Методи обліку касових операцій

Теоретичні аспекти обліку касових операцій в підприємстві

Надзвичайно складна сутність грошей не дала змоги світовій економічній думці дати однозначне і достатньо повне їх визначення на понятійному рівні. Сучасна західна грошова теорія обмежилась визначенням сутності грошей як всього того, що використовується як гроші. У цьому визначенні проглядається спроба охопити всі можливі призначення, форми прояву і сфери використання грошей, але навряд чи в ньому є відповідь на питання, що таке гроші.

Сутність грошей полягає в тому, що вони служать необхідним активним елементом та частиною економічної діяльності суспільства, відносин між різними учасниками.

В економічній літературі не існує єдиного визначення сутності грошей:

• — гроші - категорія товарного виробництва і товарного обігу;
• — гроші виражають певні грошові відносини між товаровиробниками з приводу обміну товарами та послугами;
• — гроші - особливий товар, який виконує роль загального еквівалента.

Вартість товару, виражена в грошовій формі, виступає як ціна. Гроші, маючи властивість загальної обмінюваності, дають змогу стихійно здійснювати як кількісний, так і якісний обмін затрат праці приватних товаровиробників. Цей обмін відбувається на ринку за допомогою коливання цін. Але коливання ринкових цін веде до нерівності між товаровиробниками, нагромаджує в руках конкурентоспроможніших з них гроші, а отже, сприяє концентрації економічної влади в їхніх руках. Цим самим гроші прискорили процес переростання простого товарного господарства в капіталістичне. За капіталізму вони перетворилися в капітал, у знаряддя експлуатації [43, c. 15].

Гроші - особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку деякі національні гроші виконують функції світових [23, c. 41].

Гроші виконують ряд важливих функцій:

• — засіб утворення скарбів і нагромадження — це функція, дозволяє нагромадити купівельну спроможність грошей у формі заощаджень, тобто за умов відсутності значної інфляції у грошах можна зберігати багатство. На відміну від вкладень у нерухомість, золото, твори мистецтва, грошові накопичення в разі необхідності можна легко й швидко використати;
• — міра вартості - вартість всіх товарів виражається в єдиній системі оцінки в грошах, тобто гроші є загальним втіленням і мірилом вартості товарів. В Україні вартість товарів вимірюється у гривнях.

Для зручності грошові одиниці шляхом їх поділу на кратні частини розкладаються в масштабі цін. Отже, через міру вартості гроші виражають кількість втіленої в товарах суспільної праці, а через масштаб цін — вагову кількість золота, яка міститься в грошовій одиниці та її складових частинах. Тому міра вартості суспільна функція, а масштаб цін — розрахункова міра, яку може змінювати держава.

— засіб платежу — у цій функції гроші забезпечують погашення боргового зобов’язання (при продажу товарів у кредит, сплати заробітної та орендної плати, комунальних послуг, тощо).

Розширення функції грошей як платіжного засобу викликало, у свою чергу, потребу у використанні кредитних грошей. У їхній ролі стали використовуватися векселі, банкноти, платіжні доручення, чеки.

— засіб платежу — це функція пов’язана з тим, що за умов розвинутого товарного обміну безпосередній обмін товарів переріс у товарно-грошовий обіг: товар-гроші-товар (Т — Г — Т). гроші функціонують уже не уявно, а реально і обслуговують вони акт продажу-купівлі [22, c. 25].

Кількість грошей, яка може бути в обігу, визначає закон грошового обігу повноцінних грошей. Згідно з ним маса грошей, що функціонує як засіб обігу, прямо пропорційна сумі цін усіх товарів і обернено пропорційна числу оборотів однойменних грошових одиниць, тобто вона визначається трьома факторами:

• 1. рухом цін на товари;
• 2. кількістю товарної маси;
• 3. швидкістю обігу грошей [2, с. 78].

Швидкоплинне виконання грошима цієї функції і відокремлення змісту грошей від їх номінального значення створили умови для того, що уряди почали випускати в обіг неповноцінні монети, а це підготувало ґрунт для заміни металевих грошей паперовими.

— світові гроші - виконуються грошима при обслуговуванні обігу між різними країнами. Якщо раніше цю функцію виконували золото і срібло, а згодом тільки золото, то за сучасних умов — конвертована валюта.

Проте, обслуговуючи міждержавні ринкові відносини, світові гроші використовуються головним чином як засіб платежу. Торгові й фінансові операції опосередковуються не наявними грошовими знаками, а шляхом зарахування боргових зобов’язань через банки. Якщо під час цих розрахунків виникає заборгованість, вона покривається золотом чи валютою тієї держави, якій сплачується борг. Світові гроші виступають як загальний платіжний і міжнародний купівельний засіб.

Світові гроші функціонують і як загальна матеріалізація суспільного багатства. Ця їхня властивість виявляється, коли видаються зовнішні кредити, переміщуються нагромаджені багатства (золоті запаси в іноземні банки), сплачуються воєнні контрибуції.

Серед конкретних причин, які викликають необхідність використання грошей, називають такі:

• — відсутність синхронізації надходжень і платежів, яка ускладнює прямий товарообмін;
• — наявність трансакційних витрат, тобто витрат праці і ресурсів, необхідних для здійснення товарообмінних угод (у цьому випадку гроші є засобом мінімізації витрат);
• — невизначеність господарських перспектив, що змушує учасників обігу накопичувати залишки грошей для страхування від ризику;
• — час як невід'ємний елемент процесів виробництва і обігу товарів, який надає грошам роль з'єднувального ланцюга між сьогоденням і майбутнім.

Ще в ХІХ ст. чимало економістів звертали увагу на відсутність у вчених навіть відносної згоди з питання про сутність грошей. Не зважаючи на велику кількість досліджень з грошової теорії, таке положення спостерігається й нині.

У сучасній світовій економічній теорії існує кілька принципово різних підходів до визначення суті грошей. Прихильники першого підходу (М. Фрідман, А. Шварц та ін.) фактично розглядають гроші лише як зручний спосіб організації статистичних спостережень і визначають їх як «тимчасове вмістилище купівельної сили». При цьому увага концентрується на конструюванні різних грошових агрегатів, виявленні елементного складу пропозиції грошей тощо.

В основу другого підходу — найбільш поширеного серед західних економістів — покладено попередній теоретичний аналіз функцій грошей, на підставі якого визначаються суті і форми грошей. Так, автори популярного підручника «Економікс» американські професори К. Р. Макконнелл та С. Л Брю вважають, що гроші - це те, що гроші роблять. Все, що виконує функції грошей, і є гроші. Л. Харріс також визначає суть грошей через їх функції, стверджуючи, що гроші - це будь-який товар, який функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження вартості [43, c. 26].

У підручнику «Історія бухгалтерського обліку», чітко викладена функція грошей. Автор пише: «Гроші виконують функції міри вартості, засобу платежу, засобу обігу і засобу нагромадження.».

О.А. Кириченко у підручнику «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» каже: «В умовах ринку значення грошей непомірно зростає і тому перетворює їх у єдине джерело прискорення виробництва. Банки стають основною ланкою, яка постачає народне господарство додатковими грошовими ресурсами. Сучасні банки не тільки торгують грошима, вони водночас є аналітиками ринку» [20, с. 16].

Тоді коли О. С. Василик «Теорія фінансів» каже що: «Гроші - це товар, який виконує роль загального еквіваленту, тобто моє властивість обмінюватися на будь-який інший товар. Гроші мають своє чітке призначення в економічному житті, що виражено в їхніх функціях. Водночас гроші та грошовий обіг суттєво впливають на фінансове становище як фізичних і юридичних осіб зокрема, так і держави в цілому. Якщо грошей в обігу більше, ніж товарів та послуг, що надаються, то гроші знецінюються» [5, с. 18].

А.Ф. Павленко пише, що: «З погляду маркетингу ціна — це гроші. Політика цін традиційно є одним із головних елементів маркетингу з кількох причин. По-перше, ціна — один із головних інструментів у конкурентній боротьбі. По-друге, відповідний рівень цін дає можливість виробникові продати товар, отримати відповідні доходи і прибутки, а споживачеві цей товар придбати і використати для власної потреби. По-третє, ціна — це просто і точно вимірювана змінна, яка традиційно використовується в усіх економічних розрахунках» [33, с. 8].

А економічна теорія каже, що: «Гроші - це передусім товар. Сутність грошей розкривається через розвиток обміну товарів, розгортання суперечності між суспільною та приватною працею, що призводить до виділення із загального товарного обороту одного з товарів, який виконує функції грошей. Гроші можуть виконувати функцію загального еквівалента тому, що самі за своєю природою є товаром, втілюють у собі абстрактну людську працю, є вартістю. Проте це не просто товар, а товар, який виконує функцію загального еквівалента.» А. А. Чухно, П.С. Єщенко, Г. Н. Климко «Основи економічної теорії» [50, с. 189].

На думку Огійчука М.Ф. під терміном «грошові кошти» розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання; «грошові потоки» — це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів [31, с. 367].

Згідно Г. В. Нашкерської до грошових коштів підприємства відносяться не обмежені для використання гроші та грошові документи на поточних та інших рахунках, у касі підприємства, а також еквіваленти грошових коштів [30, с. 27].

Грошові кошти визначені Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку М (С)БО 7 «Звіт про рух грошових коштів» наступним чином: «Грошові кошти складаються з готівки в касі і депозитів до запитання» [27].

На думку В.В. Фоміна, правильна побудова обліку грошових коштів дає змогу забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль за зберіганням [49, с. 55].

У перебігу господарської діяльності підприємства фірми здійснюють грошові операції. Вони вступають у різні відносини з іншими юридичними фірмами, об'єднаннями, підприємствами, організаціями, установами і фізичними особами: постачальниками матеріалів, покупцями своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими органами тощо.

Чинним законодавством України встановлено, що на території нашої держави всі юридичні особи всіх форм власності, у тому числі й організації торгівлі, а також фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, мають додержувати таких положень:

• — здійснювати між собою розрахунки за товари, роботи і послуги, вартість яких перевищує встановлений ліміт, лише безготівково (установи банків видають протягом календарного місяця підприємства, установам та організаціям готівку на поточні потреби в межах установленого ліміту, причому готівка на витрати для відряджень не належить до поточних потреб і видається банками за окремими чеками);
• — зберігати у своїх касах готівку лише у межах встановлених лімітів. Порядок лімітування готівки та організації контролю за його додержанням визначається Національним банком України;
• — мають право зберігати у своїх касах готівки, які перевищують встановлені ліміти, лише для оплати праці, виплати допомоги за соціальним страхуванням, стипендій, пенсій і тільки на строк не більш як на три робочі дні, включаючи день одержання грошей в установах банків.

Згідно із ст. 198 Господарського кодексу України розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями проводяться у безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України. Господарський кодекс України від 16.01.03 № 436-IV, із змінами, внесеними згідно із Законами № 198-VIII від 12.02.2015 р. [8].

Основною задачею обліку грошових коштів в касі є облік готівкових коштів і контроль за їх збереженням. Щоб правильно вести облік розрахункових операцій, треба їх чітко формулювати в первинних документах і докладно розписувати суми платежу [7, c. 39].

Операції, під час яких грошові кошти переміщуються у вигляді готівки, називаються касовими операціями. Облік касових операцій здійснюється відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15.12.04 № 637 [37].

Відповідно до цього Положення, кожна установа, підприємство та організація для здійснення розрахунків готівкою повинні мати касу. Вона створюється для зберігання грошових засобів і проведення розрахунків готівкою на підприємствах, організаціях і закладах.

Відповідно до висловом П.І. Камишанова [18, с.28], каса — це відокремлений підрозділ, що здійснює і оформляє всі операції з готівкового грошового обороту.

Каса — це приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей та касових документів, де, як правило, ведеться касова книга. Відповідальність за обладнання каси, доставку та зберігання коштів несуть керівники підприємств та установ [4, с. 105].

Двері каси на час здійснення операцій повинні бути закриті з внутрішньої сторони на ключ. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, заборонено.

Всі наявні гроші і цінні папери зберігаються в сейфах, які після закінчення роботи опечатуються сургучною печаткою касира. Ключі і печатки зберігаються у касира і передавати іншим особам заборонено. Дублікати ключів зберігаються у керівника підприємства в опечатаних пакетах і раз у квартал перевіряються комісією. На початку дня касир зобов’язаний оглянути замки, двері, решітки, сигналізацію, печатки, переконатись у їх справності [32, с. 208].

Касир — це матеріально відповідальна особа, на яку покладено функції щодо видачі-приймання готівки.

Призначення на посаду касира відбувається на підставі наказу керівника установи, який одночасно із зарахуванням на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлює його з Положенням № 637 [3, c. 64].

Касир відповідно до чинного законодавства несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. При цьому касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам. В установах та організаціях, які мають одного касира, у разі потреби тимчасової його заміни виконання обов’язків касира покладається на іншого працівника і з ним на період відсутності касира укладається договір про повну матеріальну відповідальність [47, с. 103].

У випадку раптової відсутності касира на роботі (у зв’язку з хворобою тощо) цінності, що перебувають у нього під звітом, перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера або у присутності комісії, яку з цією метою призначає керівник установи. За результатами перерахування цінностей і передачі їх касиру складається акт за підписами осіб, що були при цьому присутні [46, с. 56].

У випадку пошкодження касир повідомляє керівника підприємства і органи внутрішніх справ. Касові операції (надходження готівки до каси і видача з неї) здійснюється на підставі «Порядку здійснення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України № 21 від 2.02.95 р. у редакції постанови правління НБУ від 13 жовтня 1997 року № 334 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 листопада 1997 року за № 530/2334.

Касові операції здійснює касир, який несе повну матеріальну відповідальність за прийняті на зберігання гроші і цінні папери і за збитки, скоєні організації, підприємству, як в результаті навмисних дій так і недбалого або недобросовісного відношення до своїх обов’язків. Тому при прийнятті касира на роботу з ним заключається договір про повну матеріальну відповідальність. Касиру забороняється передовіряти доручену йому роботу іншим особам. Головні бухгалтера та інші працівники, які користуються правом підпису касових документів, не можуть виконувати обов’язки касира.

В установах, де штатним розписом не передбачена посада касира, виконання його обов’язків може бути покладене, відповідно до письмового розпорядження керівника на бухгалтера або іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

Дії підприємства з ведення касових операцій регламентовані і час від часу змінюються [25, c. 21].

До касових відносяться операції, що пов’язані з надходженням і витрачанням готівкових грошових знаків безпосередньо через касу підприємства.

Порядок приймання, зберігання, використання та обліку грошових коштів у касі підприємств і організацій усіх форм власності регламентується Порядком ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02.02.95 № 21 у редакції постанови Національного банку України від 13.10.97 № 334 з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами Правління Національного банку України від 22.05.98 р. № 206; від 19.01.99 № 16, від 04.01.2000 р. № 3.

Усі підприємства незалежно від форм власності зобов’язання зберігати належні їм кошти в установах банків, а одержану суму готівки витрачати за цільовим призначенням.

Важливим елементом побудови обліку грошових коштів та їх еквівалентів є система рахунків.

Рахунки класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів [51, с. 52].

Кошти у валюті іноземних держав обліковуються окремо по кожній валюті, але в перерахунку на національну валюту України. Необхідність такого перерахунку пов’язана з тим, що грошовий вимірювач у бухгалтерському обліку виступає як узагальнюючий методичний прийом. Бухгалтерський баланс всіх підприємств України складається тільки в одній валюті, тобто у гривнях.

Граничний розмір суми грошових коштів, які можуть зберігатися в касі підприємства, називається лімітом каси. Більшість розрахунків між підприємствами здійснюються через установи банків безготівковим шляхом.

Основними джерелами надходження коштів є виручка від реалізації продукції, виконаних робіт для інших підприємств, виручка від ліквідації основних засобів, страхові відшкодування, бюджетне фінансування та ін.

Розрахунки сільськогосподарських підприємств з іншими підприємствами, організаціями та установами здійснюються по безготівковому розрахунку, шляхом перерахування коштів з одного рахунка банку на інші, а з окремими особами — готівкою через касу.

Для видачі заробітної плати, премії і при других масових виплатах, наказом керівника можуть зазначатися спеціальні особи (громадські касири); під розписку вони одержують в відповідності з потребою грошей в касі, а потім звітуються перед касиром.

Гроші, які зберігаються в касі, відносяться до ненормованих оборотних засобів.

Підприємства і організації можуть мати в своїй касі гроші готівкою в межах встановленого ліміту. Банк визначає ліміт залишку готівки у касі в розмірі, необхідному для виплати невідкладних витрат. Готівку можна витрачати лише на ті потреби, на які вони видані банком.

Готівкова виручка, одержана від реалізації товарів (робіт, послуг), може використовуватися ними в необхідних розмірах для забезпечення своєї статутної та господарської діяльності (крім здійснення виплат, пов’язаних з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу).

Кошти на виплати, пов’язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), всі підприємства незалежно від форм власності мають одержувати виключно з кас банків.

Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має бути повернена до каси підприємства не пізніше 3 робочих днів після закінчення відрядження, а видана на всі інші цілі - 10 робочих днів з дня видачі її під звіт і здана до каси банку не пізніше наступного дня.

Готівка, що видана під звіт, але не витрачена і не повернена до каси підприємства протягом 10 робочих днів з дня видачі її під звіт (за відрядження — протягом 3 робочих днів після закінчення відрядження), починаючи з наступного дня після закінчення зазначених строків, включається до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті сума порівнюється зі встановленим лімітом залишків готівки в касі.

У разі витрачання підприємством готівки з виручки на виплати, пов’язані з оплатою праці і виплатою дивідендів (доходу), ці кошти включаються до фактичних залишків готівки в касі того дня, коли були здійснені такі виплати, з подальшим порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси [37].

Всю грошову наявність зверх встановленого ліміту залишку готівки в касі, підприємства повинні здавати для зарахування на рахунок в банку. Зверх встановлених лімітів підприємства мають право зберігати в своїх касах гроші тільки для виплати заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, стипендії, пенсії і премії на протязі трьох днів, з дня отримання цих грошей в банку, включаючи день отримання. Своєчасно не виплачена заробітна плата повинна бути здана касиром у банк. При необхідності розрахуватись з робітником банк видає необхідну суму по першій вимозі підприємства.

Гроші, отримані підприємствами із банку, повинні використовуватись ними суворо по цільовому призначенню.

Є такі основні вимоги до правильного оформлення й обліку касових операцій:

• 1. Негайне записування кожної здійсненої касової операції у касову книгу, щоденне визначення підсумків у цій книзі; здача касиром під розписку до бухгалтерії касових документів.
• 2. Виписування бухгалтерією на кожну касову операцію прибуткових і видаткових ордерів, додержання послідовності в нумерації і реєстрації цих коштів у реєстрі до передачі їх для виконання касиру.
• 3. Погашення касиром спеціальним штампом касових документів, щоб запобігти зловживанню цими документами, зокрема, їхньому повторному використанню.
• 4. Установлення наказом осіб, що мають право підписувати касові документи, наявність у касира зразків підписів цих осіб і недопустимість виконання касових операцій на непідписаних документах [52, с. 105].

Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджені наказом Міністерством статистики України від 12.02.96 р. № 121 за згодою Національного банку України та Міністерства фінансів України, і які повинні застосовуватися без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності [28].

А.С. Рянський вважає, що сьогоднішня економічна криза і пов’язані з ним проблеми ставлять перед бухгалтерами підприємства багато важливих нових завдань, що вимагають швидкого рішення. За останні роки ми стали забувати, що безготівкове перерахування коштів може затримуватися на декілька тижнів із-за нестабільно працюючої банківської системи. Як в умовах фінансової кризи активи, не допустити зниження оборотних коштів підприємства? Найбільш поширеним способом А. С. Рянський називає розрахунки в умовних грошових одиницях. Останнім часом такі розрахунки стали менш актуальними, але криза, що вибухнула, знов нагадала про цей спосіб зменшення втрат, що виникають із-за затримок в розрахунках.

Усі готівкові розрахунки з підприємствами, а також із фізичними особами здійснюються як за рахунок коштів, одержаних у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг).

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства використовують рахунок 30 «Готівка».

Рахунок 30 «Каса» має такі субрахунки:

• 301 «Готівка в національній вaлюті»;
• 302 «Готівка в іноземній валюті».

За дебетом рахунку 30 «Готівка» відображається надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом — виплата грошових коштів із каси підприємства [41].

На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв’язку, обмін валют тощо) відкриваються субрахунки «Готівка в національній валюті в операційній касі» та «Готівка в іноземній валюті в операційній касі».

Касові операції оформлюються документами, типові форми яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.12.96 р. № 51 і мають застосовуватися без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості і форми власності. На рисунку 1.1 представлена схема обліку касових операцій:

Ліміт залишку готівки в касі - це граничний розмір готівки, що може залишатися в касі на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку. Ліміти залишків готівки в касі установам, які перейшли на казначейську форму фінансування і не мають відкритих поточних рахунків у національній валюті в установах банків, встановлюються органами Державного казначейства.

Державному казначейству України та його територіальним підрозділам ліміт каси встановлюється установами Національного банку, у яких відкриті консолідовані бюджетні рахунки цих органів, за погодженням з їх керівниками. Органи Державного казначейства подають до установ Національного банку загальну заявку-розрахунок щодо органу казначейства та підприємств, установ та організацій, що ними обслуговуються. Зазначені органи казначейства згідно із загальною заявкою-розрахунком у межах встановленого ліміту повідомляють розміри лімітів каси підприємствам, установам і організаціям, які вони обслуговують. Ліміт каси протягом року може бути змінений органами Державного казначейства України.

Якщо установа фінансується через єдиний казначейський рахунок і має поточний рахунок в інших установах банків, то ліміт залишку готівки в касі в такій установі встановлюється тією установою банку, де відкрито її поточний рахунок, на підставі відповідної заявки-розрахунку з відображенням у ній показників, що мають враховувати сумарні касові обороти установи. Уся готівка понад ліміт повинна здаватись до установи банку [37].

Для підприємств, що виробляють та переробляють сільськогосподарську продукцію можуть встановлювати чи переглядати ліміт каси на період заготівлі та перероблення сільськогосподарської продукції згідно з фактичними показниками їх касових оборотів за будь-які три місяці сезону виробництва (перероблення) сільськогосподарської продукції попереднього року. Однак, для деяких видів сільгосппродукції досить важко визначити сезон виробництва (переробки), або й узагалі про сезонність нема мови (наприклад, у птахівництві, скотарстві тощо). У таких випадках не слід використовувати норми п. 5.5 Положення № 637, а розрахувати ліміт за загальними правилами. Так ви убезпечите себе від зайвих непорозумінь з податківцями при перевірці касової дисципліни [26].

Понадлімітна готівка може зберігатись у касі у випадку, якщо вона була отримана з метою виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, компенсацій, допомоги, коштів на відрядження тільки протягом трьох робочих днів. Після закінчення цього терміну невикористані за призначенням кошти підлягають поверненню до установи банку [1, c. 42].