Особливості ендотеліальної функції у хворих у ранній післяінфарктний період на тлі терапії периндоприлом

На теперішній час широко досліджується взаємозв'язок між станом ендотелію і процесом атерогенезу, так як порушення ендотеліальної функції є однією з основних причин розвитку серцево-судинних захворювань, зокрема ішемічної хвороби серця (ІХС). Одним з перших проявів дисфункції ендотелію, які передують органічному пошкодженню, є порушення його вазорегулюючої функції [3]. Відповідь ендотелію на збільшення швидкості кровотоку лежить в основі методу реактивної гіперемії, яка дозволяє оцінити його функцію за допомогою проби з ендотелійзалежною вазодилатацією (ЕЗВД).

У розвитку дисфункції ендотелію значну роль відіграє ренін-ангіотензин-альдостеронова система. Вперше покращання функції ендотелію у хворих з ІХС під впливом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) було показано в дослідженні TREND при проведенні серійних коронароангіограм [11]. У дослідженнях HOPE (2000) та EUROPA (2003) доведено вазопротекторну дію раміприлу і периндоприлу в пацієнтів зі збереженою функцією лівого шлуночка та їх властивість запобігати розвитку серцево-судинних ускладнень (інфаркту міокарда (ІМ), мозкового інсульту, серцевої смерті) [8, 15]. Проте недостатньо вивчено вплив периндоприлу на судинорухову функцію ендотелію у хворих у післяінфарктний період. Враховуючи це, ми дослідили зміни стану ендотелію плечової артерії методом ультразвукового дослідження та проби із реактивною гіперемією при застосуванні периндоприлу.

Метою дослідження було вивчити зміни ендотелійзалежної дилатації плечової артерії у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда в ранній післяінфарктний період, яким до базисної терапії додавали інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту периндоприл.