Розділ 2. Педагогічні умови стимулювання навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках

Загальна характеристика стимулювання навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів у практиці роботи вчитель початкових класів.

З метою вивчення стану вирішення проблеми стимулювання навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів у масовому педагогічному досвіді нами проаналізовано методичні посібники для вчителів початкових класів, журнальні публікації, проведено спостереження та аналіз уроків учителів початкових класів, проведено опитування вчителів.

Проаналізувавши Державний стандарт початкової загальної середньої освіти (2011 р.) ми виявили, що метою початкової освіти є формування компетентності уміння вчитися, також головним є навчити дітей організувати свою навчальну діяльність, сформувати в них відповідальність за почате завдання, готовність самостійно працювати з новим, доступним за складністю матеріалом, мати власну думку з приводу обговорюваних питань, обґрунтовувати їх. Реалізації цієї мети підпорядковується зміст навчальних програм для початкових класів та підручників.

Нами проаналізовано ряд підручників для початкових класів. Це дозволило нам зробити висновок про те, як саме зміст навчання сприяє вирішенню завдання стимулювання навчальної діяльності учнів.

У цілому зміст навчальних підручників дозволяє вчителям початкових шкіл забезпечувати достатній рівень навчально-пізнавальної активності учнів на уроках. Зміст матеріалу підручника з української мови для 2 класу (автори М. Білецька, М. Вашуленко) спрямований на створення ситуації зацікавленості. Наприклад, вправа 231 (часті):

Прочитайте в особах народну усмішку.

ЗАВЗЯТІ ПРАЦІВНИКИ Грицьку, що ти робив сьогодні ?

Нічого.

А ти, Павле ?

Та я був коло нього.

Нами проаналізовано окремі навчально-методичні посібники для вчителів початкових класів. Треба відзначити, що на сьогодні видано багато посібників, в яких наводяться різноманітні приклади використання ігор у навчальній діяльності молодших школярів.

Цікавий і змістовний ігровий матеріал з української мови подано в посібнику А. Гамалій «Ігри та цікаві вправи з української мови для 1−3-х класів», який призначається для використання як на уроках, так і в позаурочний час. Вчитель може до кожної теми добирати і систематично використати мовні ігри та вправи в тісному зв’язку з уроками мови (письма).

Цікаво і насичено допоможе провести уроки з предмету «Я і Україна «посібник, підготовлений Н. Будною, в якому розкрито такі способи стимулювання навчальної діяльності, як ігри, загадки, кросворди, хвилинки — цікавинки, вікторини. Так із 34 розробок уроків, поданих у посібнику, на 28 із них наведено різні способи стимулювання навчальної діяльності. Наприклад, при вивченні теми «Тварини навколо нас» автор рекомендує провести гру.

«Брей — ринг», яка в свою чергу сприяє формуванню інтересу дітей і закріпленню знань. Клас ділять на дві команди, вибирають одного учня, який буде ведучим, а суддею — вчитель. Ведучий викликає від кожної команди два учні і пропонує їм вибрати конверти з питаннями. Учні дають відповіді на питання з вивченого матеріалу. Вчитель — суддя рахує очки кожної команди. Перемагає та із команд, яка набрала більше очок. Результати спостереження уроків у початкових класах показали, що вчителями початкових класів використовуються такі методів і прийомів, що сприяють стимулюванню навчальної діяльності.

До посібників, у яких, нашу думку, досить вдало розкрито використання ігор, належать «Уроки математики у 1 класі чотирирічної школи» (автори М. Козак, О. Корчевська, К. Маланюк), «Уроки навчання грамоти (читання) у 1 класі» (автори Г. Сапун, М. Пачашинська).

Заслуговують на увагу посібники «Цікаве мовознавство для молодших школярів», «120 розповідей про письменників» (автори Я. Кодлюк, Г. Одинцова). Вони містять пізнавальні мовознавчі матеріали, подані у доступній формі, цікаві завдання і вправи з основ письма, завдання-жарти, усмішки, цікаві розповіді про письменників, використання яких допоможе вчителеві викликати в учнів інтерес до письма не лише як до навчальної дисципліни, а й як самобутнього явища.

Матеріали посібника «Уроки математики у 1 класі чотирирічної початкової школи» (автори М. Козак, О. Корчевська, К. Маланюк) допоможуть учителеві визначити шляхи формування інтересу до навчання, які можна використати на конкретних уроках. Наприклад, під час вивчення теми «Додавання і віднімання в межах 10» доцільно використати гру «Спіймай другий доданок». Вчитель називає число, наприклад 18. Це сума. Один учень називає будь-яке менше число, наприклад 13. Це перший доданок. Другий учень називає інший доданок (5). Якщо число названо правильно, всі учні плещуть в долоні.

Вивчаючи тему «Додавання числа частинами», учитель може використати математичний диктант, гру «Сходинки», які сприяють розвитку пізнавальних інтересів школярів.

Аналіз журнальних публікацій свідчить про те, що вчені, методисти приділяють значну увагу висвітленню питань організації гри на уроках у перших класах.

Так, наприклад, цікаву розробку уроку «Подорож з кімнатними рослинами» пропонує А. Кмець. У цій розробці використано декілька дидактичних ігор. Наприклад, гра «Де чий дім ?» 3−4 учні одержують картинки, на яких зображено квіти, які їм уже знайомі. Почувши слово ведучого: «Ростуть на клумбах, у лісі та ін.», школярі повинні піднести вгору картку із зображенням відповідної рослини. Наприкінці гри у них залишаються тільки картки із зображенням кімнатних рослин. Цікавою у цій розробці є гра.

«Казковий кімнатний магазин». Завітаємо до магазину «Квіти». Але це незвичний магазин. У ньому кожний покупець повинен описати рослину, яку хоче придбати, та ще й так, щоб продавець не помилився. Розраховуватися за покупку теж нелегко: треба розповісти, як доглядати за щойно придбаною рослиною.

У розробці у року «Місто Природоград, вулиця Творець» А. Кмець пропонує гру «Пастух і мисливець». Змагаються по 2 — 3 учні від кожної команди. Частина їх буде пастухами, решта — мисливцями. Ведучий називає тварин. Домашня — в долоні плещуть «пастухи», дика — «мисливці».

П. Мельничук пропонує включати ігрові елементи на уроках образотворчого мистецтва. Адже, як переконливо доводить практика, сприйняття і відчуття кольору найкраще розвивається у дітей в грі. Тому, наприклад, під час ознайомлення з теплими і холодними кольорами варто запропонувати шестиліткам намалювати дві картини — «У гостях у сонечка; «У гостях у Снігової Королеви». Сюжети картинок діти придумують самі.

А для розвитку творчої уяви він рекомендує вправи у вигляді ігор — загадок. Учитель пропонує дітям домалювати різноманітні деталі. Подивіться, у мене тут багато аркушів паперу. На кожному з них — певна фігура. Для цього додайте до фігури все, що захочете, але так щоб вийшов малюнок" .

На сьогодні видано вже велику кількість навчальних посібників, уміле використання яких допомагає формувати інтерес до навчання в учнів першого класу.

Якщо у дітей дошкільного віку гра є провідним видом діяльності, то у житті учнів початкових класів вона займає менше місце, хоча продовжує впливати на їх розвиток.

Гра допомагає розвитку сприймання, уваги, інтересів, мислення, сприяє розвиткові ініціативи, активності, викликає позитивні емоції, без яких ігрова діяльність неможлива [19, 228].

Специфічним методом навчання дітей є дидактичні ігри та вправи. Особливість дидактичних ігор в тому, що вони допомагають краще засвоювати важкий матеріал.

Сутність дидактичних ігор полягає у вирішенні пізнавальних задач, які представлені у цікавій формі. Саме вирішення пізнавальної задачі пов’язане із розумовим зусиллям, із перемогою над труднощами. Одночасно розвивається логічне мислення дітей. Засвоюючи і уточнюючи в дидактичній грі матеріал, діти вчаться спостерігати, порівнювати, класифікувати предмети за певними ознаками; вправляти пам’ять, увагу; вчаться застосовувати чітку і точну термінологію; проявляють винахідливість.

Значення дидактичних ігор для розвитку дітей полягає у тому, що в процесі ігрової діяльності поряд із розумовим розвитком здійснюється фізичне, естетичне і моральне виховання [20, 3].

Завдяки грі легше відбувається входження в навчальну діяльність. В ході гри здійснюється налаштовування всіх функцій, які забезпечують успішне виконання цієї діяльності.

Гра потребує від дитини довільної уваги, адже за законами гри треба бути уважними [21, 83].

Включення ігор та ігрових завдань разом з іншими методами і прийомами у навчальний процес на уроці та в позаурочний час допомагає забезпечити зміну діяльності учнів, підтримати інтерес до нового матеріалу, зосередити увагу дітей на виконанні пізнавальних дій.

Не менш важливий у використанні дидактичних ігор взаємозв'язок у роботі вчителя та вихователя групи продовженого дня. Дидактичні ігри, проведені у позаурочний час також повинні забезпечувати розвиток дітей [20, 3].

Існують фактори, які обумовлюють увагу:

• 1) сила вражень, сильний звук, яскраве світло захоплюють пізнання;
• 2) емоційний тон вражень і думок.

Щоб забезпечити ці фактори вчителю просто необхідно використовувати дидактичні ігри.

У процесі розвитку можливе виховання мимовільної та довільної уваги. Основною умовою виховання довільної уваги є наявність інтересу і емоцій, які у значній мірі залежать від навчального матеріалу і способів його подачі. Важливу роль відіграє наочність, якість пояснень вчителя (багатство змісту і емоційне насичення розмови, динамічність). Дуже велике значення має й активність самих учнів.

Важливим засобом виховання мимовільної уваги є вся організація навчальної діяльності школярів. Важливо, щоб в учня виникав інтерес не лише до самої роботи, але й до результатів діяльності.

Необхідно поставити перед учнями чіткі вимоги, враховуючи, що завдання повинно бути посильним, але не дуже легким. Правильна організація уроку, яка забезпечує включення у роботу всіх учнів, значно сприяє вихованню уваги [22, 354].

Ніхто не може заперечити того, що у початкових класах співіснують дві провідні діяльності - ігрова та навчальна. Це означає, що життя дітей у школі та вдома пронизане грою.

Увага учнів початкової школи є ще нестійкою, її необхідно формувати, і найкраще це робити у процесі дидактичної гри.

В ігровій діяльності складаються сприятливі умови для розвитку інтелекту дитини, для переходу від наочно-образного мислення до словесно-логічного.

Важлива роль гри у розвитку психічних процесів пояснюється тим, що вона озброює дитину доступними для неї способами сприймання.

Особливо важливе місце займає дидактична гра та ігрові прийоми у навчальному процесі молодших школярів, адже становлення і розвиток їхньої навчальної діяльності відбувається у період ще слабких довільних процесів: уваги, сприймання, пам’яті тощо. Деякий програмовий матеріал потребує від дитини значних вольових зусиль та багаторазового виконання різних варіантів вправ для його засвоєння. Саме тоді гра, запобігаючи психічному перевантаженню дитини, і допомагає реалізувати навчальну мету значно швидше й міцніше, ніж будь-який інший педагогічний засіб.

Дидактичні ігри будуть ефективними, якщо їх використовують систематично, послідовно, дотримуючись головного принципу дидактики: «від простого до складного». Спочатку необхідно ознайомити дітей з ігровим матеріалом, застосовуючи його в повсякденній індивідуальній та груповій роботі, підготовчих вправах, а згодом і під час занять. Треба обов’язково заохочувати дітей до частого використання знайомих ігор у вільний час, адже це дає їм можливість закріпити вже набуті навички, шукати нові можливості перемогти та пограти з різними партнерами. Доцільно вводити в педагогічний процес дидактичні ігри різних видів не лише з усіх розділів програми, а й з кожної теми зокрема.

Сучасні умови характеризуються гуманізацією навчального процесу, спрямованістю на розвиток його найкращих якостей і формування всебічно розвиненої особистості.

Реалізація цієї задачі потребує нового підходу до навчання і виховання дітей. Навчання повинно бути розвивальним, спрямованим на формування пізнавальних інтересів і здібностей дітей.

У зв’язку з цим особливого значення набувають ігрові форми навчання.

Дидактичні ігри дають можливість розвивати в учнів увагу і пам’ять, позитивно впливають на розвиток винахідливості. Більшість ігор потребує не лише розумових, але й вольових зусиль: організованості, витримки.

Головне, щоб гра органічно поєднувалась із серйозною, наполегливою працею, щоб гра не відволікала від навчання, а навпаки, сприяла розумовій роботі.

Удосконалення процесу навчання — об'єктивна закономірність розвитку освітньої галузі. Навчання можна вважати ефективним у тому випадку, коли воно базується на прогресивних педагогічних ідеях та технологіях, відбувається у напрямку максимальної реалізації освітніх завдань при оптимально напруженій і синхронній діяльності викладачів та учнів. Окрім того, успішна організація навчального процесу залежить від відповідності форм і методів навчання психологічним особливостям та функціональним можливостям учнів певної вікової категорії.

Передовий педагогічний досвід показує, що окремі вчителі початкових класів вміло й доцільно використовують на уроках ігри та ігровий матеріал.

Учитель Лісківської ЗОШ І-ІІ ступенів Кушнеренко Світлана Анатоліївна вже з перших днів перебування дитини в школі створює необхідні умови формування та розвитку стійких позитивних інтересів дітей до навчання. Важливу роль у навчальній діяльності має вміння організувати своє робоче місце. Ці вміння сприяють вихованню акуратності, цілеспрямованості, внутрішній готовності до праці. Уже з першого класу вчитель привчає дітей тримати в порядку своє робоче місце, спочатку при допомозі вчителя, а потім самостійно, добираючи необхідне навчальне приладдя, додержуватись певної послідовності виконання роботи під керівництвом учителя.

Вже в 3 класі діти вміють користуватись словниками, лінійкою, трикутником, підручником, додатковою літературою, дидактичним роздатковим матеріалом.

Вчитель постійно нагадує, що навчання — це праця. По-новому стали учні дивитися на шкільне приладдя після бесіди:

— Чи залишає вам тато косу вдома, коли іде косити? Чому ж дехто з вас забуває вдома лінійку, олівець, навіть зошит і книжку. А що було б, якби не вийшли на роботу лікарі, вчителі. Отже навчанняце та ж праця, нелегка праця. Зі шкільної парти починається лікар, учитель, шофер.

Світлана Анатоліївна чудово усвідомлює, що байдужість до навчання пояснюється перш за все одноманітністю його форм, педагогічних засобів та методів навчання. Методичному та дидактичному забезпеченню уроків вчитель відводить головну роль в своїй роботі. Кожен наступний урок не дублює попередній, самі уроки насичені такими методами і формами організації навчання, які найкраще стимулюють навчально-пізнавальну діяльність учнів. Найчастіше вчитель практикує такі методи як дидактична гра, змагання, міні-дискусії, методи проблемно-пошукового характеру. Що ж до форм організації навчання. То перевагу надає індивідуальним та груповим. При вивченні теми «Іменник» на етапі закріплення вчителька виділяє що-уроку час для роботи зі словниками. Учні працюють в чотирьох міні-групах:

І група — виписує слова назви тварин;

• 2 група — виписує слова назви кущів;
• 3 група — виписує слова назви квітів;
• 4 група — виписує слова назви комах.

На наступних уроках ці ж групи працюють зі словниками, виписуючи назви річок, морів, озер, міст — власні іменники. Жоден урок не проходить без використання вчителем різного роду унаочнення і роздаткового матеріалу, які не аби як сприяють мотивації навчання. Під керівництвом учителя діти часто пишуть незвичайні ребусні, словникові диктанти.

Формуючи загальномовленнєві вміння і навички, працює над покращенням якості усного і писемного мовлення, вчить учнів порівнювати, класифікувати, узагальнювати мовні явища через різного виду мовленнєву діяльність. Для вироблення умінь орієнтуватися в умовах спілкування Світлана Анатоліївна практикує різного роду завдання при роботі над текстом.

Завдання: Прочитай. Замінивши у кожному реченні одне слово на протилежне за значенням, склади опис похмурого літнього ранку.

Класовод традиційно враховує можливості кожного учня і практикує диференційовані самостійні завдання. Так при розв’язуванні задачі клас поділено на три групи:

Вчитель вдало врахувала різний рівень навчально-пізнавальної діяльності учнів шляхом диференціацію. На своїх уроках Світлана Анатоліївна перевагу надає таким методам, які відповідають пізнавальним можливостям учнів, а саме: наочно-практичним і перевага мікро групових організацій навчання; ігровим методам; комунікативно-діалогічним.

Процес сприйняття нового матеріалу неможливий без таких мислитель них операцій як аналіз, синтез, порівняння, виділення суттєвих ознак, узагальнення.

Опитування вчителів (Додаток 3) про те, чи усвідомлюють вони необхідність стимулювання навчально-пізнавальної діяльності задля її формування (ТАК). Вони для цього використовують такі методи і прийоми, як заохочення (нагорода, подяка, важливе доручення), покарання (зауваження, попередження), змагання (конкурси, вікторини, олімпіади).

Аналіз переглянутих уроків та вивчення календарних планів учителів-практиків (широка практика) (Додаток 4, 5, 6) засвідчив, що завдання, вирішення яких забезпечує формування навчально-пізнавальної діяльності учнів, вчителями переважно не виокремлюється. Ставляться часто лише власне навчальні завдання та завдання щодо розвитку пізнавальних психічних процесів. На уроках використовуються такі методи та прийоми стимулювання як метод дискусії, опори на життєвий досвід, метод пізнавальної, дидактичної та рольової гри.

Узагальнюючи результати цього етапу дослідження можна зазначити, що хоча певна робота з розв’язання проблеми стимулювання навчально-пізнавальної діяльності на уроках проводиться, проте вона має несистемний характер.

Таким чином, аналіз методичної літератури та масового педагогічного досвіду показав, що проблема стимулювання навчальної діяльності учнів початкових класів знайшла належне відображення в передовому педагогічному досвіді та в більшості методичних та навчальних посібників для вчителів та учнів, проте окремі учителі початкових класів не завжди використовують можливості змісту підручників, навчальних посібників, методів навчання з метою стимулювання навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів, недостатньо уваги приділяють використанню методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності, таких як метод навчальних дискусій, метод забезпечення успіху в навчанні. Це доводить доцільність розробки методичних рекомендацій щодо стимулювання навчально-пізнавальної діяльності на уроках.