначених цілей освіти, які поділяють всі учасники педагогічного процесу;

· формування взаємостосунків з учнями та колегами на принципах взаємоповаги, взаємної відповідальності, свободи вибору, формування сумісних інтересів;

· визнання інтересів усіх учасників педагогічної взаємодії й їхнього права впливати на перебіг освітнього процесу;

· визначення видів активності, які реалізуються у спільній діяльності педагога та учнів, у самостійній роботі учнів та в індивідуальній роботі вчителя;

· розподіл відповідальності за результати педагогічного процесу школярами, які виступають повноправними суб'єктами цього процесу;

· забезпечення різноманіття партнерських взаємостосунків у педагогічній взаємодії.

Учитель-фасилітатор — учитель, який працює у парадигмі особистісно зорієнтованої педагогіки і керується такими настановами в роботі з дітьми: відкритість власним думкам, почуттям, переживанням; заохочення, довіра як вираження внутрішньої особистісної впевненості вчителя у можливостях і здібностях учнів; «емпатичне розуміння» (бачення поведінки учня, його реакції, дій, навичок).

Особливими рисами діяльності вчителя, який стоїть на фасилітуючій позиції, є: особистісні риси (істинність, довіра, емпатія); спрямованість методів і форм навчання на самоактуалізацію учня; впевненість у можливостях своїх учнів, у тому, що кожна дитина прагне до самопізнання і самореалізації; глибока переконаність учителя в тому, що вільне, осмислене навчання розвиває допитливість дитини, яка і дає їй задоволення від процесу пізнання, впливає на учня та дає змогу зрозуміти його поведінку. Взаєморозуміння між учителем і учнем є необхідною умовою розвитку особистості дитини, яка може досягатися тільки в результаті конструктивного спілкування. Головна мета особистісно зорієнтованого спілкування полягає в тому, щоб учень розвивався як особистість. Завдання вчителя-фасилітатора — допомогти учневі виробити власну позицію в житті, стати суб'єктом взаємодії. Учень виробляє власну точку зору, своє розуміння і сприйняття навколишньої дійсності. Самовдосконалення і вчителя, і учня відбувається на основі їх взаємодії.

Учитель — особистість, яка має певний досвід науково-практичні надбання, власний світогляд може формувати в собі навички фасилітації.

Ці навички формуються, якщо:

реагувати позитивно на будь-яку ситуацію, що склалася в класі;

заохочувати учнів до висловлювання власних думок, позицій, підтримувати їх у цьому;

створювати атмосферу сприйняття кожного учня, показувати цінність кожного.

Таким чином, особливостями позиції вчителя, налаштованого на фасилітуючу діяльність, є: відкритість до спілкування і взаємодії з учнями, щирість, довіра до дітей, визнання їх неповторності, гідності зацікавленість їхнім життям, уважність до їхніх проблем, наявність емпатійного розуміння (бачення внутрішнього світу учня його ж очима, відчування його внутрішнього світу), готовність завжди прийти на допомогу учням.

Фасилітуюча позиція — характеристика вчителя, від якої залежить загальна атмосфера в класі, внутрішній стан кожного учня, творчий розвиток кожної особистості, стимулювання та ініціювання різноманітних форм активності учнів, надання педагогічної підтримки.

Розділ ІІ. Вивчення рівня сформованості особистісних якостей студентів, які сприяють формуванню їхньої фасилітуючої позиції

2.1 Організація дослідження та аналіз його результатів

вчитель фасилітація особистісний У дослідженні, яке було проведено серед студентів третього курсу факультету іноземної філології, використано три методики. Опитано 22 студенти, віком від 19 до 21 року.

Оскільки до емоційно-почуттєвих феноменів фасилітаційної взаємодії відносять, в першу чергу, феномен емпатії, то ми розпочнемо з визначення рівня сформованості цього феномену у студентів.

Емпатія (з грец. «співпереживання») передбачає розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи у формі співпереживання. [18]

В концепції К. Роджерса емоційне співпереживання займає місце в ряді базових умов особистісного зростання. К. Роджерс наполягає на тому, що емпатія — це не стан, а процес, особливі відносини, які включають в себе декілька аспектів: входження у внутрішній світ переживань іншої людини й вільну орієнтацію в ньому; тонку чутливість до змінних процесів, які відбуваються в цьому світі, проживання «життя іншої людини» — делікатно, без оцінок, не намагаючись відкрити більше, ніж вона готова показати, але при цьому допомагаючи їй зробити переживання більш повним. 21]

Перше дослідження було проведено за анкетою І.М. Юсупова «Емпатія» з метою визначення рівня емоційного відгуку, як здібності пристосовуватися до емоційних переживань іншої людини, співчувати їй, прийти на допомогу у потрібний момент, створити в спілкуванні необхідний емоційний фон, який відповідає настрою партнера та особливостям даної ситуації.

Рис. 1.1 Розвинутість рівня емпатії серед опитаних.

Після закінчення дослідження були підраховані та звірені за ключем правильні відповіді (дод.1)

За результатами першого анкетування маємо такі дані: у 86,3% опитаних середній рівень емпатійності, притаманний більшості людей. За цими даними, що відображені на рисунку 1.1 можна зробити висновок, що це люди, які можуть бути жорсткими, але в той же час не належати до людей, які занадто емоційні та чуттєві. В міжособистісних стосунках вони більше довіряють фактам, аніж власним судженням. Проявляють емоції, але водночас контролюють їх. В спілкуванні дуже уважні, та при надмірній емоційності співрозмовника нетерплячі. Віддають перевагу делікатному висловлюванню своєї думки в тому разі, якщо не впевнені, що її сприймуть як належно. У них немає вільного вираження своїх почуттів і це заважає повноцінному сприйняттю оточуючих.

13,7% мають низький рівень емпатійності. Вони важко йдуть на контакт, незатишно відчувають себе в галасливій компанії. Емоційно пасивні. Віддають перевагу усамітненому способу ведення діяльності.

Також нами була проведена методика, яка дозволяє визначити рівень сформованості педагогічної фасилітації у досліджуваних та визначити стиль їхньої поведінки, що проявляється в колективі. Методика включає п’ять шкал, які є окремими складовими педагогічної фасилітації у студентів, та за якими і буде визначатися рівень сформованості педагогічної фасилітації у досліджуваних.

Рис. 2.1 Рівень сформованості окремих складових педагогічної фасилітації у студентів.

Рисунок 2.1 відображає рівень сформованості окремих складових педагогічної фасилітації у студентів. Зокрема таких як рефлексія, комунікативність, інтроверсія-екстраверсія, емпатія та щирість.

Доцільно зазначити, що рефлексія є також і ознакою фасилітаційної взаємодії. Рефлексія (відображення) — здатність відображати дійсність. Рефлексія як компонент психологічної структури людини є основою її розвитку. Вона пов’язана із самопізнанням суб'єкта, аналізом ним внутрішнього стану; є необхідною складовою здійснення творчого процесу; спрямована на осмислення форм людського мислення.

Основними вимогами до спеціалістів, що працюють у сфері «людина — людина», є наявність власного досвіду та прийняття особистісно спрямованого способу життя як у внутрішньому плані, так і в міжособистісних відносинах, зокрема професійних.

Що стосується комунікативних процесів, то вони мають для діяльності вчителя провідне значення, оскільки смисловий аспект спілкування вчителя зі своїми учнями становить «психологічне ядро» його професії.

Щирість у спілкуванні є також важливим компонентом педагогічної фасилітації. Адже, діалогічне взаєморозуміння важливе тому, що співбесідники відкриті один одному, намагаються не тільки розуміти, а й говорити так, щоб їх розуміли. Зміст співпереживання в діалозі виявляється у формуванні особливого роду міжособистісного контакту та створенні необхідних умов для самореалізації співбесідника.

За рисунком 2.1 ми бачимо, що у 77,3% студентів рівень сформованості педагогічної фасилітації високий, у 13,7% середній і у 9% - низький.

Ці дані свідчать про те, що 77,3% студентів ставляться до себе критично, намагаються у всьому визначити причини та наслідки, добре працюють в колективі та для колективу, легко встановлюють та підтримують контакти, відкриті в спілкуванні та життєрадісні, з яскраво вираженими лідерськими якостями. Готові до проектування своєї діяльності, можуть самостійно ставити педагогічні цілі та завдання, самостійно відповідають на проблемні питання, визначають ефективність використаних методів, прагнуть до постійного вдосконалення себе як суб'єкта професійної діяльності.

13,7% студентів не завжди контролюють та критично оцінюють свої дії та вчинки. Недостатньо відкриті в спілкуванні. Мають недостатньо розвинені лідерські якості, схильні до конфліктів. Характерним є ситуативний характер. Аналізують труднощі в процесі діяльності.

9% студентів не реагують на оточуючих, емоційно пасивні, не контролюють свої вчинки, несамокритичні, непередбачувані через закритість своєї особистості. Важко йдуть на контакт з оточуючими. В них краще розвинена визначальна рефлексія хоча в певні моменти схильні до синтезуючої рефлексії. Характерною особливістю є те, що вони готові до рутинного виконання педагогічної діяльності.

Остання методика була проведена з метою визначення сформованості професійно значимих якостей особистості майбутнього педагога. Вона відображає степінь сформованості цих якостей за шкалою: «сильно», «середньо», «слабко».

Рис 3.1 Рівень сформованості професійно значущих якостей особистості майбутнього педагога.

На рисунку 3.1 відображено рівень сформованості професійно значущих якостей особистості майбутнього педагога.

Результати дослідження за даною методикою показали, що у 9% студентів рівень сформованості професійно значущих якостей особистості майбутнього педагога — високий, у 82% - середній і в 9% - низький.

За даними результатами можна зробити висновок, що нестача професійного досвіду зумовлює недостатній рівень сформованості професійно значущих якостей особистості майбутнього педагога.

2.2 Умови формування у майбутніх вчителів особистісних якостей, які забезпечують фасилітуючу позицію

Оскільки формування педагогічної позиції передбачає добровільне й усвідомлене прийняття студентами гуманістичних цілей і цінностей педагогічної діяльності, ми дійшли висновку про необхідність створення спеціальних умов для стимулювання цього процесу у ВНЗ. На основі аналізу наукової літератури й результатів власного дослідження були визначені конкретні умови, які сприяють формуванню у студентів фасилітуючої позиції.

По-перше, важливо цілеспрямовано забезпечувати професійне самовизначення студентів через розкриття соціальної значущості вчительської професії(зустрічі з учителями; проведення дискусій, диспутів, обговорення проблемних питань та висвітлення їх у ЗМІ), залучення їх до рефлексивної діяльності щодо встановлення причин власного вибору професії педагога й усвідомлення відповідальності за цей вибір, а також за своє подальше професійне становлення (тренінги, дні студентського самоврядування, обмін досвідом зі студентами з інших педагогічних навчальних закладів).

По-друге, у процесі навчально-виховної взаємодії необхідно за допомогою різних педагогічних засобів (використання інтерактивних методів навчання, залучення до розв’язання проблемних педагогічних ситуацій та участі у професійно-рольових іграх тощо) стимулювати розвиток соціально — професійної активності майбутніх вчителів, формування в них ставлення до себе та інших людей як до активних суб'єктів педагогічного діалогу.

Вивчили рівень сформованості особистісних якостей студентів, які сприяють формуванню фасилітуючої позиції, та визначили умови формування у майбутніх вчителів особистісних якостей, які забезпечують фасилітуючу позицію. Оскільки рівень сформованості цих якостей має середнє значення, як показують результати досліджень, то дійшли висновку, що впровадження зазначених умов може позитивно вплинути на формування гуманістичної фасилітуючої позиції майбутніх вчителів. Це сприятиме підвищенню рівня взаєморозуміння вчителя та учня, виникнення у них бажання співпрацювати, адже учень також може бути фасилітатором, бо він — перший помічник вчителя на шляху до успіху у процесі виховання та навчання.

Висновки

Проаналізувавши науково педагогічну літературу було виявлено у чому полягає суть фасилітації, розглянуто особливості реалізації її ідей в діяльності вчителя, з’ясовано сутність фасилітуючої позиції вчителя та її ознаки. Фасилітація як феномен гуманних відносин вчителя й учнів створює сприятливі умови для об'єктивного вивчення особистості учня, наукового управління процесом його морального сходження; власного особистісно-професійного зростання та самовдосконалення учителя. Для того, щоб реалізувати ідеї фасилітації у своїй діяльності, майбутньому вчителеві необхідно пізнавати себе як людину, будувати свою діяльність таким чином, щоб у процесі взаємодії з оточуючими він здобував цінний професійний досвід, який сприятиме його становленню як педагога-фасилітатора.

Визначено, що особливостями позиції вчителя, налаштованого на фасилітуючу діяльність, є: відкритість до спілкування і взаємодії з учнями, щирість, довіра до дітей, визнання їх неповторності, гідності зацікавленість їхнім життям, уважність до їхніх проблем, наявність емпатійного розуміння (бачення внутрішнього світу учня його ж очима, відчування його внутрішнього світу), готовність завжди прийти на допомогу учням.

Фасилітуюча позиція — характеристика вчителя, від якої залежить загальна атмосфера в класі, внутрішній стан кожного учня, творчий розвиток кожної особистості, стимулювання та ініціювання різноманітних форм активності учнів, надання педагогічної підтримки.

Вивчено рівень сформованості особистісних якостей майбутніх вчителів, що сприяють формуванню їхньої фасилітуючої позиції.

На основі аналізу науково-методичної літератури, передового педагогічного досвіду, результатів проведеного дослідження визначено педагогічні умови формування фасилітуючої позиції у майбутніх вчителів. Зроблено висновок, що впровадження зазначених умов може позитивно вплинути на формування гуманістичної фасилітуючої позиції майбутніх вчителів.

Література

Бабич В. М. Основні орієнтири виховання учнів 1−12 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Програма / В. М. Бабич, Т. В. Виноградова. — К. 2007.

Белкин А. С, Ситуация успеха. Как ее создать: книга для учителя / А. С. Белкин,-М.: Просвещвие, 1991. — 176 с.

3.Громовий В. В. Свобода в освіті / В. В. Громовий // Управління школою. — 2002. № 29. — С. 2 — 7.

Врублевська Е. Г. Педагогические условия развития способности к фасиитирующему общению в процессе его прфессиональной деятельности: дис. канд. пед. наук: 13.00.01/Е.Г. Врублевська — Хабаровск: Хабаровский гос.пед.университет, 1999. — 226с.

Дьяченко В. К. Сотрудничество в обучении, — М.: Просвещение, 1991.

Жижина И. В. Психологические особенности развития фасилитации педагога: дис. канд. псих. наук: 19.00.07/ И. В. Жижина. — Екатиринбург, 2000. — 286с.

Зеленкова Н. Формування пізнавальної самостійності старшокласників у навчальному процесі. — Рідна школа, 2005, № 8, с. 31−33.

Калошин В. ф. Педагог-творець? Так! / В. Ф. Калошин // Управління школою, -2007. — № ЗО, — С. 2 — 5,

Козелецкий Г. О. Человек многомерный /психологическое эссе/. — К.: Лыбидь, 1991.

Коджаспирова Г. М. Словарь по педагогике / Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. — Москва: ИКЦ «Март»; Ростов н/Д: Издатель-ский центр «МарТ», 2005. — 448 с.

Коломийченко С. Ю. Сутність фасилітуючої педагогічної взаємодії / С. Ю. Коломийченко // Педагогіка і психологія. — 2007. — № 34. — с 13 — 25.

Новые педагогические и информационные технологи в системе образования: Учеб. Пособие для студентов пед. вузов и системы повышения квалификац. пед. кадров / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М. В. Моисеева, А. Е. Петров; Под. ред. Е. С. Полат. — М.: Академия, 2002. — 272с.

Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути вчителем-майстром / Упорядники: Андреєва В.М., Григораш В. В. — Х.: Вид. група «Основа», 2006. — 352 с.

Прокопенко І.Ф., Євдокімов В.І., Сучасні педагогічні технології в підготовці вчителів: Навч. посібник. — Х.: Колегіум, 2008. — 344с.

Прохорова М. В. Формирование педагогической позиции у будущих специалистов по физической культуре (на примере обучения плаванью) / Прохорова М. В., О. Б. Томашевская // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. — 2004. — № 3. — С. 13−16.

Психология межличностного познания / Под ред. А. А. Бодалева. — М.: Педагогика, 1981.-128 с.

Педагогическая энциклопедия.- М., 1964.

Психология. Словарь / [под общей редакцией А. В. Петровского. М. Г, Ярошевского]. 2-е издание, обновленное. — М.: Политиздат, 1990. — 494 с.

Словарь — справочник по педагогике / В. А. Митрохин. — М.: Творческий центр, 2004.

Роджерс К., Свобода учиться / К. Роджерс_: Д. Фрейберг, — М.: Смысл, 2002. — 527с.

Роджерс К. Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К. Р. Роджерс. — М.: Издательская группа «Прогресс"-"Универс», 1994. -480 с.

Чернявская А. П. Партнерская позиция педагога как основа организации субъект-субъектного взаимодействия в школе// Педагогика и психология.// http//vestnik.yspu.org/releases/pedagogika i psichologiy/36₁/

Чирков В. И. Межличностные отношения, внутренняя мотивация и саморегуляция. //Вопросы психологии. 1997, № 3, С. 102.

Уфимцева М. А. Формы организации обучения в современной общеобразовательной школе: Учеб. — метод. Пособие. — М.: Просвещение, 1986. — 80с.

Фісун О. В. Обгрунтування технології формування фасилітуючої позиції вчителя в науково-методичній роботі школи./Науковий часопис. Проблема трудової та професійної підготовки, серія13/К. 2010.

Фісун О.В. Особливості фасилітуючої позиції вчителя/Точка зору/2010

Форми навчання в школі. під ред. Ю.І.Мальованого. К.: Освіта, 1992. — 160с.

Додатки

Додаток 1

Діагностика емпатії

Для виявлення рівня емпатичних тенденцій, необхідно відповісти на наступні питання за зразком:

«не знаю» — 0

«ні» «ніколи» — 1

«інколи» — 2

«часто» — 3

«майже завжди» — 4

«так, завжди» — 5

1. Дорослих дітей дратує піклування батьків.

2. Мені подобається міркувати над причинами перемог та поразок інших людей.

3. Серед усіх музичних напрямів віддаю перевагу сучасним.

4. Надмірну дратівливість та несправедливі дорікання хворого треба терпіти, навіть якщо вони подовжуються роками.

5. Хворій людині можна допомогти навіть словом.

6. Сторонній особі не слід втручатися в конфлікт двох інших людей.

7. Коли в дитинстві я слухав сумну історію, в мене на очах мимоволі з’являлися сльози.

8. Роздратований стан моїх батьків впливає на мій настрій.

9. Я завжди пробачаю все своїм батькам, навіть якщо вони неправі.

10. Коли я читаю про драматичні події в житті людей, то відчуваю, що це ніби відбувається зі мною.

11. Бачачи, як сваряться підлітки або дорослі я втручаюсь.

12. В дитинстві я приводив додому бездомних котів та собак.

13. Людині стане легше, якщо уважно вислухати її скарги.

14. Якщо дитина плаче, то на це є свої причини.

Ключ

Просумуйте всі бали, що відповідають вашим відповідям.

Якщо ви набрали від 42 до 50 балів — високий рівень емпатійності. Ви дуже емоційні та чуттєві. Реагуєте на настрій співрозмовника, на найменшу зміну тону в його голосі. Дорослі та діти охоче довіряють вам свої таємниці. Дуже часто відчуваєте за собою провину, без наявних на те причин. Дуже близькі до нервових розладів. Вам потрібно піклуватися про своє психічне здоров’я.

Від 23 до 41 бала — середній рівень емпатійності це люди, які можуть бути жорсткими, але в той же час не належати до людей, які занадто емоційні та чуттєві. В міжособистісних стосунках вони більше довіряють фактам, аніж власним судженням. Проявляють емоції, але водночас контролюють їх. В спілкуванні дуже уважні, та при надмірній емоційності співрозмовника нетерплячі. Віддають перевагу делікатному висловлюванню своєї думки в тому разі, якщо не впевнені, що її сприймуть як належно. У них немає вільного вираження своїх почуттів і це заважає повноцінному сприйняттю оточуючих.

Від 15 до 22 балів низький рівень емпатійності. Ви важко йдете на контакт, незатишно відчуваєте себе в галасливій компанії. Емоційно пасивні. Віддаєте перевагу усамітненому способу ведення діяльності. Вам слід розкрити свій «панцир» для того, щоб почувати себе комфортніше у людському середовищі.

Додаток 2

Методика визначення сформованості окремих складових педагогічної фасилітації

Опитувальник містить п’ять шкал: рефлексія, комунікативність, інтроверсія-екстраверсія, емпатія та щирість.

Відповідаючи на питання ставте «+», якщо погоджуєтесь з твердженням, «-«, якщо не згодні.

1. Чи вмієте ви слухати та чути співрозмовника?

2. Щоб бути задоволеним собою, я повинен комусь допомогти?

3. Чи швидко ви зазвичай говорите та дієте?

4. Чи бувають у вас такі думки, якими ви не хотіли б ділитися з іншими?

5. Чи аналізуєте ви причини своїх невдач?

6. Чи завжди ви дотримуєте слова, навіть якщо це невигідно для вас?

7. Чи намагаєтесь ви виявити причини своєї поведінки?

8. По відношенню до мене люди часто бувають невдячні?

9. Найщасливішим я відчуваю себе тоді, коли я наодинці.

10. Коли на вас кричать, ви відповідаєте ти же?

11. Через повагу до товариша я погоджусь з ним, навіть якщо він неправий?

12. Я перший почну миритися, якщо образив кого-небудь

13. В мене рідко змінюється настрій

14. Я співчуваю людям, у яких немає близьких друзів.

15. Чи трапляється так, що проаналізувавши свою поведінку, ви змінюєте стиль свого спілкування з іншими?

16. Я можу знехтувати своїми бажаннями заради бажань моїх друзів

17. В складній ситуації я більше думаю не про себе, а про близьку мені людину.

18. Чи завжди ви говорите правду?

Перед тим як підрахувати отримані результати слід визначити рівень щирості ваших відповідей:

Просумуйте відповіді «так» на питання — 4 та «ні» на питання — 6, 18.

Якщо отримана кількість балів 0−1, то вашим відповідям можна вірити;

Якщо ви набрали 2 бали, то ваші відповіді досить сумнівні; а якщо ви отримали результат 3 бали, то ваші відповіді не відповідають дійсності.

За кожну відповідь, що співпала з ключем ви отримуєте 1 бал, а якщо відповідь не співпала — 0 балів.

Ключ

Від 15 до 9 балів — високий рівень сформованості окремих складових педагогічної фасилітації. Ви ставитесь до себе критично, намагаєтесь у всьому визначити причини та наслідки, добре працюєте в колективі та для колективу, легко встановлюєте та підтримуєте контакти, відкриті в спілкуванні та життєрадісні, з яскраво вираженими лідерськими якостями. Готові до проектування своєї діяльності, можете самостійно ставити педагогічні цілі та завдання, самостійно відповідаєте на проблемні питання, визначаєте ефективність використаних методів, прагнете до постійного вдосконалення себе як суб'єкта професійної діяльності.

8−7 балів — середній рівень. Це люди, які не завжди контролюють та критично оцінюють свої дії та вчинки. Недостатньо відкриті в спілкуванні. Мають недостатньо розвинені лідерські якості, схильні до конфліктів. Характерним є ситуативний характер. Аналізують труднощі в процесі діяльності.

6−4 бали — низький рівень. Такі люди не реагують на оточуючих, емоційно пасивні, не контролюють свої вчинки, несамокритичні, непередбачувані через закритість своєї особистості. Важко йдуть на контакт з оточуючими. В них краще розвинена визначальна рефлексія хоча в певні моменти схильні до синтезуючої рефлексії. Характерною особливістю є те, що вони готові до рутинного виконання педагогічної діяльності.

Додаток 3

Методика визначення сформованості професійно значущих якостей особистості майбутнього педагога.

Інструкція: співвіднесіть ваші якості, з тими що наведені в таблиці. За допомогою самооцінки визначте степінь їх сформованості за шкалою: «сильно», «середньо», «слабко».

Відмітьте знаком «+» у відповідній графі бланку відповіді.

Обробка даних. Поставте за кожен «+»: «сильно» -3 бали, «середньо» -2, «слабко» — 1.

Підрахуйте суму балів і розділіть на 15. Отриманий коефіцієнт відображає степінь сформованості професійно значущих якостей особистості майбутнього педагога.

ОЦІНКА РІВНЯ: високий — >2,3; середній -1,7- 2,2; низький — < 1,6.