Рекомендації та шляхи зниження фінансових ризиків на підприємстві

Отже, після проведеного аналізу ризиків можемо зазначити про наявність певних проблем на виробництві і наявні ризики також ще підкріплюються й іншими ризиками, а саме :

• — ризик надмірного виробництва конкурентами;
• — ризик перевищення кошторису витрат;
• — ризик, що пов’язаний зі зміною державних правил та зростання податків.
• — політичні: нестабільність політичної ситуації в країні, вирішення політичних суперечок в Парламенті гальмують прийняття важливих і необхідних законопроектів. Прогнозованість політичної ситуації в країні дасть можливість прогнозувати діяльність підприємства на значний проміжок часу;
• — фінансово-економічні: ціни на енергоносії та паливно-мастильні матеріали на загальнодержавному рівні нестабільні та дуже високі, що гальмує складання прогнозів та планів на тривалі проміжки часу. Висока зацікавленість держави і підтримка вітчизняного виробника, прийняття нового податкового кодексу, стабільність та прогнозованість цін на енергоносії дасть можливість зменшити собівартість продукції, що сприятиме зросту обсягів реалізації;
• — екологічні ризики: ризики, пов’язані з виникненням аварійних ситуацій;
• — ризики, пов’язані з невиконанням вимог природоохоронного законодавства;
• — виробничі ризики, пов’язані з інформаційними технологіями.

Основний ризик — відсутність бюджетного фінансування вугільної галузі на технічне переоснащення лав.

На ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» передбачений ряд заходів, націлених на досягнення і збереження обсягів виробництва, що дозволяють завантажувати основні виробничі потужності заводу і досягати позитивного економічного ефекту в роботі підприємства.

Певні ризики в діяльності товариства полягають в проблемах, які впливають на його діяльність та викладені далі. Для зменшення цих ризиків зусиль одного підприємства недостатньо, оскільки ступінь залежності від законодавчих або економічних обмежень значна [34].

У зв’язку з обмеженим державним фінансуванням шахт, ринок гірничо-шахтного обладнання практично не розвивається. Тому завод не може розглядати питання нарощування потужностей і розширення виробництва.

Плани на майбутнє:

• — збільшити об'єми реалізації за рахунок освоєння Російського ринку ГШО і розширення номенклатури виробів, що випускаються, реконструювати і модернізувати виробничо-технологічні лінії ;
• — в 2012 році планується виконати технічне переозброєння існуючих ділянок виготовлення стоїчно — домкратної групи механізованих кріплень в цехах № 10, 15 з метою нарощування потужностей, підвищення якості і продуктивності праці ;
• — розробити і освоїти виготовлення сумісно з ДОНУГИ і Автоматгормаш модернізованого електровоза на базі випуску моделі АМ8Д, що існує серійно, з кислотними батареями і новою системою управління, що відповідає вимогам безпеки;
• — освоїти виготовлення кріплення нового покоління типу ЗДТ, 1ДТР, орієнтованих на шахти Росії;
• — освоїти виготовлення гідростоєк механізованих кріплень всіх тіпоразмерів з ущільненнями з більш зносостійких матеріалів на базі технології фірми «Економос»;
• — організувати всі види ремонту механізованих кріплень в одному з цехів;
• — впровадити систему управління якістю продукції, що випускається ;
• — впровадити енергозбережне стаціонарне устаткування: пересувні компресорні установки і газові міні котельні.

У результаті проведених розрахунків також можна зробити висновок, що на кінець 2010 року підприємство перебуває на межі зон критичного і допустимого ризиків, тому що у підприємства є відносно високий ризик втрати фінансової стійкості. Якщо цей вид ризику не буде своєчасно нейтралізовано, підприємство втрачає можливість генерування необхідного рівня прибутку (внаслідок зростання вартості капіталу, що залучається), а також темпи свого стійкого зростання в майбутньому періоді. Ризик зниження фінансової стійкості належить до так званих структурних ризиків підприємства. Тому основним змістом процесу управління ризиком зниження фінансової стійкості підприємства виступає оптимізація складу позаоборотних і оборотних активів, з одного боку, а також співвідношення власного і позикового капіталу, з іншого.

В якості методу нейтралізації фінансових ризиків ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» можна запропонувати метод складання прогнозних значень, тобто підприємство може прогнозувати рівень фінансового ризику. Ми розглянули, як змінюється рівень фінансового ризику і прийшли до наступних висновків:

• — якщо у підприємства в перспективі виручка від реалізації має тенденцію до зниження, треба знайти способи зменшення постійних витрат і збільшення за рахунок цього прибутку від реалізації;
• — якщо у підприємства за несприятливої ринкової ситуації для його продукції є можливість вибору, то краще значно знизити натуральний обсяг продажів, дещо підвищивши при цьому ціни. Тоді втрати прибутку будуть менше, ніж при інших варіантах регулювання попиту;
• — при ситуації, коли виручка від реалізації знижується, недоцільно зниження цін компенсувати зростанням натурального обсягу продажів. При такій компенсації підприємство може втратити більше прибутку, ніж при зниженні цін, що забезпечує реалізацію натурального обсягу на базисному рівні;
• — при великій сумі загального прибутку і низькій частці у складі чистого прибутку обов’язкових витрат і платежів рівень ризику мало залежить від ставки податку на прибуток;
• — для зниження ступеня фінансового ризику підприємство в межах своїх можливостей має регулювати розміри своїх зобов’язань, які воно повинно виконати незалежно від величини отриманого прибутку. Це особливо важливо, якщо в перспективі передбачається зниження з яких-небудь причин величини чистого прибутку;
• — загальна ступінь ризику підприємства формується з ризику значної втрати прибутку від реалізації і ризику різкого зниження вільного прибутку. У випадках прогнозування зниження виручки від реалізації важливо забезпечити мінімум постійних витрат у її складі і мінімум фіксованих платежів за рахунок чистого прибутку.

Але, тим не менш, фінансовий стан підприємства тяжіє до зони допустимого ризику. Допустимий ризик — це ризик рішення, в результаті нездійснення якого, підприємству не загрожує втрата прибутку. У межах цієї зони діяльність підприємства зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони не перевищують розмір очікуваного прибутку.