Аналіз собівартості продукції ВАТ «Мотор Січ»

Собівартість продукції - один з найважливіших показників економічного аналізу. У ньому фокусуються у грошовому вираженні витрати матеріально — технічних, трудових та фінансових ресурсів у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції. Собівартість належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємств і показники рентабельності.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її відображення у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Залежно від мети та предмета аналізу використовують різні класифікаційні ознаки витрат. Розглянемо основні з них.

Класифікація за рахунками класу 9 здійснюють згідно з діючим Планом рахунків бухгалтерського обліку, що був запроваджений одночасно з міжнародними стандартами фінансової звітності, тобто з 1 січня 2000 р. Згідно з класифікацією облік витрат виконують так: собівартість реалізації; загальновиробничі витрати; адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати; втрати від участі в капіталі; інші витрати.

Такий розподіл витрат не має аналогів у вітчизняній практиці. Істотна особливість наведеної класифікації полягає в тому, що, оскільки «собівартість реалізованої продукції» не включає адміністративних витрат і витрат на збут, з’являється можливість визначити витрати на виробництво без перекручень та застосування штучних методів розподілу накладних витрат за видами продукції. Витрати за наведеними статтями відображають у розділі І форми № 2 «Звіту про фінансові результати».

Класифікація за економічними елементами операційних витрат: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні борги та втрати від знецінення запасів, визнані економічні санкції тощо). Дані про економічні елементи витрат обліковуються за класом 8 Плану рахунків і відображаються у фінансовій звітності (форма № 2, розділ ІІ «Елементи операційних витрат»). Витрати за цією ознакою визначають по підприємству в цілому з метою аналізу структури витрат (вертикальний аналіз), порівняння її зі структурою економічних елементів витрат інших підприємств галузі, а також аналізу динаміки зміни економічних витрат у часі (горизонтальний аналіз). виявлення тенденцій змін (трендовий аналіз).

Класифікація за калькуляційними статтями собівартості на одиницю продукції (робіт, послуг). Собівартість реалізованих товарів визначають за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Собівартість реалізованої продукції складається з виробничих витрат та наднормованих виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції включаються: прямі матеріальні витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до оплати праці; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Основна мета калькулювання собівартості на одиницю продукції - проаналізувати витрати за калькуляційними статтями у часі, порівняти витрати на виробництво продукції з ринковими цінами, визначити її прибутковість або збитковість, оцінити власну конкурентоспроможність і в разі потреби скоригувати структуру виробничої програми.

Класифікація витрат за ознакою їх розміру від обсягів виробництва: змінні і постійні.

Класифікація витрат за способом віднесення на собівартість продукції: прямі та непрямі. Використовують її для складання калькуляцій на одиницю продукції. а також для розподілу непрямих витрат за економічними елементами. До прямих належать технологічні витрати матеріалів та заробітна плата працівників. До непрямих — витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта економічно доцільним шляхом: загальновиробничі витрати, адміністративні витрати і витрати на збут.

Класифікація витрат за місцями виникнення: цехи, дільниці бригади, функціональні підрозділи (використовують для відповідного контролю та аналізу собівартості).

Факторний аналіз собівартості продукції передбачає аналіз: динаміки операційних витрат; чинників зміни витрат на 1 грн. реалізованої продукції за порівнянними і непорівнянними виробами, а також за групами продукції за віком їх випуску; впливу на собівартість окремих груп продукції за рівнем їх рентабельності; структури операційних витрат за економічними елементами; собівартість за калькуляційними статтями витрат.

Аналіз динаміки операційних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції.

Операційні витрати ВАТ «Мотор Січ» за 2 півріччя 2004 року (попередній період) становлять 8390 тис. грн., за 1 півріччя 2005 року (звітний період) — 9000 тис. грн. Збільшення витрат спричинюється збільшенням матеріальних витрат: сукупні витрати збільшились на 7.27%. а матеріальні - на 11.66% (їх частка в сукупних витратах найбільша — 50%).

Таблиця 3. — Вихідні дані для аналізу операційних витрат.

Витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції за попередній період.

за звітний період.

Витрати зменшились на 1.66% завдяки тому, що темпи збільшення виручки від реалізації продукції перевищили темпи збільшення собівартості відповідно 9.09 та 7.27%. Випередження становить 1.82 пункта.

Витрати на 1 грн. реалізованої продукції за звітний період у порівнянних цінах становлять.

.

що нижче, ніж за попередній період, на 1.19%.

Аналіз впливу чинників зміни витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції.

Витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції змінюються зі зміною цін реалізації продукції, собівартість одиниці продукції та структури виробництва.

Вихідні дані та проміжні розрахункові показники для подальшого аналізу наведені в табл. 4. З метою кількісного оцінювання впливу на рівень відносних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції таких чинників, як зміни цін на продукцію, собівартість та структурні (асортиментні) зміни, в аналізі потрібно виокремити порівнянні та непорівнянні вироби. Для спрощення записів не будемо конкретизувати ці вироби, а позначимо їх буквами алфавіту.

У розглядуваному прикладі до першої групи належать вироби А, В, Г, Д, Є, до другої - Б і Ж. Аналітичні розрахунки, що виконані за вихідними даними таблиці 4, наведені в таблиці 5.

Сукупні витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції за звітний період порівняно з попереднім зменшились на 1.52 коп.: у тому числі у групі порівнянних виробів витрати зменшилися на 7.42 коп., а в групі непорівнянних виробів, навпаки, збільшилися на 5.9 коп. У свою чергу, у першій групі витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції зменшилися завдяки ціновому та структурному чинникам і збільшились унаслідок підвищення собівартості одиниці продукції. Значне збільшення витрат у групі непорівнянних виробів зумовлене насамперед збільшенням собівартості та структурними змінами.

Таблиця 4. — Вихідні дані та проміжні розрахункові показники для аналізу собівартості продукції.

Примітка: кол.10 = гр.3*гр.5; кол.11 = гр. 4 * гр. 6; кол.12 = гр. 3 * гр. 7; кол.13 = гр. 3 * гр. 8; кол.14 = гр.4 * гр.9; кол.15 = гр.10 — гр. 13; кол.16 = гр. 11 — гр. 14; кол.17 = гр.15 / гр. 10; кол.18 = гр. 16 / гр. 11.

Таблиця 5. — Аналіз впливу чинників витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції.

Вид виробів.	Витрати на 1 грн. реалізованої продукції, коп., за період.	Фактичні витрати на 1 грн. реалізованої продукції за цінами попереднього року.	Структура продукції за вартістю, частки од., за період.	Зміни витрат на 1 грн. реалізованої продукції, коп.
	разом.	у тому числі за рахунок змін.
	попередній.	звітний.	попередній.	звітний.	собівартості.	ціни реалізації.	структури виробництва.
	Розрахунки за даними табл.4.	Розрахунки за даними табл.5.
	До суми гр.11.	До суми гр. 10.	гр. 7 + гр. 8 + гр. 9.	(гр. 3 — гр. 1) х гр. 5.	(гр. 2 — гр. 3) х гр. 5.	(гр. 5 — гр. 4) х гр. 1.
1. Порівнянні вироби: А.	91.05.	90.0.	94.74.	0.17.	0.11.	— 5.57.	+0.41.	— 0.52.	— 5.46.
В.	89.97.	95.33.	119.55.	0.20.	0.15.	— 3.69.	+4.44.	— 3.63.	— 4.50.
Г.	85.14.	85.71.	85.71.	0.21.	0.175.	— 1.88.	+0.10.	0.00.	— 2.98.
Д.	79.86.	73.66.	94.04.	0.20.	0.165.	— 3.81.	+2.34.	— 3.36.	— 2.79.
Є.	97.91.	95.93.	91.86.	0.05.	0.14.	— 8.53.	— 0.85.	+0.57.	+8.81.
Разом за групою 1.	86.98.	87.54.	96.08.	0.83.	0.74.	— 7.42.	+6.73.	— 6.32.	— 7.83.
2. Непорівнянні вироби Б.	113.25.	;	;	0.17.	;	Розраховується за групою разом.
Ж.	;	97.00.	;	;	0.26.
Разом за групою 2.	113.25.	97.00.	157.62.	0.17.	0.26.	+5.9.	+11.5.	— 15.8.	+10.2.
Сукупний обсяг реалізованої продукції.	91.52.	90.00.	;	1.0.	1.0.	— 1.52.	+18.23.	— 22.12.	+2.37.

Аналіз впливу собівартості окремих груп продукції за рівнем їх рентабельності.

Аналіз впливу планових та фактичних витрат за зазначеними групами продукції наведено у таблиці 6.

Таблиця 6. — Аналіз впливу змін витрат за групами продукції за рівнем їх рентабельності.

Наведені дані свідчать, що найбільшу частку у структурі випуску має низькорентабельна продукція — майже 60%. Незважаючи на вирішальне значення виконання планових завдань для зниження собівартості, саме щодо цієї групи фактичні витрати перевищили заплановані на 3.1%. Загальне зменшення фактичних витрат на 1.1% порівняно з плановими було досягнуто переважно завдяки позитивним змінам у групах продукції середньо рентабельної (на 7.65%) і високорентабельної (на 6.15%). З урахуванням частки кожної групи їх внесок до загального зменшення витрат на 1.1% (див. гр. 5 табл. 6) становить для групи високорентабельної продукції - -1.96, середньо рентабельної - -0.90. низькорентабельної - +1.76. В останній групі є нові вироби (Є і Ж) і слід переконатись, що саме додаткові витрати, які пов’язані з їх освоєнням, спричиняють низьку рентабельність і що така ситуація тимчасова. При вирiшеннi питання по збiльшенню валового виробництва продукцiї, ми зможемо полiпшити фiнансовий стан та реконструювати i хоч би частково обновити основнi виробничi фонди. Дивiденди у звiтному перiодi не нараховувались i не виплачувались у зв’язку з вiдсутнiстю прибутку.