Педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у вищому педагогічному навчальному закладі

Реферат на тему:

Педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у вищому педагогічному навчальному закладі.

Сучасне оновлення соціально-економічного життя суспільства, зміна духовних, національних пріоритетів призвели до трансформації соціального замовлення у системи виховання. Саме тому, сьогодні, бажаним результатом роботи освітян є формування та розвиток активної особистості, громадянина, здатного до самостійної продуктивної соціально-позитивної діяльності. Вирішення завдання формування й впровадження нових суспільних цінностей безпосередньо залежить від розв’язання педагогічною наукою загальних проблем в освіті, модернізації змісту, форм та методів практики соціально-педагогічної роботи.

Сьогодні перед педагогічною наукою та практикою постає завдання значно підвищити ефективність соціально-виховної роботи, створити педагогічні умови для розвитку особистості студента на основі максимального врахування індивідуальних особливостей, талантів, обдарувань. В сучасних дослідженнях шляхів оптимізації професійної підготовки майбутніх освітян предметом критики стали педагогічний формалізм, абстрактне ставлення до особистості студента, заорганізованість та інші негативні явища, що не сумісні з сучасною державною політикою у галузі освіти. Саме тому надзвичайної актуальності набуває визначення ролі та місця інноваційних педагогічних технологій у вирішенні завдання особистісного розвитку майбутніх фахівців. За цих умов, вища школа повинна виступити координатором роботи по створенню сприятливих умов й узагальненню системи впливів всіх соціально-виховних інститутів з метою оптимізації особистісного розвитку майбутнього соціальних педагогів. Тому системі вищої, а особливо вищої педагогічної освіти потрібна політика протекціонізму з боку держави, суспільства, звернення до її інтересів і запитів. Без такої допомоги неможливе створення ефективних систем методичної роботи, які б сприяли розвитку особистості педагога, забезпечували б йому можливість активно включитися в діяльність по відтворенню суспільства, його духовності, внутрішньої культури і гідності. У свою чергу, демократизація та гуманізація освіти стимулюють діяльність вищих навчальних закладів по створенню сприятливих умов для формування педагога нової формації - який своїм прикладом активної життєдіяльності сприяв би особистісному розвитку молодої людини.

Гуманізація вищої школи — це поворот від політики «людини-гвинтика» до людини вільної, ініціативної, якій притаманна соціальна гідність, висока мораль, яскраві особистісні характеристики, громадськість, суспільна свідомість і високий творчий потенціал. Саме педагоги з такими якостями повинні здійснити кардинальний поворот, стати трансляторами оновлення в межах суспільства. Це є проблемою і одночасно програмою дій для кожного педагога, сутність якої - сприяння формуванню та розвитку нової системи мотиваційних орієнтирів, мислення, рис характеру сучасної студентської молоді.

Розгортання вітчизняної системи соціально-педагогічної роботи базується на глибокому вивченні і творчому осмисленні позитивного навчально-виховного досвіду минулого, який не тільки збагачує сучасну педагогіку теоретичними положеннями, але і дозволяє орієнтуватись на певну модель особистості, сприяючи виконанню сучасного соціального замовлення.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що проблемі формування та розвитку окремих якостей педагога завжди приділялась належна увага, зокрема таким її аспектам як: концептуальним засадам професійної підготовки майбутніх фахівців (В.П.Андрущенко, Р. С. Гуревич, А.О.Лігоцький, О. Г. Мороз, Л. О. Хомич, Я.В.Цехмістер) — підготовці майбутніх фахівців у контексті особистісно-орієнтованої освіти (Г.О.Балл, І.Д.Бех, С.І.Подмазін, В. В. Рибалка, Л.П.Сущенко), психолого-педагогічним основам формування особистості педагога (І.А.Зязюн, В. Н. Козленко, Г. С. Костюк, Н.В.Кузьміна, В. О. Моляко, Я. О. Пономарьов, Л.О.Савєнкова, С.О.Сисоєва) — характеристиці її рис (Л.І.Божович, В.К.Вілюнас, В. А. Крутецький, О. Н. Лук, А. К. Маркова, Н. Т. Петрович, О. Я. Савченко,) — дослідженню шляхів формування та розвитку особистості педагога (В.О.Кан-Калик, О. В. Киричук, Н. В. Кичук, М. М. Поташник, Т.І.Сущенко, Л.О.Хоміч).

Проблема професійної підготовки майбутнього соціального працівника і соціального педагога, зокрема, знайшла відображення в працях вітчизняних вчених (О.В. Безпалько, І.П. Григи., І.Д.Звєрєвої, А.Й.Капської, Л.І.Міщик, В.М. Оржеховської, В.А.Поліщук, Г. В. Троцко, С.Я.Харченко) — російських дослідників (В.Г. Бочарової., А. Я. Варги, А.Н.Дашкіної, А. В. Мудрика, В. Н. Келасова, Є.І.Холостової,. Н.Б. Шмельової та інших) — білоруських вчених (Г.А. Бутрим., Л.С.Барисік, Т.І.Бразовської, Н.Н. Полещук) — чисельних дослідженнях зарубіжних фахівців (Е.Енвал, Р. Гарбера, М. Грей, А. Келли, Д. Кокоса, Д. Максвелл, Е. Уілкінсон, Е. Уолша,).

Проте, проблема особистісного розвитку майбутнього педагога недостатьо досліджена, що й зумовило вибір пріоритетів нашого дослідження, а саме: вивчення педагогічних засад та закономірностей особистісного розвитку майбутнього соціального педагога та визначення особливостей цього процесу в умовах вищого педагогічного навчального закладу.

Означена проблема постає як наслідок тих суперечностей, які з’являються у процесі функціонування сучасної навчально-виховної системи, яка має створювати найсприятливіші умови для особистісного зростання майбутніх соціальних педагогів. Сутність наявних суперечностей полягає, по-перше, у недостатній розробленості поняття «особистісний розвиток», у суперечності між соціальною потребою в досвідчених, кваліфікованих фахівцях соціально-педагогічної сфери з розвинутими якісними показниками і недостатньо розробленими змістом і формами роботи сучасної вищої школи, що забезпечують формування та розвиток вищезгаданих якостей особистості соціального педагогапо-друге, між сприятливими умовами для самостійної, незалежної, творчої професійної діяльності, які складаються в період розвитку та оновлення незалежної держави і відсутністю скоординованої підготовки майбутнього соціального педагога до діяльності в досить складних умовах сучасної вищої школи. Такі суперечності суттєво впливають на ефективність навчально-виховного процесу вищого навчального закладу в цілому і кожного педагога, зокрема. На нашу думку, подолання означених суперечностей можливе внаслідок системного впровадження особистісного підходу до підготовки майбутнього соціального педагога та створення сприятливих організаційно-методичних умов особистісного розвитку майбутнього соціального педагога, а саме: влучного відбору змісту, форм та методів особистісного розвику майбутнього соціального педагогаорієнтації змісту навчальних предметів на особистісний розвиток студентіввизначення взаємозв'язків особистісного розвитку та форм організації самостійної навчальної діяльності студентіврозробки системи педагогічних технологій самоактуалізації майбутніх соціальних педагогів в процесі професійної практики тощо.

Зміст нашого дослідження базується на припущенні, що особистісний розвиток майбутнього соціального педагога набуває ефективності, якщо: він базується на педагогічних концепціях особистісного та особистісно-орієнтованого підходів до розвитку майбутнього соціального педагога в процесі його професійного становленняпедагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога будуються з урахуванням вітчизнняного та зарубіжного досвіду професійної підготовки майбутнього фахівцяпроцесу особистісного розвитку майбутнього соціального педагога надані якості технологічної моделізміст, форми та методи професійної підготовки майбутнього соціального педагога спрямовані на створення сприятливих для його особистісного розвитку умов.