Як створити українську модель соціально-орієнтованої економіки?

Як створити українську модель соціально-орієнтованої економіки?

Процес глобалізації став прикметою, що характеризує сучасний стан світової економіки. Прийнявши як орієнтир інтеграцію у світову економічну систему, українська економіка зазнає впливу від цього процесу. Вихід на міжнародні ринки, як і залучення іноземних інвестицій для багатьох вітчизняних підприємств стали «рукою допомоги», що сприяло тимчасовому виходу з кризи. Виникаєзакономірне питання: «Чи відповідають принципи функціонування українського господарського механізму принципам, що лежать в основі господарювання розвинутих західних економік»? причому, слід зауважити, що принципи — це певною мірою орієнтири, постулати, досягнення яких у кожної країни буде по-різному, по-оригінальному. Щоб дати відповідь на це запитання проаналізуємо наступні дані. За даними ООН, 26,4% українців або 12, 5 млн. осіб живуть нижче офіційного рівня бідності.

Якщо говорити про місце нашої держави в міжнародних економічних рейтингах, то тут ми зайняли своє «гідне» місце поряд з країнами третього світу. Виникає цілком логічне питання: «Чому вже досить тривалий час Україна не може знайти потрібного шляху подолання негараздів і формування добробуту?». Адже кожна людина повинна знати, чого вона хоче досягти в своєму житті, а отже, і держава повинна усвідомлювати, чого саме вона прагне, що є червоною ниткою у її діяльності.

Головною метою соціально-орієнтованої ринокової економіки є надання соціальних прав і гарантій населенню, що закріплено у ст. 3. КУ: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Сьогодні в Україні необхідність здійснення ринкових перетворень формально не заперечує практично жодна політична сила, і це зумовлено об'єктивними факторами. Все частіше можна почути гасла на виборчих кампаніях: «Україна для людей», «Курс на соціалізацію суспільства» та ін. Однак від декларування гасел, до реального втілення їх у життя, як правило проходить не один рік. За цей час можуть змінитися і гаслі, і навколишня дійсність.

Щодо сучасної української дійсності, то треба зауважити, що бідність перетворилася на один із найважливіших чинників формування соціальної напруги, стрімкого зниження народжуваності, зростання обсягів еміграції, погіршення стану здоров’я населення ат зростання смертності. На думку вчених, формуються передумови так званої хронічної, успадкованої бідності - діти з бідних сімей приречені на злидарювання у дорослому житті (не отримуючи належної освіти і професійної підготовки, ставши дорослими, вони не зможуть повноцінно конкурувати на ринку праці, а отже не зможуть належним чином забезпечити гідне життя своїм нащадкам). Незважаючи на це, комплексної, стратегічно виваженої економічної та соціальної політики в Україні до цього часу не визначено.

Давайте розглянемо, яким саме критеріям повинен відповідати конкретний економічний устрій держави, щоб бути і соціальним, і ринковим одночасно.

Виділяють ряд складових соціально-ринкової економіки. До них відносять: правову державу, покликану гарантувати свободи та забезпечувати справедливий порядок; конкурентну ринкову економіку на засадах приватної власності, фінансово-кредитну систему з досконалими податковою, емісійною політикою та політикою митних ставок, фінансуванням, кредитуванням, стабільністю грошового ринку та контроль над грошовою масою; інвестиційну політику держави, різноманітні маркетингові заходи, які формують кон’юктуру ринку, механізм ціноутворення, а також соціальний порядок, який повинен бути цілеспрямованим і покликаним на створення належних умов для довгострокового збільшення доходів населення і підприємств, як вихідних джерел забезпечення достатнього рівня життя та соціального забезпечення громадян.

Не даючи детальну характеристику кожному з вищенаведених інструментів, все ж таки, треба звернути увагу на деякі реаліїї сьогодення стосовно вищеназваних інституцій регулювання ринку.

Фінансово-кредитна система, разом із податковою політикою залишають бажати кращого. Адже ні для кого не секрет, що наші податки не залишають вітчизняним підприємства жодного шансу на подальше функціонування.

Кредитування — дуже важливий інструмент у ринковій економіці. В цій сфері також існують певні труднощі, але шляхом розумних перетворень їх можна уникнути, а згодом ліквідувати повністю. Треба розвивати довгострокове кредитування не лише для підприємств, а й для цілих галузей народног огосподарства. Перш за все цьому повинна сприяти держава. По-друге, існує необхідність зменшення процентних ставок на грошові кредити в банках.

Істотна роль також приділяється маркетнговим заходам. Якщо відбудеться слідування гаслу «Купуємо українське!» — це буде досить потужним імпульсом у формуванні економічного іміджу нашої держави.

Ринкова цілісність економічної системи, ось на що потрібно звернути увагу уряду України. Державне регулювання не повинно спрямовуватися тільки на державний сектор економіки. Приватний сектор теж потребує уваги і його не можна залишати на саморозвиток чи блокувати взагалі.

Для подолання цих тенденцій в контексті посилення соціальної спрямованості розвитку власної держави необхідно вирішити важливі завдання: українська економіка соціальна ь Здійснити пошук власного шляху розвитку та уникнути сліпого копіювання зарубіжного досвіду;

ь Стимулювання конкурентного середовища, що дозволить підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів та послуг;

ь Відновлення соціальної справедливості у суспільстві за допомогою соціального вирівнювання та податкового регулювання, що дозволить сформувати потужний середній клас населення;

ь Підвищити відповідальність кожної людини за забезпечення власного добробуту на основі економічних свобод та активної участі у громадському житті;

ь Сприяння розвитку соціальної сфери через інвестиції у людський капітал, які є основою людського розвитку.

Отже, при врахування цих положень модель соціально ринкового господарства може і повинна стати основою соціально-економічного розвитку України. Соціально-орієнтована ринкова модель економіки України потребує поєднання сильної держави і сильного ринку, тому утвердження ринкової орієнтації у сфері економіки повинно відбуватися у поєднанні з відповідним посиленням ролі держави в соціальній сфері. Держава повинна проводити «турботливу» політику, спрямовану на зростання суспільного добробуту населення. І особливо слід підкреслити, що створення соціально-орієнтованої ринкової економіки буде можливим лише завдяки зміцненню зусиль усіх прошарків населення, політичних партій і рухів. Звісно, Україна ще має достатньо проблем на шляху досягення суспільного добробуту, але накопичений досвід та врахування власних ідей та умов розвитку дозволить віднайти та реалізувати власний шлях до соціально-економічного процвітання незалежної України.