Постановка проблеми. 
Детермінанти здоров'я населення: суть та особливості систематизації

Зміна стратегії державного управління у сфері охорони здоров’я є необхідною передумовою розвитку нового «здорового» суспільства. Її потрібно базувати на принципово новій інтерпретації причинно-наслідкових зв’язків між навколишнім середовищем (соціальним та фізичним) і здоров’ям населення, забезпечуючи формування якісно нових підходів до збереження здоров’я на індивідуальному і популяційному (глобальному, національному, регіональному) рівнях. Це неможливо без дослідження детермінант здоров’я, їх вивчення й аналізу залежно від демографічних, соціальних, економічних, екологічних та інших параметрів.

Актуальність теми

Сучасний стан здоров’я населення України викликає неабияке занепокоєння як у фахівців у цій сфері, так і у громадськості. Причиною цього є аналіз показників, що характеризують здоров’я населення, більшість із яких незадовільні й значно гірші за європейські. Це стосується, зокрема, показників очікуваної тривалості життя, у т. ч. здорового; загального коефіцієнту смертності; коефіцієнтів смертності осіб віком 0—64 роки, у т. ч. від хвороб органів кровообігу та травлення, злоякісних новоутворень; смертності й захворюваності на туберкульоз, захворюваності на ВІЛ/СНІД та інші інфекційні хвороби. На жаль, цей перелік неповний, його можна продовжувати.

Незадовільними є багато показників, що характеризують ризики для здоров’я на популяційному й індивідуальному рівнях. На популяційному це, насамперед, показники корупції, інфляції, яка призводить до зубожіння населення, зменшення фінансування медичної галузі тощо. Високими залишаються ризики здоров’ю на рівні індивідуума: тютюнопаління, споживання алкоголю, наркотиків тощо. Разом з цим недостатнім є споживання фруктів, бракує фізичної активності.

Драматичні події в Україні протягом 2014—2015 рр. суттєво поглибили зазначені проблеми. Вони потребують термінового розв’язання, адже зволікання загрожує національній безпеці, посилює депопуляцію населення та знижує якість людських ресурсів. Першочергове завдання — зміна наявних підходів до охорони здоров’я, адже нині більшість заходів з охорони здоров’я є екстенсивними: в умовах суттєво обмежених фінансових ресурсів у державі намагаються ліквідувати наслідки хвороб, замість запобігання їм. Тому важливим з методологічного і практичного погляду є пошук інноваційних напрямів розвитку сфери охорони здоров’я: поєднання високої мотивації населення щодо збереження здоров’я з ефективною медичною допомогою. Одним із таких напрямів є дослідження детермінант здоров’я, які мають бути покладені в основу державної політики охорони здоров’я населення.