Формування та принципи функціонування соціальної відповідальності

Формування в Україні СВП передбачає вирішення таких завдань [5, c.9]:

• · послідовне поширення та впровадження ідеї соціальної спрямованості та соціальної активності бізнесу шляхом висвітлення досвіду провідних компаній у цьому напрямі, проведення семінарів із питань соціальної спрямованості тощо;
• · надання підприємствам та організаціям допомоги в удосконаленні систем менеджменту на засадах стандартів ІSО серій 9000 і 14 000, ОНSАS 18 000 та інших сучасних методів та засобів;
• · сприяння впровадженню у практику вітчизняних компаній положень стандарту SА 8000;
• · створення державою базових умов для розвитку системи СВБ, що передбачають гарантування прав власності та безпеки ведення бізнесу, створення незалежної судової системи, забезпечення прозорих законодавчих умов для соціальної діяльності, формування державних пріоритетів соціальної відповідальності;
• · впровадження соціальної звітності у формах міжнародних стандартів, прийнятих у західних країнах;
• · проведення соціального діалогу із роботодавцями, профспілками, органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань, що стосуються економічного, соціального та екологічного впливу корпоративної діяльності.

На необхідність створення взаємодії бізнесу та суспільства і поширення ідей СВП в Україні вказує, серед усього іншого, низка причин:

• · загальне скорочення тривалості життя населення та його старіння, великий обсяг відпливу кваліфікованих кадрів за межі країни;
• · надмірна диференціація доходів, майнове розшарування та зубожіння значної частки населення;
• · надто повільне вирішення проблеми бідності населення;
• · високий рівень «тіньозації» економіки та ринку праці;
• · нерозвинена нормативно-законодавча база щодо благодійності, меценатства та спонсорства;

недостатня участь бізнесу у вирішенні суспільно значущих питань.

До об'єктів СВП слід віднести:

• · працівників компанії;
• · споживачів продукції та послуг;
• · працівників суміжних організацій;
• · інших громадян, які потребують особливої уваги з боку суспільства, — діти, інваліди, сироти, вагітні жінки, пенсіонери, студенти тощо;
• · соціальну інфраструктуру — житлово-комунальне господарство, транспорт, заклади освіти, охорони здоров’я, науки, культури, спорту, екологічні споруди тощо.

До суб'єктів, що забезпечують соціально орієнтований бізнес, належать:

• · суб'єкти підприємницької діяльності (фізичні та юридичні особи);
• · органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;
• · об'єднання роботодавців усіх рівнів;
• · профспілки усіх рівнів;
• · спеціалізовані благодійні фонди.

Характеристиками діяльності суб'єктів соціального забезпечення можуть бути: комплексність, системність, тривалість, вагомість тощо.

До складових СВП належать:

• · відповідальний діловий партнер;
• · відповідальний соціальний партнер;
• · відповідальний роботодавець;

СВП розподіляють на дві великі групи: внутрішню та зовнішню.

До внутрішньої соціальної відповідальності відносять ділову практику щодо власного персоналу, тобто все те, що стосується підвищення рівня якості трудового життя працівників підприємства чи фірми. До цієї групи можна віднести такі види діяльності компаній [9, c.61]:

• · безпеку праці;
• · впровадження діалогу між соціальними партнерами;
• · забезпечення соціально значущої заробітної плати, яка давала б змогу відтворювати робочу силу у повному обсязі;
• · додаткове медичне соціальне страхування працівників;
• · розвиток людських ресурсів через навчальні програми та програми підготовки і підвищення кваліфікації працівників;
• · допомогу у критичних ситуаціях (наприклад, у разі складного захворювання, лікування якого потребує великих матеріальних витрат);
• · соціально відповідальну реструктуризацію — розроблення програм, спрямованих насамперед на здійснення реструктуризації в інтересах персоналу компанії, в ході якої проводяться інформаційні кампанії для висвітлення майбутніх структурних змін, заходів щодо професійної перепідготовки тощо;
• · стабільну виплату заробітної плати;
• · розроблення та реалізацію програм, спрямованих на пом`якшення та ліквідацію соціальних наслідків під час реструктуризації підприємства (професійна перепідготовка, сприяння у працевлаштуванні, здійснення компенсаційних виплат працівникам, які підпали під скорочення штатів, тощо).

До зовнішньої складової СВП відносять програми, дії та заходи, що, як правило, прямо не регулюються чинним законодавством, а реалізуються на основі існуючих у країні традицій та шляхом соціального діалогу між соціальними партнерами. До цієї групи соціальної відповідальності слід віднести:

• · природоохоронну діяльність, що здійснюється за ініціативою компанії для зменшення шкідливого впливу її діяльності на довкілля;
• · випуск якісної продукції, як відповідальність перед споживачами товарів та послуг;
• · розвиток місцевої громади через залучення місцевої спільноти до різних соціальних програм та акцій підтримки соціально незахищених верств населення; підтримку материнства та дитинства, збереження та розвиток житлово-комунального господарства, об'єктів культурно-історичного та релігійного призначення, участь у благодійних акціях та через спонсорську допомогу місцевим культурним, освітнім і спортивним організаціям тощо;
• · добросовісну ділову практику через втілення, впровадження та поширення чесних ділових стосунків між постачальниками, бізнес-партнерами і клієнтами компанії шляхом інформаційної відкритості в їх відносинах, організації широкомасштабних програм сприяння малому та середньому бізнесу, співпрацю з органами державного управління, асоціаціями споживачів, іншими громадськими організаціями тощо;
• · допомогу у ліквідації наслідків стихійного лиха, екологічних і техногенних катастроф шляхом забезпечення постраждалих теплими речами, надання транспортних послуг, матеріальної допомоги через перерахування коштів до спеціальних фондів тощо.

До принципів функціонування системи СВП відносять:

• · абсолютну добровільність прийняття та реалізації соціальних зобов’язань, які виходять за межі тих, що прописані у чинному законодавстві (сплата податків, дотримання законів, які регламентують трудові відносини, тощо);
• · взаємний моральний (матеріальний) зиск, який отримують від співпраці як бізнес та роботодавці, так і суспільство та працівники;
• · комплексність, що передбачає здійснення виваженої як внутрішньої соціальної політики компанії (надання пакета соціальних компенсацій, реалізація освітніх проектів, підготовка кадрів, підтримка відомчих установ охорони здоров’я, профілактика захворювань, рекреаційні та спортивні заходи тощо), так і зовнішньої соціальної політики (підтримка соціальної інфраструктури, яка обслуговує місцеві громади, участь у благодійних проектах, меценатство, спонсорство тощо);
• · системність, що передбачає створення та впровадження у компаніях відповідних систем менеджменту. Так, стійкому постійному дотриманню прав та забезпеченню задоволення споживачів щодо отримання якісної продукції (послуг) може сприяти система управління якістю, створена відповідно до міжнародних стандартів серії ІSО 9000. Для забезпечення надійних умов захисту здоров’я власного персоналу доцільно запровадити систему менеджменту професійної безпеки згідно з міжнародним стандартом серії ОНSАS 18 000. Для захисту довкілля від негативного антропогенного впливу слід застосовувати систему екологічного менеджменту відповідно до стандартів серії ІSО 14 000. Впровадження соціального стандарту SА 8000 спрямовано безпосередньо на етичну, антиексплуатаційну поведінку компанії, тому що нормативні вимоги цього стандарту відбивають конкретні положення Конвенції МОП щодо примусової праці, свободи на створення асоціацій тощо. У концентрованому вигляді соціальну спрямованість компанії відбито у концепціях стандартів Загального управління якістю;
• · тривалість, що передбачає постійну соціально орієнтовану діяльність компанії, у т.ч. у довготривалих проектах, а не тільки участь в окремих благодійних акціях;
• · вагомість, що передбачає соціально спрямовану участь компанії у довготривалих благодійних соціальних проектах із вкладенням необхідних коштів та ресурсів та отримання реального соціального ефекту;
• · розвиток партнерства, що передбачає встановлення із соціальними партнерами взаємовигідних зв’язків, які базуються на довірі, обміні інформацією, а також на доцільній інформації;
• · відкритість та публічність, що передбачає прозорість діяльності компаній щодо використання коштів на соціальні проекти з використанням соціального аудиту;
• · адресність соціальної підтримки, що передбачає надання коштів тим, хто їх дійсно потребує;
• · різноманітність форм, методів та напрямів реалізації політики СВБ у залежності від фінансового стану компанії, розвитку громадянського суспільства, соціально-економічного стану регіону або країни.

СВП виявляється у різних формах, таких як:

• · традиційна соціальна відповідальність;
• · благодійна відповідальність;
• · інвестиційна відповідальність.

Благодійність може здійснюватися у таких формах:

• · меценатство;
• · спонсорство.

До основних методів реалізації соціально орієнтованої політики підприємства належать [11, c.109]:

• · грошові гранти;
• · благодійні внески та спонсорська допомога;
• · соціально значущий маркетинг;
• · еквівалентне фінансування;
• · соціальні інвестиції;
• · делегування співробітників підприємства.

Традиційна форма соціальної відповідальності реалізується методом:

• · розширення соціального пакета та надання додаткового соціального пакета працівникам;
• · реалізації соціальних програм, пов`язаних із поліпшенням соціального самопочуття працівників;
• · недержавного пенсійного забезпечення;
• · фінансової підтримки ветеранів праці та освіти для підготовки майбутніх кадрів;
• · програм соціальної діяльності у формуванні інфраструктури населених пунктів, заходів охорони довкілля.

Надається велика кількість видів соціальних пакетів, серед яких слід виділити два:

• · перший тип соціального пакета може включати страхування, медичне обслуговування, мобільний зв’язок, в окремих випадках — автомобіль. Такий пакет застосовують великі компанії, що працюють відповідно до західних зразків;
• · другий тип соціального пакета на великих підприємствах включає оздоровчі установи, бази відпочинку, санаторії тощо.

Україна має унікальний шанс за одне-два десятиріччя (перехідний період) сформувати ключові інституціональні, суспільні, громадські засади, над створенням яких провідні країни світу «корпіли» 50−80 років, а деякі - понад віку. Це стосується і формування в Україні системи СВП. На наше глибоке переконання, є здоровий прагматизм у тому, щоб держава зініціювала та через регуляторні механізму простимулювала роботодавців до активізації соціально орієнтованої діяльності, а після «отримання» бажаного результату, наприклад, досягнення європейського рівня відійшла (де це потрібно) від прямого до опосередкованого партнерства. Саме на це і зорієнтовано основні засади Концепції.