Альтенберг Петер

Альтенберг Петер

Е. Гальперіна.

Альтенберг Петер [Peter Altenberg, 1859−1919] (псевдонім Ріхарда Энглендера) — австрійський письменник, типовий представник віденської літературної богеми; відомий у Австрії та Німеччині стільки ж своїми творами, як і способом життя, притаманним людей кола. Творчість А. — яскравий зразок літературного імпресіонізму (див.) у його австрійському переломленні. Він належить до пізнього періоду молодий Відня відзначено виродженням імпресіонізму. Усі твори А. представляють собою єдине ціле, ряд збірок, начерків, об'єднаних єдністю тим, настроїв і композиції. Такі його збірники: «Як я зрозумів це бачу» (Wie ich es sehe, 1896), «Що мені приносить день» (Was der Tag mir zuträgt, 1900), «Prodromos» [1905], «Казки життя» (Die Märchen des Lebens, 1907, рос. перши., 1908), «Вибране» (Die Auswahl, 1908), «Земмеринг» (Semmering, 1912), «Feschung» [1914] і «Nachfeschung» [1916] і посмертний «Сутінки життя» (перши. рос. з.). Основний принцип творчості А. — його крайній, до логічного кінця доведений суб'єктивізм. А. — цілком асоціальний. В нього типове світовідчуття відірваності від навколишнього світу, усвідомлення своєї відособленості. Воно наводить А. до утвердження незалежності виправдання своїх поглядів, до заперечення общественно-принятого, яких би не пішли етичних норм. Але це заперечення, які мають справжніх позитивних коренів, йде з найменшого опору — виявлення в парадоксах. Заперечення суспільства зводиться для її эпатированию. Проте й у тих межах, А претендує в ролі вчителя. Йому вже властива активна, вольова спрямованість. Скептицизм А., окрашивающий усі його творчість, носить печатку пасивності і втоми. Фактично А. — меланхолік, його невдоволення незмінно призводить до підпорядкування долі. Світовідчуття, А тільки вольове, але й інтелектуальне — воно переважно емоційно. Ставлення А. до світу виявляється й не так подумки, як у настроях. Творчість А., як й усе пізній імпресіонізм, носить у собі печатку декадентського виродження дрібнобуржуазних верств Австрії та Німеччині межі XIX і XX ст. У Ті моменти мають більш підкреслений характер. Привноситься анархічність, безпринципність, пристрасть до «эпатированию» буржуа, до парадоксальною філософії. Відвертаючись із дійсністю, капризно нехтуючи нею, цей імпресіоніст і занепадник по суті як і примиряється з ним, як высмеиваемые їм обивателі. А. культивує свідомий самообман, характерний дрібної буржуазії, вытесняемой із життя і безсилою змінити її по-своєму. Всі ці риси типові для богеми його покоління, до якого належав А., як специфічної соціальної групи, з нестійкістю і поверховістю світовідчуття. Поверхнева емоційність А. — причина крайньої вузькості його тематики. Це — або легені спостереження довкілля, чи — найчастіше — внутрішні «спостереження» — ліричні настрої — роздуми.

Описания у А. часто вже не самоціль, а символи внутрішніх станів. Його роздуми групуються гол. обр. навколо двох тим — взаємовідносин митця і нашого суспільства та світу жіночої психіки. Зовнішня тонкість його парадоксів не рятує його проте від поверховості. Безсилля думки Проте й безпринципність роблять його нездатним до творчому усвідомлення світу у закономірною системі образів. Розірвані окремі сприйняття й настрої є в А. окремими художніми одиницями. Художній принцип А. виражається композиційно в заміні розгортання образу, явища — натяком нею (частина замість цілого). Бажаючи дати «екстракти життя», «людини у однієї фразі, душевне переживання в одній сторінці, пейзаж щодо одного слові», А. прагне до афористическо-замкнутой формі мініатюри дати спостереження вважається символом цілого явища. Але відсутності справжньої думки цей символізм залишається лежить на поверхні. Чергування дрібних спостережень з ліричними міркуваннями змушує її розірваний прозу коливатися між формами мініатюрною новели-анекдоти і (найчастіше) лірично забарвленим афоризмом чи віршем в прозі. Соціально чужий нам, А представляє великого інтересу нині у площині суто естетичної. Творчість А. зберігає значення гол. обр. історико-літературний як типове виявлення імпресіоністського стилю.

Список литературы

Люблинский З., Результати сучасного мистецтва, М., 1905.

Мович Л., П. А., «Совр. світ», VIII, 1908.

Soergel A., Dichtung u. Dichter der Zeit, Lpz., 1911.

Martens K., Literatur im Deutschland, Lpz., 1916.

Kummer F., Deutsche Literaturgeschichte des XIX u. XX Jahrh., 2 Bde., Dresden, 1922.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.