Особливості реабілітації дітей при церебральному паралічі

С.А. Бортфельд та Б.С. Ульріх у перебігу усіх форм ДЦП розрізняють 4 періоди відновлення рухової сфери і соціальної орієнтації хворої дитини :

І - гострий період, тривалістю 7−14 днів. Визначається прогресуючим перебігом захворювання, виражені рухові розлади, у ряді випадківнаявність періодичних судомних приступів.

ІІ-ІІІ - відновний період (раннійдо 2 місяців, пізнійдо 1−2 років) характеризується вираженим раннім тонічним рефлексом, що зберігається довше, стимулюючи своєчасну появу настановних рефлексів і розвиток рухів. Страждають чи відсутні вроджені рефлекси.

ІV — період залишкових явищ починається з дворічного віку і продовжується в дитинстві і юнацтві, а при важких формах — довічно. Якість відновних заходів у цьому періоді багато в чому залежить від попереднього систематичного лікування. Відсутність раннього лікування викликає формування порочних поз і рухів, утрудняючи нормалізацію рухової сфери дитини. Лікування дітей із ДЦП комплексне і включає медикаментозне, фізіотерапевтичне, ортопедичне, логопедичне лікування, гідрокінезотерапію, електростимуляцію м’язів у спокої та під час ходьби. Особливе значення у фізичній реабілітації таких дітей має лікувальна фізична культура і масаж. В даний час розроблено багато методів моторного перенавчання дітей з даним захворюванням. Слабкий, Г. О., and О. В. Шевчук. «Деякі питання організації реабілітації дітям з церебральними паралічами (аналітичний огляд).» Вісник соціал. гігієни та організації охорони здоров’я України 1 (2007): 62−65.;Гузій О.В. Комплексна фізична реабілітація учнів 13−15 років з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання. Diss. з фіз. вих. і спорту: спец. 24.00. 02-«фізичне виховання різних груп населення"/Гузій ОВ, 2002.] Масаж є незамінним засобом відновного лікування дітей із ДЦП. Релаксуючий масаж знижує м’язовий тонус, протидіє розвитку контрактур. Нормалізація м’язового тонусу є обов’язковим завданням для занять ЛФК. Для стимуляції розвитку рухів застосовується як загальний так і точковий масаж.

Працетерапія необхідна дитині для розвитку основних прийомів самообслуговування, придбання певних трудових навичок, необхідних для соціалізації особистості.

Для отримання позитивного реабілітаційного ефекту в дітей із ДЦП необхідна тривала і наполеглива робота. Завдання ЛФК у період залишкових явищ:

• — зниження гіпертонусу привідних м’язів і м’язів згиначів, зміцнення ослаблених м’язів;
• — поліпшення рухливості в суглобах;
• — поліпшення координації рухів і рівноваги;
• — стабілізація правильного положення тіла, закріплення навички самостійного стояння, ходьби;
• — розширення загальної рухової активності дитини, тренування вікових рухових навичок;
• — навчання разом з вихователями і батьками самообслуговуванню, засвоєнню основних видів побутової діяльності з урахуванням розумового розвитку дитини.

Для вирішення поставлених завдань використовуються наступні групи вправ:

• — вправи на розслаблення, ритмічне пасивне потрушування кінцівок, махові рухи, динамічні вправи;
• — пасивно-активні й активні вправи з полегшених вихідних положень (сидячи, лежачи) вправи на фіт-болі;
• — вправи з предметами під музику, переключення на нові умови діяльності, розвиток виразності рухів; вправи з різними видами ходьби: високо, низько, «слизько», «жорстко», з підштовхуванням; вправи для голови в вихідному положенні сидячи, стоячи;
• — прийняття правильної постави біля опори з зоровим контролем; вправи в різних вихідних положеннях перед дзеркалом;
• — вправи для розвитку і тренування основних вікових і рухових навичок: повзання, лазіння (по лаві), біг, стрибки (спочатку на міні-батуті), метання; вправи в русі з частою зміною вихідного положення;
• — ігрові вправи «як я вдягаюся», «як я зачісуюся» і т.д.

Формування рухів повинне вироблятися в суворо визначеній послідовності, а саме починаючи з голови, потім йдуть рука-тулуб, руки-тулуб-ноги і спільні рухові дії. При цьому рухи руками і ногами повинні виконуватися спочатку у великих суглобах (плечовому і кульшовому), потім поступово захоплювати середні суглоби (ліктьовий, колінний і далі зміщатися до променево-зап'ястного і гомілково-стопного). При наявності супутніх деформацій ОРА (контрактури, укорочення кінцівок, остеохондропатія, сколіози, остеохондрози), соматичних захворювань спектр задач розширюється з урахуванням наявної патології.

У період залишкових явищ розширюється комплекс засобів лікувальної фізкультури. У програму фізичної реабілітації включені масаж, прикладні види фізичних вправ, працетерапія, гідрокінезотерапія, фізіотерапія (теплолікування, електрофорез, УВЧ), іпотерапія, ортопедія.