Арістид (близько 540-467 рр., е.)

Аристид (близько 540−467 рр., до н.э.)

(англ. Aristides THE JUST)

Аристид походив із збіднілого аристократичного роду Мазуренків та усе життя відчував гострий брак грошах. Усе життя пройшов у боротьби з вождем афінських демократів Фемистоклом. Розповідають, що й суперництво почався ще дитинстві. Різниця в характерах призводила до того, що вони постійно сварилися навіть у іграх. Фемістокл був шахраюватим, рішучим і дуже уным. Арістид вирізнявся розсудливістю, сталістю характеру, чесністю і справедливістю.

Когда Арістид і Фемістокл зросли, вони мали можливість брати участь у життя Афін. На той час належить розквіт величезної Перської держави. Перси захопили грецькі міста узбережжя Малої Азії, і наближалися до Балканської Греції. У час грізної небезпеки греки були одностайні. Материкова Греція була розчленована на цілий ряд ворогуючих держав. Деякі їх готові були йти добровільно підкоритися Персии.

В цей час в Афінах, одному із найбільших грецьких міст-держав, розгорілася гостра політична боротьба. Походження Арістида, його відданість встановленим здавна порядків спонукали його приєднатися до аристократичної партії. Зразком собі він вибрав спартанця Ликурга, якого вважав найкращим політичним діячем, гідним наслідування. Противником Арістида був вождь демократів Фемистокл.

Как й у дитинстві, Арістид був надзвичайно чесний і справедливий. Його вірність своїм переконанням і соціальна справедливість виробляли моє найбільше враження на сучасників і навіть увійшли до приказку. Сучасники дали Аристиду прізвисько Справедливый.

Целью своєї діяльності, він поставив збереження старих порядків. Арістид вважав, що переважають у всіх нововведення слід дотримуватися обережність і порушувати стародавніх установлень. У той він був непримиренним противником Фемистокла, який закликав народ до серйозних змін. Арістид вважав, що Фемістокл, прийшовши до влади, має докорінно змінити все що встановилися століттями порядки. І він виступав навіть проти, з його погляду, корисних пропозицій Фемистокла, стреясь підірвати його вплив, не дати їй посилитися і захопить власть.

Однажды Арістид виступив проти однієї з такого ультиматуму Фемистокла та домігся перемоги. Пропозицію було відхилено. Але успіх не обрадував Арістида. Він розумів, що суперництво з Фемистоклом завлекло його задалеко. Їх боротьба приносить батьківщині не користь, а шкода. Залишаючи народне збори, Арістид із жалем сказав, державні справи багато виграють, як і його й Фемистокла скинуть в пропасть.

Справедливость Арістида спонукала його неупереджено ставитися як решти, до собі. Якось вона сама вніс якесь пропозицію. Воно зустріло заперечення, але перемога все-таки хилилася з його бік. Пропозиція повинно бути поставлено на голосование.

В результаті обговорення Арістид зрозумів, що його не принесе користі батьківщині, і зняв його сам.

Справедливость Арістида забезпечувала йому безумовне довіру співгромадян. У суперечках собою афіняни більше довіряли рішенню Арістида, ніж вироку суддів, призначених государством.

Как-то Арістид розбирав суперечка між двома громадянами. Одне з них, бажаючи залучити суддю зважується на власну бік, нагадав, що його противник свого часу завдав Аристиду багато неприятностей.

— Почтеннейший, — спокійно сказав Арістид, — краще кажи, що вона скривдив тебе. Адже суджу його з твої образи, а чи не за мои.

В вдруге Арістид сам звернулася до суду зі скаргою на свого ворога. Після промови Арістида впевнені у його щирості й чесності судді не захотіли навіть вислухати обвинувачуваного. Але Арістид підхопився з місця, вимагаючи дати возожность висловитися своєму противнику.

В цей час перський цар Дарій зробив похід проти греків (490 р. до н.е.). Згідно зі звичаєм ведення війни з персами доручили 10 стратегам. Кожен із них почергово отримував на день верховне керівництво. Однією з стратегів був Арістид. Коли керівництво перейшла нього, звільнив його Мильтиаду, як самому досвідченому і здатному воєначальнику. Арістид розумів, що ведення війни вимагає єдиноначальності, і запевнив усіх товаришів наслідувати його примеру.

Сосредоточив командування в руках, Мильтиад розташував військо вузькому рівнині у підніжжя гір, близь селища Марафон. Афіняни першими атакували ворога. Під час бою найбільше постраждав центр афінського війська, прийняв удар ворогів. Тут мужньо боролися плечем до плеча Фемістокл і Аристид.

Обратив ворогів тікати і примусивши їх сісти на кораблі, афіняни побачили, що перси пливуть не так на Схід, а до Афін. Побоюючись, що перси захоплять місто, у якому не залишилося захисників, стратеги відправили більшу частину війська швидким маршем до Афін. У Марафоні охорони бранців і видобуток залишили лише Арістид з загоном воїнів. Він обдурив покладених, нею очікувань. Несотря те що, що у наметах і землі лежали купами срібло, золото, розкішні вбрання і коштовності, йому на думку не прийшло взяти щось із цих багатств. Не дозволив він і другому.

Спустя року, після бою при Марафоні Арістид обійняв посаду першого архонта. Але минуло лише трохи років, і прославленого Арістида вигнали з Афін остракизмом. Розповідають, що причиною з’явився що виник народі слух, ніби Арістид, розбираючи справи сам, підриває значення народного суду й підготовляє собі монархічну власть.

Остракизм ні покаранням за будь-які нечесні вчинки. Цим засобом хотіли лише видалити людини, впливовості проекту та могутності якого опасались.

Остракизм відбувався так. Громадянин нацарапывал на глиняному черепку ім'я людини, якого вважав небезпечним державі. Черепки збиралися і підраховувалися. Якщо загальна кількість поданих черепків було менше шести тисяч, то остракізм вважався не що відбувся. Потім черепки з однією і тим самим ім'ям складали в окремі купки. Той, яке ім'я чинився написаним на найбільшому числі черепків, оголошувався вигнаним десять років. Але він продовжував володіти своїм майном і по десятирічного терміну міг повернутися до Афіни і знову зайнятися політичну діяльність. Розповідають, що перший неграмотний афінянин звернувся безпосередньо до якомусь незнайомцю з проханням написати з його черепку ім'я Аристид.

— Що тобі зробив це людина? — запитав незнайомець, виявився самим Аристидом.

— Нічого, — відповів той. — Саме його я навіть знаю. Та коли мене набридло чути, що його постійно називають Справедливым.

Аристид не сказав і, написавши своє ім'я на черепку, повернувши його громадянинові. Арістид був вигнаний до 10 лет.

Но, через 3 роки, коли Ксеркса вторгся в Аттика (480 р. е.), афіняни дозволили повернутися вигнанцеві. Багато побоювалися, що Арістид, вигнаний афінської біднотою, посяде бік ворогів і це спонукає аристократів перейти до персам. Але де вони розуміли цієї людини. Ще постанови про повернення вигнанців Арістид постійно закликав еллінів боротися проти персів. Після повернення, коли Фемістокл був обраний стратегом з неограниченныи повноваженнями, Арістид допомагав йому в усьому радою та кримінальною справою, хоча усвідомлював, що цим він сприяє впливу і популярності свого найлютішого ворога. Коли йшлося проблемами батьківщини, стоять особисті інтереси відступали для Арістида на задній план.

Положение греків було досить важкі. Військо персів, пройшовши Північну Грецію, зуміло прорватися крізь Фермопильский прохід. Тепер перси безперешкодно зайняли Середню в Грецію й стоїмо навіть поблизу Афінам. Усі афіняни, здатні зброї, сіли на кораблі, щоб воювати на море. Дітей, жінок Сінгапуру й старих встигли вивезти з Афін на що лежить біля берегів Аттики острів Саламін. Невдовзі опісля цього перси зайняли Афіни, які флот підійшов до Саламину.

Спартанські воєначальники, коандовавшие флотом греків, хотіли дати наказ корабля полишати Саламіна і залишити які були на острові афінські сім'ї напризволяще. Проте перський флот вночі оточив Саламинский протоку, відрізавши грекам шлях до відступу. Саме народних обранців з острова Эгина повернувся мешкав там Арістид. Він відважно провів свій корабель між ворожими суднами і з’явився, вночі до наметі Фемистокла. Викликавши його, Арістид сказав:

— Ми розумні люди, і треба припинити порожній і хлоп’яче суперництво. На часі - врятувати Грецію, тобі - як начальнику і полководцеві, а мені - як твоєму помічникові й раднику. Ти вважаєш, що необхідно вирішувати якомога скоріш дати бій персам в вузько протоці. Я згоден із цим, але спартанці заважають тобі. Вороги само як ніби самі сприяють успіху твого плану. Ворожі кораблі оточили нас зусебіч. Грекам іншого нічого іншого, як розпочати бій; всі колії для втечі отрезаны.

Услышав це, Фемістокл зрадів й попросив Арістида, якому особливо симпатизували спартанці, примусити їх флотоводця Еврибиада у необхідності негайно вступити у морській бой.

Однако, коли питання битві обговорювалося раді полководців, Арістид не взяв слова. Бачачи це, одне із стратегів сказав, звертаючись до Фемистоклу: «Арістид теж не схвалює твого плану. Бачиш, сидить і мовчить ». Арістид заперечив, проте, що ні був би мовчати, але вважав план Фемистокла наилучшим.

Аристид діяльно брав участь у Саламинском бою. Він звернув увагу до перебуваючи неподалік Саламіна маленький острів Пситталия, де було повно ворожих воїнів. Посадивши на транспортні суду саых рішучих і войовничих громадян, Арістид висадився з нді на Пситталии. Вступивши в бій із персами, греки знищили ворогів на острове.

Несколько знатних персів було взято в полон. Серед полонених виявилися племінники царя, яких Арістид відіслав до Фемистоклу. Перських юнаків принесли на поталу Богу Дионису.

Аристид відносини із своїми воїнами влаштував засідку на острові, і підстерігав тут котрі рятувалися з розбитих кораблів персів. Виявилося, що найбільше, судів зібралося саме у цьому місці тут зав’язалася найгарячіша битва. Тож і ми трофей був поставлений на Пситталии (трофей — пам’ятник, воздвигавшийся з відібраних у ворога обладунків дома здобутої победы).

После бою Фемістокл запропонував відразу ж потрапляє поплисти до Геллеспонту, зруйнувати міст через протоку, побудований персами, і дати перським військам повернутися додому з Європи. Арістид рішуче заперечив цієї пропозиції. Він просто хотів, щоб перси якомога швидше пішли зі Греції. Без можливість повернутися, перси, по думці Арістида, мимоволі стануть запекло сражаться.

После битви при Саламине Ксеркс поспішно, поїхав із частиною військ у Азію, залишивши в Греції свого полководця Мардония, який гордовито писав грекам:

" Ви перемогли на море людей сухопутних. Але тепер маємо широкі рівнини Фесалії і Беотии, зручні для моїх вершників " .

Афинянам ж вона надіслав лист, у якому обіцяв відновити їх місто, дати багато грошей, зробити їх владиками з усіх греками, якщо вони укладуть з персами мир.

Спартанцы, злякавшись, що афіняни приймуть пропозицію царя; відправили до них посла. Вони пропонували надіслати афінських дітей і у Спарту і обіцяли забезпечувати їхню питание.

По пропозиції Арістида афіняни дали спартанцям гордий і мужній ответ.

— Тож не дивно, — писали афіняни, — що вороги хочуть купити нас. Вони можуть знати, що немає такої кількості золота і землі, ні під землею, яке афіняни воліли б свободі греків. Спартанцям ж соромно умовляти афінян захищати їх батьківщину за плату.

А послам Мардония Арістид сказав, нагадуючи про солнце:

— Поки сонце рухається по своеу шляху, афіняни не перестануть не воюватимемо з персами, бажаючи помститися за спустошену країну, за осквернені брудом й спалені святыни.

Когда Мардоний вдруге вторгся в Аттика (479 р. е.), жителі знову переправилися на Саламін. На пропозицію Арістида афіняни відправили послів в Спарту. Вони просили спартанців негайно допомогти уцілілій частині Греції. Правителі Спарти послали у п’ять тисяч воїнів, кожного у тому числі супроводжував сім илотов.

Аристид, обраний стратегом керівництво афінянами у майбутній битві, прибув Платеї на чолі афінських гоплітів. Тут щодо нього приєднався спартанський цар Павсаній, возглавлявщий все грецьке ополчення. До них постійно підходили нові загони з деяких інших грецьких держав. Перську табір розташувався уздовж ріки Асопа.

Тегейцы, які прийшли иэ Пелопоннесу разом із спартанцями, вступив у змагання з афінянами і вимагали, щоб їх загону надали право зайняти лівий фланг грецького війська, т.к. стояти на фланзі війська вважалося особливо відповідальним і найбільш почесним. При то вони всіляко вихваляли своїх покійних предків, що нібито завжди воювали і брали перемоги у цьому фланзі. Арістид, помітивши, що афіняни возущены цим вимогою, підійшов до них і сказал:

— Зараз час сперечатися про хоробрості предків. Яке б місце у строю нам ні призначили, ми постараємося не посоромити нашої слави, придбаної у колишніх боях. Ми прийшли сюди не зі союзниками, а боротися ворогами і проявити своє мужність перед Греції. Місце робить людини хоробріше. Нехай саме бій покаже, хто гідний великих почестей.

Правый фланг (найпочесніше місце) залишили за Спартою, але в лівий фланг мало право претендувати друге за значенням держава — Афины.

Не лише незгоди союзників підривали сили та єдність греків. Напередодні битви тривога охопила афінян. Багаті люди, розорилися через війну, побачили, що з багатство пішло їхнього впливу. Вони таємно запланували на Платеях і організували змова для повалення демократов.

В разі невдачі змовники вирішили навіть вдатися до зраду перейти до персам. У них чимало прихильників, і дехто в війську був готовий поїхати з ними.

Аристид знав про змові, але вважав момент несприятливим для розслідування. Проте зовсім знехтувати цією справою також були невозожно. З багатьох учасників змови Арістид заарештував лише восьмеро. Двоє їх, найбільш винні, бігли з табору. Інших Арістид відпустив. Він просто хотів дати і возожность покаятися і чесно спокутувати своєї вини у майбутньому бою. Тим времене Мардоний готували до решающеу бою. Він розраховував зважується на власну кінноту. Усі грецьке військо засіло в неприступних скелястих передгір'ях Киферона. Лише 3 тисячі мегарцев отаборилися у Криворівні на рівнині. Тому потрапили до скрутне становище. На табір, відкритий зусебіч, обрушилася перська кіннота. Мегарцы поспішно послали гінця до спартанскоу царю Павсанию, закликаючи його за допомогу. Проте цар не зважився відправити спартанських гоплітів, які вміли боротися з перської кіннотою. Тим часом через маси летять дротиків і стріл табір мегарцев зовсім зник з виду.

Тогда Павсаній стала чекати що стояли навколо неї інших полководців допомогти мегарцам. Ніхто відповів мовчанкою цей заклик. Тільки Арістид від імені афінян послав 300 добірних воїнів. Вони швидко зібралися й бігом помчали вперед.

Начальник перської кінноти Масистий, людина заечательный своєї силою та зростання, побачивши афінян, повернув коня і поскакав їм назустріч. Сутичка була спекотна. Греки билися з ворогом врукопаш. Кінь Масистия, поранений стрілою, скинув вершника. Перську полководець був у важких обладунках. Сам не міг піднятися, а й афинянам, толпившися навколо неї, не вдавалося його прикінчити. Нарешті, одне із них просунув древко дротика через отвір для очей у шоломі й убив Масистия. Інші перси, кинувши труп полководця, бежали.

Греки, бачачи смуток, що охопила персів, зрозуміли, наскільки важка їм загибель Масистия. Уся рівнина наповнилася стогоном і плачем, оскільки Масистий поступався по доблесті і мужності лише самому Мардонию.

После сутички з перської кіннотою бої припинилися на довгий час. Річ у тому, що гадатели передбачили перемогу тим, хто лише оборонятися, але з нападати. Проте обставини змушували персів поспішати. У Мардония залишалося їстівних припасів всього кілька днів, а число греків все збільшувалася. Мардоний рещил не чекати більше й не відкладати битву.

Персам було зручніше боротися на рівнині, де їх використовувати свою кінноту. Греки ж хотіли дати бій в гористій місцевості, де вершники персів було неможливо бути використані. Розуміючи, що кожній із ворогуючих сторін найкраще боротися на займаній території, перські і грецькі гадатели, видаючи свої міркування за волю богів, передбачали, що «наступ це не матиме успіху.

Опівночі до грецького табору тихо під'їхав людина верхом на коні. Він викликав Арістида і йому:

— Я — Цар македонян Олександр. Хоча те й загрожує мені найбільшої небезпекою (Македонія була спільницею персів), я-таки приїхав попередити: завтра Мардоний нападе на вас, тому що в нього немає выхода.

Сказав це, Олександр попросив Арістида, щоб він «нікому не розповідав про його приходе.

— Не можу приховати твоє повідомлення від Павсания, але, окрім неї, ніхто про цьому знати, — обіцяв Аристид.

Когда цар македонян поскакав, Арістид розповів Павсанию отримані сведениях.

Призвав себе стратегів, Павсаній наказав та навести військ у бойову готовність. До Аристиду спартанський цар звернувся з проханням перевести афінян на правий фланг і збудувати їх проти персів. Він думав, що афіняни зуміють краще за інших поборотися з персами, тому що в нього вже був досвід попередніх боей. Лівий фланг, з якою стояли котрі входили в перське армію малоазійські греки, він просив поступитися спартанцам.

Афинские стратеги вважали, що Павсаній надходить несправедливо, ставлячи їх у саме небезпечне місце. Але Арістид пристав на пропозицію спартанців. Він асоціювався своїх співвітчизників, що ще нещодавно вони сперечалися з тегейцаи за почесне право стояти лівому фланзі. І ось, коли спартанці добровільно пропонують їх чекає ще більш почесний правий фланг, вони незадоволені що дісталися честью.

После слів Арістида афіняни охоче помінялися зі спартанцями місцями. З усього табору із різних вуст у вуста передавалися його сміливі слова:

" Чого нам боятися?! Хіба ворог став хоробріше, яке зброю краще? Ніщо не изенилось з часів Марафонського бою. Ми переможемо, як перемагали раніше! «.

Мардоний дізнався від перебіжчиків про пересуванні греків та негайно теж перебудував свої війська. Він просто хотів, щоб проти персів були спартанці. Можливо, він боявся афінян, і може бути, вважав справою честі поборотися саме з спартанцами.

Как лише Павсаній помітив ту схожість, знову поставив афінян проти персов.

И знову Мардоний переставив свої війська… День пройшов непотрібних переміщеннях. З приходом ночі греки вирішили був посунутися подалі більш зручні позиції. Стратеги повели військо в намічене місце, але воїни рухалися неохотно.

От Мардония не укрилося, що греки залишили колишні позиції. Він вважає, що вороги відступають, і кинув свої війська за спартанцями. Перси голосно кричали і бряжчали зброєю, вважаючи, що доведеться не битися з ворогом, а грабувати і вбивати котрі біжать. Справді, майже сталося оскільки вони предполагали.

Заметив наближення персів, Павсаній наказав привести загони бойову готовність. Він велів спартанцям закритися щитами й уміє чекати ворогів. Перські стріли вже стали досягати грецького війська, але спартанці стояли своїх місцях. Багато падали, простромлені стрілами, але фаланга не відступала і крок. Нарешті, Павсаній дав сигнал до бою. Лише тепер перси зрозуміли, що доведеться боротися з людьи, котрі вирішили битися аж до останнього вздоха.

Устроив собі загородження з багатьох щитів, сплетених з прутів, перси висунули вперед лучників, котрі почали закидати греків стрелами.

Спартанцы стали до бою, зберігаючи згуртований лад, щит до щиту. Вони підійшли впритул до ворогу, пробили плетені загородження і прорвалися них, вражаючи персів списами. Перси ж, хапаючись голіруч за списи, велику частина їх переламали. Потім, вихопивши з піхв зброю, перси пустили у хід мечі і кинджали. Закипів кривавий і вкрай жорстокий бой.

Когда афіняни почули крики які борються, то поспішно звернулися допомогу спартанцям. З гроким гаслом побігли вони вперед, а назустріч їм рушили греки, колишні за персов.

Увидев співвітчизників, Арістид вийшов уперед і, заклинаючи усіма грецькими богами, просив їх брати участь у бої. Але той, не звертаючи увагу його, вже вишиковувалися для бою. Тоді Арістид вирішив не на допомогу спартанцям, а поборотися з цим загоном. Вороги не витримали тиску афінян і отступили.

Битва велася відразу у двох місцях. Спартанці скоро перемогли персів і, звернувши в втеча, примусили засісти за стіни, які оточували ворожий обоз.

Когда через деякий час афіняни змусили Росію тікати греків, боролися на боці персів, до ні прибув вісник з повідомленням у тому, що перси осаждены в своєму таборі. Знаючи, що спартанці не уеют брати приступом зміцнення, афіняни негайно пішли їм у допомогу. Табір узяли відразу ж після прихід афінян, і греки перебили безліч ворогів. Ця битва відбулася у серпні 479 року по зв. е. Греки втратили менше півтори тисячі осіб. Втрати персів були значно больше.

После битви грецькі стратеги почали суперечка у тому, кому присудити нагороду на перемогу. Афіняни хотів поступатися спартанцям. Суперечка досяг такий гостроти, що, здавалося, вирішити лише зброєю. У важкий момент, коли всі визволення могло загинути, Арістид умовив стратегів передати рішення спору всьому грецькому ополчению.

Все розуміли, що вони присудять нагороду афинянам чи спартанцям, це може повісті до війни з-поміж них. Після тривалого обговорення вирішили присудити нагороду платейцам, землі яких відбулася велика битва. Першим цього рішення погодився від імені афінян Арістид, і потім Павсаній від імені спартанцев.

Платейцам виділили 80 талантів, і ці гроші вони побудували храм Афіну. Трофей ж, кожен, поставили спартанці і афиняне.

Греки запросили дельфійського оракула, як дотримується їх дякувати богів на перемогу при Платеях. Відповідь оракула був такий, що вдячні жертви може бути принесено до, чого у всій Греції згасять опоганений персами вогонь і запалять новий, чистий, узятий із загального вогнища в Дельфах.

Тогда вожді греків змусили всюди загасити вогні. Евхид з Платою рзялся з усією возожной швидкістю доставити дельфийский вогонь. Він увінчався лавровим вінком, взяв вогонь з вівтаря й бігом заходився назад. Розповідають, що Евхид повернувся в Платою той самий день до заходу сонця, пробігши одного дня тисячу стадій (близько 180 до). Передавши вогонь, він відразу ж впав і умер.

Вскоре було скликано збори представників грецьких держав. Нею Арістид вніс пропозицію, щоб у Платеї щорічно збиралися виборні від усіх греків та щоб тут кожних п’ять років влаштовувалися Элевтерийские змагання. А ще ж зборах вирішили для подальшої війни з персами зібрати союзне військо з 10 000 важкоозброєних воїнів, 1000 вершників і 100 кораблей.

С цього часу територія Платеї вважалася у греків недоторканної. На платейцев було доручено від імені Греції приносити жертви богам.

Когда Арістид повернулося на Афіни, Фемістокл заявив на народному зборах, що він є пропозицію, корисне державі. «Але, — сказав Фемістокл, — своє пропозицію не можу оголосити відкрито » .

Афиняне веліли Фемистоклу розповісти про все наодинці Аристиду, в чесності та справедливості якого всі були абсолютно упевнені. Як, Фемістокл задумав, користуючись із того, що кораблі грецьких держав постали одному місці ми без охорони, захопити їх і сжечь.

Тогда афіняни виявляться дужче від усіх на морі та зможуть панувати над Грецией.

Аристид виступив у народному зборах і додав, і що може бути нічого корисніше для Афін, ніж пропозицію Фемистокла, нічого може бути і безнравственнее. Почувши вирок Арістида, афіняни веліли Фемистоклу відмовитися від своєї замысла.

Вскоре Арістид було відправлено у посади стратега війну з персами. Прибувши доречно призначення, він побачив, що Павсаній та інші спартанські полководці брутально й зарозуміло звертаються з греками. Рядових воїнів Павсаній примовляв до суворим покаранням, спартанцям надавав кращі економічні умови з допомогою інших греків, нахабно й гордовито поводився зі всеми.

Аристиду вдалося завоювати розташування тих, хто звести нанівець головне становище спартанців. Воєначальники багатьох держав, особливо острівних, стали умовляти Арістида прийняти керівництво військом. Арістид як хотів сваритися зі спартанцями, не було впевнений, що союзники в вирішальний момент підтримають його. Щоб довести готовність іти за Арістидом остаточно, союзники напали вздовж Павсания. З їхнього вимозі Павсаній змушений був відмовитися від командования.

Спартанские законодавці вирішили не розпочинати боротьбу з Афінами за керівництво Союзом. Відкликавши Павсания, де вони послали замість нього нового воєначальника, та його війська не приймали більше участі у війні проти персів. Спартанці вважали, що він не до снаги зберегти владу ілотами й утримати панування в Пелопоннесі, якщо вони почнуть оспорювати панування на море.

Так, замість возглавляеого Спартою антиперсидского Союзу виник Афінський морської союз (478 р. до н.э.).

Еще під час, спартанського керівництва було вирішено, що кожен грецьке держава має вносити певні вартість потреби війни. Проте розміри внесків викликали багато суперечок, і після переходу керівництво до Афінам було вирішено доручити Аристиду встановити розмір податей відповідно до територією і доходами кожного государства.

В руках Арістида виявилася величезна влада, але скористався нею для свого особистого збагачення. Справедливістю розподілу внесків Арістид придбав таку славу, яку перед ним у відсутності жоден інший человек.

Фемистокл высеивал популярність Арістида. Він завжди казав, що з політичного діяча головне якість не чесність, а вміння домагатися вигод для свого держави, розуміти й вгадувати заыслы врагов.

— Це, звісно, необхідно, Фемістокл, — відповідав Арістид, — але з менш важлива, щоб діяч був чесним человеком.

Вся життя Арістида служила хіба що підтвердженням цих слів. Він помер Афінах глибоким дідом, вшанований і улюблений співгромадянами. Він був такий бідний, що у домі нема навіть грошей поховання, і надгробок Аристиду було споруджено державні кошти.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.