Функції заробітної плати у виробничому процесі

Традиційно, виділяють наступні основні функції заробітної плати:

• 1) Відтворювальна функціяє однією з самих основних і пов’язана з досягненням головної мети трудової діяльності людини — забезпеченням засобів для існування. Це означає, що заробітна плата повинна забезпечувати задоволення хоча б мінімальних потреб людини. Місячна заробітна плата працівника, який відпрацював за цей період норму робочого часу і праці (трудові обов’язки), що виконав норми, не може бути нижче за встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.
• 2) Компенсуюча функція заробітної плати виражається в компенсації збитку здоров’ю, викликаного шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці. Забезпечення даної функції виражається у встановленні підвищень в оплаті праці.
• 3) Оціночна функція дозволяє оцінити розмір трудового внеску кожного окремого працівника, за допомогою певних критеріїв.
• 4) Розподільча функція дозволяє через визначення розмірів оплати праці кожного працівника розподілити між ними фонди засобів, виділених на ці цілі: фонди матеріального заохочення, фонди заробітної плати і т.д.
• 5) Стимулююча функція в даний час має найістотніше значення, оскільки вона покликана забезпечити відповідність рівня оплати об'єму і якості вкладеної праці, націлюючи працівників на досягнення кінцевих результатів своєї праці.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці. Вона використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації. Оплата праці на державних підприємствах базується на тарифній системі.

Порядок і умови вживання тарифної системи оплати праці в установах регулюються статтею 6 Закону «Про оплату праці» [1], статтею 96 КЗоТ [16], Генеральним, галузевим (регіональним) угодами і колективним договором підприємства, організації, установи.

Тарифна система оплати праці є сукупністю нормативів, за допомогою яких здійснюються диференціація і регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працюючих залежно від кваліфікаційного рівня, умов, важкості, інтенсивності та відповідальності виконуваних ними робіт, а також особливості і значення галузей і підприємств [64].

Вона покликана:

• — давати державну соціальну гарантію забезпечення відтворювання робочої сили;
• — встановлювати основні відмінності в оплаті праці працівників залежно від рівня їх кваліфікації, складності і відповідальності виконуваних робіт;
• — створювати переваги в оплаті праці працівників, які найбільшою мірою визначають науково-технічний прогрес, розвиток підприємництва, впровадження прогресивних форм організації праці і виробництва;

Основними елементами тарифної системи є:

• — тарифно-кваліфікаційні довідники;
• — тарифні ставки оплати праці робітників 1 розряду і оклади керівників, фахівців і інших службовців;
• — тарифні сітки;
• — доплати і надбавки до тарифних ставок і окладів;

Тарифно-кваліфікаційні довідники — це збірники професійних характеристик, призначених для диференціації робіт і працівників залежно від складності праці і кваліфікації працівника, а також для складання програм по підготовці і підвищенню кваліфікації працівників.

Тарифні ставки є вираженим в грошовій формі абсолютним розміром оплати праці за одиницю робочого часу. Залежно від вибраних одиниць робочого часу тарифні ставки можуть бути годинними, денними, місячними (оклади).

Тарифна ставка є початковою нормативною величиною, що визначає рівень оплати праці робітників. Годинні тарифні ставки грають особливу роль в організації заробітної платні. Відповідно до чинного законодавства доплати за наднормову роботу або роботу в нічний час і святкові дні проводиться у всіх галузях промисловості на основі годинних ставок.

Тарифна сітка є елементом тарифної системи і є сукупністю кваліфікаційних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність оплати праці робітників від їх кваліфікації. Тарифний розряд є показником кваліфікаційного рівня робіт і працівників.

Тарифні коефіцієнти показують в скільки разів тарифні ставки другого і подальших розрядів сітки вище за ставку 1 розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди рівний одиниці. Шляхом розподілу тарифної ставки кожного розряду на тарифну ставку першого розряду можна визначити тарифні коефіцієнти, відповідні кожному розряду.

У умовах переходу до ринкового господарювання істотно міняється і політика в області оплати праці, матеріального заохочення і соціальної підтримки працівників. Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми і системи оплати праці, що встановлюють суворо певний порядок розрахунків по кожній групі працюючих залежно від результатів праці.

На підприємствах застосовують дві форми заробітної плати — відрядну і почасову. При відрядній оплаті праці заробітна плата працівнику нараховується в наперед встановленому розмірі за кожну одиницю виконаної роботи або виготовленої продукції. Почасовою називається така форма оплати праці, при якій заробітна плата працівнику нараховується по встановленій тарифній ставці або окладу за фактично відпрацьований їм робочий час.

По формах виразу та оцінки результатів праці системи оплати праці ділять на колективні (що базуються на оцінці колективної праці) і індивідуальні (що базуються на оцінці праці кожного окремого працівника).

Вибір форми і системи заробітної платні для кожної конкретної ділянки виробництва або групи працівників здійснюється на підставі Закону України «Про підприємства» керівництвом підприємства і закріплюється в колективному договорі [11].

При простій почасовій системі заробіток працівнику нараховується по тарифній ставці, відповідній привласненому тарифному розряду або окладу за фактично відпрацьований робочий час. Облік відпрацьованого часу можна вести в годинах, днях, змінах, тижнях. За способом нарахування заробітної плати ця система підрозділяється на три види: почасову, поденну, щомісячну.

При почасовій оплаті розрахунок заробітної плати проводиться виходячи з годинної тарифної ставки робочої та фактичної кількості відпрацьованих годин за розрахунковий період по формулі:

Зпов=Т* Сг де Зпов — загальний заробіток працівника за розрахунковий період, грн;

Т — час, фактично відпрацьований працівником за розрахунковий період, г;

Сг — годинна тарифна ставка, відповідна розряду працівника, грн.

При поденній оплаті заробітну плату розраховують на основі денної тарифної ставки робочої і фактичної кількості відпрацьованих днів (змін):

Зпов=Сд*Тф, де Сд — денна тарифна ставка, відповідна розряду працівника, грн;

Тф — фактично відпрацьований працівником час за розрахунковий період, г.

При щомісячній оплаті розрахунок заробітної плати здійснюється виходячи їх твердих місячних окладів (ставок), числа робочих днів, передбачених графіком роботи на даний місяць, та числа робочих днів.

Суть почасово-преміальної системи заробітної плати полягає в тому, що проста почасова система доповнюється преміями за виконання певних кількісних і якісних показників роботи. Заробітна плата працівника при почасово-преміальній системі з використанням нормованого завдання складається з трьох частин:

• — почасової заробітної плати, що нараховується пропорційно відпрацьованому часу включаючої наступні елементи: оплату за тарифом, доплати і надбавки, якщо працівник має на них право;
• — додаткові оплати за виконання нормованих завдань, що нараховується у відсотках до почасової частини заробітної плати залежно від умов виконання нормованих завдань;
• — премії відповідно до прийнятим на підприємстві положенням, що нараховується у відсотках до початкової тарифної ставки і нарахованих доплат і надбавок.

Основою нарахування заробітної плати при всіх відрядних системах є відрядна розцінка, яка є розміром оплати за виготовлення одиниці продукції (виробу, частини виробу) або за виконання певного об'єму робіт. Норми часу встановлюються в годинах, хвилинах, секундах; норми вироблення — в штуках, метрах, тонах та інших натуральних одиницях в годину, зміну, місяць. Якщо норма встановлена в часі, то відрядна розцінка визначається як добуток тарифної ставки відповідного розряду та норми часу:

Рсд=Счі*Твр, де Рсд — відрядна розцінка, грн;

Счі - тарифна ставка і-го розряду, грн;

Твр — норма часу, г.

У масовому і великосерійному виробництві робітнику встановлюються завдання у вигляді норм вироблення:

Рсд=Счі/Nвыр де Нвир — норма вироблення в день (годину), грн.

При індивідуальній прямій відрядній системі заробітної платні заробіток робітника визначають шляхом множення індивідуальної відрядної розцінки за одиницю продукції (робіт) на загальну кількість виготовленої їм продукції (загальний об'єм робіт) за певний час. Пряма відрядна система оплати праці широкого розповсюдження не має.

Відрядно-преміальна система оплати праці полягає в тому, що робітнику-відряднику, окрім заробітку по прямих відрядних розцінках, виплачується премія за виконання і перевиконання встановлених кількісних і якісних показників. Розмір премії знаходиться в прямій залежності до величини трудового внеску робочого: заохочення напруженої, високопродуктивної праці, дотримання виробничої і трудової дисципліни.

Заробітна платня робітника по відрядно-преміальній системі визначається по формулі:

Зсд.п.=Зсд* Пв, де Зсд.п. — заробітна платня робітника по відрядно-преміальній системі, грн;

З сд — заробіток робітника по відрядних розцінках, грн;

Пв — відсоток премії за виконання та перевиконання показників нормування, %;

При відрядно-прогресивній системі оплата праці робітників в межах встановленої початкової норми (бази) проводяться по прямих відрядних розцінках, а понад дану — по підвищених. Розмір збільшення відрядних розцінок визначається у кожному конкретному випадку за спеціальною шкалою. Розмір доплати визначається різними методами. Один з методів:

Зобщ = Р * Вб + Кр (Вф-Вб),.

де Зобщ — загальний заробіток робітника по відрядно-прогресивній системі, грн;

Р — відрядний заробіток робітника по основних відрядних розцінках, грн;

Вб — початкова база для нарахування заробітної плати, грн;

Вф — фактична виробітка, грн;

Кр — коефіцієнт збільшення основної відрядної розцінки.

Відрядно-прогресивна система застосовується тільки в тих випадках, якщо на окремих ділянках виробництва у зв’язку з освоєнням нових видів продукції, складних технологічних процесів спостерігається тимчасове падіння продуктивності праці і робітників потрібно матеріально зацікавити в скороченні термінів освоєння виробничих потужностей. Вона вводиться тимчасово і на визначених термін. Тривале вживання цієї системи веде до перевитрати фонду оплати праці.

Колективна (бригадна) форма оплати праці базується на розрахуванні загального заробітку по відрядной формі оплати, тут важливо визначити бригадні розцінки.

Колективна відрядна розцінка визначається за формулою:

Рк = У Т / Нбр, де У Т — сума тарифних ставок членів бригади, грн.;

Нбр — бригадна норма виробітку, грн.

Сутність методу полягає в тому, що насамперед установлюється сума тарифної заробітної плати всієї бригади за фактично відпрацьований час, потім визначається коефіцієнт відрядного заробітку за формулою:

Кз = Вбр / Тбр, де Вбр, Тбр — відповідно відрядний і тарифний заробітки бригади, грн.

Фактичний заробіток члена бригади розраховується множенням його тарифного заробітку за фактично відпрацьований час на коефіцієнт заробітку.

Непряма відрядна система служить для оплати праці налагоджувальників технологічного устаткування, слюсарів-ремонтників і інших допоміжних робітників, від результатів роботи яких залежить продуктивність праці основних робітників. Суть системи полягає в тому, що розмір заробітної платні допоміжних робітників ставиться в пряму залежність від результатів праці обслуговуючих або основних робітників:

Зн= Счі * Тф * Квн, де Зн. — непряма відрядна розцінка по даному об'єкту обслуговування, грн;

Квн — коєфіціент виконання норми основних робочих;

Загальний заробіток допоміжного робітника при непрямій системі є твором відрядної непрямої розцінки на фактичне виконання виробничого завдання.

Акордова система оплати праці застосовується, коли потрібне скорочення терміну виконання робіт. Звичайно для визначення загальної суми оплати по акордовому наряду складають калькуляцію, в якій указують повний перелік всіх робіт (операцій), що входять в акордове завдання, їх об'єм, розцінку на одну операцію, загальну вартість виконання всіх операцій, а також загальний розмір оплати за виконання акордового завдання, який визначають шляхом підсумовування вартості кожного виду робіт (операції), що входять в дане акордове завдання. Заробітну платню нараховують колективу робітників (рідше окремому робітнику) за виконання всього наперед встановленого об'єму робіт. Загальну суму заробітку за виконання робіт оголошують робітникам наперед, до початку робіт.

При акордовій оплаті праці можна вводити преміювання робітників за скорочення терміну виконання акордового завдання при якісному виконанні робіт.

Працівники мають право на отримання доплат в наступних випадках:

• — поєднання професій;
• — робота в святкові і вихідні дні;
• — робота в нічний час;
• — робота в наднормовий час;
• — оплата за час виконання державних і суспільних обов’язків;
• — компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість;
• — компенсації при службових відрядженнях;
• — компенсації для працівників, яких відряджають для підвищення кваліфікації;
• — компенсації для донорів [57].

Також застосовується безтарифна система оплати праці. По даній системі заробітна платня всіх працівників предприятия — від директора до рабочегоє часткою працівника у фонді оплати праці або всього підприємства, або окремого підрозділу. В цих умовах фактична величина заробітної платні кожного працівника залежить від деяких чинників:

• — кваліфікаційного рівня працівника;
• — коефіцієнта трудової участі (КТУ);
• — фактично відпрацьованого часу.

Розрахунок заробітної платні при безтарифній системі оплати праці проводиться послідовним визначенням:

— кількості балів, запрацьованих кожним працівником:

Мi=К*N*КТУ, де До — кваліфікаційний рівень;

N — кількість відпрацьованих людино — годин, людино-години.

— загальної суми балів, запрацьованої всіма працівниками підрозділу:

М=М1+М2+М3+.+М.

— частки фондів оплати праці, що доводиться на оплату одного бала (грн.):

d=ФОТ/M,.

— заробітної платні окремих працівників підрозділу [29].

У даній роботі розглянуто підприємство, на якому заробітна платня вважається згідно щомісячній почасово-преміальній системі. Облік явок і нез’явлень, днів хвороби, тарифних відпусток і днів службових відряджень ведеться за допомогою табелів обліку робочого часу. В табелі враховуються всі виходи і невиходи на робочі місця працівників (зі всіх вищеперелічених причин), а також чергування в святкові, вихідні дні і нічний час персоналу, який працює позмінно (служба охорони об'єктів, диспетчерська служба, обчислювальний центр і т. п.).Також виплачуються всі вищеперелічені доплати і компенсації. Щомісячно виплачується премія всім працівником підприємства по встановленому колективним договором процентному відношенню.

Збільшення або зменшення розміру щомісячної премії проводиться згідно наказам і розпорядженням по підприємству «Про преміювання працівників». Подібні накази і розпорядження готуються щомісячно за наслідками роботи підприємства за минулий місяць.