Cистема педагогічної допомоги і підтримки в зарубіжних школах

Реферат на тему:

Cистема педагогічної допомоги і підтримки в зарубіжних школах У світовій системі освіти широю відомий термін «school-counselling and guidance"-шкільне консультування й керівництво. Служба «guidance» з’явилася в Америці на початку XX століття. З самого початку система зачіпала головним чином учнів старших класів і була пов’язана з професій­ною орієнтацією. Приблизно в 60 — 70-ті роки XX століття «гайденс» як система педагогічної підтримки почала бурхливо розвиватися в багатьох країнах і набувати нормативного регульованого характеру.

В Америці в зміст поняття «guidance» входить і «classroom environment», що означає створення атмосфери класу, середовища, або екології класу.

В Англії суть педагогічної допомоги і підтримки найточніше вира­жено в поняттях «pastoral care» — пасторське піклування- «tutoring» — опікунство.

У Голландії зміст обговорюваного поняття передано через англій­ське «school counseling and guidance and career counseling», що пере­кладають як система психолого-педагогічної допомоги і підтримки дитини в освітньому процесі та у виборі професійного шляху (іноді перекладають як педагогічна допомога і підтримка в освіті та вибо­рі кар'єри). Інший варіант — «pedagogical support» (педагогічна під­тримка).

Різниця у вживанні термінів пов’язана передусім з культурними тра­диціями кожної країни. Наприклад, «guidance» — керівництво і «support» — підтримка в Голландії можуть бути сприйняті рівнозначно. Тоді як у Росії слово «керівництво» не сприймають як допомогу, підтримку, а як домінування дорослого над дитиною, ведення останньої, підштовхуван­ня вперед. Цікаво, що «counseling» і «guidance» за кордоном вживають традиційно разом, в одному словосполученні, що можна трактувати як «керівництво через консультування», тобто м’яке керівництво, що йде від запиту дитини, а не нав’язане їй.

У зарубіжній школі трапляються різні моделі діяльності дорослих у системі підтримки: «tutor» — тьютор, куратор (індивідуальний, групо­вий, класний), класний вихователь, класний керівник, психолог, коорди­натор, «adviser"-радник, «counsellor» — радник, консультант, «career-counsellor» — консультант за вибором професійного шляху, «remedial teacher» -учитель компенсаційного навчання (іноді перекладають як «лікувальний» педагог)… В американській системі освіти існують по­ряд із згаданими формами підтримки такі як: шкільний радник — - «school-counsellor», шкільний психолог — «school-psychologist», шкі­льний соціальний працівник — «school social worker» тощо.

Приблизно на початку 70-х років систему педагогічної підтримки почали усвідомлювати як важливу для Голландії. Динаміку можна озна­чити так. Якщо раніше можна було спостерігати лише випадкові, разові дії окремих педагогів на добровільних засадах і поза класом, то на тепе­рішній момент діяльність з педагогічної підтримки почала набувати нормативного регульованого характеру.

Структуру допомоги і підтримки введено до загальношкільної. Залучено велику кількість фахівців як всередині школи, так і поза нею для роботи з дітьми. Дії фахівців координуються. Педагогічну підтримку інтегровано в повсякденний освітній процес. Стосовно шкільного клімату, атмосфери, то, якщо б у присутніх була можли­вість відвідати 50 різних шкіл у Голландії, ви б побачили 50 різних картинок.

Звичайно, картина не така вже райдужна, насправді, в деталях, усе не настільки благополучно.

Це пов’язано зі складністю змін у поглядах на освіту загалом. Новий підхід, власне, полягає в тому, що освіта-не просто передача певного багажу знань, а діяльність, яка тримає в центрі своєї уваги особистість дитини, її розвиток.

У системі «school counseling and guidance» існують три ос­новні поля діяльності:

• особистісний, соціальний та емоційний розвиток учнів;

• навчальні вміння та навички;

• керівництво у виборі кар'єри — і як професії, і взагалі подальшого життєвого шляху. Це особливо характерно в ситуації Голландії, коли іс­нують школи-комплекси, де в рамках одного навчального закладу співі­снують різноорієнтовані структури.

У голландських школах можна виокремити отри основні моделі си­стеми педагогічної допомоги й підтримки: експертна модельмодель класного керівника (тьютора) — командно-секційна модель.

Усі моделі в основі своїй приблизно однакові. Центром усієї струк­тури є вчитель-предметник та його учні. У найближчому колі перебува­ють ті, кого ми називаємо тьюторами, класними керівниками. Це вчи­тель, закріплений за одним класом. Він веде спеціально передбачені розкладом курси, години особистісного та соціального розвитку, про­фесійного консультування. Крім того, до тьютора можуть звертатися вчителі-предметники, батьки, щоб обговорити як проблеми учнів, так і свої особисті, безпосередньо пов’язані з дітьми.

Іще тьютори зазвичай займаються позаурочною дозвіллєвою діяль­ністю. В деяких школах до їхніх обов’язків належить здійснення моніто­рингу. Крім навантаження в рамках системи педагогічної підтримки та­кий класний керівник викладає навчальний предмет.

У наступному колі - фахівці, що працюють всередині школи. Вони входять у шкільний колектив. Здебільшого це теж учителі-предметники, але ті, що отримали спеціальну підготовку. Це може бути спеціалізація в компенсаційному навчанні, в соціалізації учнів, у статевому вихованні тощо.

У деяких випадках бувають потрібні зовнішні консультанти. Вони можуть бути з нашого педагогічного інституту або фахівцями з поведінкових та інших проблем учнів. Ці консультанти складають зовнішнє коло фахівців. Важливо сприймати ці кола як взаємопов'язані компоне­нти, що забезпечують роботу всього механізму. І знову повторю, що центром усього є вчитель-предметник.

Для експертної моделі характерна діяльність з розв’язання проблем дитини з допомогою експертів-фахівців, організована поза класом з ди­ректором, психологом чи іншим фахівцем. Модель класного керівника (тьютора) передбачає відповідальність за благополуччя та розвиток усіх дітей у класі. Для секційно-групової моделі характерний розподіл учи­телів школи на підгрупи, коли кожна відповідає за благополуччя обме­женого числа учнів, закріплених за нею.

Якщо розглядати розвиток системи педагогічної допомоги і під­тримки, то можна побачити, що він ішов від першої моделі до двох інших.

Міністерство освіти Нідерландів виділяє спеціальні кошти та оргструктури на підвищення якості педагогічної підтримки і допомоги дітям, особливо на обов’язкових загальноосвітніх ступенях навчання.

США, МІННЕСОТА Якщо почати з передісторії, то коріння «school counseling and guidance» сягає початку двадцятого століття. Розвиток «гайденс» відбу­вався в умовах великих потрясінь і різних подій. Серед них можна назва­ти експлуатацію дитячої праці, негативний моральний розвиток учнів, підробітки, якими змушені були займатися учні, тощо. Люди, котрі за­ймалися процесом соціальних реформ, були переконані, що система «гайденс» допоможе дітям знайти своє місце в житті.

На початковому етапі свого розвитку система торкалася в основно­му учнів старших класів і пов’язана була з професійною орієнтацією.

У подальшому, протягом XX століття, стався ряд подій, що значно вплинули на розвиток системи «гайденс», наприклад, запуск Росією космічного супутника. Росіяни дуже вплинули на американців. 1958 року уряд видав закон, за яким серед інших заходів заохочував розвиток системи педагогічної допомоги і підтримки, тобто діяльності, яка була додатко­вою і спеціально організованою. І від початку 60-х ця система почала розвиватися високими темпами.

Майже в кожній вищій школі, в багатьох середніх, та й у початкових, почали на повний робочий день з повним навантаженням запрошувати фахівців з системи педагогічної підтримки.

Нині педагоги, що консультують у системі «гайденс», як правило, не ведуть уроків. В основному, вони займаються консультуванням у чис­тому вигляді. Кожен має справу з кількома сотнями учнів (від 70 до 300).

Ключова постать служби — каунселер (фахівець-консультант). Про­фесійна підготовка цих фахівців здійснюється у ВНЗ 1 — 2 роки на базі вищої педагогічної освіти.

Каунселер поєднує в собі: координатора виховної роботи школи, що бере участь у плануванні та вдосконаленні навчально-виховного про­цесуконсультанта учнів, батьків, педагогів (першим він допомагає ви­являти здібності й можливості, другим — розуміти дітей) — дослідника, що вивчає особистість дитиниметодиста, що допомагає працівникам школи оволодіти принципами і методикою «гайденс».

У змісті діяльності служби «гайденс» визначають три напрями: економічний (профорієнтації), навчальний (добір навчальних про­грам), соціальний (вивчення особистості учня та керівництво її роз­витком).

Наведемо приклад. Ось із чого складається діяльність Бонні Далхаусер, каунсеяера школи в Ігені, штат Міннесота (учасниця проекту «ТРІО». Як «school guidance counselor» вона щотижня викладає тридцятихви-линний урок з життєвої орієнтації, охоплюючи учнів усіх 26 класів. Так само працює з групами учнів (кожна група складається з 6 — 8 дітей), з котрими зустрічається раз на тиждень упродовж двох місяців. У цих групах розглядають такі питання: як справлятися з розлученням батьків, зі смертю близьких людей, як розв’язувати конфлікти, як дружити з од­нокласниками і взагалі-бути в добрих стосунках з іншими.

Крім того, каунселер радиться з батьками і вчителями, якщо необхід­но надати допомогу якійсь дитині, що має проблему. Іноді шкільний радник розмовляє на перервах і після уроків з окремими учнями. Він надає батькам інформацію про агентства та бюро обслуговування, що готові допомагати сім'ям у розв’язанні проблем. Каунселер керує про­грамою «Гарантія успіху», яка допомагає дітям, котрі потребують до­даткової допомоги, освоювати навички читання й математики.

Каунселер и часто вдаються до допомоги самих учнів для надан­ня підтримки одноліткам. Це зазвичай учні, в яких за плечима подо­лані труднощі й проблеми. Вони збираються, щоб поділитися своїми думками й почуттями з приводу подій, які їм довелося переживати. Часто ці діти надають серйозну підтримку одноліткам у повсякденному шкільному житті.

Отже, комплексна модель системи педагогічної допомоги і підтрим­ки передбачає звернення до трьох сфер діяльності.

До особистісної (соціальної) сфери належить самооцінка, взаємини з батьками, однолітками, вчителями.

До академічної (навчальної) сфери — оволодіння навчальними на­вичками та академічні досягнення учнів.

До сфери кар'єри (економічної) — вибір подальшого життєвого шля­ху, подальша освіта.

Увесь шкільний колектив працює як команда. В центрі перебувають каунселер та учень. Каунселер взаємодіє з учителями-предметниками, батьками, шкільними фахівцями (психолог, шкільний медпрацівник, фа­хівці, котрі займаються окремо взятими сферами). До позашкільних фахі­вців можна віднести тих, хто займається психічним здоров’ям учнів, пи­таннями соціалізації і працівників місцевого поліційного відділку. Інфор­маційне поле відкрите для обміну інформацією в будь-якому напрямі.

Під керівництвом каунселерів увесь шкільний колектив працює як злагоджена команда: йдеться про зловживання дитиною наркотика­ми (алкоголем), чи про неуспішність, чи про погані взаємини з однолітками.