Постановка завдання. 
Проаналізувати розвиток державного аудиту ефективності публічних коштів в Україні

Виклад основного матеріалу дослідження. У 2011 р. Наказом Міністерства фінансів України було затверджено стандарти внутрішнього аудиту [1]. Крім фінансового аудиту та аудиту відповідності сфера застосування внутрішнього аудиту охоплює також і аудит ефективності, який, згідно із документом, являє собою оцінку діяльності установи щодо ефективності функціонування системи внутрішнього контролю, ступеня виконання і досягнення цілей, визначених у стратегічних і річних планах, ефективності планування і виконання бюджетних програм і результатів їх виконання, якості надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій, завдань, визначених актами законодавства, а також ризиків, які негативно впливають на виконання функцій і завдань установи [2].

Аудит ефективності виник у середині минулого століття, коли органи державного фінансового контролю низки країн (зокрема, Канади та Швеції) почали проводити перевірку державних видатків не лише щодо їх відповідності до вимог законодавства, але й з точки зору суспільної корисності, тобто результатів, які суспільство отримало від законно витрачених бюджетних коштів. Поряд із фінансовим аудитом поступово почав розвиватися новий підвид контролю державного бюджету, який отримав назву «аудит адміністративної діяльності» чи «аудит ефективності». Аудит адміністративної діяльності (ААД) у своїй сучасній формі зародився у Швеції в середині 60-х років на основі теорії «трьох Е», тобто на тих головних елементах, які характеризують стан управління публічними ресурсами: 1) економія (economy) — ощадність, бережливість, ступінь мінімізації витрат із огляду на якість продукту — «витрати менше»; 2) ефективність (efficiency) — продуктивність, ступінь корисності споживання ресурсів для створення продукту — «витрачати добре»; 3) результативність (effectiveness) — дієвість, успішність, рівень досягнення мети — «витрачати мудро» [3].

Аудит ефективності - це форма державного фінансового контролю, що забезпечує оцінку ефективності роботи підконтрольних об'єктів (установ, відомств, органів державної влади) з виконання державних функцій і використання державних ресурсів, розробку пропозицій щодо підвищення ефективності їх діяльності.