Висновок. 
Методи розвитку та формування координації рухів у дітей різного шкільного віку

Спритність це якість або здібність, яка визначає відношення нашої нервової системи до навичок. Від ступеня рухової спритності залежить наскільки швидко та успішно зможе побудуватися та чи інша рухова навичка та наскільки високого удосконалення її власник зможе досягнути. Здібність точно визначати та своєчасно змінювати положення тіла, здійснювати рухи у потрібному напрямку людина проявляє у відповідних умовах конкретної професійної, спортивної або іншої діяльності. Такі якості проявляються на спортивному майданчику, на футбольному чи гандбольному полі на килимі для боротьби, гімнастичних приладах та ін. Спортсмен проявляє такі здібності по відношенню до об'єкту, який рухається.

Спритність проявляється в здатності опановувати нові рухи і швидко перебудовувати їх відповідно до зміни обстановки. Показником спритності є координаційна складність рухів. Тут враховується час, необхідний для оволодіння складними рухами, і міра готовності, яка досягається в цьому русі після занять фізичними вправами і іграми.

Спритність розвивається досить повільно. Найбільші зрушення в координації рухів спостерігаються у дітей у віці від 7 до 12 — 13 років. У цей період створюється основа для оволодіння складними навичками в подальші роки. Структура мозку 2 — 8 літньої дитини вже майже ідентична структурі мозку дорослої людини. З 7 до 12 років відбувається швидкий розвиток рухового аналізатора, покращується дифференцировочна здатність зорового аналізатора. У 8 — 12 років лабільність нервово — м’язової системи досягає рівня, близького до рівня дорослого організму. Таким чином, діти повинні виконувати якомога більше вправ для виховання координації рухів. При цьому важливо удосконалювати м’язове почуття (уміння розрізняти темп і амплітуду рухів, міру напруги і розслаблення м’язів), а також почуття часу і простору.

Вправи для розвитку спритності потрібні як в дитячому, так і в підлітковому віці. Спритність удосконалюють у вправах зі швидкою зміною ситуацій, де потрібно точність, швидкість і координованість рухів. Для розвитку спритності корисні вправи з гімнастики (без предметів, з предметами, на снарядах), акробатики (стрибки з трампліну, на батуті), вправи з великими м’ячами — передачі, перекидання, лов та ін.

Звідси можна дійти висновку: Координація рухів є основною для розвитку інших фізичних якостей у дітей різного шкільного віку. Вона залежить від вікових, індивідуальних та статевих ознак дитини. Координація рухів не має вікових обмежень та її слід розвивати за принципом: «Чим раніше, тим краще». Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні такого прояву спритності, як орієнтація в просторі, перебудова рухів та виконання завдань у заданому ритмі.

руховий координаційний спритність.