Загальні теоретичні відомості про поняття, суть та вплив кольоротерапії

Історія кольоротерапії почалася в той момент, коли люди помітили цілющу силу сонячних променів. Незабаром з’ясувалося, що окремі кольори веселки теж впливають на організм людини — заспокоюють, лікують або, навпаки, викликають дискомфорт. За збереженим свідченнями, ще цариця Нефертіті використовувала різнокольорові косметичні масла, вважаючи, що червоні та зелені відтінки благотворно позначаться на її красі.

У наскального живопису первісних народів найчастіше зустрічаються три кольори — білий, чорний і червоний, що дозволяє зробити висновок про особливу роль цих кольорів у житті стародавніх людей. Як підкреслюють різні дослідники, переважання цих фарб не можна пояснити, наприклад, легкістю їх видобутку. Провідне значення цих трьох кольорів підтверджується вивченням магічних обрядів первісних народів сучасності, які живуть в Африці, Південній Америці і т.д. Особлива заслуга тут належить англійському етнографу В. Тернеру (1983), що зібрав великий фактичний матеріал по «кольорової класифікації» у первісних народів, зокрема, африканського племені Ндембу.

У Китаї, Індії та Персії кольором лікували соматичні хвороби. У наші дні навіть офіційна медицина визнає метод кольоротерапії.

Невідомо, чи знали такі нюанси стародавні цивілізації, але кольоротерапія в них була дуже розвинута.

Наукове обґрунтування кольоротерапії.

Центральна нервова система отримує інформацію про зовнішній світ і внутрішній стан органів від спеціалізованих до сприйняття роздратувань органів рецепції. Завдяки інформації, рецепції, що доставляється органами, під дією світла можуть здійснюватися, як прості рефлекси, так і складніші рефлекторні реакції, що роблять вплив на вегетативну регуляцію серцево-судинної системи, а також відбиватися на різних актах поведінки і психічної діяльності.

Енергія зовнішнього роздратування органів чуття перетворюється на нервовий імпульс і передається в певні відділи мозку, де відбувається аналіз. Рецептори відрізняються дуже високою збудливістю по відношенню до адекватних роздратувань, сприйняттю яких вони пристосовані. Центральна нервова система функціонує як єдиний злагоджений механізм. Завдяки цьому досягається те, що реакція організму у відповідь на різні роздратування має характер цілісних інтегрованих актів поведінки. У кожному акті поведінки можна виділити три компоненти:

• — сенсорний, який забезпечує надходження імпульсів від рецепторів до центральної нервової системи;
• — моторний, який здійснюється скелетною мускулатурою;
• — вегетативний, який полягає в регуляції діяльності внутрішніх органів, просвіту судин, обміну речовин і функціонального стану тканин.

Управління органів і систем всього організму можливо здійснювати впливом світла через зоровий аналізатор, який сприймає інформацію із зовнішнього світу і передає її в головний мозок. Дослідження з біофізики підтвердили важливу роль біохімічних реакцій в здобутті і передачі біочастотної інформації.

Світло — це електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 380 до 760 нанометрів, яке сприймає око людини.

Колір — це світло, певної довжини хвилі.

Червоний: 620 — 760 нм; Помаранчевий: 585 — 620 нм;

Жовтий: 560 — 585нм; Зелений: 510 — 565нм;

Блакитний: 480 — 510нм; Синій: 450 -480нм;

Фіолетовий: 380 -450 нм.

Енергія кольору, потрапляючи на сітківку ока, де відбувається обробка нейрохімії, перетворюється на нервовий імпульс, який передається в гіпоталамус. Гіпоталамус управляє функцією внутрішнього середовища організму і забезпечує гомеостаз, він також є сполучною ланкою між нервовою і ендокринною системами, а його клітки трансформують нервовий імпульс в нейрогуморальний.

Світло є природним подразником для зорової системи і функціональний стан людини може мінятися із зміною фізичних характеристик світла. Тому лікування світлом і, зокрема, його кольорами і відтінками — один з найбільш древніх і ефективних методів безмедикаментозної терапії, що переживає зараз друге народження.