Висновки.
Стилі та методи керівництва на прикладі ДП "Волочиського заводу мінеральної води" ВАТ "Мотор Січ"
Удосконалення політики підготовки та перепідготовки персоналу викликане потребою у залученні окремих категорій персоналу, через відсутність яких на підприємстві не виконується частина функцій. Проведення запропонованої політики дає змогу отримати значну економію коштів у формі зниження витрат на навчання необхідних категорій персоналу. Для забезпечення ефективного управління економікою в нашій… Читати ще >
Висновки. Стилі та методи керівництва на прикладі ДП "Волочиського заводу мінеральної води" ВАТ "Мотор Січ" (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Під впливом науково-технічної революції та змін, пов’язаних з переходом країни до ринкової економіки, помітно ускладнилась професійна діяльність людей у всіх сферах народного господарства, зросли прямі втрати від неорганізованості або через невикористані можливості. Тому нині, як ніколи, організація діяльністі керівника набуває великого значення. Ще античні філософи стверджували, що відсутність порядку і організованості не замінить ніяка доброчесність.
Склад робіт, які виконуються менеджерами, визначаєтся багатьма обставинами. Це вид підприємницької діяльності, посада та її рівень в ієрархічній системі, кваліфікація управлінського персоналу, наявністъ заступників і помічників, фінансовий стан підприємства і його конкурентноспроможність, ніша, яку займає підприємство на ринках збуту основних видів продукції (послуг), стиль роботи менеджера тощо.
Нині в США та в переважній більшості інших англомовних країн виділяють три або чотири групи менеджерів (керівників), залежно від того рівня, який вони займають в ієрархії управління: вищий — executives, високий — senior, або uppermiddle managers, середній — middle managers і нижчий — entry level menegers, або supervisors.
Для успішної діяльності сучасний керівник (менеджер) повинен володіти високими організаційними здібностями, які знаходять свій вияв у розсудливості, підприємливості, твердості характеру, вимогливості, сміливості і схильності до обгрунтованого ризику, стриманості, вмінні безпомилково оцінювати людей, вибирати стратегію і тактику діяльності, схильності до високої працездатності і звичці до вольового напруження.
Необхідність ефективно управляти викликає потребу спеціальної підготовки керівних кадрів, проведення серйозних монографічних досліджень діяльності керівників різних ієрархічних рівнів з тим, щоб створити сучасну наукову базу, у тому числі еталони-зразки вмілого розв’язання конкретних управлінських задач.
Для забезпечення ефективного управління економікою в нашій країні необхідно оволодівати найновішими знаннями, розвивати у кожного менеджера навички ефективної діяльності в сфері управління, критично вивчаючи кращий вітчизняний і зарубіжний досвід, способи і методи прийняття оптимальних господарських рішень.
Система показників ефективності управління повинна грунтуватися на зіставленні досягнутих організацією результатів у їх вартісному еквіваленті з величиною управлінських зусиль. Управлінські зусилля певною мірою можуть бути оцінені в кількісному вираженні через величину витрат на управління.
Керівництво підприємства намагається проводити політику чіткого планування роботи, привести виробничі фонди до необхідної межі використання, вчасно проводити оплату праці, вирішувати соціальні проблеми, що є особливо актуальними у наш час.
У 2005 році підприємство значно покращило свій економічно-фінансовий стан.
Відбулась деяка стабілізація деяких показників. Темпи падіння обсягів виробництва та реалізації продукції, такі характерні для роботи більшості великих підприємств у наш час, були скорочені .
До проблем підприємства також можна віднести недостатнє оснащення комп’ютерною технікою, відсутність розвиненої комп’ютерної мережі і програмного забезпечення, яке б відповідало потребам підприємства, мало велику інформаційну базу і було б адаптовано до його специфіки.
Дочірнє підприємство «Волочиський завод мінеральної води» ВАТ «Мотор Січ» проводить систему підвищення кваліфікації з відривом і без відриву від виробництва; це семінари і організація занять на підприємстві, обмін досвідом з іншими підприємствами, інші види підвищення кваліфікації, але вказані види навчання проводяться тільки за профілем і не стосуються, як правило, керівного складу підприємства.
На основі результатів дослідження виявлено необхідність вжити додаткових заходів у сфері впровадження системи мотиваційного моніторингу, вдосконалення підготовки і перепідготовки персоналу, вдосконалення механізації процесу прийняття управлінських цілей, формування ефективного стилю керівництва.
Мотиваційний моніторинг — це система постійного спостереження і контролю стану мотивації трудової діяльності з метою його оперативної діагностики й оцінки в динаміці, прийняття кваліфікованих управлінських рішень в інтересах підвищення ефективності виробництва.
Удосконалення політики підготовки та перепідготовки персоналу викликане потребою у залученні окремих категорій персоналу, через відсутність яких на підприємстві не виконується частина функцій. Проведення запропонованої політики дає змогу отримати значну економію коштів у формі зниження витрат на навчання необхідних категорій персоналу.
Передумовою використання комп’ютерної техніки у якості засобу зниження залежності виконуваних робіт від динаміки чисельності управлінського персоналу є умовний розподіл управлінської праці на рутинну, яка являє собою сукупність стандартних операцій, які часто повторюються, не здатні покращувати показники ефективності управління, але їх невиконання погіршує роботу підприємства, та творчу, до якої відносяться нестандартні роботи та рішення, направлені в першу чергу на зростання ефективності. Вивільних керівників можна перевести у відділ маркетингу. На думку спеціалістів введення це призведе до збільшення обсягів реалізації продукції на 10−15% і, зрозуміло, виростуть прибутки підприємства Широке комплексне впровадження засобів механізації і автоматизації дає змогу значно підвищити організацію діяльності керівного складу на підприємстві.
Стиль керівництва є складною категорією і до нього висуваються досить жорсткі вимоги. Можливості реалізації останніх значною мірою залежать від психологічної структури колективу, норм поведінки і характеру комунікацій між його членами. Разом з тим об'єктивні зміни в умовах функціонування соціально-економічних систем і в діяльності апаратів управління їх зумовлюють потребу постійного удосконалення стилю роботи керівників, їхніх відносин з колективами і з окремими працівниками.