Уривки1.Суть і призначення бізнес-плану.
Бізнес-план — це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Він є основою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвесторів до процесу фінансування розробки та реалізації підприємницької ідеї, до інноваційно-інвестиційних проектів.
У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні і слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту.
Бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві найважливіші функції:
1) зовнішню — ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;
2) внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) — опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.
Отже, за ринкової системи господарювання бізнес-план — це активний робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства; це документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту.
2. Цілі розроблення бізнес-плану.
Розробка бізнес-плану — це достатньо трудомісткий процес.
Опрацювання бізнес-плану як комплексного багатофункціонального документа має кілька цілей.
По-перше, бізнес-план — це інструмент для залучення зовнішнього капіталу, необхідного для реалізації підприємницького проекту. Бізнес-план містить відомості не лише про виробничі, ринкові, організаційні, а й про фінансові аспекти майбутнього бізнесу. Фінансові розрахунки, що наводяться в бізнес-плані, пояснюють, скільки необхідно стартового капіталу, на які цілі будуть витрачатися гроші, як будуть повертатися борги потенційним кредиторам, який рівень ризику бізнесу тощо. Усе це створює надійне, реальне підґрунтя для побудови ділових, конструктивних взаємин з тим, у кого підприємець має намір позичити гроші для реалізації свого проекту.
По-друге, на початковій стадії реалізації підприємницького проекту бізнес-план служить основним інструментом комунікації між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та робітниками. За допомогою бізнес-плану підприємець має переконати своїх майбутніх ділових партнерів, а також найманих працівників, що підприємницька ідея справді є перспективною, а головне, що в підприємця є обґрунтована реальна програма успішної реалізації такої ідеї. Бізнес-план стандартизує процедуру ознайомлення з бізнесом, заощаджує час, упорядковує контакти.
По-третє, бізнес-план — це спосіб моделювання системи управління майбутнім бізнесом. Практика свідчить, що успіх підприємницької діяльності визначають три фактори:
*правильне розуміння реальної ситуації в даний момент;
*чітка постановка цілей, що їх бажає досягти підприємець;
*якісне планування процесів переходу з одного стану в інший.
По-четверте, бізнес-план — це спосіб попереднього визначення перешкод та запобігання виникненню проблем на шляху до успіху. Опрацювання бізнес-плану примушує підприємця моделювати ситуації, розробляти різні сценарії, з’ясовувати проблеми, які можуть стати на заваді підприємницькому проекту. Це дає змогу завбачити багато проблем, уникнути ускладнень або належним чином до них підготуватися та заздалегідь визначити способи подолання перешкод. Звичайно, бізнес-план не може запобігти всім можливим помилкам, але він дає шанс підприємцеві ще раз обдумати, чи відповідатимуть його дії ситуації, яка може виникнути.
По-п’яте, бізнес-план — це спосіб розвитку особистих управлінських якостей підприємця. Коли підприємець складає бізнес-план, він має охарактеризувати всі сторони майбутнього бізнесу. У процесі розробки бізнес-плану підприємець набуває досвіду оцінки умов конкуренції, засобів просування товарів на ринок, використання переваг власного бізнесу, фінансового планування тощо. Навіть коли ця інформація ґрунтується на самих тільки припущеннях, процес її усвідомлення дає корисний досвід управління.
По-шосте, бізнес-план уможливлює перевірку реалістичності підприємницької ідеї ще до її практичної реалізації. Можливо, що в результаті підготовки бізнес-плану з’ясується, що за даних економічних умов здійснення підприємницького проекту є нереальним або економічно недоцільним. Звичайно, це досить сумний висновок, але його ліпше зробити тоді, коли бізнес існує лише в проекті, а не тоді, коли на нього вже витрачено гроші та сили.
3. Основні джерела одержання інформації для розроблення бізнес-плану.
Процес розробки бізнес-плану розпочинається з формування інформаційного поля, тобто зі збирання інформації щодо майбутнього бізнесу.
Інформаційне поле бізнес-плану — це сукупність документів чи даних правового, політичного, економічного, комерційного, науково-технічного, зовнішньоекономічного та соціального характеру, які забезпечують інформаційні потреби підприємця в процесі опрацювання бізнес-плану.
Таким чином, зусилля підприємця в процесі формування інформаційного поля бізнес-плану мають бути зосереджені в основному на пошуку маркетингової (конкуренти, споживачі, ціни, особливості просування на ринок), виробничої (технологія, устаткування, виробничі площі, сировина й матеріали, персонал), фінансової (дохідність і рентабельність, кредити, податки, страхування) та загальноекономічної (економічна ситуація, законодавство, політичні та соціальні умови, тенденції розвитку галузі) інформації. При цьому підприємці-початківці зазвичай не мають достатніх коштів для проведення маркетингових, науково-технічних та інших досліджень з метою отримання найоб’єктивнішої первинної інформації. Тому основними джерелами інформації для опрацювання бізнес-плану, як правило, є:
*власний досвід практичної діяльності;
*безпосередні контакти з майбутніми споживачами, постачальниками, торговими агентами;
*відомості про конкурентів, які отримують, збираючи всі наявні дані про них, контактуючи з їхніми працівниками;
*статистична інформація про стан і тенденції розвитку галузі (сфери майбутньої діяльності);
*поточні аналітичні огляди економічної та ринкової си-
туації;
*рекламні матеріали, інформаційно-комерційні матеріали виставок, ярмарків та науково-практичних конференцій;
*публікації з питань підприємництва тощо.
Корисним є також самостійне опитування потенційних споживачів.
4. Основні стадії розроблення бізнес-плану.
Найбільш складною є процедура опрацювання бізнес-плану для започаткування нового бізнесу. Узагальнення підприємницького досвіду дає змогу виділити в процесі розробки такого бізнес-плану три стадії: початкову; підготовчу; основну.
Якщо йдеться про розробку бізнес-плану для розширення вже наявного бізнесу, то необхідність у початковій стадії відпадає. Обґрунтовуючи проект удосконалення діяльності підприємства, теж можна обмежитися лише основною стадією.
Початкова стадія. Опрацювання бізнес-плану для заснування нового бізнесу починається з розробки концепції, тобто тих принципових рішень, які закладаються в його основу. У межах роботи над концепцією майбутнього бізнесу:
1) здійснюється пошук підп-ої ідеї;
2) вибирається сфера діяльності;
3) обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу;
4) приймається рішення щодо способу започаткування бізнесу.
Підготовча стадія. Наявність концепції власного діла ставить перед підприємцем велику кількість цілком конкретних запитань. Чим його бізнес відрізнятиметься від бізнесу конкурентів? Що сприятиме або заважатиме його становленню та розвитку? На які конкурентні переваги слід орієнтуватися? Якими мають бути програма дій та пріоритети діяльності майбутнього бізнесу? Отримати відповіді на них — це завдання підготовчої стадії розробки бізнес-плану.
Отже, на підготовчій стадії:
1) збирається та аналізується маркетингова, виробнича, фінансова й загальноекономічна інформація про майбутній бізнес (процес формування інформаційного поля бізнес-плану). Що більше інформації буде зібрано, то більш обґрунтованими будуть наступні розрахунки;
2) з’ясовуються сприятливі можливості та загрози розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі. Для вивчення факторів зовнішнього середовища всю їх сукупність, як правило, поділяють на три групи: загальноекономічні фактори; галузеві фактори; конкуренти;
3) оцінюються сильні та слабкі сторони фірми. Сильні сторони фірми — це її особливі, унікальні або принаймні оригінальні способи конкурентної боротьби. Слабкі сторони — це те, в чому фірма відстає від конкурентів;
4) визначається місія фірми, тобто головне призначення, специфічна роль, особливий шлях у бізнесі, що відрізнятимуть її від конкурентів;
5) формулюються конкретні цілі діяльності фірми, тобто чітко визначається те, чого фірма хоче досягти за певний проміжок часу;
6) аналізуються стратегічні альтернативи та вибирається стратегія діяльності фірми. Вибираючи стратегію, підприємець, як правило, орієнтується на одну з можливих типових стратегій бізнесу: контролю за витратами; диференціації; фокусування.
Основна стадія — це безпосереднє опрацювання бізнес-плану. Головна мета цієї стадії — довести економічну доцільність створення даного бізнесу, переконливо показати, як саме гроші чи інші ресурси потенційного інвестора забезпечать йому очікуваний зиск. Інвестор має побачити прибуток не після, а до того, як вкладе гроші в запропонований проект. Звичайно, зробити це можна за допомогою ретельно підготовленого бізнес-плану. При цьому сформульовані на початковій і підготовчій стадіях концепція, місія, цілі та стратегія майбутнього бізнесу створюють «каркас» бізнес-плану, визначають його спрямованість, логіку побудови і зміст відповідних розділів.
5. Зміст основних етапів процесу стратегічного планування в малому бізнесі.
Реальний процес розробки стратегії, який називається стратегічним плануванням, набагато складніший. Він охоплює кілька етапів.
1. Перед тим, як розпочинати будь-який бізнес, необхідно проаналізувати ситуацію. Такий аналіз, який звичайно називають оцінкою загального стану, має включати:
а) оцінку зовнішнього середовища, що в ньому здійснюватиметься бізнес, а також аналіз пов’язаних із цим середовищем сприятливих можливостей та загроз;
б) визначення переваг і недоліків майбутнього бізнесу.
2. Оцінивши загальний стан, можна братися до постановки цілей, тобто визначення того, чого конкретно і коли саме фірма хоче досягти. Цілі мають відбивати той рівень бізнесу, якого прагне підприємець, та водночас бути досяжними. Процес постановки цілей відбувається в два етапи:
а) формулювання основних напрямків діяльності;
б) постановка конкретних цілей діяльності.
Формулювання основних напрямків діяльності має допомогти підприємцеві глибоко усвідомити природу майбутнього бізнесу та визначити місію фірми. Водночас точно сформульовані напрямки діяльності допомагають установити конкретні, кількіс-
но визначені цілі, з’ясувати, на що, власне, сподівається під-
приємець.
3. Тієї самої мети можна досягти різними способами. Вибір способу досягнення мети передбачає визначення конкретних завдань. Стратегія, по суті, і складається з низки завдань, що в сукупності формують спосіб її досягнення. При цьому підприємцеві необхідно розробити кілька варіантів стратегій, оцінити кожний з них та вибрати найліпший.
4. Загальні завдання згодом розділяють на дрібніші складові, що конкретизують та уточнюють напрямок діяльності. Таку деталізацію називають складанням плану дій.
6. Методи стратегічного планування у підготовці стадії розроблення бізнес-плану.
На підготовчій стадії:
1. збирається та аналізується маркетингова, виробнича, фінансова й загальноекономічна інформація про майбутній бізнес (процес формування інформаційного поля бізнес-плану). Що більше інформації буде зібрано, то більш обґрунтованими будуть наступні розрахунки;
2. з’ясовуються сприятливі можливості та загрози розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі(SWOT-аналіз);. Для вивчення факторів зовнішнього середовища всю їх сукупність, як правило, поділяють на три групи: загальноекономічні фактори; галузеві фактори; конкуренти;
3. оцінюються сильні та слабкі сторони фірми. Сильні сторони фірми — це її особливі, унікальні або принаймні оригінальні способи конкурентної боротьби. Слабкі сторони — це те, в чому фірма відстає від конкурентів(SWOT-аналіз);
4. визначається місія фірми, тобто головне призначення, специфічна роль, особливий шлях у бізнесі, що відрізнятимуть її від конкурентів;
5. формулюються конкретні цілі діяльності фірми, тобто чітко визначається те, чого фірма хоче досягти за певний проміжок часу;
6. аналізуються стратегічні альтернативи та вибирається стратегія діяльності фірми. Вибираючи стратегію, підприємець, як правило, орієнтується на одну з можливих типових стратегій бізнесу: контролю за витратами; диференціації; фокусування.
У разі розробки бізнес-плану діючого підприємства невід’ємним елементом інформаційної бази має бути історична фінансова звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Відповідно до П(С)БО № 1 фінансова звітність в Україні складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до відповідних звітів. У додатку А наведено орієнтовний перелік питань, за допомогою яких можна одержати інформацію, необхідну для розробки бізнес-плану.
7. Суть методів стратегічного планування, що виправдали себе на практиці .
8. Фактори, що впливають на зміст бізнес-плану.
Зміст і структура бізнес-плану залежать передусім від тієї аудиторії, для якої його призначено. Вибір тієї чи тієї аудиторії, у свою чергу, залежить від цілей, які ставить перед собою підприємець, опрацьовуючи бізнес-план (залучення зовнішнього капіталу, комунікації з партнерами по бізнесу, моделювання системи управління майбутнім бізнесом, попереднє визначення перешкод та проблем, розвиток власних управлінських навичок).
Перше правило, якого має дотримуватися підприємець у процесі складання бізнес-плану, — це чітке визначення мети його розробки та конкретного адресата.
На зміст і структуру бізнес-плану суттєво впливають розміри бізнесу й обсяги фінансових потреб. Що масштабнішим є підприємницький проект, що більше інвестицій він потребує, то ширше коло питань має бути висвітлено в бізнес-плані, то детальнішими та обґрунтованішими мають бути відповідні розрахунки.
На змісті та структурі бізнес-плану позначається й специфіка сфери майбутнього бізнесу. Обґрунтування підприємницького проекту у сфері виробничої діяльності потребує складнішого та «об’ємнішого» бізнес-плану внаслідок самої природи цієї сфери. Навпаки, підприємець, який бажає розпочати роздрібну торгівлю, не має потреби в опрацьованому до дрібниць бізнес-плані.
Зміст і структура бізнес-плану залежать також і від інших факторів, зокрема:
*конкретних характеристик майбутнього продукту бізнесу та стадії його життєвого циклу;
*рівня конкуренції в галузі;
*можливостей розширення бізнесу в майбутньому.
Наявність багатьох факторів, які впливають на зміст, структуру та обсяги бізнес-плану (рис. 3.1), свідчать, що не існує певної стандартної, універсальної, «найліпшої» форми бізнес-плану. Кожний підприємець чи компанія складають бізнес-план по-своєму. Підходи до його розробки змінюються згідно з характером бізнесу, особливостями його середовища, конкретними цілями бізнес-плану, індивідуальними запитами потенційних інвесторів. Але це зовсім не означає, що не існує загальних вимог до опрацювання бізнес-плану. Є низка ключових питань, які мають бути ретельно вивчені, оцінені та висвітлені в кожному бізнес-плані.
9. Логіка опрацювання бізнес-плану.
Багато хто з підприємців помилково вважає, що структура
бізнес-плану й послідовність його розробки — це те саме, що завжди є якась перша позиція, з котрої треба починати. Такий хибний погляд на логіку розробки бізнес-плану підтримується існуванням програмних продуктів із жорсткою структурою, котрі задають одним-одну послідовність дій.
загальну логіку розробки бізнес-плану. На практиці можливі й певні відхилення.
1. вибір продукції (послуг) для ринку
2. дослідження ринкового середовища майбутнього бізнесу
3. вибір місцезнаходження фірми
4. прогнозування обсягів продажу продукції
5. визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу
6. опрацювання цінової та збутової політики
7. обґрунтуваня організаційних параметрів фірми
8. опис потенційних ризиків бізнесу і дії для їх мінімізації
9. оцінка фінансових параметрів бізнесу
10. написання висновків, щодо основних положень бізнес-плану.
10.Основні правила оформлення бізнес плану.
Бізнес-план — це своєрідний рекламний документ, на підставі якого можна зробити висновки не лише про бізнес, а й про його власників. Тому важливим є як зміст, так і зовнішній вигляд бізнес-плану.
Основними вимогами до стилю написання бізнес-плану є такі:
*стислість, простота і зрозумілість, широке використання графіки;
*функціональність (викладення лише корисної для читачів інформації);
*легкість сприйняття і знаходження потрібної інформації, що досягається поділом бізнес-плану на розділи та параграфи;
*забезпечення конфіденційності інформації про фірму та її діяльність.
Існують традиційні правила технічного оформлення типового бізнес-плану. Основні з них такі:
*наявність титульного аркуша (з позначенням на ньому повної назви фірми та засновників, їхньої адреси, телефонів тощо);
*наявність змісту бізнес-плану (перелік розділів і параграфів з наскрізною нумерацією сторінок);
*обов’язкове розміщення резюме (коротких висновків) перед основними розділами бізнес-плану (на його початку);
*наявність у кінці бізнес-плану додатків, що деталізують та уточнюють інформацію, подану в основних розділах;
*наявність приміток і посилань на джерела використаної інформації.
11. Призначення резюме бізнес-плану та вимоги до його змісту
Бізнес-план розпочинається з резюме. Резюме відкриває бізнес-план, але складають його тільки після того, як написано основні розділи бізнес-плану.
Головне завдання резюме — показати, що підприємець добре усвідомлює основні положення бізнес-плану та здатний чітко й логічно їх викласти. Занадто детальне та великого обсягу резюме важко читати. Занадто стисле — може створити неадекватне уявлення про бізнес. Резюме — це короткий (1—2 сторінки) огляд підприємницького проекту, його ключових, найбільш важливих та значущих аспектів, здатних привернути увагу потенційного інвестора та заінтересувати його в дальшому детальнішому вивченні бізнес-плану.
Складання резюме — важливий та відповідальний етап завершення роботи над бізнес-планом. Потенційні інвестори отримують багато різних підприємницьких проектів. Вони, як правило, спочатку читають резюме і, якщо воно їх не зацікавило, бізнес-план далі не розглядають. Тому резюме обов’язково: має бути написане так, щоб максимально зацікавити в ознайомленні з бізнес-планом; має дати читачеві достатньо чітке уявлення про питання, детальніше розглянуті в основній частині бізнес-плану.
На практиці резюме складають, використовуючи вже написану основну частину бізнес-плану. З кожного його розділу вибирають найбільш суттєві та «яскраві» аспекти майбутнього бізнесу.
Орієнтовний перелік ключових аспектів бізнесу, які викладаються в резюме, такий:
- опис концепції бізнесу, його можливостей, котрі забезпечуватимуть переваги на ринку, та стратегії їх реалізації;
- відомості про цільовий ринок бізнесу (основні споживачі, особливості їх обслуговування, передбачувані обсяги продажу, частка ринку);
- унікальні характеристики бізнесу, найсуттєвіші конкурентні переваги фірми, які мають місце або будуть створені внаслідок реалізації розробленої стратегії;
- відомості про компетенцію й професіоналізм керівника фірми та членів команди менеджерів;
- основні передбачувані показники фінансової діяльності фірми (прибутковість, період досягнення беззбитковості, термін повернення інвестицій тощо);
- характеристика загальних потреб у коштах, бажаної форми їх отримання, порядку та напрямків їх використання, форм повернення інвестору.
Резюме завершується особистою оцінкою підприємцем шансів на успіх його проекту.
12. Цілі складання та структура розділу „Галузь фірми і її продукція”
Підрозділ «Галузь, фірма та її продукція» опрацьовується в бізнес-плані, щоб:
- переконати читача в перспективності галузі, до якої належить вибраний бізнес;
- породити довіру до даного бізнесу описом переваг та особливостей його продуктів (послуг).
У структурі цього підрозділу, як правило, виділяють такі основні складові:
1. Сучасна ситуація, тенд-ії роз-ку галузі.
2. Фірма, її продукти і (або) послуги.
3. Патенти, товарні знаки, інші права власності на продукт (послуги).
4. Стратегія зростання фірми.
Цей підрозділ бізнес-плану починається, як правило, зі стислого аналізу стану справ у галузі. Для цього необхідно:
- навести загальні відомості про поточний стан справ у галузі та тенденції її розвитку;
- стисло охарактеризувати нові для галузі продукти і ринки;
- визначити нові чинники, які можуть у перспективі позитивно або негативно вплинути на розвиток галузі.
Крім того, у даному підрозділі необхідно розкрити концепцію поведінки фірми в галузі. З цією метою у бізнес-плані потрібно:
- дати загальну характеристику фірми;
- чітко описати продукт і (або) послуги, з якими фірма виходить на ринок.
В параграфі «Патенти, товарні знаки, інші права власності на продукт (послуги) важливо зазначити, чи має підприємець патенти, авторські свідоцтва на винаходи, або пояснити інші переваги, які могли б зашкодити вторгненню конкурентів на ринок даного бізнесу. До таких переваг, зокрема, належать: «ноу-хау»; торгові марки; товарні знаки; промислові та комерційні таємниці; ексклюзивні права розповсюдження товарів тощо.
В останньому параграфі підрозділу «Галузь, фірма та її продукція» необхідно розкрити перспективи розвитку бізнесу в майбутньому з погляду:
1) розширення обсягів виробництва та реалізації продукції (послуг) фірми;
2) можливості дальшого вдосконалення (модернізації) продукції фірми.
13. Зміст розділу „Галузь фірми і її продукція”
Підрозділ «Галузь, фірма та її продукція» опрацьовується для того, щоб переконати заінтересованих осіб у перспективності галузі, що в ній започатковується конкретний бізнес, та породити довіру до нього. У структурі цього підрозділу виокремлюються такі складові: а) сучасна ситуація і тенденції розвитку галузі; б) фірма, її продукти (послуги); в) патенти, товарні знаки та інші права власності на продукт (послуги); г) стратегія зростання фірми.
Цей підрозділ бізнес-плану починається, як правило, зі стислого аналізу стану справ у галузі. Для цього необхідно:
- навести загальні відомості про поточний стан справ у галузі та тенденції її розвитку;
- стисло охарактеризувати нові для галузі продукти і ринки;
- визначити нові чинники, які можуть у перспективі позитивно або негативно вплинути на розвиток галузі.
Джерелами інформації про галузь є різноманітні публікації, статистичні дані, результати аналітичних досліджень, що їх готують спеціалізовані галузеві організації.
Крім того, у даному підрозділі необхідно розкрити концепцію поведінки фірми в галузі. З цією метою у бізнес-плані потрібно:
*дати загальну характеристику фірми.
- стратегічні й тактичні цілі, стосовно позиції фірми на
ринку; іннов. д-сті; продуктивності; прибутковості; професіоналізму персоналу тощо;
- види діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, послуги тощо) та потреби клієнтів, які задовольнятимуться в межах кожного виду діяльності;
- стадія розвитку бізнесу (початок, перепрофілювання; розширення; виокремлення зі складу великої компанії);
- географічні зони, на які поширюється бізнес фірми.
*чітко описати продукт і (або) послуги, з якими фірма виходить на ринок
- Фізичний опис (техніко-експлуатаційні та споживчі параметри)
- Привабливість для покупця (основні вигоди, які отримує споживач; якості які виділяють продукт серед аналогів)
- Стадія розробки продукту (проект, дослідний зразок, промислова партія)
Зрештою, характеризуючи продукцію фірми, доцільно привернути увагу заінтересованих осіб до наявності патентів (авторських свідоцтв), «ноу-хау», товарних знаків, комерційних таємниць, ексклюзивних прав на продаж товарів тощо.
Особливо важливим для потенційних інвесторів є обґрунтування стратегії зростання (перспектив розвитку) фірми. У цьому обґрунтуванні виокремлюються: а) удосконалення (модернізація) продукції фірми в майбутньому; б) перспективне розширення обсягів виробництва й продажу продукції фірми.
14. Цілі розроблення розділу „Дослідження ринку”
Даний розділ скдадається для того, щоб переконати інвесторів у наявності ринку для продукції фірми та розкрити можливості цього ринку.
Цей підрозділ є одним з найскладніших у процесі розробки і водночас одним з найважливіших. Інші розділи бізнес-плану багато в чому залежать від результатів досліджень ринку. Наприклад, передбачувані рівні збуту безпосередньо визначають масштаби виробництва продукції, чисельність персоналу фірми, розміри залученого капіталу тощо.
У процесі дослідження ринку необхідно знайти відповіді на такі основні запитання:
1. Яким є ринок даного продукту в цілому?
2. Хто є основними споживачами продукту бізнесу?
3. Де треба шукати основну масу споживачів?
4. Які конкуренти на ринку можуть з’явитися в майбутньому?
Процедура дослідження ринку складається з кількох етапів:
1. Загальна характеристика ринку продукту фірми.
2. Цільовий ринок фірми.
3. Місцезнаходження фірми.
4. Оцінка впливу зовнішніх факторів.
15. Логіка написання та зміст розділу „Дослідження ринку”
Процедура дослідження ринку складається з кількох етапів, послідовність яких і визначає логіку викладу матеріалу. У його структурі, як правило, виокремлюють такі складові:
1. Загальна характеристика ринку продукту фірми.
2. Цільовий ринок фірми.
3. Місцезнаходження фірми.
4. Оцінка впливу зовнішніх факторів.
Дослідження ринку розпочинається з визначення його найзагальніших параметрів, до яких належать: розміри (потенціал) ринку (очікувані сукупні обсяги продажу); тенденції розвитку ринку, тобто відомості про зростання (стабілізацію, зменшення) ринку даного товару під впливом зовнішніх факторів; основні способи задоволення попиту споживачів даної продукції та основні можливі конкуренти.
Після визначення загальних параметрів, необхідно провести сегментацію ринку, тобто поділити споживачів на певні групи. Кожний сегмент ринку має відповідати таким вимогам: відбивати особливі потреби споживачів; становити практичний інтерес для передбачуваного бізнесу; бути досяжним, тобто забезпечувати реальні можливості контактів з кожною групою споживачів; бути однорідним за потребами, пріоритетами, звичками, купівельною спроможністю клієнтів. Залежно від типу товару (індивідуального або виробничого споживання) сегментація ринку може здійснюватися за такими ознаками: у першому випадку — географічними, демографічними, соціально-економічними, культурними; у другому — за типом та організаційно-правовою формою підприємства, рівнем ділової активності, обсягом мінімальної партії поставки товарів, мотивацією рішення клієнтів про закупівлю товарів на ринку.
Оцінка сегментів ринку дає змогу вибрати найліпший, потенційно найприбутковіший, тобто знайти для фірми цільову групу споживачів, на яку вона орієнтуватиметься. Проводиться за такими напрямками:
- відповідність цілей фірми можливостям, які відкриваються в сегменті;
- сильні та слабкі сторони фірми стосовно даного сегмента ринку (фінансові можливості фірми, кваліфікація і ресурси у сфері маркетингу, виробничий досвід, конкурентні переваги продукту фірми тощо);
- кошти, необхідні для розроблення продукту та його рекламування, створення мережі торгових представників тощо;
- сильні та слабкі сторони конкурентів та їх позиція на ринку;
- динаміка попиту (попит зростає, стабілізується, зменшується);
- можливості захопити певну частку ринку.
Для визначення місцезнаходження фірми необхідно провести ідентифікацію цільовоо ринку
у такій послідовності: 1) регіон країни (на основі аналізу демографічної ситуації, економічного потенціалу, купівельної спроможності споживачів); 2) область у регіоні (з урахуванням наближення до споживачів і постачальників сировини й ресурсів, наявності сировинних ресурсів, наявності трудових ресурсів і рівня оплати праці, сприяння ділового клімату розвитку даного бізнесу); 3) населений пункт в області (виходячи з оцінки місцевої конкурентної ситуації, транспортних комунікацій і рівня забезпечення комунальними послугами); 4) конкретні вимоги щодо облаштування фірми (можливі витрати на оренду, купівлю й ремонт наявних приміщень, на нове будівництво, вартість комунальних послуг, земельний податок тощо). Для цього використовують спеціальну матрицю вибору місця, яка враховує основні фактори розміщення та їхню рейтингову оцінку.
У процесі оцінки впливу зовнішніх факторів стисло визначають: а) рівень конкуренції б) майбутні джерела конкуренції; в) інші зовнішні фактори. Порівняльний аналіз ринкових стратегій конкурентів рекомендується проводити за окремою процедурою, що враховує привабливі оцінні показники продукту (якість, низькі ціни, широкий асортимент, післяпродажне обслуговування, продаж у кредит тощо). Такий порівняльний аналіз дає змогу чіткіше визначити сильні й слабкі сторони конкурентів; визначити власний спосіб побудови конкурентоспроможної ринкової стратегії.
16. Цілі та послідовність етапів складання розділу „Маркетинг-план”
Головна мета маркетинг-плану полягає в поясненні заінтересованим особам, як саме фірма має намір впливати на свій цільовий ринок і реагувати на ситуацію, яка там складається, щоб забезпечити збут своєї продукції. Маркетинг-план має пояснити стратегію виходу фірми на свій цільовий ринок та завоювання його. Процес формулювання цілей маркетингової діяльності фірми охоплює два етапи: 1) визначення орієнтирів (основних спрямувань) маркетингової діяльності; 2) формулювання кількох конкретних цілей з кількісним їх визначенням виходячи з особливостей цільового ринку, специфіки продукції та умов конкуренції.
Орієнтирами маркетингової діяльності фірми на певних стадіях життєвого циклу товару можуть бути: а) створення початкового попиту — на стадії виходу на ринок; б) підвищення початкового попиту збільшенням асортименту товарів — на стадії зростання попиту; в) утримання й збільшення частки ринку фірмою-лідером та забезпечення власного виживання дрібними фірмами — на стадії стабілізації попиту.
Послідовність розробки маркетинг-плану має передбачати:
1) по-перше, визначення цілей і завдань маркетингової діяльності (частка ринку; передбачувані обсяги продажу; розгалуженість системи збуту; параметри цінової політики; завдання рекламної кампанії; ключові параметри сервісного обслуговування тощо);
по-друге, вибір та обґрунтування стратегії маркетингу (засоби й канали збуту та реалізації продукту; політика ціноутворення; організація рекламної кампанії; політика підтримки продукту фірми);
по-третє, розрахунок бюджету маркетингу (визначення можливих витрат на реалізацію стратегії маркетингу);
по-четверте, формулювання аналітичних припущень щодо можливих обсягів продажу товарів фірми.
План маркетингу має практичне значення не тільки для потенційних інвесторів чи кредиторів.Він є для самого підприємця інструментом контролю за всіма показниками, пов’язаними зі збутом (обсяги продажу; ціни; канали збуту; параметри реклам кампанії тощо).
17. Зміст розділу „Маркетинг-план”
Головна мета маркетинг-плану полягає в поясненні заінтересованим особам, як саме фірма має намір впливати на свій цільовий ринок і реагувати на ситуацію, яка там складається, щоб забезпечити збут своєї продукції. Маркетинг-план має пояснити стратегію виходу фірми на свій цільовий ринок та завоювання його.
Маркетинг-план передбачає: визначення цілей і завдань марк д-сті; вибір та обґрунтування стратегії маркетингу; розрахунок бюджету маркетингу; формулювання аналітичних припущень щодо можливих обсягів продажу товарів фірми.
Процес формулювання цілей маркетингової діяльності фірми охоплює два етапи: 1) визначення орієнтирів (основних спрямувань) маркетингової діяльності; 2) формулювання кількох конкретних цілей з кількісним їх визначенням виходячи з особливостей цільового ринку, специфіки продукції та умов конкуренції.
Вибір та обґрунтування стратегії маркетингу (засоби й канали збуту та реалізації продукту; політика ціноутворення; організація рекламної кампанії; політика підтримки продукту фірми);
Стратегії збуту та реалізації продукту фірми передбачає: вибір типу каналу товаропросування (нульовий, однорівневий, дворівневий, трирівневий); визначення чисельності персоналу та принципів побудови служби збуту (за географічною ознакою або за видами товарів); розробку системи добору, підготовки та стимулювання працівників служби збуту.
Політика ціноутворення здійснюється поетапно, а найпоширенішими стратегіями ціноутворення є: стратегія проникнення на ринок, стратегія «зняття вершків», стратегія цінових ліній, або параметричного ціноутворення, стратегія преміальних цін, або знижок з цін, стратегія «опортуністичного ціноутворення».
Щодо реклами, то у процесі її опрацювання необхідно: чітко визначити конкретні цілі й завдання рекламної діяльності фірми; прийняти рішення про способи поширення рекламної інформації; скласти бюджет витрат на рекламу.
До стратегії маркетингу належить також і політика підтримки продукту, тобто розв’язання проблеми сервісу продукції фірми. У бізнес-плані треба відобразити основні елементи процедури гарантійного обслуговування.
Прогнозування обсягів продажу продукції фірми належить до головних цілей маркетинг-плану. Його можна дійснювати за часом, за окремими видами продукції, за певними групами споживачів. Здебільшого треба розробляти й варіантні прогнози (консервативний, найімовірніший, оптимістичний) і порівнювати їх з динамікою обсягів продажу основних конкурентів на ринку
18. Складові стратегії маркетингу та можливі підходи до їх висвітлення в бізнес-плані
У широкому розумінні стратегія маркетингу — це система конкретних стратегій щодо вибору і формування: цільового ринку фірми; номенклатури та асортименту продукції; системи збуту та реалізації продукції;політики ціноутворення; способів організації рекламної кампанії; політики підтримки продукції фірми.
В основу розробки стратегії маркетингу покладено вибір цільового ринку. При цьому можуть бути застосовані різні типи маркетингових підходів до розробки стратегії залежно від:
структурних характеристик даного цільового ринку (ринок у цілому; один сегмент ринку; кілька сегментів ринку);стадії життєвого циклу товару;ресурсних можливостей фірми;рівня однорідності продукту фірми; маркетингової стратегії конкурентів
Отже, маркетингові підходи:
- Мас