Виклад основного матекріалу дослідження

Забезпечення системності дослідження передбачає звертання до культурологічних, мистецтвознавчих, психологічних його вимірів, які, різнобічно охоплюючи об'єкт аналізу означеної проблеми, визначаютьосновні рушії.

перспективного становлення педагогіки мистецтва.

Культурологічні засади. Розвиток суспільства нашого часу характеризується тенденцією до розширення меж людського спілкування. Глобалізація світу уможливлює діалог культур, де національні підходи, зберігаючивласні специфічні ознаки, виявляють тенденцію до «вписування» в контекст світової культури.

Розвиток культури сучасності опосередковано також розповсюдженням нових електронних засобів поширення її зразків. При цьому вони не відмежовуються від традиційної культури, а вбирають, адсорбуютьїї зразки, створюють нову «віртуальну реальність». Виявлення сучасних вимірів педагогіки мистецтва має враховувати, що розвиток культури постмодерністського суспільства, детермінуючись глобальними інтерактивними електронними засобами комунікації, спричиняє не тільки зниження творчих виявів сучасної людини, а й призводить її діяльність до елементарного акту бездумного споживацтва, втечі від реальності, відволікання від складності життя. Роздуми, заглиблення у внутрішній світ, робота над самоудосконаленням все менше привертають увагу сучасної людини. Її ціннісні орієнтири нівелюються, систематичний перегляд ТВ, шоу-програм, фонове сприймання музики дозволяє нав’язувати молоді потрібні міркування, спосіб мислення.

Мистецькі орієнтири ХХІ ст. визначаються цілим рядом характерних рис. Серед них особливої значущості для модернізації педагогіки мистецтва набуває, на наш погляд, врахування таких явищ, як співіснування різноманітних напрямів, концепцій, течій в мистецтві.

Мистецьке життя в будь-які часи характеризується сукупністю різних смаків, співіснуванням різних стилів. Монолітним нам видається тількимистецтво минулого, мистецтво, яке зберігається у культурній пам’яті людства. Натомість сьогодення сприймається якспівіснування різних мистецьких явищ.

Для нашого часу, зокрема, є характерним функціонування і народного, і академічного мистецтва; в сучасному суспільстві поряд із «серйозними» набувають популярності розважальні жанри; традиційне мистецтво розшаровується на елітарне і масове. Сучасний стан мистецької культури можна описати як свого роду поліфонічне існування різних художніх смаків. Багатоголосся форм, підходів, концепцій характеризує спосіб мистецького мислення не тільки професійних митців, а і широких верств населення. Для молоді характерним є розповсюдження масового мистецтва. Чим приваблює воно широку аудиторію?

Відзначимо такі характеристики, як ефект доступності, зрозумілості, розважальності. Феномен масовості виключає відтворення глибоких почуттів, активізацію широкої гами переживань людини. На першому плані - дії героїв, а не їхніє емоційне життя; сюжет, а не заглиблення у внутрішній світ особистості. Масове мистецтво не цікавиться розкриттям вершин і падінь людського духа, декоративна складова тут важливіша за зміст.

Попри естетичну збідненість, художню недосконалість, твори масового мистецтва знаходять відгук у школярів, молоді. Академічне ж мистецтво, що характеризується значною ускладненістю виражальних засобів, нерідко «відштовхує» масового слухача і глядача. Учнівська молодь, студентство подекуди сприймають творчість сучасних митців академічного жанру як «лабораторні експерименти», результат штучного, надуманого пошуку незвичайних форм втілення образного змісту. Суперечливий стан функціонування художніх творів в сучасну епоху не може не знайти відбитку у проблематиці педагогіки мистецтва.

Зародженню нових стилів, жанрів, форм у сучасному мистецтві сприяє розповсюдження технічних засобів поширення мистецтва. Інноваційний характер мистецького розвитку ґрунтується на функціонуванні і широкому побутуванні комп’ютерних технологій. поширенні мистецьких зразків через медіапростір. Широта віртуального середовища призводить також до глибоких змін в системі пізнання і творення мистецтва, вплив технічних засобів у сучасних умовах виявляється практично на усіх етапах створення художнього твору — від виникнення творчого задуму до трансляції кінцевого продукту засобами медіа. Загалом технічні засоби стають суттєвим чинником активізації творчих намірів митця і їхньої реалізації.Чи ж може педагогіка мистецтва не враховувати ці обставини?

Серед чинників, що визначають стратегічні напрями подальшої розбудови педагогіки мистецтва, відзначимо також соціально-психологічні характеристики сучасного студентства і учнівської молоді. Представники саме цієї спільноти виступають суб'єктами модернізації суспільства, оскільки ціннісні орієнтації теперішньої молоді завтра будуть превалювати в суспільстві.

Аналіз досліджень, що змальовують психологічний портрет сучасної молоді, дозволяє виокремити серед найхарактерніших ознак такі, як зміст моральних ідеалів, пізнавальні орієнтири і можливості, інтенсивність емоційної реакції, характер комунікативних стосунків, творчо-діяльнісні аспекти самостановлення. Зокрема, науковці відзначають, що моральні переконання у багатьох представників молодіжної спільноти відзначаються розмитістю, а ідеологічні установки — відсутні. Стильові стандарти життя спрямовано на споживацтво, освіта поціновується в молодіжному середовищі часто як спосіб досягнення фінансового успіху, досягнення комфортного способу існування. Натомість емоційні важелі життя сягають інтенсивного рівня. Старшокласники, студенти вразливі, яскраво реагують на зовнішні обставини, внутрішнє самовідчуття часто залежить від емоційного характеру спілкування.

Виявлення характерни хриспсихологічного портрету сучасного молодого покоління, аналіз культурологічних чинників та з’ясування специфіки мистецтва ХХІ століття допомагають системно підійти до дослідження тенденцій розвитку педагогіки мистецтва. Серед перспективних напрямів досліджень в галузі педагогіки мистецтва визначимо такі, як:

1) Реалізація виховного, пізнавального і розвивального потенціалу мистецтва.

Незмінну актуальність цієї проблематики зумовлено як соціальними потребами нашого часу, так і можливостями психологопедагогічної дії художніх образів. Здатність мистецтва інтерпретувати відтворювані події і явища саме з позицій автора, оцінна природа художніх образів уможливлюють потужний вплив мистецької освіти на формування особистості. Отже, перспективними є і будуть наукові розвідки щодо визначення і реалізації особистісно-формувальної функції мистецтва. Такі проблеми, як виховання світоглядних установок, духовності, високих моральних якостей особистості тощо в процесі мистецької діяльності визначають актуальність дослідницьких завдань і на сьогодення, і на майбутнє.

Належної уваги науковців заслуговує також аналіз можливостей втілення в навчальному процесі пізнавально-емоційної функції мистецтва. Пізнавально-розвивальний ефект мистецької діяльності ґрунтується на здатності художніх образів цілісно відтворювати світ, у всій повноті не тільки інтелектуального його осмислення, а і емоційного осягнення. Саме ця здатність мистецтва забезпечує його пізнавальну функцію. Чи досліджуються проблеми актуалізації пізнавальних можливостей мистецьких образів в педагогіці мистецтва? На сьогодні можна констатувати надто незначний інтерес науковців до цієї проблематики.

Між тим сучасна шкільна освіта характеризується значними перекосами в бік раціонального начала. Від сучасних дітей з самого малечку вимагається засвоєння надто широкого кола наукових знань, що призводить до зменшення або й втрати емоційно-духовних орієнтирів. Ці вимоги об'єктивно зумовлені потребами розвитку сучасної цивілізації. То ж педагогіка мистецтва має шукати відповіді на питання про те, як вберегти цілісність психічного життя сучасної молоді, яким чином сприйняття, оцінювання і творення художніх образів може протидіяти руйнаціям психіки сучасної людини, сприяти забезпеченню рівноваги і раціональних, і емоційних складових її внутрішнього життя. Мистецька діяльність як засіб емоційного розвитку особистості, активізація емоційно-гедоністичних чинниківхудожнього становлення учнів, визначення шляхів забезпечення психологічної розрядки школярів у процесі пізнання мистецтва і т.п. — актуальні проблеми педагогіки мистецтва.

2) Модернізація змісту мистецької освіти.

Потреба цього напрямку розвитку педагогіки мистецтва мотивується як розмаїттям художнього життя сьогодення, так і плюралізмом смакових уподобань сучасної молоді. Чи ж варто не зважати на цей факт при визначенні шляхів розвитку мистецької освіти? Можна, звичайно, не помічати, що «за вікном» ХХІ століття, робити вигляд, що нічого не змінюється в системі художнього навчаня і складати навчальні програми за старими зразками, але робити вигляд все важче.

Отже, теоретичні узагальнення щодо змістових орієнтирів сучасної мистецької освіти мають стати предметом наукових розвідок і практичних рекомендацій. Потреби розширення навчального матеріалу, зміщення акцентів його вибору, модернізація навчальних програм з мистецьких дисциплін не можуть не хвилювати науково-педагогічну громадськість.

На сьогодні, наприклад, педагогіка мистецтва має в своєму розпорядженні лише незначну кількість досліджень, що розкривають специфіку вивчення в шкільному класі чи студентській аудиторії популярної серед молоді музики. Подальший розвиток теорії і практики мистецької освіти повинен мати на меті подовження цієї тематики, розширення проблематики, пов’язаної із корективами у змісті навчальних мистецьких дисциплін.

Не тільки оновлення навчального матеріалу, а і способи його опрацювання, педагогічні умови, методи і форми донесення мають заволодіти увагою науковців. Відтворення в змісті мистецької освіти широкої палітри художніх напрямів, стилів, жанрів потребує розробки специфічної методики їхнього опрацювання. Навчити учнів відокремлювати істинне, по-справжньому цінне в різних течіях мистецтва від псевдохудожніх підробок, розвиток незрілих художніх смаків дітей та юнацтва — непрості завдання. Яким чином спрямовувати педагогічний процес? Протиставляти чи зіставляти твори, що належать до різних стилів? Віддавати перевагу поясненням вчителя чи спонукати учнів до осмислення власного художнього досвіду? Яку позицію має займати вчитель чи викладач — занурювати учнів у ситуацію критичного аналізу, чи збуджувати оцінювальні їхні можливості шляхом порівняння різних зразків мистецтва?

Відповіді на ці і подібні питання має шукати сучасна педагогіка мистецтва.

3) Інтеграційні процеси в мистецькій освіті.

Наукові розробки цього напряму присвячено, зокрема, дослідженню проблем взаємодії різних видів мистецтв у художньому розвитку особистості. Висновки щодо ефективності створення поліхудожнього контексту мистецького навчання характеризують здобутки педагогіки ще 70-х — 80-х років минулого століття. Що ж нині спонукає нас звертатись до цих питань? Виокремимо два фактори. По-перше, поліхудожня освіта містить потужні резерви активізації творчих проявів особистості через актуалізацію можливості цілісного впливу мистецтва. По-друге, наука не може проходити осторонь тенденцій розбудови мистецької освіти у сучасній школі, де яскраво проглядаються орієнтири інтеграційності.

Які наукові проблеми набувають найактуальнішого значення? З-поміж інших виокремлюємо дві. Перша — дослідження можливостей і шляхів реалізації цілісного впливу на особистість різних видів мистецтв у їхньомукомплексномупоєднанні.

Передбачається виявлення педагогічних орієнтирів у викладанні художньої культури як навчальної дисципліни, а також зосередження зусиль на реалізації в навчальному процесі ВНЗ і школи психологічних ефектів комплексного засвоєння різних видів мистецтв. Друга — визначення можливостей удосконалення навчання в одному з видів мистецтва на тлі проведення художніх паралелей з іншими видами мистецтва. Педагогіка мистецтва не має поки що в своєму розпорядженні науково обґрунтованих відповідей на те, яким чином спрямувати процес проведення художніх аналогій між фаховою підготовкою в основному виді мистецтва і художніми образами з інших видів мистецтва, щоб досягти очікуваного педагогічного ефекту.

4) Впровадження інтерактивних методик та медіа-освітніх технологій в навчальний процес з мистецьких дисциплін.

Наш час характеризується широким входженням інтернет-технологій в освітній простір. Не стоїть осторонь і педагогіка мистецтва від проблем використання комп’ютерних технологій в розвитку художньо-творчих якостей особистості, формуванні досвіду пізнання мистецтва. Мультимедійні технології інтерпретуються як засіб активізації інтересу учнів до занять музикою, образотворчим мистецтвом, літературною творчістю. Проведено вдалі спроби розробки методів формування фахової мистецької компетентності майбутніх учителів мистецьких дисциплін засобами мультимедійних технологій.

Важливо відзначити, що проведені дослідження стосуються різних вікових груп — плідно розробляються шляхи впровадження мультимедійних технологій в початкову школу; аналізуються особливості залучення підлітків до використання комп’ютерних можливостейу пізнаннімистецтва; певну увагу приділено вивченню проблем застосування інтерактивних методик та медіаосвітніх технологій у мистецькому розвитку майбутніх учителів мистецьких дисциплін.

Попри широкий інтерес наукової спільноти до питань інформатизації мистецької освіти, цілий ряд важливих аспектів цієї проблеми в теорії і практиці художнього розвитку особистості висвітлено недостатньо. До таких. насамперед, віднесемо необхідність ґрунтовного аналізу як позитивнихможливостей інформатизації мистецького навчання, так і можливих її вад, небажаних наслідків, прорахунків. Перед дослідниками стоїть нагальне завдання — встановитипедагогічнодоцільні межі впровадження мультимедійних технологій в мистецький освітній простір. Питання: «В чому полягає небезпека надто широкої опори на електронні засоби навчання в мистецькій освіті?», «Яким чином досягти органічної взаємодії традиційної методики і застосування комп’ютерних навчальних програм?», «Які технічні інновації можуть вплинути на творчий розвиток дітей, а які містять небезпеку гальмування творчих виявів, можуть призвести до шаблонного, стереотипного, споживацього мислення в мистецтві?» потребують науково обгрунтованих відповідей. Загалом пильної уваги науковців і педагогів-практиків потребують застереження соціальної психології щодо можливості девальваціїхудожньо-оцінювальних можливостей особистості, її здатності до індивідуального вибору, утвердження диктату масовості у естетичних перевагах особистості через надто широке застосування техніки. Інакше кажучи, надзвичайно актуальною у контексті педагогіки мистецтва на сьогодні лишаються проблеми «співвідношення техніки і творчості», «співвідношення техніки і емоційного реагування учнів на художні образи», «співвідношення техніки і асоціативного мислення особистості», тобто дослідження характеру впливу технічних інновацій на результати мистецької діяльності особистості, її художнього навчання і виховання мають привернути увагу науковців.

Серед невирішених на сьогодні проблем назвемо таку, як розробка і обґрунтування принципових, узагальнюючих засад застосування комп’ютерних технологій для удосконаленнямистецької навчальної діяльності. Звернімо увагу на те, що не тільки окремі методи, прийоми форми, а, і головним чином, провідні педагогічні установки потребують визначення і теоретичного осмислення.

Вирішенняпроблеми впровадження інтерактивних методик та медіа-освітніх технологій в навчальний процес з мистецьких дисциплін спонукає також подивитись під іншим ракурсом на виявлення оптимальних педагогічних умов мистецької діяльності з використаннямтехніки. Йдеться про проведення експериментальних досліджень щодо ефективності спеціально створюваних педагогом обставин роботи учнів з комп’ютером при пізнанні, оцінюванні і творенні мистецтва.

Загалом дифузія і взаємозбагачення педагогічних засобів традиційного і мультимедійного навчання в галузі мистецької освіти мають стати предметом наукового пошуку педагогіки мистецтва.

5) Специфіка художньо-педагогічної діагностики.

Сучасні тенденції розвитку мистецької освіти висувають складне завдання — розробку теоретичних засад і впровадження у практику педагогічної діагностики результатів художнього розвитку особистості, її досягнень в галузі музичної, хореографічної, образотворчої тощо діяльності. Складність вирішення цієї проблеми зумовлено специфікою оцінювання в галузі мистецтва, де об'єктивність аналізу результатів художнього діяння учнів завжди опосередковано суб'єктивним ставленням того, хто оцінює. Психолого-педагогічниймоніторинг мистецьких досягнень — надзвичайно відповідальна ланка побудови освітнього процесу. Якою має бути педагогічна діагностика в галузі мистецтва, які принципово важливі характеристики її мають значення для удосконалення художнього навчання і виховання школярів та студентів, в чому полягають оптимальні умови проведення педагогічної діагностики в галузі мистецької діяльності - нагальні питання педагогіки мистецтва сьогодення. Проблему педагогічної діагностики в галузі музичного навчання докладно розглянуто у докторському дослідженні О. Матвєєвої (2016 рік). Визначення ж засад оцінювання художніх здобутків учнів в інших видах мистецтва лишається актуальною проблемою.

Крім зазначених, принципово важливими для розвитку педагогіки мистецтва є проблема активізації інтуїтивних чинників творчого вирішення художніх завдань учнями; питання раннього виявлення, навчання і розвитку художньо обдарованих дітей та підготовки педагогічних кадрів, спроможних втілювати у практику мистецької освіти виклики сучасності у галузі культури, а також аналіз історичних витоків становлення мистецької освіти.