Мікропроцесори. 
Архітектура персонального комп'ютера

Центральний процесор (CPU, від англ. Central Processing Unit) — це основний робочий компонент комп’ютера, який виконує арифметичні і логічні операції, задані програмою, керує обчислювальним процесом і координує роботу всіх пристроїв комп’ютера. Центральний процесор в загальному випадку містить у собі:

Арифметико-логічний пристрій;

Шини даних і шини адрес;

Регістри;

Лічильники команд;

Кеш — дуже швидку пам’ять малого обсягу (від 8 до 512 Кбайт);

Математичний співпроцесор чисел з плаваючою крапкою.

Сучасні процесори виконуються у вигляді мікропроцесорів. Фізично мікропроцесор являє собою інтегральну схему — тонку пластинку кристалічного кремнію прямокутної форми площею всього кілька квадратних міліметрів, на якій розміщені схеми, що реалізують всі функції процесора. Кристал-пластинка звичайно розміщується в пластмасовий або керамічний плоский корпус і з'єднується золотими проводками з металевими штирями, щоб його можна було приєднати до системної плати комп’ютера.

В обчислювальній системі може бути декілька паралельно працюючих процес-рів, такі системи називаються багатопроцесорними. Перший мікропроцесор був випущений в 1971 р. фірмою Intel (США) — МП 4004. В теперішній час випускається декілька сотень різних мікропроцесорів, але найбільш популярними і поширеними є мікропроцесори фірми Intel і AMD. [3].