Формування комунікативної компетенції в полікультурному освітньому процесі засобами фразеології

Стаття присвячена проблемі формування професійної майстерності в майбутніх викладачів вищих навчальних закладів, а саме, формуванню комунікативної компетенції в полікультурному освітньому процесі засобами фразеології. Проаналізовано і розкрито сутність таких понять, як: «комунікативна компетенція», «толерантність», «полікультурна компетенція», «фразеологізми». Доведено важливість застосування фразеології для формування комунікативної компетенції в полікультурному освітньому процесі.

Ключові слова: комунікативна компетенція, полікультурна компетенція, фразеологізм.

Постановка проблеми. Держава потребує підготовки кваліфікованого кадрового педагогічного потенціалу, здатного на рівні сучасних міжнародних стандартів забезпечити формування трудових, розумових, фізичних і естетичних здібностей, а також високих моральних рис молодого покоління. У зв’язку з європейською орієнтацією України загалом та входженням її до європейського освітнього і наукового поля зокрема, акцент усе більше робиться на якості освіти, універсальності підготовки випускника та його адаптованості до ринку праці, формуванні особистості з новим мисленням, новим ставленням до життя, з позицією громадянина світу [5].

При орієнтації сучасної освітньої реформи на європейські стандарти підвищуються вимоги до мовної освіти у вищих школах, необхідні фахівці з підвищеним рівнем практичної мовної, психолого-педагогічної та методичної підготовки. Визначаючи мету навчання іноземної мови як формування готовності до міжкультурного іншомовного спілкування, сучасні програми наголошують на розвитку в майбутніх викладачів комунікативної компетенції. Поділяємо точку зору К. Балабухи про те, що одним із елементів означеної компетенції та водночас засобом її формування є фразеологізми, оскільки культурний компонент значення цих лексичних одиниць та їх національно-історичне вмотивування передають різні грані іншомовної культури [2].

Освіта не може бути відокремлена від суспільства, оскільки вона віддзеркалює процеси, що відбуваються в суспільстві. Сучасний освітній простір вищого навчального закладу в Україні останніми роками, як зазначає І. Зозуля, характеризується зростанням етнокультурної складності, збільшенням кількості студентів різних національностей, релігійних вірувань і поглядів, які мають різні цінності та культуру [7].

У зв’язку з цим питання підготовки майбутніх викладачів вищих навчальних закладів із високим рівнем професійної майстерності, а саме, забезпечення їх комунікативної компетенції в полікультурному педагогічному процесі набули особливої актуальності.

Аналіз літературних джерел [6; 7; 10] свідчить, що студентство сьогодні перебуває в епіцентрі перехрещення багатьох культур, а окрема молода людина формується і виступає носієм декількох культур — етнічної, світової, міської чи сільської, елітарної чи масової, статевовікової, соціальної, політичної, правової тощо. Саме студентство, як наголошує Є. Степанов, являє собою мозаїчну картину національного багатства культур, етнокультурних традицій і прагнень, що передбачає високу культуру міжетнічних відносин, прагнення до співпраці, співробітництва. Молодь різних національностей об'єднують загальнолюдські цінності, прагнення до розвитку своїх здібностей і задоволення духовних потреб, реалізації життєвих планів у відповідності до уяви про смисложиттєві цінності.

Поділяючи думку попередніх авторів, вважаємо, що в останні роки, як ніколи, проблема полікультурної освіти в Україні набула особливої актуальності. Зростання полікультурної освіти сприяє етнічній ідентифікації та формуванню культурної самосвідомості студентів, перешкоджає їхній етнокультурній ізоляції від інших країн і народів [3; 5; 7; 8].

Мета статті - обґрунтувати важливість забезпечення комунікативної компетенції майбутніх викладачів вищої школи в полікультурному освітньому процесі засобами фразеології.

Виклад основного матеріалу дослідження. Полікультурний педагогічний процес відбувається в полікультурному середовищі, що становить різновид соціального середовища, в якому взаємодіють студенти — представники різних соціокультурних груп, які різняться між собою національною, етнічною приналежністю, релігійними, етнічними, культурними орієнтаціями, фізичними та розумовими характеристиками. Викладач, працюючи в такому полікультурному середовищі, має сприяти формуванню цілісної, культурної й освіченої особистості, яка, за словами Л. Герасіної, вільно мислить, толерантна, відкрита людина, здатна до усвідомленого етичного вибору в широкому світі культурних цінностей, духовно-етичного й творчого саморозвитку. Така особистість має стати «продуктом» інтелектуально-розвивальної та виховної діяльності у вищій школі [6].

Тож завдання вищої школи України полягає в тому, аби вдосконалювати процес формування полікультурних відносин в умовах університетської освіти. Завдання майбутнього викладача — навчити студентів жити в умовах поліфонії культур.

Формуючи комунікативну компетенцію у майбутніх професіоналів вищої школи в полікультурному освітньому процесі, варто звернути увагу на роботу з іноземними студентами. Студенти, які приїжджають в Україну на навчання, опиняються в нових соціокультурних умовах, тому вони мають до них не лише пристосовуватися, а й уміти в цих умовах співіснувати. І. Зозуля вважає, що люди, які працюють з іноземцями, мають будувати з ними стосунки на засадах рівноправності, терпимості, поваги. Адже полікультурне виховання передбачає повагу й толерантне ставлення до іншої культури, культурно-історичних традицій, ментальності, усвідомлення й співставлення з культурними надбаннями свого етносу [7].

Усе це вимагає від майбутнього викладача певної підготовки до професійної діяльності. Відповідно вони мають набути потрібних знань і повинні орієнтуватися в проблемах культури та полікультурності [1; 3; 5].

Важливою рисою сучасного викладача є полікультурна компетенція [8]. У психолого-педагогічній літературі полікультурну компетенцію трактують, як загальну здатність до плідної життєдіяльності в умовах поліетнічного й полікультурного суспільства, здатність, що ґрунтується на поєднанні особистісних рис, синтезованих знаннях, уміннях і навичках позитивної міжетнічної й міжкультурної взаємодії; спроможність до цілісного використання принципів міжкультурної комунікації та єдиного бачення ролі культурних відмінностей у процесах міжкультурних взаємодій; здатність до адаптації в параметрах загального сприйняття, інтерактивності, пристосування до змін в іншому культурному середовищі; здатність людини до продуктивної особистісної та професійної взаємодії в багатомовному багатонаціональному середовищі [5]. Під час формування полікультурної компетенції в майбутніх викладачів відбувається розвиток їхнього мислення, здатності орієнтуватися в ціннісних категоріях власного та чужого суспільства, уміння позитивно й плідно взаємодіяти з представниками інших культур.

Л. Воротняк зазначає, що полікультурна компетенція майбутнього викладача передбачає сформованість таких полікультурних рис, як соціокультурна спостережливість, культурна неупередженість, готовність до спілкування в іншомовному оточенні, мовний та соціокультурний такт [5].

Розглядаючи особливості діяльності людини в суспільстві, в якому взаємодіють різні культури, традиції і новації, учені (3; 5; 7; 8; 10) акцентують, що в цих умовах формування ідентичності, усвідомлення себе передбачає наявність в особистості особливої риси — толерантності, у якій інтегруються всі вияви ціннісних установок та орієнтацій. Ця характеристика, на думку, Ж. Ковалів, є інтегральною і визначає спрямованість майбутнього викладача на взаємодію і співпрацю, виявляється в налаштованості особистості на діалог, на рівноправне спілкування, під час якого піддається зміні система поглядів і уявлень індивіда.

Розвиток толерантності в освіті має відбуватися шляхом діалогу та співробітництва навчальних сторін, де велику роль відіграє комунікативна компетенція викладача. Комунікативна компетенція передбачає здатність викладача добирати відповідний стиль, тон спілкування в різноманітних ситуаціях, використовуючи знання, уміння та навички застосування вербальних і невербальних засобів для налагодження та підтримки контактів зі студентами, потрібних для міжкультурного спілкування на основі толерантності та взаєморозуміння в процесі виконання ним своїх професійних обов’язків на принципах рівноправності та терпимості, уміння вести діалог на засадах взаємоповаги.

У ході діалогу, як підкреслює В. Вишківська, здійснюється взаємообмін і взаємозбагачення почуттями, переживаннями, духовними цінностями, смислами, інформацією. У діалозі студенти утверджуються в найбільш цінних, з педагогічної позиції, аспектах своєї індивідуальності, усвідомлюють перспективи самовдосконалення, бачать вплив стильових особливостей своєї діяльності на інших суб'єктів, вчаться співвідносити і гармонізувати свій стиль діяльності з особливостями діяльності інших в умовах співробітництва [4].

Майбутньому викладачеві варто володіти професійним педагогічним спілкуванням, що передбачає комунікативну взаємодію зі студентами, батьками, колегами, спрямовану на встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і відносин. Важливу роль відіграють уміння застосовувати монологічне та діалогічне спілкування, вербальні й невербальні види комунікації (такесика, проксемика, кинесика).

Спілкування, вважає Б. Лихачов, є основним каналом змістової взаємодії студентів між собою і викладачем. Педагогічне спілкування, щоб бути корисним та дієвим, має бути змістовним. Єдність глибокого змісту та оптимальної форми підвищують ефективність його виховного впливу. Майстерність, на думку науковця, полягає в тому, щоб підняти всю сукупність взаємин та взаємодій зі студентами до рівня високих педагогічних вимог до себе і вихованців. Майбутній викладач повинен володіти навичками спілкування, які допоможуть йому правильно розуміти інших та висловлювати свої думки чітко, послідовно, дохідливо і переконливо, цікаво, впливати та викликати відповідні почуття та дії [2].

Останнім часом дослідники (Н. Колетвинова, Л. Прокопенко) справедливо наголошують на проблемі уніфікованості, невиразності й емоційної безбарвності мовлення майбутніх педагогів, що значно знижує рівень їхньої професійної підготовки. Однією з істотних причин такого збіднення їх словника науковці вважають недостатню увагу до емоційно-експресивної палітри мовлення, професійно значущої лексики та фразеології, національно-культурних одиниць мови, що мають неабияке пізнавальне і виховне значення. Тому здійснювати професійну діяльність на високому рівні, використовуючи комунікативну компетенцію допоможе використання фразеологічних одиниць. Фразеологізм — це стійке поєднання слів із повністю або частково переосмисленим значенням [9].

Останнім часом увага лінгвістів звернена до фразеології - найбагатшого фонду одиниць, пов’язаних з історією, багатовіковим досвідом трудової діяльності людини, його звичаями, культурою, системою цінностей, віруваннями. У фразеології виразно видно взаємозв'язок між мовою і етнічною культурою. Знання оборотів фразеологізмів сприяє точності мови, глибшому розумінню текстів різних жанрів. Вивчення фразеології є невід'ємною умовою досконалого володіння мовою, а правильне вживання фразеологізмів — один із показників рівня сформованості іншомовної комунікативної компетенції [2].

Проте новітні навчальні програми з іноземних мов, що спрямовані на формування багатомовної і полікультурної особистості, спроможної до міжкультурної іншомовної комунікації, передбачають розвиток комунікативних навичок, зокрема і засобом фразеологізації мовлення майбутніх викладачів. Цей факт вимагає підвищення якості професійно-педагогічної підготовки майбутніх викладачів, що дозволить компенсувати недоліки навчальних посібників та забезпечити вивчення фразеологічного фонду в процесі розвитку в них навичок іншомовного мовлення [2].

Висновки. Ефективність та якість професійно-педагогічної діяльності залежить не лише від відповідності майбутнього викладача компетентнісним характеристикам, а й від наявності навичок професійного, емоційно забарвленого мовлення, як засобу не тільки викладу навчального матеріалу, а й інструменту виховання студентів. Одним зі складників професійної підготовки спеціаліста вважаємо професійно орієнтоване вивчення фразеологічного фонду мови, що розвиває у майбутніх викладачів уміння виразного професійного мовлення на рівні, наближеному до носіїв мови, сприяє формуванню комунікативної компетенції задля ефективної організації процесу навчання іноземних мов.

Результати дослідження можуть бути використані в процесі мовної практичної та методичної підготовки майбутніх викладачів у ВНЗ.

педагогічний майстерність фразеологія компетенція.

Література

• 1. Атрощенко Т. О. Розвиток культури міжнаціонального спілкування у студентському колективі / Т. О. Атрощенко // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. Тернопіль, 1999. — Вип. 6. — С. 92−95.
• 2. Балабуха К. В. Підготовка майбутніх учителів іноземної мови до навчання старшокласників фразеології: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. педагог. наук: спец. 13.00.02 / К. В. Балабуха. — Одеса, 2007 — 23 с.
• 3. Болгарина В. С. Культура і полікультурна освіта / В.С. Болгаріна, І.Ф. Лощенова // Шлях освіти. — 2002. — № 1. — С. 2−6.
• 4. Вишківська В.Б. Суб'єктивність студентів у навчальному процесі - необхідна умова формування професійної компетенції / В.Б. Вишківська // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова: зб. наук. праць. — К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. — Вип. 8 (18). — С. 4−5.
• 5. Воротняк Л.І. Особливості формування полікультурної компетенції магістрів у вищих педагогічних навчальних закладах. — [Електронний ресурс] Л.І. Воротняк // Вісник Житомирського державного університету. — Вип. 39. — С. 105−108.
• 6. Герасіна Л.М. Рецензія на монографію Бєлової Людмили Олександрівни «Виховна система ВНЗ: питання теорії та практики» / Л.М. Герасіна. — Х.: НУА, 2004. — 264 с. // Український соціум. — 2005. — № 1 (6). — С. 138−141.
• 7. Зозуля І.Є. Полікультурні взаємовідносини іноземних студентів у середовищі вищого навчального закладу України (досвід Вінниччини). — [Електронний ресурс] / І.Є. Зозуля. // Міжнародна науково-практична конференція «Гуманізм і освіта — 2010».
• 8. Кузьменко В. Н. Формування полікультурної компетентності вчителів загально-освітньої школи / В. Н. Кузьменко, Л. С. Гарченко. — Херсон: РІПО, 2006. — 197 с.
• 9. Кунин А. В. Фразеология современного английского языка / А. В. Кунин. — М.: Международные отношения, 1972. — 287 с.
• 10. Степанов Є.П. Формування культури міжетнічних відносин у студентів вищих навчальних технічних закладів: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. педагог наук: спец. 13.00.04 / Є.П. Степанов. — Луганськ, 2004. — 22 с.