Гра, як основний засіб формування лексичних навичок на ранньому етапі оволодіння іноземною мовою. 
Приклади лексичних ігор

За допомогою гри розвивається інтерес до іноземної мови та відбувається перше зіткнення з мовним світом іншої країни. Гра надає можливість зробити процес повторення лексики і граматичних конструкцій захоплюючим для учнів [6, c.2]. Саме тому гра, як одна з провідних видів діяльності молодших школярів, зрозуміла та природна для них, повинна використовуватися також і в навчальному процесі.

Використання ігор та ігрових прийомів на уроках іноземної мови допомагає створити доброзичливу атмосферу в класі, зняти психологічний бар'єр, підвищити мотивацію до вивчення мови. У грі найповніше проявляються здібності дитини, її характер.

Теоретики визначають гру, як найважливіший засіб розвитку мотиваційно-потребової сфери, засіб пізнання, розвитку розумових дій, довільної поведінки [ 16, c.55]. Про навчальні властивості ігор відомо давно. Багато видатних педагогів звертали увагу на їх ефективність. А. Макаренко вважав, що гра забезпечує високу ефективність будь-якої діяльності і разом з тим сприяє гармонійному розвитку особистості [ 9, c. 267].

Таким чином, ігрова форма занять допомагає молодшим школярам уникнути додаткового навантаження і створює умови для міцного засвоєння мовного матеріалу в обстановці, що наближається до природної.Вправи ігрового характеру можуть бути різними за своїм призначенням, змістом, способам організації та їх проведенням, кількістю учасників і т. д. З їх допомогою можна вирішувати будь-яку одну задачу (удосконалювати фонетичні, граматичні, лексичні, орфографічні навички) або ж цілий комплекс завдань: формувати мовленнєві вміння, розвинути спостережливість, увагу, творчі здібності і т. д.

Класифікація ігор дає змогу простежити їх сутнісні особливості, використання яких забезпечує відповідний навчально-виховний ефект.

У педагогіці ігри розрізняють за навчальним змістом, ігровими діями і правилами, організацією і стосунками дітей, роллю вихователя тощо. Ці класифікації співвідносяться зі змістом навчання і виховання: ігри для сенсорного виховання, ігри, спрямовані на ознайомлення дітей з об'єктами і явищами навколишньої дійсності, на формування елементарних математичних уявлень, на мовленнєвий розвиток та ін.

М.Ф. Стронін класифікує навчальні ігри відповідно до аспектів мови на підготовчі (граматичні, лексичні, орфографічні, фонетичні, ігри на засвоєння правил читання) і на творчі (аудитивні і мовні) [19, c.5].

У класифікації Л.Г. Денисової до вже вищезгаданих видів навчальних ігор автор додає рольову гру або «драматизації» [5, c.26].

Існують багато інших типів класифікації ігор. Наприклад І.Л. Шолпо у своїй книзі «Як навчити дитину розмовляти англійською» запропонувала свою версію класифікації навчальних ігор.

Вона поділяє навчальні ігри на змагальні, ситуативні, художні.

До змагальних належать ігри, які сприяють засвоєнню грамоти і лексики. Перемогу здобуває той учень, який краще володіє мовним матеріалом. До таких ігор належать різноманітні кросворди, виконання команд, настільно-друковані ігри із завданнями з лінгвістики і т.п.

Ситуативні або рольові ігри, що моделюють різноманітні ситуації спілкування, поділяються на ігри репродуктивного характеру, тобто ті ігри, в яких діти моделюють ситуацію і типові діалоги, які застосовують до певної ситуації.

Художні або творчі ігри являють собою такий вид діяльності, що знаходиться на межі художньої творчості та гри. Художні ігри, у свою чергу, можна поділити на: (форматування абзацу?).

• 1. ігри-драматизації, тобто постановку невеликих сценок англійською мовою;
• 2. образотворчі ігри, такі як аплікація, графічний диктант і т.п.;
• 3. слово-творчі, наприклад, колективне складання казок або підбір рими [22, c.157].

Кожна гра виконує свою функцію, сприяючи накопиченню мовного матеріалу у дитини, закріплення раніше отриманих знань, формуванню мовних навичок, умінь.

Поширеною є класифікація ігор за характером матеріалу, згідно з якою виокремлюють:

• 1. Ігри з предметами. У таких іграх використовують і іграшки),і реальні предмети, різноманітний природний матеріал .Використання сюжетних іграшок має багато спільного із сюжетно-рольовими іграми. Безсюжетні іграшки використовують для закріплення знань про властивості та якості предметів (розмір, кількість, колір, форму).
• 2. Настільно-друковані ігри. Вони передбачають дії не з предметами, а з їх зображеннями. Найчастіше вони зорієнтовані на розв’язання таких ігрових завдань: добір картинок за схожістю, складання цілого з частин (розрізні картинки, кубики) тощо. Завдяки таким діям діти уточнюють свої уявлення, систематизують знання, розвивають розумові процеси та операції, просторові орієнтації, кмітливість, увагу, формують організаторські вміння.
• 3. Словесні ігри. Вони є найскладнішими, оскільки змушують дітей оперувати уявленнями, мислити про речі, з якими на той час вони не діють, використовувати набуті знання у нових ситуаціях і зв’язках. У молодшому дошкільному віці ці ігри спрямовані на розвиток мовлення, уточнення і закріплення словникового запасу, формування вміння рахувати, орієнтуватися у просторі. Словесні ігри розвивають самостійність мислення, активізують розумову діяльність дітей. Як правило, учням доводиться описувати предмети, відгадувати їх за описом, за ознаками схожості та відмінності, групувати за властивостями, вигадувати власні розповіді.

Класифікація ігор за матеріалом наголошує на їх спрямованості на навчання, пізнавальну діяльність, але вона лише поверхово розкриває основи д гри: особливості ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігрових дій і правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя. Цій меті підпорядкована класифікація ігор, запропонована О. Сорокіною, за якою виокремлюють:

• 1) ігри-подорожі. Відображають реальні факти і події через незвичайне: просте — через загадкове, складне — через переборне, необхідне — через цікаве. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу дітей на те, що існує поряд, але вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і часу, подорож думки, уяви тощо;
• 2) ігри-доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити;
• 3) ігри-припущення. їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б .?», «Що б я зробив, якби .?» та ін. Вони спонукають дітей до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв’язки, активної роботи уяви;
• 4) ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;
• 5) ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вчителя з дітьми, дітей між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки, уяви дітей), у вихованні вміння слухати і чути питання вихователя, питання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження.

Відповідно до характеру ігрових дій ігри поділяють на (В. Аванесова):

• — ігри-доручення;
• — ігри з відшукуванням предметів, їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;
• — ігри з відгадуванням загадок. Вибудовуються вони на з’ясуванні невідомого: «Впізнай», «Відгадай», «Що змінилось? «;
• — сюжетно-рольові ігри. Ігрові дії, передбачені у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця тощо);
• — ігри у фанти або в заборонений «штрафний» предмет (картинку). Вони пов’язані з цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо.

Функціонально всі види ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати дітей через ігровий задум. Ця їх властивість зумовлює особливості роботи педагога щодо використання ігрових прийомів у розвитку дитини. Усі ці види ігор можна застосовувати на різних етапах оволодіння мовою, як у перший рік навчання, так і на більш пізніх етапах (3 клас).

Абсолютно усі види навчальних ігор мають велике значення в навчанні іноземної мови молодших школярів, переслідують певні цілі і можуть використовуватися на різних етапах засвоєння мовних знань і формування мовленнєвих умінь і навичок.

Лексично спрямовані вправи у формі гри сприяють розвитку уваги учнів, їх пізнавального інтересу, допомагають створенню сприятливого психологічного клімату на уроці. Усі ці аспекти є необхідними для кращого оволодіння дитиною принаймні тим основним лексичним мінімумом. Адже на момент закінченя початкової школи учні вже повинні володіти запасом лексичних одиниць. Учні молодшого шкільного віку вже повинні оперувати лексикою з таких тем: числа, кольори ,іграшки, тварини, речі в шкільній кімнаті, дні тижня, місяці. Також діти повинні вміти розповідати про свій робочий день та професію, описувати членів родини, знати слова на позначення частин тіла, рис характеру і зовнішності.

Можливості застосування ігрових прийомів при вивченні лексики з залученням матеріалів підручників досить великі. По-перше, це використання наочності, або макетів, для введення і повторення лексики. Також існують різні ігрові завдання творчого характеру.

Отже, розмаїття лексичних ігор, які дозволяють ввести і активізувати велику кількість лексичних одиниць, розкрити емоційні та особистісні резерви дитини, зробити процес навчання в умовах школи не тільки наближеним до природного, але і емоційно позитивним, необхідно використовувати для оволодіння учнями молодшого шкільного віку лексичними навичками у простий і звичний для них спосіб.

лексичний навичка гра іноземний.