Висновок. 
Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах

Жодне підприємство не обходиться без використання у виробничій діяльності різних об'єктів нематеріальних активів, наявність яких забезпечує розвиток господарюючого об'єкта. На сучасному етапі становлення ринкових відносин методики і принцип обліку нематеріальних активів обговорюється і виступають об'єктом пильної уваги економістів не тільки в Україні але й в усьому світі. Розробка методики і правил нематеріальних активів ведеться як на рівні окремих країн, так і міжнародних організацій.

Зростання конкурентоспроможності підприємств передбачає ефективне використання природних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Водночас дедалі більшу роль відіграють нематеріальні активи, частка яких у структурі активів суб'єктів підприємницької діяльності постійно зростає. Наявність нематеріальних активів у складі ресурсів підприємства збільшує ринкову вартість підприємств, підвищує інвестиційну привабливість та забезпечує захист їхніх прав.

До нематеріальних активів входять: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, матеріальним вираженням прав на які є документи виняткового права, патенти й свідоцтва про реєстрацію, права на ноу — хау, права, отримані в результаті покупки ліцензій у патентовласників, програмні продукти, програми для ЕОМ, бази даних тощо. Цей перелік є не досить вичерпним. Відмінності ж спостерігаються на рівні складу нематеріальних активів, їх відображення в балансі, визначення терміну використання тощо. Наприклад в обліку окремих країн, на відміну від українського обліку, до складу нематеріальних активів відносяться організаційні витрати (витрати на створення підприємства, організаційні, на рекламу, випуск акцій тощо). Для документування операцій з обліку нематеріальних активів на підприємствах використовують типові форми документів як і для обліку основних засобів. До яких додаються документи, що описують сам об'єкт або його використання, а також документи, що підтверджують ті або інші майнові прва підприємства. Наприклад, у випадку придбання будь — яких авторських прав відображення в обліку може бути здійснене лише на підставі договору з юридичною або фізичною особою — продавцем цих авторських прав. Для відображення в обліку придбаних «ноу-хау» підприємство повинно мати в розпорядженні повний вербальний (словесний) та відображаючи його опис. Строк експлуатації нематеріальних активів в різних країнах:

Естонія, Країни ЄС, Польща 5 років; Франція } не більше 5 років; Росія 10 років; Україна 20 років; США: патенти 17 років; інші нематеріальні активи 40 років; Китай }не менше 10 років. Виходячи з цього ми розуміємо, що строк експлуатації нематеріальних активів в різних країнах різний.

В більшості країн метод амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно на основі очікуваної форми споживання економічних вигод втілених в даному в даному активі. Якщо цю форму достовірно визначити неможливо, для нарахування амортизації використовується прямолінійний метод.

Відповідно до китайської практики обліку рахунок зносу нематеріальних активів взагалі не використовується і нарахована амортизація може прямо списуватися в дебет рахунку «Адміністративні витрати» з кредиту рахунку «Нематеріальні активи». На сьогодні актуальною проблемою сучасного обліку є здатність достовірно відображати інформацію про нематеріальні активи у фінансовій та інших видах звітності. Запорукою цього є процес визначення реальної науково обґрунтованої цінності об'єкта нематеріальних активів — оцінка.

Таким чином, неузгодженості з питання організації, обліку та оцінки нематеріальних активів мають значний вплив на достовірність інформації про загальний стан активів, що оприлюднюється суб'єктами господарювання. Все відчутній вплив на теорію та практику бухгалтерського обліку загалом і нематеріальних активів, зокрема, має трансформація до міжнародних стандартів. Безсумнівним є необхідність врахування в цих питаннях існуючого зарубіжного досвіду.