Теоретичні основи планування продуктивності праці на підприємстві

Сутність та значення планування продуктивності праці на підприємстві

В широкому розумінні планування — це прогнозування (визначення) параметрів керуємого процесу (або результатів його діяльності) на основі сопоставлення інформації про потреби зовнішньої среди в результатах діяльності цього об'єкта і його можливостей з урахуванням розвитку самого об'єкта, що направлено на досягнення поставленої перед системою мети [6].

Якщо розглядати термін «планування» зі сторони продуктивності праці, то це визначення, розроблення і впровадження в подальшому заходів, спрямованих на досягнення певних запланованих результатів та ефективне використання трудових ресурсів.

Праця відіграє виняткову роль у житті людини і суспільства, створенні національного багатства, науково-технічного та соціального прогресу. Існує багато визначень праці. Найбільше розповсюдження у вітчизняній економічній науці отримала характеристика праці як доцільної діяльності людини, спрямованої на перетворення предметів природи і пристосування їх для задоволення своїх потреб. Так, французький економіст Барр Р. дає наступне визначення: «праця — це свідома діяльність» [2, с 23]. Разом з цим, серед західних економістів широке розповсюдження мали і маються зараз трактування праці як суб'єктивної жертви, що приноситься робітником (тяжкість, втома тощо) і капіталістами (стримування від споживання, задоволення) [3, с 106].

Особливості праці як об'єкту дослідження полягають у тому, що:

• — по-перше, праця — це доцільна діяльність людей по створенню благ та послуг, яка повинна бути ефективною, раціонально організованою;
• — по-друге, праця є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремої особи, але і будь-якого підприємства, а також суспільства в цілому;
• — по-третє, в процесі формування система соціально-трудових відносин, які утворюють стрижень суспільних відносин на рівні економіки в цілому, на рівні регіону, підприємства і мікроколективу.

Таким чином, на мою думку, праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Процес праці містить три основних моменти: доцільну діяльність людини, тобто власну працю; предмет праці, на який спрямована праця; засоби праці, з допомогою яких людина впливає на предмет праці.

У процесі праці формується система соціально-трудових відносин, що є стрижнем суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, підприємства та окремих індивідів.

Через постійну диференціацію і ускладнення праці виникає гостра необхідність розкриття проблеми вимірювання праці. Можливість вимірювати працю важлива у стимулюванні праці, розвитку її різноманітних видів. а також у формуванні справедливих доходів робітників. Як відомо, існує праця приватна та суспільна, праця конкретна та абстрактна, праця проста та складна.

Суспільна праця — це праця людей один на одного, іншими словами, робота на суспільство. Вона органічно пов’язана з суспільним розподілом праці. Люди, що спеціалізуються на виготовленні того чи іншого продукту, виготовляють його, в першу чергу для інших, а не для себе. Натомість бажають отримати продукт інших виробників, для задоволення своїх потреб. Так, працюючи на інших, на суспільство, люди задовольняють свої та суспільні потреби.

Ефективність праці - це її результативність, тобто співвідношення обсягу вироблених благ чи цінностей (матеріальних і нематеріальних) до затрат праці. Зростання ефективності праці означає зростання обсягу вироблених благ без підвищення затрат праці.

В економічній літературі та господарській практиці нашої країни для характеристики результативності праці використовувалась категорія «продуктивності праці».

Наукові розробки щодо формування показника «продуктивність праці», вимірювання її рівня динаміки, застосування методів математично-статистичного аналізу для характеристики ступеню впливу різних факторів на продуктивність праці широко висвітлені у науковій літературі.

Значний вклад у формування категорію «продуктивність праці» зробив К. Маркс. Він розглядав відношення продуктивності технічних удосконалень, що були переведені в чисельність річних працівників до продуктивності ручної праці, тобто до чисельності продуктивного населення, і таким чином, вимірював зростання продуктивності праці непрямим методом. За визначенням К. Маркса, зростання продуктивності праці полягає в тому, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат минулої праці (втіленої в засобах виробництва) — збільшується, але так, що загальна сума праці в кожній одиниці продукту зменшується. 6, с 124−125].

Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) розрізняють поняття «продуктивність праці» і «ефективність праці». [7, с 97].

Однак, як показує аналіз літературних джерел (таблиця 1.1), деякі автори ці поняття не розрізняють. Так, існує загальноприйняте визначення продуктивності праці як кількість продукції, виробленої за одиницю робочого часу (кількість часу, витраченого на одиницю продукції), або кількість продукції, виготовленої одним робітником [8, с 12]. Безсумнівно, можна погодитись з цим визначенням, але автори Д. П. Богиня і О.А. Грішнова пишуть: «…ефективність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ на кількість затраченої на неї праці» [9, с 192]. Ці автори, на мою думку, порівнюють визначення «продуктивності праці» і «ефективності праці», але таке співставлення недоречне.

З моєї точки зору, продуктивність праці це показник, що характеризує кількість виготовленої продукції (матеріальних або нематеріальних благ) за одиницю часу або одним робітником (витраченою праці). Саме так автори Д. П. Богиня і О.А.Грішнова визначають ефективність праці.

На мою думку, ефективність праці характеризується продуктивністю праці, якістю праці, складністю праці, інтенсивністю праці тощо. Тобто, можна зробити висновок, що продуктивність праці є складовою ефективності праці.

Визначенням такої економічної категорії як продуктивність праці займався і Блауг Марк. Він вважав, що продуктивність праці - це показник результативності доцільної діяльності працівників, яка вимірюється кількістю роботи (продукції, послуг), виробленої за одиницю часу. Продуктивність праці характеризує здатність працівників створювати своєю працею товари й послуги за годину, зміну, тиждень, декаду, місяць, квартал, рік. [10, с 32].

С. Ю. Вiгуржинська вважає, що продуктивність праці - це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількості праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого боку. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість. 11, розділ 7.1].

З’ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з:

живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції;

минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової продукції (сировина, матеріали, енергія — повністю; машини, обладнання — частково).

На мою думку, автори підручника «Экономика труда» під редакцією Н.А.Волгіна і Ю. Г. Одегова правильне визначають, що: «під продуктивністю в широкому розумінні слова в сучасних економічних умовах розуміють співвідношення між виготовленням продукції і послуг, з одного боку, і витратами праці на це виготовлення, з іншої…» [13, с 265]. Але в даному висловлюванні мова йде про загальну продуктивність, а не про продуктивність праці, у той час як наведене визначення притаманне саме продуктивності праці.

На мою думку, також слід зауважити те, що слід розмежовувати поняття «показник» і «категорія». Адже, часто вважають що продуктивність праці - це показник, що не відповідає дійсності. Продуктивність праці - це економічна категорія, яка відображає ефективність праці. А показником цієї ефективності є виробіток.

Деякі автори-економісти порівнюють продуктивність та інтенсивність праці. Так, наприклад, Б.М. Генкін пише «…продуктивність праці виражається її інтенсивністю…» [14, с 108]. Показники продуктивності праці та інтенсивності праці пов’язані між собою і характеризують ефективність праці, інтенсивність праці характеризує продуктивність, але не виражає її.

На мою думку, інтенсивність праці характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вище рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними і психологічними можливостями людського організму. Отже, інтенсивність праці має фізіологічні межі, тобто не може бути необмеженою. У зв’язку з цим, виникає поняття нормальної інтенсивності, що означає такі витрати життєвої енергії протягом робочого часу зміни, які забезпечують необхідні умови для повноцінного функціонування організму й повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня. Отже, інтенсивність праці є важливим фактором продуктивності, проте має певну фізіологічну межу і потребує дотримання фізіологічних норм людської енергії.

Під ефективністю праці слід розуміти соціально-економічну категорію, яка визначає ступінь досягнення тієї чи іншої цілі, співвіднесеної зі ступенем раціональності витрачання використаних при цьому ресурсів.

Отже, можна зробити висновок, що ефективність праці - це один з показників ефективності діяльності підприємства, що характеризується продуктивністю праці, інтенсивністю праці, складністю праці, якістю праці, умовами праці тощо.

Продуктивність праці - це плодотворність, продуктивність конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю часу (година, зміна, рік) або кількістю продукції виготовленою одним робітником.

Застосування продуктивності праці як показника дозволяє оцінити ефективність праці як окремого працівника, так і колективу працівників.

З всього вищесказаного можна зробили структурно-логічну модель зв’язку продуктивності і ефективності праці (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Розроблена структурно-логічна модель зв’язку продуктивності праці та ефективності праці.

Разом із цим, як справедливо відмітив Д. С. Синк «важливий не набір показників, а скоріше метод, за допомогою якого можуть утворюватись системи вимірювання продуктивності праці, що відповідають специфічним умовам діяльності підприємств харчування.» [17, с 135],.