Петрушка кучерява, пижмо звичайне, півники болотяні

Петрушка кучерява, пижмо звичайне, півники болотяні.

.

.

ПЕТРУШКА КУЧЕРЯВА.

(петрушка городня, петрушка посiвна, петрушка польова).

Petroselinum crispum.

Дворiчна трав’яниста, гола рослина родини селерових (зонтичних). У перший рiк утворює розетку з листкiв i потовщений веретеноподiбний корiнь, на другий — прямостояче, круглясте, вздовж штриховане, вiд середини стебло розгалужене, до 100 см заввишки. Листки темно-зеленi, прикореневi довгочерешковi, верхнi трироздiльнi. Квiтки правильнi, п’ятипелюсткові, двостатевi, зiбранi в складнi зонтики; пелюстки округлi, при основi серцеподібнi, виїмчастi. Цвiте у червні - липнi. Плід — двосiм’янка.

Культивують як пряну рослину.

Для лiкарських потреб використовують плоди, рiдше листя i коренеплоди петрушки кучерявої. Листя заготовляють у перший рiк вегетацiї i використовують свiжим або висушеним як траву до їжi. Плоди збирають у перiод стиглостi. Коренеплоди викопують у кiнцi першого року вегетацiї (восени або навеснi).

Усi частини рослини мiстять ефiрнi олiї, флавоноїди, кумарини, вiтамiни, бiлки, мiкрота макроелементи.

Галеновi препарати петрушки кучерявої посилюють дiурез, підвищують тонус гладкої мускулатури кишечника, матки i сечового мiхура. Сприяють видiленню жовчi, покращують роботу печінки і селезінки.

Застосовують галенові препарати петрушки кучерявої при набряках, водянцi, гіпертонічній хворбі, нирковокам’янiй хворобi, метеоризмi, захворюваннях печінки і селезінки.

Протипоказано використовувати галенові препарати петрушки кучерявої при вагiтностi, циститах, подагрi.

Надмірне вживання препаратів петрушки може приводити до підвищення тонусу міометрію і спричини аборт!

Внутрiшньо — настiй листя петрушки кучерявої (1 ст ложка сировини на 400 мл окропу) пити по 50 мл тричі на день до їди. Настiй насіння петрушки (1 ч ложка на 400 мл окропу) вживати по 50 мл тричі на день пiсля їди.

Зовнішньо — обмивання свіжим соком петрушки кучерявої; змащування уражених ділянок шкіри (екзема, гноякові пошкодження шкіри, фурункули, вугри) маззю із насіння (5 г сировини на 20 г внутрішнього свинячого жиру), а також для лікування педикульозу; настоєм із листя петрушки кучерявої обробляють гнійні рани, виразки, обмивають обличчя при вуграх та ластовинню. Відваром із кореневища петрушки миють обличчя проти загару.
.

ПИЖМО ЗВИЧАЙНЕ.

(глисник, горбинка польова, деревій жовтий, дика горобина,.

коровай, криворот, наворотень, приворотень, райцвiт, остуда, вороташ).

Tanaceum vulgare.

.

Багаторiчна трав’яниста рослина родини айстрових з мiцним галузистим кореневищем, з якого виростають декілька прямостоячих здерев’янiлих голих, у верхнiй частинi гiллястих, стебел до 100 см заввишки. Листки черговi, перистороздiленi, зверху темно-зеленi, знизу — сiрувато-зеленi, з запахом камфори. Суцвiття — пiвкулястi кошики, зiбранi в щитки. Квiтки дрiбнi, золотаво-жовтi. Цвiте у червнi — липнi. Плід — сiм’янка.

Пижмо звичайне росте на берегах рiчок, серед чагарникiв, на сухих луках.

Використовують молодi суцвiття. Збирають їх на початку цвiтiння.

Квiтки пижма звичайного мiстять алкалоїди, ефірні олії флавоноїди, вітаміни, дубильнi речовини, мiнеральнi сполуки (мікрота макроелементи, органiчнi кислоти.

Настiй пижма звичайного застосовують як глистогінний засiб та при захворюваннях шлунково-кишкового тракту — (гіпоацидний гастрит, ахiлiя, колiт, ентерит), печiнки (гепатит, холецистит), при iнтоксикацiях, спричинених травматизмом, туберкульозом. Мiсцево використовують при виразках, гнiйних ранах, укусах бджiл.

Внутрiшньо — настiй пижма звичайного (10 г сировини на 200 мл окропу, настояти протягом 50 хв) вживати по 1 ст ложцi тричі на день до їди. Настоянку — (20 г суцвiття на 100 мл 70% розчину спирту, настоювати 10 днiв) приймати по 30 крапель тричі на день.

Зовнiшньо — настiй пижма звичайного (1 ст ложка суцвiтть на 400 мл окропу, настояти 50 хв) служить для миття голови при лусці та випадінні волосся.

Протипоказано застосовувати вагiтним жiнкам.

ПІВНИКИ БОЛОТЯНІ.

(бендаси, бендюги, качеписки, качорики,.

косатень, косатець, коситень, півник, шаш).

Iris pseudaсorus.

.

Багаторiчна трав’яниста рослина родини пiвникових, заввишки до 1,5 м. Стебло кругле, трохи сплющене, вкрите листом, у верхнiй частинi гiллясте. Листки дворяднi, плоскi. Стебло закiнчується квiтками. Квiтки правильнi, двостатевi, яскраво-жовтi, одиничнi. Цвiте у травнi — червнi. Плід — коробочка.

Наукова назва пiвників «iрис» — у перекладi з грецької означає «веселка». Одна iз легенд розповiдає, що якогось дня нахилилася веселка до рiчки, щоб води напитись. Аж тут чує - с оловейко на калинi спiває. Заслухалася, замрiялася, та й незчулась, як загубила трохи своїх кольорiв. Упали тi кольори на землю i перетворилися наквіти. Тому-то веселка у травнi завжди над квiтниками повисає - пiвникiв-ірисів вишукує.

Інша легенда розповідає, що жителі стародавньої Еллади називали цю чудову квітку, ірисом за різнобарвні пелюстки. Тисячоліття тому на галявині край лісу розцвіла незвичайна чудової краси квітка, якою замилувались усі звірі і птахи. Три дні сперечались жителі лісу, кому із них бути володарем цієї квітки, але так і не змогли дійти згоди. А на четвертий день спір вирішився сам собою: достигло насіння, піднявся сильний вітер і розніс насіння на всі боки. Там, де воно впало, з’явилися чудові квіти.

Ростуть півники на болотах, по берегах рiчок та озер.

Для виготовлення лiкарських форм заготовляють кореневища пiвникiв восени або навеснi.

Кореневище пiвникiв болотяних мiстять глiкозиди, дубильнi та мiнеральнi речовини, ефiрну олiю, органiчнi кислоти.

Галеновi препарати використовують як вiдхаркувальнi, в’яжучi, протизапальнi, сечогiннi, кровоспиннi засоби, а також при лiкуваннi папiломатозу сечового мiхура, анацидних гастритів, виразкової хвороби шлунка, болях у кишечнику, бронхiті, пневмонiї, ангiнi, при полюцiях, водянцi, дiареї, кровотечах, зобi.

Внутрiшньо — настiй сухого коріння півників (1 ст ложки на 150 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi тричі на день; свiжий сік — по 10 мл на день. Настiй кореневища на червоному винi (50 г сировини на 500 мл вина, настоювати 5 днiв) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день.

Зовнiшньо — настiй (1 ч ложка сировини на 200 мл окропу) служить для полоскання, примочок. Коренем натирають ясна у дітей для швидшого прорізування зубів.

Водний настiй використовують при гнiйних ранах, гiнгiвiтах, зубному болю. При геморої сидячi — ванни. При перхотi i випадiннi волосся — полоскання його.

.

.

_.

.