Теорія поетапного формування розумових дій

Цю концепцію було розроблено в 50-ті роки XX століття, її засновником є наш співвітчизник, видатний педагог і психолог П.Я. Гальперін (1902;1988). Подальший розвиток вона дістала в роботах психолога і педагога Я.Ф. Тализіної.

В основі концепції лежить психологічне вчення про перетворення зовнішньої предметної діяльності на внутрішню психічну діяльність. Формування внутрішніх розумових структур психіки відбувається за допомогою освоєння зовнішньої соціальної дійсності. Тому навчання і виховання можна розглядати як процес інтеріоризації. Основна проблема полягає в тому, як оптимально керувати цим процесом. Теорія П.Я. Гальперіна дає відповідь на це запитання.

В навчальній діяльності автори концепції виокремили три складові: орієнтовну, виконавчу і контрольну. Орієнтовна — базується на використанні учнями об'єктивних умов, необхідних для цієї діяльності. Виконавча — забезпечує послідовне подолання основних етапів навчання. Контрольна — вимагає від учня спостереження за перебігом навчальної діяльності та порівняння її результатів із відповідними зразками, а в разі виявлення розходжень — відповідного коригування орієнтовної та виконавчої її складових. Уся діяльність є не самоціллю, а викликана певним мотивом. Коли мета завдання збігається з мотивом, дія стає діяльністю. Роль мотивації П.Я. Гальперін оцінює так високо, що поряд з п’ятьма основними етапами опанування нових дій він дає ще один етап — формування позитивної навчальної мотивації.