Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Необхідною умовою досягнення мети кожного дослідження є розробка відповідної методології, яка дає змогу цілеспрямовано розв’язувати поставлені завдання та уникати дублювання отриманих результатів. Не менш важливий складник ефективної дослідницької діяльності - організація означеного процесу, від якої залежать як терміни розв’язання окремих завдань, так і достовірність експериментальних даних. Застосування в педагогічному процесі нових тренувальних впливів вимагає, щоб від об'єкта дослідження до науковця надходила термінова інформація.

Дослідження проводили протягом 2013;2015 рр. В експерименті брали участь студенти груп підвищення спортивної майстерності Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (експериментальна група) й студенти Луцького національного технічного університету (контрольна група). Контингент учасників експерименту був однієї вікової групи (18−20 років). Вивчалися документи планування навчально-тренувального процесу студентів, тренувальний режим, апробація окремих тестів.

На підставі даних науково-методичної літератури відібрано шість тестів та їхні модельні характеристики, які апробовано на практиці для комплексного оцінювання рівня фізичної підготовки волейболістів.

Тренування в кожній групі проводили чотири рази на тиждень. Тривалість кожного заняття — 90 хв. Контрольна група тренувалася за традиційною методикою: на фізичну підготовку витрачалося 2025 хв на кожному занятті. Тренувальні заняття спрямовано на розвиток основних фізичних якостей та спеціальних вправ волейболістів із різним рівнем фізичної підготовки. Основними засобами були спеціальні бігові вправи, імітаційні та підвідні вправи волейболістів, вправи з предметами, рухливі ігри, стрибкові вправи.

На відміну від контрольної групи, фізична підготовка в експериментальній групі проводилася на окремих заняттях. У вересні 2013 р. таких занять було вісім (щотижня по два), у жовтні 2013 р. — п'ять (чергування одной дворазових занять через тиждень), у листопаді 2013 р. — чотири (одне заняття на тиждень). Заняття проводили в тренажерному залі з використанням додаткового обладнання для волейболістів із різним рівнем фізичної підготовки. Тобто створювали оптимальні умови із розв’язання багатопланових завдань для розвитку фізичних якостей.

Педагогічне тестування застосували для вивчення рівня розвитку фізичних якостей, а саме: швидкості, швидкісної витривалості, сили, спритності, гнучкості, загальної витривалості, швидкісно-силової підготовки. Рівень фізичної підготовленості студентів визначала за допомогою педагогічного тестування основних фізичних якостей Середні показники результатів визначення рівня фізичної підготовки студентів, які займаються за традиційною програмою (контрольна група, далі - КГ) і спеціальною програмою, із використанням засобів волейболу (експериментальна група, далі - ЕГ), наведено в табл. 1.

Для визначення розвитку швидкості використовували контрольну вправу — біг 30 м. Визначаючи розвиток сили, застосовували контрольну вправу, під час виконання якої учасники приймали вихідне положення: лежачи на спині, ноги зафіксовані, руки прямі, витягнуті вгору над головою, утримуючи набивний м’яч. Учасник тестування намагався якомога швидше виконувати нахили вперед, торкаючись м’ячем гімнастичної лави (яка фіксує ноги) і назад, торкаючись м’ячем підлоги за головою. Підраховували повний цикл рухів, які студент виконував за 1 хв.

Для визначення рівня розвитку швидкісної витривалості застосовували «човниковий біг». Усі учасники тестування вишиковувалися вздовж лицьової лінії волейбольного майданчика. За командою викладача вони протягом 40 с виконували біг від однієї лицьової лінії до протилежної в прямому й зворотному напрямку, торкаючись (кожного разу) рукою лінії майданчика. За сигналом викладача, студенти зупинялись і викладач фіксував відстань, яку пробігав кожен із них. Відпочинок тривав протягом 1 хв, яку фіксував викладач. Після відпочинку «човниковий біг» повторювали за тими самими вимогами, які зазначено вище. Після виконання знову фіксувалася відстань, яку подолав кожен зі студентів. Різниця між показниками відстані, яку подолано в першій і другій спробах, є показником рівня швидкісної витривалості.

При оцінюванні розвитку спритності використовували вправу «човниковий біг 3*10 м».

Для визначення рівня гнучкості застосовували нахил тулуба вперед із положення сидячи.

При оцінюванні розвитку загальної витривалості використовували комплексну вправу, яка складалася з 3-х етапів. За сигналом кожен учасник почергово проходив три етапи.

• 1-й етап — «забігання на гімнастичну лаву». Студенти ставали вздовж гімнастичної лави, обличчям до неї. За сигналом викладача, вони протягом 15 с виконували забігання на гімнастичну лаву в такій послідовності: постановка на лаву лівої ноги на повну стопу, постановка на лаву правої ноги на повну стопу, постановка лівої ноги на підлогу на повну стопу, постановка правої ноги на підлогу на повну стопу. На цьому цикл руху завершувався.
• 2-й етап — кількість стрибків через резинку протягом 15 с, висота резинки -50 см.
• 3-й етап — вправа «жонглювання волейбольним м’ячем» протягом 15 с. Учасник тестування приймав вихідне положення, ноги розташовані паралельно на ширині плечей, коліна дещо зігнуті, тулуб нахилений уперед, волейбольний м’яч утримувався обома руками між ногами, права рука — попереду, ліва — позаду. Студент якомога швидше виконував зміну положення рук, тобто одночасно, відпустивши м’яч обома руками, права рука переносилася навколо правої ноги назад, а ліва — навколо лівої ноги вперед. Після виконання всіх етапів підсумовувалася кількість разів проходження кожного з них.

Таблиця 1 Результати визначення рівня фізичної підготовки студентів

Аналіз результатів дослідження свідчить, що показники рівня фізичної підготовки студентів, які займаються за традиційною програмою (два заняття на тиждень), суттєво нижчі як на початку, так і в кінці семестру, ніж показники студентів, котрі займаються за спеціальною програмою (три заняття на тиждень плюс одне — у тренажерному залі).

Студенти вищого навчального закладу, які займаються один раз на тиждень фізичним вихованням, мають низький рівень рухової активності. Це призводить до невідповідності рівня фізичної підготовленості контрольним нормативам із фізичного виховання, гальмує процес формування фізичних якостей. Результати дослідження підтверджують необхідність збільшення кількості навчальних годин із фізичного виховання хоча б удвічі.

Студенти експериментальної групи мають позитивну динаміку приросту фізичних якостей. Значна увага в розробці експериментальної методики приділялася питанням розвитку фізичних якостей студентів, для покращення яких раціонально підібрано методи тренування, основні компоненти навантажень (характер, інтенсивність, тривалість вправи; кількість повторень), тривалість і характер відпочинку, адже при їх покращенні відбуваються позитивні зміни в показниках рівня фізичного здоров’я. студент фізичний волейболіст Найчастіше ми застосовували вправи, що виконуються в аеробному режимі. Це пояснюється необхідністю розвитку функціональних можливостей організму студентів, загальний рівень фізичного здоров’я яких низький або нижчий за середній. При безперервному варіативному (змішаному) методі тренування істотно вдосконалюється аеробна ефективність фізичних навантажень. У процесі підвищення інтенсивності роботи рівень споживання кисню зростає. Повторення прискорень змушує організм працювати в режимі переключення від опрацьовування до повернення в низький функціональний рівень після завершення виконання вправи. Змішаний режим енергозабезпечення в зоні аеробних можливостей удосконалює діяльність вегетативної системи організму.

Для розвитку рухових якостей у студентів використано прості фізичні вправи: для розвитку витривалості — безперервний біг по доріжках стадіону; для швидкості - прискорення з різних стартових положень до 30−50 м, стартовий розгін, біг на місці та з упором у стінку, швидкісні повороти; для сили — підтягування на перекладині, вправи на брусах, зі штангою, набивними м’ячами, еспандерами, гантелями, на тренажерах.

Спеціальну силу розвивають вибірково, впливаючи на ті групи м’язів, які виконують основну роботу, водночас удосконалюючи їхню можливість виявляти необхідні зусилля в ігрових складних умовах. Для розвитку спеціальної сили використовують засоби, що відповідають структурі ігрових рухових навичок. Ефективність роботи ніг визначали низкою прийомів техніки, що застосовуються в ігровій обстановці. Тому розвиткові сили м’язів ніг потрібно приділяти особливу увагу. При цьому слід ураховувати специфіку: швидку зміну характеру зусиль; перемінні динамічні зусилля в поєднанні з переходом від максимальних напружень до відносного розслаблення й навпаки; для спритності — метання в ціль; стрибки в довжину та висоту з різноманітними ускладненнями (сплесками, ловінням м' ячів), вправи на рівновагу з додатковими завданнями; рухливі ігри зі складними завданнями; жонглювання; вправи на батуті, спортивні ігри (настільний теніс, бадмінтон, баскетбол), вправи на гімнастичних снарядах, елементи акробатики, різноманітні естафети, човниковий біг; для гнучкості — спеціальну розминку, розтягування на гімнастичній стінці та в різних положеннях за активної допомоги партнера, вправи на розтягування, які виконують пружно, серіями (2−4 ритмічних повторення), із поступовим збільшенням амплітуди й прискоренням темпу рухів. Кількість повторень для кожної групи суглобів із часом зростає: 8−10 повторень на перших заняттях, 20−30 повторень наприкінці четвертого місяця занять.