Трансдукція. 
Генетика бактерій

Трансдукцією називають перенесення ДНК (хромосоми) віл клітини-донора до клітини-реципієнта за допомогою помірного бактеріофага. Цей процес супроводжується зміною генотипу реципієнтної клітини за одержання нею фрагмента генома донорної бактерії. Трансдукцію виявлено у дизентерійних бактерій, сальмонел, холерного вібріона, стафілококів, сінної палички та в інших бактерій. Відкрили цей процес у 1952 р. Н. Ціндер і Дж. Ледерберг під час дослідження сальмонел.

Розрізняють три типи трансдукції: запільну, специфічну і абортивну.

Загальна (генералізована, неспецифічна) трансдукція характеризується тим, що за нею можливе перенесення будь-якого гена або водночас кількох генів, які містяться в різних ділянках бактеріальної хромосоми. Трансдукція будь-якого маркера не залежить віл трансдукції інших за відсутності тісного зчеплення між ними. Перенесений фагом фрагмент ДНК-донора включається в гомологічну ділянку хромосоми реципієнта шляхом рекомбінації.

Специфічна трансдукція характеризується передаванням від донора до реципієнта строго визначених генів. Спеціалізовану (специфічну) трансдукцію Е. соІі фагом л вперше було виявлено і описано в 1956 р. Було показано, шо фаг л має здатність переносити бактеріальні гени, які містяться на бактеріальній хромосомі Е. соІі біля місця прикріплення фага. Гени, що містяться в інших ділянках хромосоми, фагом л не трансдукуються.

Цей тип трансдукції здійснюється дефективними помірними фатами, у яких частина геному замінена на фрагмент бактеріальної ДНК, шо завжди ковалентно зв’язаний з фрагментом фагової ДНК. Такі помірні фаги втрачають частину життєво важливих генів і здатність до лізису щодо трансдукованих бактеріальних клітин.

Абортивна трансдукція відрізняється від інших типів автономною поведінкою фрагмента донорного генома у разі перенесення його в реципієнтну клітину. Фрагмент ДНК хромосоми донора, занесений фагом, не включається в хромосому реципієнта, а локалізується в цитоплазмі. Тут він транскрибується, але не реплікується, а це приводить до того, що при поділі клітини цей фрагмент залишається лише в одній із дочірних клітин.

Трансдукція є досить поширеним механізмом рекомбінації у бактерій її використовують в гібридологічному аналізі ознак мікроорганізмів, при створенні генетичних карт тощо.

Набуття нових властивостей бактеріями у процесі літичної інфекції під впливом фага дістало назву фагової, або лізигенної конверсії. Конверсія відрізняється від трансдукції тим, шо фаг вносить у клітину ген іншої клітини. Фагова конверсія є одним із видів мінливості, завдяки якому клітина може набувати нових спадкових ознак.