Творча активність і праця
Важливість самостійної праці і творчості підкреслював і К. Ушинський. Порівнюючи людину, яка досягла успіху завдяки сумлінній праці і людину, яка проживає безтурботне життя, він впевнено заявляв, що перша буде значно щасливішою. Але не кожна трудова активність веде до щастя, адже «лише та діяльність дає щастя душі, зберігаючи її гідність, яка виходить з неї самої, отже, діяльність улюблена… Читати ще >
Творча активність і праця (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Ш. Амонашвілі за роки роботи з дітьми переконався, що «лише щаслива дитина може розвиватись духовно» [1], займатися творчістю і цікавою для себе роботою.
А. Сухомлинський був упевнений, що щастя дитини у великій мірі залежить від відчуття радощів у кожний момент життя, від того, як багато фізичних та духовних сил дитина віддає для створення щастя оточуючих. Сюди ж відноситься і творчість у будь — яких її проявах.
В. Сухомлинський переконував, що щастя в тому, щоб стати активними творцями життя. Кожний, на думку вченого, при бажанні, наполегливості, творчому пориві може стати самобутньою, неповторною особистістю.
Важливість самостійної праці і творчості підкреслював і К. Ушинський. Порівнюючи людину, яка досягла успіху завдяки сумлінній праці і людину, яка проживає безтурботне життя, він впевнено заявляв, що перша буде значно щасливішою. Але не кожна трудова активність веде до щастя, адже «лише та діяльність дає щастя душі, зберігаючи її гідність, яка виходить з неї самої, отже, діяльність улюблена, діяльність вільна» [13; 500].
К. Ушинський наполягав, що педагоги і батьки повинні слідкувати за тим, «щоб дитина більше знаходила щастя у діяльності, ніж прагнула до насолоди, причому не треба забувати, що гра, у якій самостійно працює дитяча душа, є також діяльність для дитини, і щоб вона більш насолоджувалась тим, що зробила вона сама, ніж тим, що їй було подаровано» [13; 515].
Одним з найяскравіших поборників ідеї праці як шляху до щастя був видатний педагог А. Макаренко. На його думку, справжнє щастя для людини — це «гарна праця, і, окрім того, вільна праця» [7; 375]. А. Макаренко був переконаний, що ні гроші, ні безтурботне життя не можуть принести дитині щастя, у своїй педагогічній діяльності він додержувався ідеї, що «щастя у робочому зусиллі, у відчутті самих м’язів, у просторій дорозі вперед, [.], у цьому злитті зі світовою справою» [7].
Висновки. Таким чином, можна стверджувати, що педагогіка торкається питання щастя людини. Проте не спостерігається одноманітність у визначенні поняття, але простежуються спільні риси, якими педагоги наділяють щастя. Але, незалежно від того, як саме бачать щастя ті чи інші вчені, вони сходяться на думці, що щастя є незамінним компонентом повноцінного розвитку та формування особистості.