Формування здоров'язбережувального освітнього середовища вищих навчальних закладів у процесі фізичного виховання

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науковими завданнями. В останні десятиліття проблему здоров’я людини в широкому розумінні світова спільнота відносить до кола глобальних. Серед причин зниження стану здоров’я є соціально-економічні й екологічні чинники, неефективна стратегія охорони здоров’я і недоліки в системі освіти, що зумовлюють значне психоемоційне перевантаження та недостатню рухову активність молоді. Незаперечним є той факт, що майбутнє кожної країни, її політичний, економічний та культурний рівні залежать від того, наскільки вона піклується про здоров’я молоді, створює сприятливі умови для його повноцінного розвитку, щасливого життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідники Г. Л. Апанасенко (2005), Е. Г. Буліч,.

І.В. Муравов (2002), В. Н. Волков (2006), Д. Н. Давиденко (2005) відзначають, що серед причин безвідповідального ставлення молоді до здоров’я можна виділити такі: незнання особливостей свого розвитку та відсутність систематичної, цілеспрямованої просвітницької роботи в цьому напрямі. Тривогу викликає несформованість у студентів стійкої мотивації на тривале, здорове життя, відсутність спеціальних знань, переконань у необхідності додержання здорового способу життя, нездатність обмежити вплив руйнівних чинників, що призводять до втрати здоров’я. Випускники вищих навчальних закладів не мають достатніх знань про способи збереження та зміцнення здоров’я, у них не повною мірою сформовані навички здорового способу життя (В. П. Горащук, 2004; О. Д. Дубогай, 2007;

H. Н. Завидівська, 2013).

Мета дослідження: обґрунтувати ефективність методики формування здоров’язбережувальної компетенції студентів вищих навчальних закладів у процесі фізичного виховання.

Завдання дослідження: 1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми у психологопедагогічній та медико-біологічній літературі.

2. Визначити зміст і основні компоненти здоров’язбережувальної компетенції студентів вищих навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасних дослідженнях наголошують, що оздоровчий, освітній і виховний вплив фізичних вправ має спрямовуватися на формування інтегрального стану, який забезпечує комфортне й результативне функціонування особистості. У зв’язку з цим науковці новим концептуальним орієнтиром освіти визначають компетентнісну парадигму (О. П. Аксьонова, 2010; Н. М. Бібік, Л. С. Ващенко, О. І. Локшина, 2004; В. М. Вороніна, 2006; В. М. Ірхін, 2008; О. Є. Хайло, 2014). Реалізація цього підходу передбачає формування під час навчання ключових компетенцій.

Ґрунтуючись на результатах наукових досліджень О. П. Аксьонова (2010), Н. О. Бєлікової (2012), Д. Є. Вороніна (2006), В. П. Горащука (2004), В. М. Ірхіна (2008), В. М. Оржеховської (2011),.

I. В. Поташнюк (2012) та власних даних, було визначено, що здоров’язбережувальна компетенція — це система цінностей, взаємозв'язаних і взаємозумовлених знань, умінь і навичок, рівня фізичного стану, що забезпечують високий рівень здоров’язбережувальної' діяльності, визнання здоров’я як найважливішої цінності людського буття.

На основі проведеного аналізу визначено чинники впливу на здоров’язбережувальну компетенцію студентів (рис. 1).

Здоров’язбережувальне освітнє середовище вищого навчального закладу ми розглядаємо як цілеспрямовану систему умов навчальної діяльності, що сприяють здоров’ю, застосування форм і методів навчання, спрямованих на збереження й зміцнення здоров’я учасників педагогічного процесу, наявність комфортної психологічної атмосфери під час навчальних занять, обізнаність педагогів і студентів зі способами збереження здоров’я і дотримання ними здоров’язбережувальної поведінки.

студент здоров’язбережувальний навчальний На основі аналізу літературних джерел, практики роботи вищих навчальних закладів, а також системного підходу як методологічної основи дослідження, була розроблена методика формування здоров’язбережувальної компетенції студентів, що охоплює дотримання визначеної мети, завдань, принципів, педагогічних умов, методів, засобів, форм та етапів навчання (рис. 2).

Мета формування здоров’язбережувальної компетенції передбачає розвиток у студенток особистісних якостей, спеціальних знань, умінь і навичок, фізичної активності, що забезпечують високий рівень життєдіяльності. Ефективне формування здоров’язбережувальної компетенції може відбуватися лише в умовах здоров’язбережувальної діяльності, яку розглядають як специфічну форму людської активності, що здійснюється в умовах здорового способу життя. В основі розробленої методики лежить формування ціннісного, когнітивного та діяльнісного компонентів здоров’язбережувальної компетенції студентів.

Висновки

Аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел дозволив визначити значний досвід, накопичений у теорії і практиці збереження та зміцнення здоров’я. У наукових працях обґрунтовано методики формування культури здоров’я, визначено основні умови створення здоров’язбережувального освітнього середовища, розроблено вимоги до здоров’язбережувальної діяльності, рекомендовано програми зміцнення здоров’я молоді засобами фізичної активності. У наукових працях констатовано, що ефективним способом зміцнення та збереження здоров’я студентської молоді є організація навчально-виховного процесу на основі компетентнісного підходу, який створює стійку мотивацію до здоров’язбереження, самовизначення особистості в здоровому способі життя, озброює засобами й методами, що забезпечують фізичне й психічне благополуччя індивіда. Реалізація цього підходу передбачає формування під час навчання ключових компетенцій, зокрема здоров’язбережувальної компетенції. Проте в сучасній науковій літературі недостатньо аргументовано відомості щодо складників та методики формування здоров’язбережувальної компетенції студентів вищих навчальних закладів. Результати проведених досліджень дозволили констатувати, що здоров’язбережувальна компетенція — це система цінностей, взаємозв'язаних і взаємозумовлених знань, умінь і навичок, рівня фізичного стану, які забезпечують високий рівень здоров’язбережувальної діяльності, визнання здоров’я як найважливішої цінності людського буття.

Діяльнісний компонент характеризується систематичністю занять фізичними вправами; активністю у здоров’язбережувальній діяльності; використанням сформованих знань, умінь, навичок у самостійній роботі студентів із фізичного виховання. Діяльнісний компонент забезпечує успішне виконання здоров’язбережувальної діяльності й вирізняється належним рівнем фізичного стану та стану здоров’я.

Рис. 2. Структура методики формування здоров’язбережувальної компетенції

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Проведене дослідження не розв’язує всіх питань означеної проблеми. Подальшого вивчення потребують питання побудови раціональних оздоровчих програм занять фізичними вправами залежно від рівня сформованості здоров’язбережувальної' компетенції.

Використані джерела

студент здоров’язбережувальний навчальний.

• 1. Бальсевич В. К. Концепция альтернативных форм организации физического воспитания детей и молодежи / В. К. Бальсевич // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. — 1994. — № 9. — С. 9.
• 2. Бойченко Т. Є. Здоров’язберігаюча компетентність як ключова в освіті України / Т. Є. Бойченко // Основи здоров’я і фізична культура. — 2008. — № 11 — 12. — С. 6−7.
• 3. Захожий В. В. Дозування фізичних навантажень для самостійних занять фізичними вправами студентів / В. В. Захожий, О. А. Сапожник // Фізичне виховання, спорт, і культура здоров’я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки / уклад.: А. В. Цьось, С. П. Козіброцький. — Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2009. — № 2 (6). — С. 39−42.
• 4. Іщук О. А. Науково-методичні основи формування здоров’язбережувальної' компетенції студенток вищих навчальних закладів у процесі фізичного виховання / О. А. Іщук // Fundamental and applied science — 2014: materials of the Х international scientific and practical conference. Volume 9. Pedagogical sciences. — Sheffield science Education LTD, 2014. — P. 3−10.
• 5. Митчик О. П. Фізична культура у загальній та професійній підготовці студента: метод. рек. / О. П. Митчик, О. А. Сапожник. — Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2013. — 48 с.
• 6. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация /Дж. Равен; пер. с англ. — М.: Когито-Центр, 2002. — 396 с.
• 7. Сапожник О. А. Аналіз стану збереження здоров’я студентської молоді / О. А. Сапожник // Фізичне виховання, спорт, і культура здоров’я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки / уклад.: А. В. Цьось, С. П. Козіброцький. — Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — № 4 (12). — С. 52−55.